Тестові завдання до семінару№7

1. Що таке вертеп?

а) кукольна вистава;

б) назва танка;

в) художня виставка;

г) народне свято.

2. Комедії «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик» написав драматург:

а) М. Старицький;

б) Г. Квітка-Основ’яненко;

в) І. Котляревський;

г) І. Карпенко-Карий.

3. М. Кропивницький, брати Тобілевичі заснували перший професійний український театр в місті:

а) Полтаві;

б) Харкові;

в) Єлисаветграді;

г) Києві.

4. Яка з цих п’єс належить Тарасу Шевченку?

а) «Наймичка»;

б) «Маруся Богуславка»;

в) «Наталка Полтавка»;

г) «Назар Стодоля».

5. Якого університету не було в Україні в ХІХ ст.?

а) Харківського;

б) Київського;

в) Катеринославського;

г) Новоросійського.

 

 

Семінар №8. Українська культура радянського періоду

(1918 – 1991 рр.)

План

1. Український «ренессанс» 20-х років ХХ ст. Становлення української літератури, театру, кінематографу, живопису та архітектури в радянському просторі.

2. Українська освіта та наука радянської доби.

3. Особливості української культури епохи тоталітаризму.

4. “Шестидесятники” як культурний феномен епохи.

5. Проблеми культурного розвитку України в 70-80-і роки ХХ ст.

 

Теми рефератів

1. Перші кроки українського кінематографу.

2. Тріумф і трагедія «українського авангарду».

3. Прояви «культу особи» Й.Сталіна в творах провідних українських митців ХХ ст.

4. Зв’язки митців-«шістидесятників» з дисидентськими організаціями.

5. Українські радянські письменники і поети запорізького краю.

Література

1. Історія світової культури / під заг. ред. М.В. Дєдкова. – Запоріжжя, 2009.

2. Касьянов Г. Українська інтелігенція в русі опору 1960 - 80-х років / Г. Касьянов. – К., 1995.

3. Мєднікова Г.С. Українська і зарубіжна культура ХХ ст. / Г.С. Мєднікова. – К., 2002.

4. 100 знаменитих людей України / В.М. Скляренко, Т.М. Харченко, О.Ю. Очкурова та інш. – Харків, 2005.

5. Українська та зарубіжна культура: навч.посібник / За ред. М. Заковича. – К., 2000.

 

1. Починаючи підготовку до семінарського заняття студенту слід розуміти, що культурному «ренесансу» в УСРР 20-х рр. сприяв недовгий період національної державності у формі УНР та Української держави, а також проваджувана КП(б)У в цей час політика коренізації («українізації»). Багато хто з видатних культурних діячів Радянської України (М.Грушевський, О.Вишня, П.Панч, В.Сосюра, О.Довженко та інші) починали свої наукові і мистецькі кар’єри за лаштунками «буржуазних» національних урядів, вже пізніше перейшовши до табору радянської влади.

Зверніть увагу, що з початком кампанії «українізації» починається і розквіт новітньої української літератури. Виникають спілки письменників («Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ тощо), в українській літературі отримують розвиток небачені раніше жанри і стилі, такі як символізм (ранній П. Тичина, Є. Плужник), футуризм(М. Семенко), пригодницький роман (М.Трублаїні), наукова фантастика (Ю.Смолич, В.Владко). Виникає «група неокласиків» (М. Зеров, М. Драй-Хмара, М.Рильський), які вважали, що Україна належить до європейського культурного простору і тому їх зусиллями вперше налагоджується систематична робота з перекладу творів світової літератури. Далі слід наголосити на великий вплив на творчу молодь 20-х рр. поглядів письменника М.Хвильового. Як неофіційний ідеолог «ВАПЛІТЕ» він виступив проти засилля в пролетарській літературі відвертого примітиву, і кинув гасло «Геть від Москви!», яке хоч і мало на увазі лише необхідність культурної переорієнтації на «психологічну Європу», проте врешті-решт коштувало письменнику життя.

Переходячи до історії театрального мистецтва новітньої доби варто зазначити, що Л.Курбас (1887-1937 рр.) та Г.Юра (1888-1966 рр.) справедливо вважаються творцями нового українського театру, реформування якого здійснювалося як на основі народності (Г.Юра), так і шляхом епатажних мистецьких експериментів (Л.Курбас). Створене останнім мистецьке об’єднання «Березіль» виховало низку акторів і режисерів-експериментаторів, творчість яких часом діставала абсолютно протилежну оцінку театральних критиків.

Студент повинен звернути увагу, що у 20-30-і роки як самостійний вид мистецтва постав український кінематограф, що звернув на себе увагу низки міжнародних кінофестивалів завдяки творчості О.Довженка (1894 - І956 рр.). Поставлені ним фільми «Арсенал», «Звенигора», «Щорс» та ін. увійшли до світової кінокласики завдяки новаторським технікам кінозйомки та непритаманій західному кінематографу образності кінокартин. Зокрема, фільм «Земля» (1930р.) міжнародним журі Брюссельського кінофестивалю в 1958 р. був названий серед 12 найкращих фільмів усіх часів і народів. В цей же час на території України (в Одесі та Києві) були побудовані павільйони одних з найбільших у Європі кіностудій.

Вивчаючи тему, важливо розуміти, що цей період позначений злетом музичної культури. Уперше в історії України було створено національні театри опери та балету (Харків, Київ, Одеса), консерваторії, театри музкомедії. Такі українські колективи, як хорова капела «Думка», Державний ансамбль українського народного танцю П.Вірського, Державна капела бандуристів, Український державний симфонічний оркестр дістали небачену раніше можливість довготривалого гастролювання теренами СРСР. В цей час, у широкому діапазоні (від обробки народних пісень до створення оперної української музики) працювали видатні композитори – К. Данькевич, Б. Лятошинський, Л. Ревуцький та інші.

Далі треба зупинитися на вивченні здобутків тогочасного образотворчого мистецтва (М. Бойчук, І.Їжакевич, М. Самокиш, О. Шовкуненко, М. Приймаченко). Наостанок студенту слід звернути увагу на розвиток архітектури, яка в цей час була представлена як спорудами в українському національному стилі (комплекс будівель псевдокозацького бароко Української сільгоспакадемії, Центральний залізничний вокзал Києва тощо), так і західноєвропейського конструктивізму.

2. Відбираючи матеріали для підготовки відповіді з другого питання, слід пам’ятати, що у сфері народної освіти радянській владі дістався важкий спадок. Близько 70 % дорослого населення України було неписьменним. Тому одним з найбільш вражаючих досягнень радянської культурної політики стала кампанія по ліквідації неуцтва. Протягом 20-х -30-х рр. завдяки діяльності «лікнепів» кількість неписьменних скоротилася до 25%, а в повоєнний час була практично ліквідована. Ініційована, а потім і власноруч згорнута, комуністами кампанія «українізації» передусім вплинула на освіту, вже другим своїм темпом породивши спалах культурного життя і ріст небажаної для правлячої верхівки національної свідомості.

Студент повинен розуміти, що плани побудови соціалізму вимагали від ВКП (б) створення нової школи на засадах безоплатної і обов’язкової освіти. Викладіть зміст радянської шкільної реформи 1932 р.

Далі слід проаналізувати вплив на розвиток науки та освіти подій Другої світової війни. Вони, особливо німецька окупація, надовго зупинили розвиток освіти в Україні. Проте відразу після її визволення, у рекордно стислі сроки було відновлено мережу ВНЗ та шкіл, хоча значна кількість цих закладів, особливо у селі, розміщувалася в малопристосованих для занять приміщеннях. В цей час у школах республіки працювала плеяда видатних педагогів-новаторів, таких як В.Сухомлинський, Г. Нестеренко, І.Ткаченко. Простежте зміни в освітній системі у 50-70 рр. та визначте її особливості.

При цьому, студентам слід розуміти, що в умовах тоталітарного режиму процес навчання та виховання молоді був украй заполітизованим, освіта страждала від формалізму, гонитви за показниками. Однак, як би критично ми сьогодні не оцінювали ті часи, заради об’єктивності не можна не визнати, що за радянської влади Україна напрочуд швидко змогла пройти шлях від неписьменності до цілковитої писемності та обов’язкової середньої освіти. При чому, за якістю середньої освіти, ні в чому не поступаючись європейським країнам.

Студентам необхідно розуміти причини державної підтримки в УРСР наукових досліджень умовами наукового протистояння з Заходом. Вже у 1921 р. було схвалено положення, згідно з яким Українська академія наук, створена за часів гетьманату (1918 р.), визнавалася найвищою науковою установою республіки. До того ж, її назва – Всеукраїнська Академія наук (ВУАН), задекларувала намір об'єднати її в рамках усіх науковців краю. Яких видатних науковців 30-40 рр. Ви знаєте?

Торкаючись питання про досягнення української науки, слід зауважити, що попри постійне, часом некваліфіковане втручання у наукове життя партійних чиновників, а іноді і репресії, українські вчені зробили велику кількість вражаючих винаходів та відкриттів, на висвітленні яких студентам варто зупинитися більш детально. Назвіть основні наукові винаходи та розробки 50-60-х рр. Разом з цим студентам не слід забувати і про негативні явища в науці даного періоду («лисенківщина», боротьба з «вейсманістами-морганістами»).

Завершуючи виклад другого питання, потрібно розповісти про те як науковими колективами УРСР було видано ряд фундаментальних праць з історії України, археології, літератури та мистецтва, які, втім, не одержали однозначно позитивної оцінки наукової громадськості.

3. При розгляді третього питання, треба звернути увагу, що з кінця 20-х років ідеологічний і політичний тиск на «українство» з боку тоталітарного сталінського режиму стає майже неприхованим. В цьому місці студентові варто дати розгорнуте тлумачення поняття «тоталітаризм», а також зауважити, що з початку 30-х років розвиток національно-культурного руху був істотно загальмований, а потім і зведений нанівець. Починаються переслідування тих, хто уособлював «українізацію», а в більш широкому сенсі процес пробудження національної свідомості українців.

Говорячи про розвиток радянської культури сталінської доби треба звернути увагу на головні принципи її побудови: заідеологізованість та стилеву одноманітність. Школа, в тому числі вища, перетворюється на знаряддя партійної політики. Починається процес знищення пам’яток «старої культури», зокрема релігійних. Натомість повсюдно встановлювалися монументи комуністичних теоретиків та вождів. Розпочинається притаманна імперській культурній політиці неприхована уніфікація і русифікація всіх сфер суспільного життя.

Протягом 30-х років за фальшивими звинуваченнями були засуджені та розстріляні сотні українських митців. Цей факт дає можливість відчути сутність неофіційної назви цього явища – «розстріляне Відродження». Під гаслом боротьби з «буржуазним націоналізмом» та соціальним «шкідництвом» відбувся справжній погром української культури. Переслідування наукової та творчої інтелігенції набуло характеру масового терору. Завершити розгляд цього питання доречно вказівкою на те, що історія української культури 20-30-х років дає переконливі приклади як жертовного служіння її ідеалам, так і соціального конформізму.

Продовжуючи підготовку питання, слід розуміти, що події Другої світової війни змусили народ консолідуватись у боротьбі проти агресора й визначили на певний час провідну проблематику української радянської культури, яка дістала з цим новий поштовх для розвитку. Патріотичні почуття народу знайшли своє відображення в творах П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, М. Бажана, Ю. Яновського. Значного розвитку в роки війни набуває документальне кіно. Кінохроніка в цей час зробила, можливо, навіть більше, ніж ігровий кінематограф, в чому велика заслуга О.Довженка, що в 1943 р. створив еталонні документальні фільми «Битва за нашу Радянську Україну» та «Перемога на Правобережній Україні».

Також слід підкреслити, що післявоєнна художня культура сталінської доби була надто тенденційна, ідеологічно заангажована - це був час розквіту в мистецтві стилю соціалістичного реалізму. В архітектурі ж став переважати своєрідний еклектичний стиль, який отримав назву «сталінського бароко». В цьому місці доречним було б заслухати реферат про прояви «культу особи» в творах провідних українських митців («Пісня про Сталіна» М.Рильського тощо).

4. Починаючи виклад питання, студенту варто зазначити, що після смерті Й.Сталіна починається період «хрущовської відлиги» (1956-1961 рр.) - переходу від тоталітарного до авторитарного соціалізму, під час якого покращилися умови для розвитку національної культури. Критика «культу особи» поклала край «сталініані» у мистецтві. З музеїв, виставок, галерей вилучалися притаманні їй полотна та скульптури. Першим на нову ситуацію зреагували письменники, які виступили з низкою абсолютно «неможливих» раніше творів, таких як автобіографічна повість О.Довженка «Зачарована Десна», чи психологічний роман Г.Тютюнника «Вир».

Серед населення зріс інтерес до української мови та культури, історії свого народу. Саме у цей період книжки українською мовою складали найбільший відсоток від усіх опублікованих в Україні книг за всю її історію – 49% (1960 р.). Проте головним наслідком «відлиги» було формування генерації молодих українських письменників, поетів, публіцистів, художників, кінематографістів, так званих «шістдесятників», які в нових обставинах і новими методами продовжили розвиток української культури. «Шістдесятники» представлені поетами: Л.Костенко, В.Симоненком, І.Драчем, М.Вінграновським,; письменниками: О.Гончаром та Є.Гуцалом; літературними критиками: І.Дзюбою, Є.Сверстюком; кіномитцями: С.Параджановим, О.Осикою, Ю.Іллєнком. Саме в цей час у світовому кінознавстві з’являється поняття «українського поетичного кіно». Твори молодих митців з великими труднощами пробивали собі шлях на сторінки журналів і книг, але користувалися популярністю серед молоді, поширюючись у численних рукописах. Саме з цього часу беруть початок українські позацензурні видання - «самвидав». Під час підготовки відповіді студентам було б корисним ознайомитися з кількома зразками творчості «шістдесятників».

Також, необхідно зупинитися на особистісній характеристиці «шістдесятників» та їх зв’язках з тогочасними дисидентами. Практично проти всіх «шістдесятників» після їхнього короткочасного яскравого дебюту почалося цькування з боку влади. Одних було змушено до мовчання, деякі зламалися психологічно, інших було надовго ув’язнено та вражено у громадянських правах.

5. При розгляді п’ятого питання студент має розповісти про те, що новий етап у розвитку радянської культури почався з закінченням «відлиги» в середині 60-х рр. В Україні він остаточно оформився з приходом на пост Першого секретаря ЦК КПУ В.Щербицького (1972-1988 рр.). 70-і – початок 80-х років характеризувалися повільним масовим підвищенням рівня і якості життя, в цей час сформувалась сучасна урбаністична культура України. Однак, поряд з цим, для нового республіканського керівництва стало притаманним нехтування проблемами розвитку української мови та культури. Поширювалась теза про стирання національних відмінностей, особливо мовних, про «зближення і злиття націй». Так теоретично обґрунтовувалась чергова хвиля русифікації багатонаціонального СРСР. Розкриваючи тему, треба сказати, що українська мова почала поступово зникати з офіційного вжитку. Надалі престижним вважалося вживання російської мови, а розмова українською – своєрідним плебейством. Більше 50% українських театрів ставили вистави російською мовою. Репертуар кінотеатрів теж на 99% був російськомовним.

Зверніть увагу й на те, що й за умов ідеологічного диктату та поширення денаціоналізованої масової культури українські митці не здавалися на поталу долі. Шедевром вважається віршований роман Л. Костенко «Маруся Чурай» (1980 р.), що в яскравих образах змальовує епоху Б.Хмельницького. Українська література у 70-80-ті рр. поповнюється творами письменників О. Гончара («Тронка», «Циклон»), М.Стельмаха («Чотири броди», «Дума про тебе»), П. Загребельного («Диво»), В.Земляка («Лебедина зграя»), Р. Іваничука («Мальви»), Ю. Мушкетика («Яса»).

Так як в українській культурі єдиним правильним методом продовжував визнаватись соціалістичний реалізм, то новаторство у кінематографії, музиці, образотворчому й театральному мистецтві важко пробивало собі дорогу. На 1970 - 1980-ті рр. припадав пік творчості скульптора і етнографа І. Гончара, майстрів сцени та кіно І.Миколайчука та Б.Брондукова, трагічно загиблого молодого композитора В. Івасюка та ін. Нових барв набула у 1970-80-ті рр. музика І.Шамо, М.Скорика. Є.Станкевича. Широкою популярністю серед слухачів користувалися виконавці масової естрадної пісні С.Ротару, В.Зінкевич, Н.Яремчук. Саме в 70-80-і рр. мав місце «золотий час» українського футболу, коли ФК «Динамо» (Київ), патронований особисто В.Щербицьким, став гегемоном радянського футбольного чемпіонату.

Характеризуючи даний період розвитку, підкресліть, що з другої половини 80-х рр. розпочався підбурений політикою «перебудови» процес відродження історичної пам’яті, повернення культурної спадщини попередніх поколінь.

Завершуючи розгляд теми, слід вказати, що в Україні тільки з кінця 80-х рр. почався процес подолання наслідків тоталітаризму. Цікаво, що саме українські літератори стали першою опозицією владі в українському радянському суспільстві. Зрештою оновлення національної культури у другій половині 1980-х рр. здійснювалося переважно у руслі протесту проти ідеологічної регламентації культурного життя та переорієнтації на загальнолюдські цінності світової культури Цей етап в історії української культури XX ст. нерозривно пов’язаний з майбутнім відродженням національної державності.