Тестові завдання до семінару№4

1. Яка країна вважається батьківщиною культури епохи «Відродження»?

а) Франція;

б) Нідерланди;

в) Італія;

г) Англія.

2. Вихованцем Острозької колегії, першого навчального закладу вищого ступеня в Україні був гетьман:

а) Дм. Вишневецький;

б) П. Сагайдачний;

в) Б. Хмельницький;

г) І. Мазепа.

3. Першим підручником з вітчизняної історії для населення України, Білорусії та Росії вважають:

а) «Синопсис»” (авторство приписують І. Гізелю);

б) «Хроніку» (Ф. Прокоповича);

в) «Краткое описание о козацком малороссийском народе…» (П. Симоновського);

г) «Четьї Мінеї» І. Галятовського.

4. Хто заснував Київську братську школу:

а) П. Сагайдачний;

б) П. Дорошенко;

в) П. Могила;

г) С. Наливайко.

5. Хто з українських вчених був ректором Болонського університету:

а) Ю. Котермак (Дрогобич);

б) П. Кордован;

в) Ш. Фіоль;

г) Мартин.

 

 

Семінар №5. Культура запорозького козацтва

План

1. Традиції та звичаї українського козацтва.

2. Освіта в житті козаків. Школи на Запорозькій Січі.

3. Релігія та церква в духовному житті запорозького козацтва.

4. Козацьке мистецтво (живопис, кобзарство, усна творчість).

Теми рефератів

1.Умови формування культури українського козацтва.

2. Культурно-освітянські діячі – вихідці з козацького середовища.

3. Козацька тема в літературі та образотворчому мистецтві.

4. Характерництво - невід’ємна риса образа козака-воїна.

5. Музеї Запоріжжя – осередки пам’яті про культуру запорозького козацтва.

 

Література

1. Абрамович С. Культурологія: навчальний посібник / С. Абрамович та ін. – К., 2005.

2. Бокань В. Культурологія: навч. посіб. для студ. вуз / В. Бокань – К., 2000.

3. Гаврюшенко О. Історія культури: навчальний посібник / О. Гаврюшенко та ін. – К., 2004.

4. Подольська Є. Культурологія: навчальний посібник / Є. Подольська та ін. – К., 2005.

5. Фігурний Ю. Історичні витоки українського лицарства / Ю. Фігурний – К., 2004.

 

1. Козацька доба привертала увагу багатьох письменників, істориків, археологів, педагогів різних часів та народів, оскільки багатовіковий козацький визвольний рух зумовив унікальне явище не лише східнослов’янської, а й світової культури.

Для унормування життя вживалося звичаєве козацьке право, яке склалося в XV – сер. XVI ст., і за яким козаки були рівними перед законом. Писаних кодексів чи правових збірників у них не було. Характерною рисою звичаєвого права запорожців була його обрядовість. Різноманітна, змістовна й образна, вона надавала звичаєвому праву життєвості й публічності; викликала увагу до судового процесу й співучасть у ньому не тільки безпосередньо зацікавлених осіб, але й громадськості; сприяла збереженню в народній пам’яті звичаєвих норм; засвідчувала правильність вживання звичаїв і підносила правотворчість народу. У Запорізькій Січі існували різні види покарань. Студентам бажано з’ясувати, за які саме злочини передбачалися певні види покарань.

Виходячи з сутності основних рис козацтва, ігровий елемент невіддільний від козаків – носіїв пасіонарного козацького духу, яким і в побуті і на війні весь час доводилось опинятися в непередбачуваних обставинах, так що саме життя мало для них, значною мірою, ігровий характер. Згідно з давньою традицією, поділ угідь, насамперед мисливських та риболовних, здійснювався за жеребом, оскільки угіддя були нерівноцінні як за родючістю, так і за наближенням до небезпечних сусідів – татар. Після вирішення важливого економічного питання козацьке товариство переходило до виборів політичного (сучасною мовою) керівництва – козацької старшини, які теж були цілком усталеним драматичним дійством, яке рідко обходилось без ускладнень і іноді завершувалось справжніми сварами, бійками, заворушеннями сіроми.

Жили козаки в куренях, зроблених із хмизу і обмазаних глиною, вкритих від дощу очеретом чи кінськими шкурами. Тими, хто жив у куренях, управляли курінні отамани. Це була нижча ланка командного складу козацтва. Війни та суворе життя виробили в низових козаків своєрідний аскетичний погляд на життя, зневагу до комфорту й розкоші, повагу до дружби, побратимства, мужності, стійкості та презирство до смерті.

Багато відомостей про життя та культуру запорозьких козаків можна почерпнути з літописів, де йшлося, головним чином, про війни та походи, громадське та культурне життя; писали літописи самі козаки. Козацька старшина, що здобувала освіту і вдома, і в іноземних університетах, здійснила переворот у літописанні – перехід від літописів до наукових історичних творів. Козацькі літописи, як різновид історичної прози, відображали ідеологію козацької держави. Проаналізуйте найвідоміші козацькі літописи (літопис Самовидця, Г. Грабянки, С. Величка).

2. Бурхливі політичні події не загальмували розвиток української культури й освіти, важливий внесок до якої зробили й школи, засновані в Запорозькій Січі. Перша школа на Січі, відкрита у 1576 р., слугувала зразком для виникнення осередків освіти на всій території козацьких вольностей. Січова школа існувала при церкві Святої Покрови, розташованої на території Запорозької Січі. Вона складалася з двох відділів: в одному вчилися ті юнаки, що готувались до паламарів і дияконів – у цьому відділі було завжди 30 учнів. Крім цього існував відділ молодиків, де вчилися сироти, хрещеники козацької старшини та інші діти (їх було близько 50), яких навчали грамоті, співу та військовому ремеслу. До січових шкіл хлопчиків приводили батьки. Головним учителем був ієромонах. У таких школах на високому рівні навчали музиці, співу та інших мистецтв. При таких школах існував відділ співаків. З часом він виокремився в школу “вокальної музики та співу”. Тут вивчали також латину, піїтику, арифметику, риторику, геометрію, географію, астрономію, військову справу.

Монастирська школа існувала при Самарсько-Миколаївському монастирі і виникла 1576 р., в якій під керівництвом ієромонаха молодь навчалась грамоті, молитвам, Закону Божому й письму. Церковнопарафіяльні школи існували при приходських церквах і охоплювали запорозьких козаків, які жили в паланках по слободах, хуторах, зимівниках. Деякі з таких шкіл культивували ще й вокальну музику та церковний спів. Подібні школи були на Січі та в паланках. Особливої уваги заслуговують школи джур, які продовжували традиції сімейного виховання. При відповіді на питання, доцільно визначити особливості підготовки джурів. Школи в Запорозькій Січі існували на кошти батьків. За вивчення букваря батьки платили від 50 копійок до 1 карбованця, Часослова – до 5 карбованців. У духовному житті молоді козацькою педагогікою відводилась особлива роль лицарській честі і лицарській звитязі. Кожен молодий козак прагнув розвинути в собі ці шляхетні якості. Великий виховний вплив на дітей мали різноманітні види духовного мистецтва (декоративно-ужиткове, музичне, танцювальне, вишивання тощо) та фольклорне виховання (пісні, думи, легенди, перекази, балади, прислів’я, приказки тощо). Вони були пройняті вільнолюбним козацьким духом, пізнавально-виховним потенціалом національної символіки. Підсумовуючи питання, студентам бажано визначити особливості системи виховання в Запорозькій Січі.

3. У свiтосприйманнi запорозького козацтва, що формувалось упродовж кiлькох столiть, поєднались елементи ортодоксального православ’я, українського розумiння християнства, пережиткiв язичницьких вiрувань i оригiнальних релiгiйних поглядiв, що виникли в самому козацькому середовищi. З обранням королем Сигизмунда III релігійна ситуацiя для православних значно змінилася. Уряд Речi Посполитої, а слiдом за ним i польська шляхта стали вважати православ’я нижчою релiгiєю, чинити перешкоди будiвництву православних церков, культовим вiдправам. У 1596 р. рiшенням Брестського собору була лiквiдована православна церковна iєрархiя. Це викликало опозицiйну реакцiю з боку православних священиків, письменників i полемiстiв. Але найбільшу небезпеку для уряду Речi Посполитої становило козацтво, яке вже в 1596 р. пiд час повстання на чолi з Северином Наливайком громило маєтки прихильникiв унiї, проголосивши гасло захисту православ'я. Козацтво проявило себе захисником православної вiри i навеснi 1610 р., перешкоджаючи спробам митрополита Iпатiя Потiя схилити київське духовенство до унiї i пiдкорити собi мiсцевi церкви. З цього часу захист православ’я для запорожцiв став означати захист тих прав i свобод, на якi вела наступ польська шляхта. Належність до православної християнської конфесії була головною умовою прийняття до братства козаків-запорожців. Для релiгiйностi запорозького козацтва було притаманне шанобливе ставлення до деяких християнських святих i до iкон. На Запорожжi був дуже поширений культ Покрови. Згiдно з легендою, що записана до «Житiя Андрiя Юродивого», пiд час наступу мусульман у Влахернському храмi з’явилася Богородиця в оточеннi святих. Вона вийшла з царських воріт, зняла амфор i покрила ним присутніх, врятувавши вiд смертельної небезпеки. Ще задовго до заснування Нової Сiчi, в 1659 р. запорожцi заснували на Чортомлицькiй Сiчi церкву на честь Покрови Богородицi. На гроші запорожців були споруджені Трахтемирівський та Межигірський монастирі, де козаки заліковували свої рани і хвороби та доживали віку. Крім того, студенти можуть самостійно знайти інші відомості про опікування церковними справами з боку козацтва.

Дотримуючись православних обрядiв, сiчове козацтво, коли збиралося для прийняття їжi у своїх куренях, спочатку молилося, а потiм вже починало їсти. Пiсля їжi козаки знов молилися, вклонялися отаману i один одному, дякували кухарю за те, що нагодував. У той же час у молитвах, якi козаки читали перед вживанням їжi, вони благословляли горiлку, рибу, щербу, тетерю, галушки. На Великдень на Запорожжi розговлялись крашанками й пасками. У той же час iнколи вiдсутнiсть яєць козаки компенсували вареними раками.

4. Розглядаючи козацький живопис, необхідно зауважити, що в Україні поширилася традиція виконання ікон у стилі «Запорозької Покрови»: на іконах поруч із козаками зображувалися також військові клейноди запорожців. Світський живопис того часу відтворений у народних картинах із зображенням козака Мамая, які прикрашали тоді кожну селянську й козацьку хату. Студентам потрібно розповісти про символіку подібних зображень. Кобзарство ввібрало в себе звитяжні традиції співців військових дружин Київської Русі і відіграло велику роль у формуванні українського етносу. Найяскравішим виразом творчого духу народу в XVI – XVII ст. були думи. Їх виконували мандрівні кобзарі в дні ярмарків чи релігійних свят, у козацьких таборах, на сільських майданах. В основному ці великі за розміром віршовані оповіді висвітлювали дві проблеми, болючі для українського суспільства пограниччя: боротьба з турками й татарами та опір утискам шляхти. З часом відбулася трансформація кобзарства: від співців вузько станових інтересів козацтва до співців усієї України, усього українського народу – і своєрідно вилилася в середині XIX ст. в творчості Великого Кобзаря – Тараса Шевченка. Студентам треба навести приклади українських пісень і дум козацької доби.

Значну частину корпусу українського фольклору становлять численні казки, легенди, перекази про песиголовців, вовкулаків, перевертнів тощо. Образ козака-характерника сформувався під впливом залишків стародавнього загальноіндоєвропейського культу воїна-звіра (воїна-вовка). Враховуючи схожість казок, легенд та переказів про вовків, перевертнів у різних балто-слов’янських народів і їх давнє місцеве коріння, можна вважати, що українське козацтво не запозичило їх від сусідів, а прийняло у спадок від культури Київської Русі. Про це свідчить безперервність розвитку образу воїна-звіра в українській міфології від язичницьких часів, через культуру Київської Русі, до пізнього середньовіччя. Міцність та спадкоємність зв’язків козацької міфології з духовною традицією княжих дружин Х-ХІІ ст., що були різновидом ранньосередньовічних ватаг європейських лицарів, вказує на глибокий генетичний зв’язок українського козацтва з військовою лицарською європейською культурою.

Наслідуючи високорозвинену та своєрідну культуру Київської Русі, українська культура розквітла та зміцніла в державі запорозьких козаків. Саме життєвість її основних рис забезпечила українському народу можливість за тяжких умов соціального й національного гноблення під владою іноземних держав зберегти свою національну гідність. Завдяки козацтву Запорозької Січі український народ вижив духовно, розвинувся як великий слов’янський народ, один з найбільших у Європі.

 

 

Тестові завдання до теми №5

1. Належність до якої конфесії вважалася необхідною умовою прийняття до козацького братства?

а) уніатської;

б) православної;

в) католицької;

г) мусульманської.

2. Який релігійний культ був найбільш поширений на Січі?

а) Миколи Чудотворця;

б) Георгія Переможця;

в) Покрови Пресвятої Богородиці;

г) Святого Михайла.

3. У супроводі якого інструмента виконувалися козацькі думи й танці?

а) барабана;

б) кобзи (бандури);

в) литавр;

г) сурм.

4. Який легендарний козак став героєм улюбленого сюжету живопису?

а) Мамай;

б) Голота;

в) Залізняк;

г) Сірко.

5. Кобзарі це:

а). музиканти, які об’єднувались у співочі братства – цехи;

б). співаки, творці і зберігачі народного епосу;

в). автори козацьких літописів;

г) козацькі іконописці.