Прогресивні психологічні концепції в США

Нові історичні умови (друга половина ХVІІІ ст.): боротьба за незалежність від Англії - нові думки в колах мислителів.

Джонсон, Едвардс: психіка людини має земне походження і піддана загальним законам матеріального світу.

Б.Раш – “батько” американської психіатрії,... війна за незалежність... Приділив увагу процесу мислення та волі. Мислення – природна необхідність. Воля пов’язана з мотивами. Відстоював психофізичну взаємодію: взаємний вплив психічних і фізичних процесів одних на одні. як лікар, поклав їх в основу психотерапії.

 

Зародження ідеї про культурно-історичні закони духовного життя людей.

 

Життя суспільства – не механічний, а історичний процес.

Віко (італ., 1668-1744рр.) – будь-яке суспільство проходить через три етапи: богів, героїв, людей, на місце культу людини приходить культ народного духу. Поява абстрактного мислення – наслідок політичного життя та торгівлі.

Монтеск’є (“Про дух законів”)говорив, що людьми правлять закони, що залежать від умов життя людей, в тому числі і від географічного положення. увага – етнічним особливостям народів.

Кондорсе: історія – прогрес завдяки, перш за все, взаємодії людей; двигуни історії – не окремі особистості, а маси.

Нім. філософ І. Гердер: в процесі історії визначальним є не тільки розум, але і людяність, що досягається завдяки взаємодії людей. Мова в процесі розвитку нерозривно пов’язана з мисленням.

 

Підсумки ХVIII ст.

­ орієнтація на біологію

­ матеріалістичний підхід у поглядах (Франція найбільш послідовна, Англія, Росія, Німеччина)

­ раціоналізм – на емпіризм

­ досвід – інтроспекція чи аналог природничих досвідів?

­ психофізична проблема стає психофізіологічною (зводиться

­ до нервових процесів)

 

 

Психологія у першій половині ХІХ ст.

 

1. Вчення про рефлекс

Вчення про рефлекс дістало розвиток у дослідженнях англійського лікаря Чарльза Белла та француза Маджанді. Белл: хірургічний ніж, спинний мозок, різниця між задніми і передніми корінцями (догадки: різна функція) – винайдення рефлекторної дуги, яку так назвуть через деякий час. Незалежно –Маджанді. Перехід нервових імпульсів через спинний мозок від афферентних нервових закінчень до ефферентних наз. законом Белла-Маджанді.

Найбільш послідовно розвинули вчення про рефлекс – англ. лікар Маршал Холл та німець-фізіолог Іоганн Мюллер.

Холл відокремив рефлекси від рухів, викликаних психічними процесами, вважав рефлексами тільки ті акти, природа яких апсихічна.

Мюллер вважав, що однозначного поділу та відокремлення психічного не може бути (рефлекс чхання та відчуття під час чхання). Однак їхні погляди на рефлекс збігалися. В “Підручнику фізіології людини” були викладені всі положення про рефлекс та набули поширення через нього.

 

2. Вчення про органи чуттів

В дослідженнях Прохазки, Белла, Мюллера відслідковувався поділ на руховий та сенсорний відділи нервової системи, як наслідок – виникнення психофізіології органів відчуттів.

До ХІХ ст. органи чуттів(зокрема, зору) вивчалися переважно математиками, фізиками (око як оптична система); на поч. ХІХ ст. функціонування ока почало розглядатися як життєва функція, фізіологічна система.

Принцип “специфічної енергії органів чуттів” сформульований Беллом і Мюллером (паралельно, незалежно), чітко сформульований Мюллером: “... у нас не може виникнути за допомогою зовнішніх впливів ні один модус відчуттів, який би не міг виникнути і без нього”; - відчуття виникають не тільки завдяки зовнішньому впливу, це, перш за все, властивість нашої нервової системи. Кожному органу властива своя специфічна енергія, яка розряджається під впливом зовнішніх чинників.

Мюллер стверджує, що просторові відчуття природжені. Такий напрямок у психологів був названий нативізмом на противагу емпіризму (де основна роль відводиться індивідуальному досвіду).

Згодом нативізм піддався критиці з природничих позицій - нім фізіолог Штейнбух та Чарльз Белл (просторовий образ – за допомогою мимовільних рухів м’язів ока). За Беллом, здатність відчувати – це результат об’єднання чуттєвості і руху.

Англ. фізик Уітстон вивчаючи зір за допомогою винайденого ним стереоскопа прийшов до висновку: нервово-психічні зв'язки зорової системи розвиваються за допомогою досвіду, вправлянню, тобто факторам, що не враховуються ні в оптиці, ні в нейроанатомії.

Сєченов вважав, що від часу діяльності Уітстона потрібно вважати зародження психології як дослідної науки.

 

3. Вчення про головний мозок

Франц Галль (1794-1867) – австрійський лікар, анатом – дослідження головного мозку.

До нього - всі психічні функції «містяться» в шлуночках головного мозку.

Він робить спробу розумові здібності «розмістити» в звивинах великих півкуль. За ним –основний психічний субстрат – кора головного мозку.

Пропонує карту мозку: для кожної здібності існує «місце», відповідна ділянка кори головного мозку.

Загалом, розвиток окремих ділянок мозку впливає на структуру черепа – звідси вивчення черепа дає можливість діагностувати індивідуальні особливості людини. Напрямок - френологія (дуже популярний).

Противники – ідеалісти (підрив постулата про єдність і нематеріальність душі)

Французький фізіолог Флуранс - екстирпація або нейтралізація наркотиками локальних частин мозку – за певні ф.-ії відповідає мозок як цілісна структура (сприйняття, інтелект, воля). Мозжечок – рухи, спинний мозок – проведення збудження і т.д. Френологія терпіла поразку.

 

Асоціативна психологія

Джеймс Мілль (1773-836) –англ. Історик, економіст – свідомість –психічна машина, побудована на асоціаціях.

Джон Стюарт Мілль (1806-1873) –(логіка, етика) «Психічна хімія»: із найпростіших елементів свідомості синтезуються нові. Слідом –експерименти з вичленення найпростіших «атомів» свідомості. Започаткував напрямок, що називається психологізмом.

Основні тези Мілля:

o Є закони розуму, вони відрізняються від законів матерії, але мають схожі властивості: повторюваність, послідовність проходження одного явища за іншим.

o Ці закони можуть бути відкриті за допомогою дослідних методів – спостереження та експерименту

 

Олександр Бен - курс на зближення психології з фізіологією. «спроби і помилки»

Герберт Спенсер