Підсумки розвитку античної психологічної думки

Таким чином, антична психологічна думка відкрила багато знач­них проблем, що і сьогодні спрямовують розвиток психологічних ідей. У їхніх поясненнях генези і структури душі виявляються три напрямки, по яких йшов пошук тих великих, незалежних індивіда сфер, за образом і подобою яких трактувався мікрокосмос індивідуальної людської душі.

Перший напрямок - пояснення психіки, виходячи з законів руху і розвитку матеріального світу. Тут головною була ідея про визначальну залежність душевних проявів від загального ладу речей, їхньої фізичної природи. Тільки після того, як були осмислені похідні життя душі від фізичного світу, їхнє внутрішнє споріднення, а тим самим - і необхідність вивчати психіку, виходячи з що дає досвід і міркування про взаємозв'язок матеріальних яві психологічна думка змогла сягнути нових рубежів, що відкрили своєрідність її об'єктів.

Другий напрямок античної психології, створений Аристотелем, орієнтувався переважно на живу природу; вихідною точкою нього була відмінність властивостей органічних тіл від неорганічних. Оскільки психіка є формою життя, виставляння на передній план цієї проблеми було великим кроком уперед. Воно дозволило побачити в психічному душу, яка не перебуває у тілі, має просторові параметри і здатна (на думку більшості мислителів) залишати організм, з яким вона зовні пов'язана, спосіб організації поведінки живих систем.

Третій напрямок ставив душевну діяльність індивіда в залежність від форм, що створюються не фізичною чи органічною природою а людською культурою, а саме - від понять, ідей, етичних цінностей. Ці форми, що дійсно грають велику роль у структурі і динаміці психічних процесів, минулого, однак, починаючи з піфагорійців і Платона, відчужених від матеріального світу, від реальної історії культури і суспільства, і представлені у вигляді особливих духовних сутностей, протилежних тим, що почуттєво сприймається тілом.

Цей напрямок додав особливої гостроти проблемі, яку варто позначити як психогностичну (від грецького «гнозис» - знання). Під нею треба розуміти широке коло питань, з якими стикаються дослідження психологічних факторів, що споконвічне пов'язують суб'єкт із зовнішньою по відношенню до нього реальністю, - природною і культурною. Ця реальність перетворюється відповідно пристрою психічного апарату суб'єкта в сприйману ним у формі почуттєвих чи розумових образів - будь то образи навколишнього середовища, поведінки в ній особистості або самої особистості. Усі ці проблеми, які так чи інакше зважувалися давніми грека­ми утворюють і донині ядро пояснювальних схем, крізь призму яких бачить свою емпірію сучасний психолог.

 

Середні віки (V-XVI ст.)

– занепад чи напружена робота думки? (Ярошевський та інші і Бердяєв).

“Напружене відчуття особистості, особистого спасіння (ідейні погляди монахів), особистої честі (лицарство)стверджувалось в епоху, яку прийнято вважати часом повного поневолення особистості” (Бердяєв)

 

Розвиток психологічних ідей в арабомовній науці (VIII-XII віки)

 

Об’єднання арабських племен у VII ст. – утворення Халіфату. Мова - арабська, культура - різних народів, еллінська, китайська, індійська.

Література – з усіх кінців світу.

Паростки точних наук елліністичного періоду розвиваються.

Ідеологія – іслам, однак вивчався досвід “невірних”, розвивалися природничі науки (астрономія, географія, хімія, ботаніка) та медицина.

Вивчалися праці античності (Платон, Арістотель, Гален, Архімед). Перевага – Арістотелю перед Платоном. Підсилення – уявлення Арістотеля про божество як нерухомий першодвигун.

 

1. Ібн-Сіна (Авіценна) –ХІ ст. (980-1037), на Сході арабської держави

> “Канон” забезпечив йому “протягом п’яти століть самодержавну владу у всіх медичних школах середніх віків” (Ананьєв). Вчення в “Каноні” – матеріалістичне; провідна ідея залежність психіки від мозку в загальному

> фізіологічна психологія, вчення про психофізіологічні функції (ідея взаємозв’язку психічного і фізіологічного, в т.ч. керування фізіологічним станом шляхом впливу на почуття)

> медична психологія (роль афектів у регуляції та розвитку поведінки організму - новатроство). Експеримент – психодіагностика (пульс) – на його базі – сучасні детектори неправди. Другий експеримент - два барани (з вовком і без нього)