Дві сторони реклами тютюнових виробів

Що демонструє реклама	Що приховує реклама
Красива пачка цигарок, яку щойно відкрив «герой» реклами	Недопалки, порожні зім’яті пачки біля урн, на зупинках транспорту
Красиві, молоді, здорові, веселі люди	Безробітні, алкоголіки, наркомани, які допалюють чужі недопалки
Людина завжди палить із задоволенням	Люди, що кашляють від тютюнового диму
Тютюнопаління нікому не заважає	Діти, родичі, сусіди курця, котрі потерпають від тютюнового диму.

Крім зазначених вище видів роботи, на годинах спілкування рекомендуємо дати дітям наступне завдання: підготувати прислів’я, приказки про алкоголь, тютюнопаління, наркоманію. Наприклад: «Ні рак, ні жаба, а п’яна нахаба», «Вино й горілку полюбив – честь загубив», «Де чарка, там і сварка», «Цигарку запалив – 5 хвилин життя згубив» тощо. Усі дібрані учнями прислів’я записано і збережено в куточку «Цікаво знати».

Для становлення досвіду превентивної вихованості молодшого школяра надзвичайно важливо, щоб дитина могла діяти не лише відповідно до вимоги педагога, у межах його конкретного доручення, а й самостійно, мобілізуючи свої знання, почуття, волю, звички, цінності. З цією метою педагоги використовують ситуацію вільного вибору – метод виховання, що моделює момент реального життя, в якому виявляється і підлягає випробуванню на стійкість система вже сформованих позитивних дій, вчинків, ставлень.

З метою формування стійкої позиції щодо невживання тютюну, наркотиків та алкоголю нами було запропоновано і обговорено з молодшими школярами наступні життєві ситуації.

Ситуація 1. Ви прийшли до товариша на день народження. Його батько запропонував випити за здоров’я сина і друга. Як ви вчините?

Ситуація 2. Ви в компанії друзів. Усі закурили цигарку і запропонували Вам. Ваші дії?

У процесі аналізу означених життєвих ситуацій учні повинні усвідомити, що за будь-яких обставин вони повинні відстоювати свою позицію вести здоровий спосіб життя. Крім того, основна мета використання таких методів превентивного виховання – сформувати в учнів чітку установку, що тютюнопаління, вживання алкоголю, наркотиків – це ні в якому випадку не наслідування моди, а передусім шкідливі звички, які матимуть негативні наслідки для здоров’я.

Серед форм виховної роботи з превентивного виховання молодших школярів у навчальній діяльності переважають: відкриті та інтегровані уроки, різні форми роботи з книгою, написання творів на превентивну тематику, розгадування кросвордів, пісенні конкурси, ігри, розваги та ін.

Упроваджуючи технологію превентивного виховання, ми переконалися, що найбільшу цікавість для молодших школярів являє інсценізація оповідань, казок, віршів. З цією метою спільно з учнями початкових класів було інсценізовано казку "Підступна Нікотинія", в якій діти, перевтілившись у головних героїв, змогли побачити і зрозуміти, яким згубним є тютюновий дим і як він впливає на організм дітей і довкілля.

Превентивне виховання спрямоване на формування в молодших шко­ля­рів знань про шкідливість різних видів наркотиків, його згубні наслідки, формування в них правильних поглядів на це соціальне зло; вироблення в учнів певних факторів, які б стримували їх у сприятливих для вживання наркотиків умовах; прищеплення школярам непримиренного ставлення до фактів вживання наркотиків своїми однолітками, ровесниками, залучення учнів до боротьби з цим злом; своєчасне виявлення тих, хто вживає наркотики, проведення з ними індивідуальної виховної роботи.

Перспективою подальших розвідок є визначення пріоритетних напрямів превентивного виховання молодших школярів у позашкільному виховному просторі; педагогічне обґрунтування організаційного, навчального, методичного і матеріально-технічного забезпечення превентивного виховання школярів.

Підсумовуючи, визначимо основні напрями роботи школи з важковиховуваними учнями.

1. Дирекція школи вивчає особливості контингенту учнів школи, причини виникнення важковиховуваності, передовий досвід роботи з цими учнями, визначає шляхи вдосконалення роботи з ними та їх сім’ями.

2. Заступник директора з виховної роботи планує виховну роботу з важковиховуваними, неблагополучними сім’ями, координує та узгоджує план школи з планами роботи класних керівників.

3. Класоводи та класні керівники виявляють та вивчають інтереси, здібності, нахили важковиховуваних учнів, залучають їх до позакласної, позашкільної діяльності.

4. Психолог здійснює психологічну профілактику та корекцію відхилень у поведінці неповнолітніх.

5. Учитель, вихователь групи продовженого дня надають дітям індивідуальну допомогу в ліквідації прогалин у знаннях про алкоголь, наркотики та ін.

6. Педагог-організатор залучає до роботи в гуртках, секціях, клубах, товариствах за інтересами в школі, в позашкільних закладах, за місцем проживання.

7. Органи учнівського самоврядування залучають до різних видів громадсько-корисної діяльності, виконання доручень, надають їм шефську допомогу.

8. Батьківський комітет співпрацює з педагогічним колективом в організації педагогічного всеобучу батьків, заслуховує на своїх засіданнях важковиховуваних та їх батьків.

9. Бібліотекар планує розвиток читацьких інтересів важковиховуваних.

10. Медичний персонал дає педагогам відомості про стан здоров’я, попереджає про нервово-психічні відхилення у неповнолітніх.

Отже, система виховних заходів школи має бути спрямована на вдо­ско­налення способу життя учнів. Дитина має почувати себе комфортно у шко­лі, особливо в класі, між однолітками та із своїми вчителями і вихо­ва­телями. Якщо так є, то вона обирає для себе правильну соціальну орієнтацію.

 

Розділ 3
Особливості діяльності вчителя початкових класів
щодо підготовки батьків до превентивного виховання дітей у родині

Взаємовідносини школи та сім’ї мають довготривалу історію. Як будь-яка дорога починається з перших кроків, а будь-яка будівля — з фундаменту, так і становлення людської особистості бере початок у сім’ї. Адже саме в родині за допомогою батьків дитина пізнає навколишній світ, тут проходить її громадянське становлення, формується світогляд. Класики педагогічної науки і педагоги-практики відзначали вирішальне значення родинного виховання для розвитку особистості дитини.

У Державній національній програмі «Освіта» («Україна: XXI століття»), затвердженій постановою кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 р. № 896, серед пріоритетних напрямів реформування освіти визначено, що в основу національного виховання мають бути покладені такі чинники: принцип єдності сім’ї та школи, наступності та спадкоємності поколінь, організація родинного виховання та освіти як важливої ланки вихованого процесу, забезпечення діяльності педагогічного всеобучу батьків. Важливо, щоб і батько, і мати усвідомлювали свою високу відповідальність за виховання дітей і повсякденно підтверджували це на практиці.

Згадаймо слова В. Сухомлинського: «У сім’і шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини — культурної особистості. Із сім'ї починається суспільне виховання. У сім'ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростають потім і гілки, і квіти, і плоди. Сім'я — це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави. На моральному здоров'ї сім'ї будується педагогічна мудрість школи».

Із сім'ї торується стежка до школи, а звідти на життєву дорогу ведуть дітей два розуми, два досвіди, здобуті у сім'ї та школі.

Концепція сімейного і родинного виховання також наголошує на тому, що сучасна сім'я має стати головною ланкою у вихованні дитини, забезпечити їй належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального і духовного розвитку.

Отже, виправлення кризової ситуації із вихованням молодого покоління української держави можливе лише спільними цілепрямованими зусиллями педагогів і батьків, родин учнів. Тому в розбудові виховних систем шкіл реформування підструктури взаємовідносин із батьками є чи не найважливішим.