Організація роботи з батьками в галузі превентивного виховання

Сьогодні ми маємо, з одного боку, нові суспільно-політичні та економічні умови життя, нові орієнтири в суспільстві, інтереси дітей, з іншого – поширення злочинів та правопорушень серед неповнолітніх. Тому виховна система школи має побачити не тільки розмаїття причин девіантної поведінки, а й можливості для їх профілактики, необхідність роботи у мультидисциплінарній команді педагогічного колективу та батьків.

Висвітлимо практику роботи з батьками Підстепненської ЗОШ I-II ступенів щодо превентивного виховання дітей у родині.

Процес удосконалення превентивного виховання в школі розпочинається з вивчення педагогічним колективом теоретично – практичних матеріалів та нормативно – правової бази. Опрацьовуються такі державні освітні документи, як:

- Концепція превентивного виховання дітей та молоді (протокол Президії АПН України від 26.08.98 р. №1-7/3-21)

- Указ Президента України від 18. 03. 98р. №200/98 “Про затвердження комплексних заходів профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їхньої соціальної реабілітації в суспільстві”

- Заходи МОНУ щодо посилення профілактики злочинності серед учнівської молоді(наказ МОНУ від 14. 01. 99р. №10)

- Національна програма патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвиток духовності та зміцнення моральних засад суспільства (постанова КМУ №167
від 15.09.99р.)

- Указ Президента України від 25.12.2000 р. №276/2000 ”Комплексна програма профілактики злочинності”

- Указ Президента України від 24. 01. 01р. №42/2001 ”Про додаткові заходи щодо забезпечення виховання Національної програми “Діти України”

Робота над вказаними документами сприяє визначенню пріоритетних завдань щодо організації превентивного виховання в навчально-виховних закладах, а саме:

- забезпеченню педагогічної діяльності, зорієнтованої на протидію втягування дітей і молоді в негативні ситуації;

- створенню умов для формування позитивних якостей особистості в процесі різних видів діяльності;

- наданню комплексної допомоги тим неповнолітнім, які її потребують;

- утвердженню принципів загальнолюдської моралі, справедливості, працелюбності;

- допомозі в оволодінні мистецтвом самовиховання, формування бажання самовдосконалюватися;

- стимулюванню до здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації, навчання з раннього віку навичкам охорони власного життя і здоров’я.

Значна увага в закладі щодо превентивного виховання приділяється роботі з батьками. У школі діє педагогічний лекторій для неповних сімей. Тематика його засідань різноманітна. Так, слухачам пропонуються педагогічні матеріали, які стосуються становлення особистості дитини, вихованню в неї волі, характеру, розвитку пам’яті, профілактики шкідливих звичок, стосунків хлопчиків і дівчаток, причин і наслідків алкоголю та мотивів злочинів
[2, c. 2-15].

Просвітницька діяльність серед батьків, ознайомлення їх зі станом рівня вихованості учнів здійснюється на загальношкільних та класних батьківських зборах. Актуальність і змістовність виступів, підготовлених педагогами, сприяє розширенню правових знань батьків, їх обізнаності щодо поведінки дітей в закладі і поза ним, рівня їх вихованості. Батьки систематично відвідують заклад, проявляють інтерес до справ, які тут відбуваються. Підвищення рівня знань педагогів з превентивного виховання забезпечується роботою методичних об’єднань. Так, приділяється увага технологіям превентивного виховання, суті педагогічної превенції, критеріям, за якими визначається, наскільки реалізовано загальну мету превенції в школі, класі. Такі нетрадиційні форми педагогічних рад, як диспути, ділові ігри, практикуми спонукають педагогів до самоосвітньої діяльності, сприяють згуртуванню колективу для вирішення проблем превентивного виховання. Контроль за результативністю та ефективністю роботи з батьками щодо превентивного виховання здійснюється шляхом вивчення питань, які слухаються і обговорюються на педагогічних радах. Зокрема, з метою підвищення рівня теоретичних знань педагогів, розглядаються питання щодо сучасних форм і методів виховання моральних якостей школярів, особистісно зорієнтованого виховання як умови формування в учнів життєтворчого потенціалу.

Результатом ефективної роботи з превентивного виховання є активізація учнів та батьків в організації і проведенні загальношкільних та класних заходів, зменшення кількості учнів на внутрішкільному обліку, відсутність дітей-правопорушників на обліку в службі у справах неповнолітніх та зменшення кількості учнів, схильних до правопорушень. Слід визначити поліпшення загальношкільного морально-психологічного клімату.

Позитивний результат роботи школи з превентивного виховання засвідчують також відповіді учнів на питання запропонованих анкет. Так вони зазначають: якби була можливість вибрати іншу школу, то вибрали б тільки свою. Їм подобається в школі організація змістовного дозвілля, ставлення до них учителів. Анкетування випускників Підстепненської ЗОШ I-II ступенів показало високий рівень сформованості загальнолюдських моральних і духовних цінностей. Більшість учнів правильно розуміють необхідність для людини знань, праці, здоров я, достатньо усвідомлюють смисл життя, духовні цінності.

Отже, виховна робота в школі спрямована на формування в учнів моральних почуттів, які регулюють поведінку, вироблення навичок і звичок високоморальної поведінки, активної позиції в соціальній сфері, розуміння ними ролі моральних і правових норм у житті нашого суспільства, суворого дотримання принципу єдності прав, свобод, обов’ язків та відповідальності.

Упевненість у собі, оптимізм, працьовитість (тобто любов до праці), поява розвинених потреб, схильність досягати всього за рахунок себе, упевненість, що життя має глибокий сенс. Усі ці якості є невід’ємною частиною людини, яку можна назвати улюбленцем життя. Це людина, яка любить життя, почуває потяг до процесу життя та реалізується у всіх його сферах. Вона здатна дивуватися й більш охоче переживає щось нове, ніж шукає притулку у звичному. Її установка на життя функціональна, а не механістична. Вона бачить ціле, а не тільки його частину, вона бачить структуру, а не окремі її елементи. Вона хоче формувати й впливати за допомогою любові, розуму і прикладу. Вона радіє життю й усім його проявам більше, ніж збуджуючим засобам.

Для того щоб дитина стала такою, вона повинна довіряти світу, а це значною мірою залежить від обставин її зачаття, того, як проходила вагітність, пологи й перший рік життя немовляти. Крім того, дуже важливі життєві установки людини, її ставлення до проблем, які ставитиме життя. Якщо вона вийде у світ із базовою довірою і буде діяти на основі адекватних уявлень, вона обов’язково залишиться щасливчиком та оптимістом, буде жити в злагоді собою й оточенням. Саме тому батькам потрібно сформувати в дитини низку програм, щоб підтримати в неї такі життєлюбні установки
[5, c. 33-35].

Ми рекомендуємо батькам використовувати у роботі з дітьми такі настанови:

1. Не все, за що ти візьмешся, у тебе відразу вийде.

Це пов’язане з незнанням людиною об’єктивних законів, які керують суспільством і світом. Або з невмінням на практичному рівні справлятися із завданнями, які ставить життя. І тому треба сприймати всі невдачі не як катастрофи, а як уроки, які треба засвоїти, завдання, які треба вирішити, щоб більш гармонійно вписатися в цей світ. І щоб досягти бажаного. Треба просто завзято вчитися.

2. Усі люди помиляються, ніхто не прийшов у цей світ ідеально пристосованим.

Усе знати, вміти, у всьому домагатися успіху, бути у всіх відношеннях компетентним, адекватним і розумним ще жодній людині на планеті Земля не вдалося. Якщо людина прагнутиме досягти цього, вона назавжди залишиться незадоволеною. У помилках немає нічого страшного. Потрібно просто зробити висновки!

3. Ти гарний, ти маєш право любити себе.

Для більшості з нас ця теза не потребує доказів. Але дитині таку думку треба завзято насаджувати, щоб вона ввійшла в неї на дуже глибокому рівні (підсвідомості). Тоді дитина, ставши дорослою, буде любити себе незалежно від думки інших.

4. Ти маєш право бути собою, робити бажане й зовсім не зобов’язаний піклуватися про те, щоб ці дії були привабливі для інших.

Неможливо подобатися всім. «На чужий роток не накинеш платок» - що б людина не робила, її однаково будуть засуджувати. Зрозуміло, як розумна істота, будь-яка людина розуміє, що залежить від інших ї її дії не повинні заважати іншим. Якщо ця вимога виконується, то кожна людина має право діяти так, як їй заманеться.

5. Немає абсолютних моральних догм.

Якщо людина вважає, що є непорушні принципи, від яких не можна ніколи й нізащо відмовлятися, це правильний шлях до того, щоб «зламатися під вітрами дійсності».

Мораль є ідеологією, за допомогою якої регулюються взаємини між людьми. Змінилися люди, змінилися відносини – змінюється мораль. Тому немає вчинків, порочних за своєю суттю. Є поведінка людей – адекватна або ж неадекватна тій реальності, в якій вони живуть та в якій збираються жити. Якщо ж людина вважає, що є вчинки порочні й погані за своєю природою, і людей, що їх зробили, треба суворо карати, вона власноруч поставить між собою й іншими людьми непереборну стіну, за якою й помре в повній ізоляції.

6. Ти маєш право боятися, страхи потрібні для збереження життя.

Ми не все знаємо й не все вміємо, ті чи інші обставини навколишнього світу можуть нас лякати або ж викликати побоювання. Це нормально. Якщо людина, стикаючись із подібною ситуацією, збирає інформацію й зі знанням справи береться за її вирішення так, щоб максимально убезпечити себе від неприємностей, то ймовірність того, що вона впорається, різко зростає. Якщо ж вона вважає, що єдина її можлива реакція в цьому випадку – бути напоготові, то їй не вистачить жодних запасів адреналіну. Страх уб’є її швидше й ефективніше, ніж те, чого вона боїться.

7. Якщо з тобою трапляються неприємності, то переважно вони є найближчим або ж більш віддаленими наслідками твоїх учинків.

Усі лиха, які трапляються з людиною, - результат її неадекватних дій. Якщо вона буде ставитися до них так, то, подолавши їх, буде рости й розвиватися. Але якщо буде вважати, що біди нав’язані ззовні – обставинами або ж людьми, - назавжди залишиться залежною від них.

8. Умій нести відповідальність.

Відповідальність – якість, вкрай необхідна, якщо людина хоче жити в суспільстві й щось із себе представляє в ньому. Якщо вона буде уникати відповідальності, стане ніколи й нікому не потрібною.

9. Наданий тобі набір здібностей цілком достатній для досягнення успіху в житті.

І не треба прагнути до знаходження надмірних здібностей й можливостей. Треба повною мірою розвити свій потенціал, щоб реалізуватися унікальною особистістю.

10. Змінити поведінку інших людей практично неможливо.

Якщо людина вважає, що її благополуччя залежить від інших і їх треба самому змінити, щоб протидіяти їхньому поганому впливу, вона досягає саме того, чого боялася. Така людина не дізнається, що таке спокій, тому що люди будуть їй відповідати тим же.

11. Щастя неможливе, якщо ти пасивно пливеш за течією й нічого не робиш.

Якщо людина вважає, що це можливо, то до столітньої летаргії це її обов’язково приведе. І її щастя якщо протягом цього часу до неї прийде Прекрасний принц і дасть стусана.

Таке ставлення до життєвих проблем необхідно виховувати в різні моменти життя дитини. Робити це слід поступово й ненав’язливо. І через якийсь час ви побачите, що вони у вашої дитини прекрасно працюють. Тому добре подумайте – як ви будете їх насаджувати у своїх дітей. Пам’ятайте, що ефективність вашого впровадження цих принципів (власне, ваше виховання) істотно визначатиметься вашим особистим прикладом і, безумовно, любов’ю.

Батьківська любов, природно, має виявлятися не тільки в словах, а й у реальних діях, реальній позитивній атмосфері, створеній навколо дитини. Результатом стане формування впевненої в собі людини. Дитина має знати: допомога прийде завжди, батьки поруч, вони люблять і допоможуть.