Тактичні прийоми боротьби з контрабандою

При виконанні покладених на митні органи України завдань, значна роль припадає боротьбі з контрабандою. Виникає запитання, чому одні митні органи иають значні показники у даному напрямку, а інші їх не досягають? Зрозуміло, що дуже важливу роль відіграють організаційні заходи керівників підрозділів, які безпосередньо відповідають за цей напрямок роботи - начальників служб боротьби з контрабандою та митної варти, відділів митного оформлення митниць. До них відноситься планування роботи, вміння зосередити наявні сили і засоби на пріоритетних напрямках роботи, взаємодія з правоохоронними органами, спільне проведення операцій та інше.

Але поряд із заходами організаційного плану, велике значення має підготовленість працівників відділів митного оформлення та служб боротьби з контрабандою та ПМП до пошукової роботи, оскільки ці працівники, окрім інтуїції, повинні знати і вміти використовувати на практиці демаскуючі ознаки контрабанди, які мають об’єктивне та суб’єктивне походження і перевірені на практиці.

Якщо спробувати проаналізувати та систематизувати такі демаскуючі ознаки, то їх можна умовно розділити на прямі, непрямі, та психологічні відхилення у поведінці підконтрольної особи, які у сукупності можуть свідчити про можливість приготування чи замаху на вчинення контрабанди. Саме системний підхід до оцінки ситуації може забезпечити правильне прийняття рішення про проведення особистого огляду або поглибленого огляду транспортного засобу. Необхідність такого підходу підтверджується самим життям, оскільки кількість пасажирів та транспортних засобів, що перетинають митний кордон України рік від року зростає. Проводити ефективний тотальний контроль не вбачається за можливе та доцільне, бо це призведе до невиконання основного завдання митних органів - прискорення пасажиропотоку та товарообігу, а також до втрати пильності інспекторського складу.

Зрозуміло, що вирішальними у досягненні високих результатів є тактичні прийоми вибору об’єкта оперативної зацікавленості, яка базується на спостережливості, аналізі різних факторів та інтуїції праціника митного органу.

Працівник митного органу, який працює на виїзді (в'їзді) з України, повинен не зациклюватись на послідовності (дотриманні черговості) контролю транспортних засобів, а вести постійне спостереження за транспортними засобами, що перебувають у черзі, у зоні митного контролю, та поведінкою громадян і оцінювати транспортні засоби та підконтрольних осіб на предмет можливого переміщення предметів контрабанди. Саме під час такого спостереження він має визначити яким транспортним засобам та громадянам потрібно приділити більше уваги, а які не становлять оперативного інтересу.

Провівши попередню бесіду з подорожуючим, працівник митного органу має вирішувати робочі питання, не припиняючи спостереження за іншими підконтрольними особами і транспортними засобами.

У людському спілкуванні, яке в митній справі займає провідне місце, знання психологічних закономірностей особи має велике значення для правильного виконання службових обов’язків. Вивчення психологічних аспектів допомагає застосовувати науковий підхід до організації митного контролю, що визначає високий рівень професійності та культури інспекторського складу, допомагає правильно вести діалог з підконтрольними особами, уникати конфліктних ситуацій і досягати високих результатів у роботі.

Специфіка роботи митника полягає у тому, щоб за короткий проміжок часу виділити з великої кількості транспортних засобів та людей, що в них подорожують, потенційного контрабандиста.

Основними методами, що використовуються при виявленні правопорушників є здійснення митного контролю - вивчення документів, огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, особистого огляду, митного оформлення та проведення процедури декларування. Декларування не повинно проводитись шаблонно, лише по пунктах митної декларації. Під час такої бесіди досвідчений працівник митного органу дізнається багато іншої, важливої для прийняття рішення інформації. Шляхом оперативного опитування (звідки подорожує особа, до якої країни, з якою метою...) працівник митного органу має оцінювати чи може дана особа переміщувати предмети контрабанди. Таке опитування повинно проводитись у формі діалогу, у т.ч. на побутові теми, і не повинно викликати у підконтрольної особи підозру, оскільки потенційний правопорушник, який попередньо готується до вчинення контрабанди, може повідомити важливу інформацію лише не усвідомлюючи цього, під час розмови у довільній формі. Інспектор повинен володіти психологічними прийомами, що спонукають громадянина підсвідоме повідомляти відомості, що становлять оперативний інтерес і вміти викликати довіру з боку підконтрольної особи. Цікавим є спостереження, що в залежності від рольової поведінки інспектора (загальновідомим є факт, що кожна людина грає у своєму житті багато ролей) більших результатів досягає інспектор, який демонструє подорожуючим свою “простуватість”, “неуважність” і “некомпетентність” саме до такого інспектора намагаються потрапити на контроль порушники митних правил, пильність яких притуплюється. І навпаки, “класичний” інспектор, який ведеспівбесіду офіційно, задаючи прямі запитання, показників у пошуковій роботі, як правило не має.

Матеріал спостереження інспектора, який накопичується із зовнішніх проявів особи, є надзвичайно обмеженим, і результати його завжди мають попередній, орієнтувальний характер. У подальшому виявлені ознаки повинні доповнюватися і коригуватися. Залежно від ступеня прояву якостей особи метод спостереження може дати значні результати. Він має за мету виявлення певних рис характеру і ознак темпераменту, шо свідчать про психологічне обличчя пасажира. Спостереження охоплює його манери, комунікабельність, реакцію на подразник (поставлені питання), психічний стан, спричинений незвичним становищем при проведенні митного контролю.

У багатьох випадках інспектор звертає увагу на незвичності та відхилення у поведінці суб'єкта, особливо на прояв "знервованості", що і спонукає його до більш ретельного огляду.

Але сама по собі “нервова” поведінка підконтрольної особи не може свідчити про намір вчинити контрабанду, оскільки на практиці дуже багато людей відчувають нервове збудження і навіть страх під час проведення митного огляду, і навпаки, найбільш досвідчені контрабандисти (які вже неодноразово переміщували контрабанду або притягувалися до відповідальності) часто мають добру витримку. Навіть досвідченому інспектору не завжди вдається психологічно переконати порушника в необхідності добровільної видачі предметів контрабанди. Наведене свідчить, що будь-які, навіть найбільш характерні ознаки не завжди можуть свідчити про злочинні наміри і можуть мати зовсім іншу природу.

Вміння інспектора митниці читати «поведінкову мову» (мову жестів) розпізнавати відхилення у поведінці досить часто є підсвідомим і автоматичним, і свідчить про його професійну підготовленість.

Посадова особа, яка використовує у роботі аналіз поведінки, веде спостереження як за фізіологічними, так і за психологічними реакціями особи, щодо якої проводиться митний огляд. В основу такого аналізу покладено те, що коли людина повідомляє неправдиві відомості, то це обов'язково (але у кожної людини індивідуально) викликає у неї стрес та напругу. Збільшується частота роботи серця та дихання, відбувається зміна роботи інших внутрішніх органів. Водночас з цим виникає ряд зовнішніх прояв та ознак того, що людина переживає стресову ситуацію.

Ключовим фактором аналізу поведінки є не проста констатація окремих проявів, а виявлення відхилень від норми. Відхиленнями від норми можуть бути випадки, коли людина “переграє”, “недограє” або веде себе в чомусь неадекватно ситуації; але всі ці відхилення сигналізують про нечесну поведінку.

Досить ефективно діє тактичний прийом “двох інспекторів”. Перший розпочинає сухо, суто службовими термінами розмову з громадянином, попередньо опитує і роз'яснює деякі правила, дає час на заповнення декларації і терміново переходить до контролю іншої особи або її транспортного засобу.

За декілька хвилин розмову з громадянином розпочинає інший інспектор, який повинен довести процес митного оформлення до логічного завершення. Саме цей працівник і має викликати своєю “добротою” довіру до себе і з’ясувати всі подробиці на предмет приховування тих чи інших предметів.

Також заслуговує на увагу тактичний прийом роботи парою, тобто “перехресного” опитування однієї особи двома інспекторами, коли один інспектор проводить опитування, а другий веде спостереження за мімікою, жестами і задає лише контрольні запитання.

Особлива методика використовується при проведенні митного контролю груп осіб, зокрема використовується тактика попереднього опитування водіїв автобусів, мікроавтобусів та старших туристичних груп на предмет встановлення відхилення у поведінці членів тургрупи та можливості приховування предметів контрабанди у транспортному засобі. Починати митний огляд транспортного засобу до проведення такого опитування є недоцільним та малоефективним.

Результативною є практика ротації особового складу під час зміни. Наприклад, до обіду інспектор контролює транспортні засоби на виїзд з України, а після обіду, коли подорожуючі повертаються в Україну, на в’їзді. Інспектор пам'ятає кількість вивезеної громадянином валюти і може співставити заявлену ним на в’їзд кількість і вартість товару і, відповідно, запобігти заниженню такої вартості та ухиленню від сплати податків.

Треба пам'ятати, що самі контрабандисти використовують тактичні прийоми, які при неуважності інспектора можуть звести нанівець усю його пошукову роботу. Наприклад, непоодинокими є випадки заповнення декларації іншою особою, або невнесення повних реквізитів у документи (декларації). Відсутність особистого підпису громадянина, непроставлення дати заповнення декларації, відомостей про транспортний засіб, кількісних та вартісних показників товару, сум валюти, або невчасне проставлення відбитка ОНП на декларації може призвести до неможливості запровадження справи про ПМП чи контрабанду. А тому, до початку митного огляду, необхідно перевірити заповнення усіх граф декларації (порівняти підпис із проставленим у закордонному паспорті) провести усне декларування по пунктах митної декларації, завірити відомості відтиском ОНП. Саме при дотриманні даної процедури настають юридичні наслідки за недекларування (ст. 340 МКУ), або приховування предметів від митного контролю (ст. 352 МКУ).

Досить поширеною є практика переміщення предметів з приховуванням від митного контролю, шляхом використання тайників у транспортних засобах, але контрабандисти використовують транспортні засоби з використанням доручень, або взагалі приховують документи на право керування транспортним засобом - доручення, що дозволяє в наступному власникам повертати такі автомобілі у судовому порядку. Тому до початку огляду інспектор в обов'язковому порядку повинен перевірити документи на автомобіль.

Демаскуючі ознаки поведінки підконтрольної особи, що прямує за кордон на виїзд з України: