У формуванні профілів ризику активну участь беруть підрозділи боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил митних органів.

Наступним найбільш ефективним методом боротьби з контрабандою є проведення спеціальних заходів та спеціальних митних операцій.

Спеціальні заходи ‒ комплекс заходів, який здійснюється з метою запобігання, виявлення та припинення контрабанди й порушень митних правил.

Основні способи здійснення спеціальних заходів:

· пошук ‒ обстеження визначеного району (маршруту) з метою виявлення та припинення контрабанди й порушень митних правил;

· спостереження ‒ підтримання візуального неозброєним оком чи з використанням технічних засобів контакту з об’єктом спостереження з метою запобігання, виявлення та припинення контрабанди й порушень митних правил.

Головна умова ефективності спеціальних заходів ‒ належна організація планування і проведення.

Мета планування є:

· визначення послідовності, способів і терміну виконання покладених завдань;

· установлення порядку взаємодії підрозділів митних органів з правоохоронними органами (за узгодженням);

· організація всебічного забезпечення спеціальних заходів;

· організація управління спеціальними заходами.

Спеціальні заходи плануються та проводяться як самостійно митними органами, так і за дорученням керівництва митної служби.

До планування спеціальних заходів залучається максимально обмежене коло осіб із числа посадових осіб митного органу, при цьому вживаються інші заходи, необхідні для забезпечення нерозголошення дій, що плануються і виконуються.

Основою управління пошуковими заходами є рішення керівника підрозділу боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил митного органу, згідно з яким відбувається підготовка та виконання завдань щодо боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.

У рішенні визначаються:

· задум спеціальних заходів;

· основні завдання підрозділам (нарядам) митної варти, а також іншим підрозділам митного органу;

· порядок взаємодії;

· основні дії для всебічного забезпечення спеціальних заходів;

· організація управління спеціальними заходами.

Основою рішення є задум спеціальних заходів, у якому визначаються:

· напрямки (місця) зосередження основних зусиль з виявлення та припинення контрабанди й порушень митних правил у пунктах й поза пунктами пропуску через митний кордон;

· розподіл сил та засобів на завдання;

· місця розміщення нарядів, режим несення ними служби (добовий, дванадцятигодинний, восьмигодинний тощо) при виконанні завдань;

· порядок відпочинку особового складу в разі цілодобового несення служби, час проведення інструктажів;

· організація контролю за виконанням поставлених завдань.

Завдання підрозділам митного органу формулюються конкретно - для унеможливленим їх подвійного тлумачення.

Керівник підрозділу боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил узгоджує дії підрозділів митного органу, а також їх взаємодію з підрозділами правоохоронних органів та інших органів виконавчої влади, які беруть участь у проведенні спеціальних заходів.

При організації всебічного забезпечення керівник підрозділу боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил визначає необхідну кількість озброєння і транспортних засобів та перелік заходів для підтримання їх у постійній готовності до застосування, швидкого відновлення в разі виходу з ладу, а також своєчасного й повного забезпечення підрозділів і нарядів іншими необхідними матеріально-технічними засобами. Документи, потрібні для здійснення спеціальних заходів, опрацьовує керівник підрозділу боротьби з контрабандою та ПМП із залученням фахівців відповідних підрозділів.

За призначенням документи поділяються на такі види:

а) управлінські:

· наказ митного органу про проведення спеціальних заходів, який видається на початку кожного року і діє протягом всього поточного року;

· план - завдання на здійснення спеціальних заходів (розробляється на підставі відповідного наказу митного органу про проведення спеціальних заходів);

· службові записки посадових осіб щодо виділення необхідних сил та засобів, з інших питань підготовки до здійснення спеціальних заходів;

б) звітно-інформаційні:

· доповідні, службові та пояснювальні записки;

· протоколи про порушення митних правил, акти, копії документів, потрібних для здійснення митного контролю, інші документи, які стосуються проведених спеціальних заходів;

· зведення;

в) довідкові:

· оперативні розрахунки;

· довідки, таблиці;

· топографічні мапи тощо.

Спеціальні заходи здійснюються відповідно до плану- завдання, що складається, як правило, на місяць, його затверджує керівник підрозділу боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил (заступник начальника митного органу відповідно до функціональних повноважень).

У разі залучення фахівців інших підрозділів митниці план - завдання затверджується начальником митного органу (особою, що його заміщує).

Спеціальна митна операція (операція) ‒ сукупність заздалегідь узгоджених і взаємопов’язаних метою, місцем і часом масштабних, довготривалих оперативних заходів, які здійснюються за єдиним задумом і планом у певному районі (місці) з метою запобігання, виявлення та припинення порушень установленого порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

До проведення операцій можуть залучатися сили й засоби митного органу, так і одночасно декількох, у тому числі за участю посадових осіб центрального апарату, а також правоохоронних органів (за узгодженням).

Основні документи для проведення операції ‒ наказ митного органу та план її проведення.

У наказі визначаються:

· мета проведення операції;

· термін і напрямок (місце) проведення операції;

· склад сил та засобів, що залучаються до операції;

· у разі потреби ‒ вказівки посадовим особам митного органу щодо організації взаємодії, матеріально-технічного й фінансового забезпечення операції;

· керівники операції;

· порядок і строки звітності;

· термін відрядження, форма одягу й місце збору учасників операції тощо.

У разі залучення сил і засобів інших міністерств і відомств видасться спільний наказ про проведення операції.

На підставі наказу митного органу про проведення операції відпрацьовується план її проведення, який підписує керівник підрозділу боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил (заступник начальника митного органу відповідно до функціональних повноважень).

У разі залучення сил і засобів правоохоронних та інших органів виконавчої влади відповідно до раніше складених планів та інструкцій із взаємодії з ними розробляється план проведення конкретної спільної операції, який узгоджується з керівниками цих органів.

План проведення операції визначає:

· задум операції;

· основні завдання учасникам операції та місця розташування нарядів;

· організацію взаємодії;

· організацію управління;

· порядок закінчення операції тощо.

На ділянках, де митний кордон збігається з державним, та в межах прикордонної смуги й контрольованих прикордонних районів спеціальні заходи плануються та проводяться за узгодженням з відповідними підрозділами Держприкордонслужби України.

Спеціальні заходи закінчуються за рішенням їх керівника, який доповідає начальникові, якому він підпорядкований, про їх завершення та попередні результати усно, а наступного дня після завершення ‒ письмово.

За вказівкою керівника спеціальних заходів старші нарядів митної варти організовують перевірку посадових осіб, зброї, набоїв, спецзасобів та технічних засобів, спорядження, митних штампів тощо й прямують до пункту збору.

Після прибуття до митного органу особовий склад, що залучався до спеціальних заходів, здає вогнепальну зброю, набої до неї, спеціальні засоби й технічні засоби митного контролю, спорядження, митні штампи тощо. При цьому старші нарядів мають особисто перевірити повноту їх здавання.

Старші нарядів митної варти письмово докладно доповідають керівнику спеціальних заходів про хід і результати виконання завдань, дії особового складу нарядів.

До доповідної записки про виконання завдання додаються: план-завдання; донесення, пояснювальні записки, зведення; копії протоколів про порушення митних правил та інших протоколів, актів і документів, потрібних для здійснення митного контролю, інших документів, які стосуються спеціальних заходів.

Під час спеціальних заходів посадові особи митних органів можуть проводити переогляд оформлених митними органами товарів і транспортніх засобів, правовою підставою якого є ст. 338, 339 МК України.

Переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення проводиться у разі виявлення пошкодження або втрати митного забезпечення, накладеного на зазначені товари, транспортні засоби, чи за наявності інших видимих ознак можливого несанкціонованого доступу до товарів, що перебувають під митним контролем. Витрати, пов'язані з проведенням такого переогляду, несе власник зазначених товарів, транспортних засобів або уповноважена ним особа.

Переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. Такий переогляд проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення переогляду виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов’язані з проведенням переогляду, відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється у присутності особи, яка переміщує ці товари, транспортні засоби через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем, а у разі її відсутності ‒ за умови залучення не менше ніж двох понятих. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у результатах переогляду. Працівники митних органів не можуть бути понятими.

Порядок проведення переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

За результатами переогляду складається акт у двох примірниках, в якому зазначаються відомості про:

1) посадових осіб митного органу, які здійснювали переогляд, та осіб, які були присутні під час його проведення;

2) підстави проведення переогляду за відсутності особи, яка переміщує товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем;

3) обсяг здійснення переогляду та результати його проведення;

4) інші відомості, що стосуються товарів, транспортних засобів комерційного призначення, переогляд яких проводився.

Акт переогляду засвідчується відбитком особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка проводила переогляд.

Один примірник акта передається (надсилається) особі, яка переміщує товари через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем.

Форма акта переогляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до ст. 339 МК України, якщо є підстави вважати, що в ручній поклажі або багажі громадянина переміщуються через митний кордон України, у тому числі транзитом, товари, які підлягають обліку і відповідним видам контролю, зазначеним у частині першій статті 319 МК України, чи товари, при митному оформленні яких справляються митні платежі, а також товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено, митний орган має право провести огляд, а в разі необхідності ‒ і переогляд ручної поклажі та багажу з їх розпакуванням.

Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу громадянина здійснюються в присутності цього громадянина чи уповноваженої ним особи.

Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу за відсутності громадянина чи уповноваженої ним особи здійснюються:

1) якщо є підстави вважати, що несупроводжуваний багаж містить товари, які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей, тварин та рослин, а також довкілля;

2) якщо громадянин або уповноважена ним особа не з'явилися протягом одного місяця з дня надходження до митниці призначення несупроводжуваного багажу;

3) у разі залишення на території України ручної поклажі, багажу з порушенням зобов'язання про їх транзит через територію України.

Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу за відсутності громадянина чи його уповноваженого представника здійснюються в присутності представників підприємства, що здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх зберігання.

Про здійснення огляду та переогляду складається акт, форму якого встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Один примірник акта огляду (переогляду) передається громадянину або уповноваженій ним особі або представнику підприємства, що здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх зберігання.

Далі розглянемо такі методи боротьби з контрабандою, як контрольована поставка наркотичних засобів і прекурсорів та переміщення товарів під негласним контролем.

Поняття методу контрольованої поставки міститься в МК України а також у законодавстві України, що регулює заходи протидії незаконному обігові наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

Так, стаття 101 Митного кодексу України від 12.12.1991 року наголошувала, що “з метою припинення міжнародного незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин і виявлення осіб, які беруть участь у такому обігу, митні органи України в кожному конкретному випадку за домовленістю з митними та іншими відповідними органами іноземних держав або на основі міжнародних договорів України використовують метод контрольованої поставки”, тобто допускають під своїм контролем увезення в Україну, вивезення з України або транзит через її територію наркотичних засобів та психотропних речовин, включених в незаконний обіг.

Рішення про використання методу “контрольованої поставки” приймає Державна митна служба України.

У разі прийняття рішення про використання методу “контрольованої поставки” кримінальна справа щодо особи, яка здійснює незаконний обіг наркотичних засобів та психотропних речовин, не порушується, а про прийняте рішення Державна митна служба негайно повідомляє органи прокуратури”.

Дещо іншим чином метод контрольованої поставки регулюється за ст. 456 МК України, в якій зазначено, що “відповідно до законів України митні органи з метою виявлення джерел і каналів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, осіб, які беруть участь у цьому, разом з іншими державними органами, що мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність, можуть використовувати метод контрольованої поставки зазначених засобів, речовин і прекурсорів. Порядок проведення контрольованої поставки визначається цим Кодексом і відповідним нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону, погодженим із Генеральною прокуратурою України та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України”.

Це визначення найбільш відповідає текстові ст. 4 Закону України від 15.02.1995 р. “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними”, яка наголошує, що “ Державний митний комітет України та державні органи (підрозділи), які мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність, з метою виявлення джерел і каналів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, осіб, які беруть участь в цьому, в кожному конкретному випадку за домовленістю з відповідними органами іноземних держав або на підставі міжнародних договорів України можуть використовувати метод контрольованої поставки, тобто пропускають під контролем і оперативним наглядом цих органів ввезення в Україну, вивезення з України чи транзит через її територію наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Контрольована поставка може використовуватися також щодо незаконного перевезення та пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які здійснюються в межах території України.

Порядок проведення контрольованої поставки визначається Митним кодексом України і нормативним актом Державного митного комітету України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону України, погодженим з Генеральною прокуратурою України і Міністерством юстиції України”.

Метод контрольованої поставки належало б назвати скоріше “тактичною операцією”, тому що він містить сукупність різних методів митного контролю та оперативно-розшукової діяльності, міжнародні переговори, різноманітні способи дезорієнтування осіб, які беруть участь у міжнародному обігу контрольованих предметів.

Формування правової основи застосування методу контрольованої поставки правоохоронними органами має власну історію. Він був рекомендований Інтерполом як міжнародна система прихованого поліцейського контролю за шляхами переміщення контрабандних вантажів, що містять наркотики. Причиною цього стало значне (більш ніж у чотири рази) зростання в 70-ті роки минулого століття контрабанди наркотиків. У пошуках розв’язання проблеми в березні 1978 р. у всі країни – члени Інтерполу було розіслано циркулярний лист з анкетою, в якій містилися два питання: 1) чи дозволяє законодавство вашої країни контрольоване перевезення наркотиків; 2) чи можливо провести у вашій країні таку операцію з дозволу відповідної влади? Виявилося, що в законодавстві 10,3 % держав спеціально обумовлена можливість контрольованого перевезення наркотиків; 22,4 % держав не допускають прихованого поліцейського контролю за перевезення наркотиків, а в 67,3 % держав питання про контрольоване перевезення наркотиків не врегульоване, але існуюча практика допускає відповідні поліцейські операції.

На підстав цих відомостей у звіті на 48-й сесії Генеральної асамблеї Інтерполу, що відбулася у 1979 р. у Найробі, було констатовано, що оскільки законодавство й практика у більшості країн світу допускає можливість установлення контролю за перевезенням наркотиків, міжнародна поліцейська операція у цьому напрямкові може бути здійснена.

Перебуваючи у глибокій стурбованості масштабами і тенденціями зростання у світі незаконного виробництва й обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, ООН у грудні 1988 р. прийняла Конвенцію про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, ст.11 якої присвячена методу контрольованої поставки. У Конвенції викладено три важливі умови, за яких можливе застосування цього методу:

1) сторони діють так, як їм дозволяють основні принципи їхніх національних правових систем;

2) рішення про використання методу контрольованої поставки приймається в кожному окремому випадку;

3) за згодою сторін у ході контрольованої поставки перехоплені наркотичні засоби і психотропні речовини можуть бути залишені для подальшого перевезення в недоторканності, вилучені або частково замінені.

Зазначимо, що рішення про використання методу контрольованої поставки приймається Державною митною службою України. Це обумовлено міжнародним характером контрольованих поставок, необхідністю переговорів з представниками митних та інших уповноважених органів іноземних (головним чином суміжних) держав. Чітка домовленість і взаємодія митних та інших правоохоронних органів, включаючи прокуратуру, країн, на території яких застосовується метод контрольованої поставки, обумовлює ефективність останньої. Світова практика показує, що відмова представників однієї з таких країн зводить нанівець зусилля інших учасників. Через це у кращому випадку вдається заарештувати контрабандиста і конфіскувати предмети, що він перевозив, транспортування яких негласно контролювалося, а відправникам, перевізникам та отримувачам контрабанди вдається уникнути кримінальної відповідальності.

Безпосередньо порядок проведення операції контрольованої поставки регулюється міжвідомчим наказом.

Підставою для проведення контрольованої поставки є достатня інформація про незаконне переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, а також інформація, що отримана в рамках ведення оперативно-розшукових справ щодо зайняття особою або групою осіб наркобізнесом.

Можуть проводитися такі види контрольованих поставок:

1) за видами отриманої інформації:

· внутрішні:

· зовнішні;

2) за територіальними ознаками:

· не пов’язані з перетином державного кордону;

· пов’язані з вивезенням з України;

· пов’язані з увезенням в Україну;

· пов’язані з транзитним переміщенням через територію України;

3) за способами переміщення:

· в контейнерах, спеціальних ємностях;

· у багажі, що прямує окремо;

· в особистих речах, з використанням природних порожнин людини;

· у поштових відправленнях тощо.

Підстави проведення іншого, схожого за способом реалізації методу боротьби з контрабандою, який має назву “ Переміщення товарів під негласним контролем ”, зазначені у ст. 457 МК України.

З метою виявлення та притягнення до відповідальності осіб, причетних до вчинення контрабанди, а також з метою вилучення товарів, щодо яких є підозра в незаконному переміщенні через митний кордон України, переміщення таких товарів може здійснюватися під негласним контролем та оперативним наглядом правоохоронних органів.

Порядок проведення негласного контролю за переміщенням товарів визначається МК України і відповідним нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону, погодженим з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України.

За своєю сутністю цей метод є різновидом контрольованої поставки, і водночас ефективним засобом боротьби з міжнародними організованими групами, що спеціалізуються на контрабанді предметів, вільний обіг яких обмежено або заборонено.