Розглянте методи розрахунку з.п працівникам при безтарифній системі оплати праці.

Останнім часом на ряді підприємств застосовується бестаріфная система оплати праці. За цією системою заробітна плата всіх працівників представляє собою частку у фонді оплати праці або всього підприємства, або окремого підрозділу. Найпоширенішим є такий метод розрахунку заробітної плати при якому фактична величина заробітку кожного працівника залежить від кваліфікаційного рівня працівника, коефіцієнта трудової участі (КТУ), фактично відпрацьованого часу. Інший метод визначення заробітної плати з використанням бестаріфной системи полягає в тому, що заробітна плата залежить від обсягів реалізації. Наприклад, директору підприємства встановлюється заробітна плата 1,5% від суми реалізації, його заступникам - 80% від заробітної плати директора і так далі згідно з кваліфікаційним рівнем. Різновидом бестаріфной системи є також контрактна система, коли з працівником укладається контракт на певний час з вказівкою рівня оплати.Розрахунок заробітної плати при безтарифній моделі здійснюється в такій послідовності: 1) Визначається кількість балів, зароблених і-м працівником (Бі): Б = Кі х Ті х КТУі 3.1
де Кі - кваліфікаційний рівень і-го працівника; Т,- - кількість відпрацьованих ним людино-годин; КТУі - коефіцієнт трудової участі і-го працівника. 3) Визначається загальна сума балів, набраних усіма працівниками();
4) Розраховується частка фонду стимулювання праці (ФСП), що відповідає одному балу, - "ціна балу" (б): б = ФСП / 3.2 5) Розраховується заробіток конкретних працівників як добуток набраних кожним із них балів на "ціну балу". Основна перевага безтарифних систем оплати праці полягає в оптимальному поєднанні індивідуальної і колективної заінтересованості в поліпшенні результатів роботи. Заробіток кожного працівника однаковою мірою залежить і від розміру результату спільної роботи, який буде ділитися між усіма членами колективу, і від його частки в цьому поділі, яка залежить від індивідуальних результатів праці.

42. Сучасні світові тенденції у сфері зайнятості та соціально-трудових відносин насамперед обумовлені глобалізацією національних економік та зближенням трудових норм, прав і гарантій у різних країнах.

До найбільш характерних тенденцій розвитку соціально-трудових відносин у розвинених країнах світу, які домінують в глобалізаційному середовищі, доцільно віднести:

- формування нової якості робочої сили та підвищення ролі висококваліфікованої праці в сфері виробництва продукції, особливо науково-технічного продукту;

- запровадження цілісної системи державних соціальних гарантій найманих працівників;

- підвищення ролі менеджменту персоналу;

- формування нової філософії менеджменту, коли соціальні функції підприємства все більше визначають та підкреслюють функції економічні;

- розширення "прозорості" у відносинах між працівниками й роботодавцями;

- поступове підвищення реальних доходів працюючих, "соціалізація" відносин між працею й капіталом.

Реальною відповіддю на нові світові тенденції у сфері зайнятості та соціально-трудових відносин стало формування сучасних моделей їхнього регулювання. Так, до останніх відносяться: європейська (континентальна), англосаксонська, китайська моделі

Європейська (континентальна) модель характеризується високим рівнем правової захищеності, жорсткими нормами трудового права, орієнтованими на збереження робочих місць, поширеністю тарифного регулювання з незначною диференціацією заробітної плати.

Англосаксонська модель регулювання соціально-трудових відносин визначається нижчим рівнем соціальних гарантій, більш широкими правами роботодавців у наймі та звільненні працівників, високою диференціацією заробітної плати, укладенням колективно-договірних угод на рівні фірми, а не галузі чи регіону. Водночас, перевагами цієї моделі є більш високі темпи зростання, активність у створенні нових робочих місць, зниження рівня безробіття. Практика свідчить, що найбільш успішним втіленням цієї моделі є США. Недоліками цієї моделі є поляризація суспільства та збільшення бідності у суспільстві.

Китайська модель ґрунтується на централізованому регулюванні зайнятості на державних підприємствах і значній свободі цього процесу в приватному і концесійному секторах. Завдяки такому підходу в Китаї, незважаючи на величезну чисельність трудових ресурсів, підтримується невисокий рівень безробіття. Зокрема, одним із напрямів його регулювання є практика створення додаткових робочих місць для надлишкової робочої сили на тому самому підприємстві, що, звичайно, стримує масштабні вивільнення при тих чи інших змінах.

Норма праці — конкретна форма впровадження міри праці, тобто кількість робочого часу, об’єктивно необхідна для виконання конкретної роботи, конкретним робітником у конкретних організаційно-технічних умовах виробництва.. Норми праці поділяються на такі види:

1. Норма часу (Нч) - це кількість робочого часу, об’єктивно необхідна для виконання одиниці конкретної роботи або виготовлення виробу. Розрізняють норми штучного, штучно-калькуляційного часу, часу на партію виробів.

2. Норма виробітку (Нв) - кількість одиниць продукції в натуральних показниках, яку має виготовити робітник за певний проміжок робочого часу (година, зміна, декада, місяць), виходячи з установленої норми часу.

3. Норма обслуговування (Ноб) - кількість виробничих об’єктів, що їх має обслуговувати робітник (бригада) за одиницю робочого часу.

4. Норма часу обслуговування (Нч.об) - це час, необхідний для обслуговування конкретного об’єкта на протязі зміни.

5. Норма чисельності (Нчис.) - це кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для обслуговування встановленої одиниці або виконання обсягу робіт у конкретних організаційно-технічних умовах.

Нормативи часу — такий вид нормативів, за допомогою яких визначається тривалість виконання окремих складових норм часу — підготовчо-завершального, основного, допоміжного, обслуговування робочого часу і часу перерв на відпочинок та особисті потреби робітника.

Нормативи обслуговування — нормативи, за допомогою яких визначається кількість об’єктів, що підлягають обслуговуванню пев­ною кількістю працівників.

Нормативи чисельності — нормативи, за допомогою яких визначається кількість працівників, достатня для якісного виконання певного обсягу робіт або функцій.

Нормативи підлеглості — нормативи, призначені для визначення співвідношень між кількістю керівників та їх підлеглих працівників.

Метод нормування — чітко визначений у методичному відношенні підхід до встановлення норм праці тим чи іншим способом.

Вище зазначені норми можуть бути розраховані наступним чином.

Норми часу.

1.1. Технічно - обґрунтована норма включає такі елементи:

; (1)

де _. - норма часу, хв.;

- основний час, хв.;

- допоміжний час, хв.;

- час на обслуговування, хв.;

_. - час перерв на відпочинок та особисті потреби, хв.;

- підготовчо-завершальний час, хв.;

- час перерв, зумовлених особливостями техніки, технології та організації виробництва.

1.2 Норма штучного часу розраховується на 1 операцію або на одиницю продукції, складається з норми основного часу і допоміжного часу, часу на обслуговування робочого місця і часу перерв на відпочинок і особисті потреби робітника, розраховується за формулою (1.1).

Якщо _. та беруться у відсотках від оперативного часу тоді формула (1.1) буде мати наступний вигляд:

; (2)

де - норма штучного часу, хв.;

- оперативний час, хв.;

_. - час обслуговування робочого місця у % до оперативного часу;

_. - час на відпочинок та особисті потреби у % до оперативного часу.

Слід також враховувати, що оперативний час ( _. ) складається з основного та допоміжного часу, тобто:

Т_оп..= Т_о+Т_доп.; (3)

1.3. Норма часу на партію виробів () визначається за формулою:

; (4)

де n - кількість виробів у партії;

- підготовчо- завершальний час на партію виробів, хв.;

1.4. Норма штучно - калькуляційного часу (тобто повні витрати на випуск одиниці продукції) (Н _шт.к.). Вона враховує повні витрати часу у тому числі підготовчо - завершальний час на одиницю продукції.

(5)

Норма виробітку.

2.1. Норма виробітку (Н_в ) у загальному вигляді розраховується за формулою:

(6)

де Н_ч - встановлена норма часу на одиницю продукції, год., хв.

2.2. Розрахунок норми виробітку по нормі штучного часу:

; (7)

2.3. Розрахунок норми виробітку по нормі оперативного часу:

(8)

Між нормою часу та нормою виробітку існує зворотній зв’язок, тобто із зменшенням норми часу збільшується норма виробітку, але не в однаковій мірі.

Так якщо y - це збільшення норм виробітку у відсотках, а x - це зменшення норм часу, теж у відсотках в такому разі:

; (9)

; (10)

 

Норма обслуговування.

3.1 Норма обслуговування () розраховується за формулою:

(11)

 

де - норма часу обслуговування одиниці обладнання.

(12)

де Н_ч- час виконання основних функцій на одиницю роботи, прийняту за одиницю вимірювання;

О - кількість одиниць обсягу роботи на одиницю устаткування, що обслуговується робітником (кількість одиниць ремонто – складності в одній фізичній одиниці устаткування, що припадає на один верстат за зміну тощо);

К - коефіцієнт враховуючий виконання допоміжних функцій, а також враховує час на відпочинок і особисті потреби.

Норма часу обслуговування розраховується за нормативами або за допомогою хронометражу.

Норма чисельності.

4.1 Норма чисельності розраховується за формулою:

(13)

або

(14)

де О - кількість обслуговуваних одиниць обладнання (об’єм робіт на об’єкті);

Н_{ч..обсл..} – норма часу на обслуговування одиниці обладнання.

4.2. На підприємствах у цехах, бригадах а також по окремих робітниках розраховується рівень виконання норм виробітку двома методами:

1 метод:

(15)

де - відсоток виконання норм виробітку;

- нормативний час на виконання обсягу робіт;

- фактичний час роботи.

2 метод:

(16)

де - фактичний обсяг робіт;

- плановий обсяг робіт за встановленими нормами.

Коефіцієнт ущільнення робочого часу внаслідок усунення усіх видів втрат (К4 )

(17)

деК1 - коефіцієнт ефективного використання робочого часу

К2 - коефіцієнт неприхованих (явних) втрат робочого часу:

К3 - коефіцієнт прихованих втрат робочого часу.

К1+К2+К3=1 (18)

Коефіцієнт ущільнення робочого дня (К_УЩ)

= (19)

де – сума тривалості витрат, які можна усунути

(20)