Сутнiсть, змiст, завдання i значення органiзацii працi

Органiзацiя працi — це спосiб поєднання безпосереднiх виробникiв iз засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кiнцевих соцiально-економiчних результатiв. Органiзацiя працi є об'єктивною необхiднiстю i невiд'ємною скла­довою трудовоi дiяльностi людини. Вона маe сприяти вдосконален­ню всiх процесiв працi, виробничих структур для досягнення най­вищої ефективностi суспiльного виробництва. В умовах ринковоi економiки на всiх рiвнях управлiння можна видiлити економiчнi та соцiально-психологiчнi завдання щодо по­лiпшення органiзацii працi.

Економiчнi завдання передбачають досягнення максимальноi еко­номii живоi та уречевленоi працi, пiдвищення продуктивностi, зни­ження витрат у процесi виробництва продукцii i надання послуг на­лежноi якостi. Соцiально-психологiчнi завдання передбачають створення таких умов працi, якi б забезпечували високий рiвень працездатностi зай­нятих у виробництвi. Організація праці на підприємстві включає в себе наступні складові: *поділ і кооперацію праці, *організацію та обслуговування робочих місць;*нормування праці;*організацію підбору персоналу та його розвиток (перекваліфікація, підвищення кваліфікації, планування кар'єри);*оптимізацію режимів праці та відпочинку протягом зміни, тижня, місяця;*організацію оплати та матеріального стимулювання праці;*раціоналізацію трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду;*створення безпечних та сприятливих умов праці.

70. Основнi напрями органiзацii працi на пiдприeмствi.
Органiзацiя працi на пiдприeмствi охоплюe такi основнi на­прями: 1.подiл i кооперацiя працi, що передбачають науково обгрунтова­ний розподiл працiвникiв за певними трудовими функцiями, робо­чими мiсцями, а також об'eднання працiвникiв у виробничi колек­тиви; 2. органiзацiя i обслуговування робочих мiсць, що сприяють рацiо­нальному використанню робочого часу; 3. нормування працi, що передбачаe визначення норм затрат працi виробництво продукцii i надання послуг як основу для органiзацii працi i визначення ефективностi виробництва; 4. органiзацiя пiдбору персоналу та його розвиток, 5. оптимiзацiя режимiв працi i вiдпочинку, встановлення найбiльш рацiонального чергування часу роботи та вiдпочинку протягом робочоi змiни, тижня, мiсяця. 6. рацiоналiзацiя трудових процесiв, прийомiв i методiв працi на основi узагальнення прогресивного досвiду. 7. полiпшення умов працi, що передбачаe зведення до мiнiмуму шкiдливостi виробництва, важких фiзичних, психологiчних навантажень, а також формування системи охорони i безпеки працi; 8. змiцнення дисциплiни працi, пiдвищення творчоi активностi працiвникiв; 9. мотивацiя й оплата працi. Процес поділу праці на підприємстві, який доцільно враховувати при нормуванні праці, – це відокремлення різних видів трудової діяльності від загального цілого та закріплення їх за певними групами людей.

Кооперування праці — це організована виробнича взаємодія між окремими працівниками, колективами бригад, дільниць, цехів, служб у процесі праці для досягнення певного виробничого ефекту. Кооперування праці зумовлене спеціалізацією виробництва, рівнем технічної досконалості устаткування, виробничих процесів, формою організації праці, технологічною та організаційною структурами підприємства.

71. Процес поділу праці на підприємстві, який доцільно враховувати при нормуванні праці, – це відокремлення різних видів трудової діяльності від загального цілого та закріплення їх за певними групами людей. 3 Розподіли праці; - ЗАГАЛЬНИЙ поділ (поділ між виробничою і не виробничою сферою); - ПРИВАТНИЙ поділ (розподіл працівників галузі на підгалузі, обєднання на підприємстві) – ОДИНИЧНИЙ поділ (передбачає розподіл робіт в рамках окремого під-ва) Найбільшого поширення набули такі основні види поділу праці: технологічний, поопераційний, функціональний, професійний, кваліфікаційний. Технологічний поділ праці передбачає поділ виробничого процесу за однорідними видами робіт, фазами і циклами виробництва. Поопераційний поділ праці означає закріплення за працівниками окремих операцій при виготовленні виробу для скорочення виробничого циклу. Функціональний поділ праці відбувається між різними категоріями працівників, які входять до складу персоналу (робітники, керівники, фахівці і службовці), а також між основними і допоміжними робітниками. Професійний поділ праці відбувається між групами робітників за ознакою технологічної однорідності виконуваних ними робіт і залежить від знарядь і предметів праці, технології виробництва (машиністи устаткування, технологи, слюсарі, кравці ті ін.) Кваліфікаційний поділ праці зумовлюється різним ступенем складності виконуваних робіт і полягає у відокремленні складних робіт від простих. Водночас враховується технологічна складність виготовлення продукції, складність функцій з підготовки і здійснення трудових процесів, а також контролю за якістю продукції.

72. Кооперування праці — це організована виробнича взаємодія між окремими працівниками, колективами бригад, дільниць, цехів, служб у процесі праці для досягнення певного виробничого ефекту. Кооперування праці зумовлене спеціалізацією виробництва, рівнем технічної досконалості устаткування, виробничих процесів, формою організації праці, технологічною та організаційною структурами підприємства. Ефективність кооперації полягає в забезпеченні найраціональнішого використання робочої сили і засобів праці, безперервності виробничих процесів, ритмічного виконання робіт, підвищення продуктивності праці, а також у встановленні раціональних соціально-трудових взаємовідносин між учасниками виробництва, та узгодженні їхніх інтересів і цілей виробництва. Розрізняють такі взаємозв'язані форми кооперування праці:

• всередині суспільства, коли обмін діяльністю і продуктом праці здійснюється між галузями економіки;

• всередині галузі, що передбачає обмін продуктами праці або спільну участь низки підприємств у виробництві певної продукції;

• всередині підприємства. Здійснюється між цехами, дільницями, окремими виконавцями залежно від конкретних виробничих умов (тип виробництва,

особливості техніки і технології та ін).

Поділ та кооперування праці завжди взаємопов’язані, оскільки без узгодженої праці людей, зайнятих на різних робочих місцях та виробничих ланках підприємства, неможливо забезпечити безперервність виробничого процесу в цілому. Тому і виникають конкретні форми кооперування праці: технологічне, предметне, організаційне кооперування праці. Серед колективних форм організації праці провідне місце посідають групові форми організації праці, зокрема, виробничі бригади.

73. Робоче місце – це первинна ланка виробництва, зона прикладання праці одного або кількох виконавців, визначена на підставі трудових та інших діючих норм і оснащена необхідними засобами для трудової діяльності. Робоче місце як місце зайнятості людини визначає умови праці(нормальні, важкі, шкідливі), режими праці й відпочинку, характер праці(різноманітний, монотонний та ін..) Залежно від специфіки виробництва робочі місця можна класифікувати за різними озанками; *за професіями *За кількість виконавців(індивідуальні або колективні) * за мірою спеціалізації (спеціалізовані або універсальні) *За рівнем механізації (робочі місця ручної роботи, механізованої, автоматизовані, апаратні) *за кількість обладнання, що обслуговується (одно верстатні, багатоверстатні) *за специфікою умов (стаціонарні і рухомі, підземні і висотні, робочі місця із шкідливими або небезпечними умовами праці)

 

74. Важливим елементом органiзацii працi на пiдприeмствi e вдосконалення планування, органiзацii iобслуговування робочих мiсць з метою створення на кожному з них необхiдних умов для високопродуктивноi працi. Органiзацiя робочого мiсця — це система заходiв щодо його планування, оснащення засобами i предметами працi, розмiщення в певному порядку, обслуговування й атестацii. Планування робочого мiсця передбачаe рацiональне розмiщення у просторi матерiальних елементiв виробництва, зокрема устаткування, технологiчного та органiзацiйного оснащення, а також робiтника. Робоче мiсце маe робочу, основну i допомiжну зони. В основнiй зонi, яка обмежена досяжнiстю рук людини в горизонтальнiй i вертикальнiй площинах, розмiщуються засоби працi, що постiйно використовуються в роботi. У допомiжнiй зонi розмiщуються предмети, котрi застосовуються рiдко. Велике значення маe рацiональне технологiчне й органiзацiйне оснащення робочих мiсць, що передбачаe забезпечення iх основним технологiчним устаткуванням, технологiчним i органiзацiйним оснащенням (iнструментом, пристроями, допомiжними матерiалами, запасними частинами та устаткуванням для iх зберiгання i розмiщення, а також засобами сигналiзацii, освiтлювальною апаратурою, робочими меблями, тарою тощо). Обслуговування робочого місця передбачає своєчасне забезпечення його всім необхідним, включаючи технічне обслуговування; регулярну подачу необхідних видів енергії, інформації та витратних матеріалів; контроль якості роботи обладнання, транспортне та господарське обслуговування. Для комплексної оцінки якості організації робочих місць, для пошуку і приведення в дію резервів підвищення ефективності праці, використовується механізм атестації і раціоналізації робочих місць. В ході атестації комплексно оцінюють технічний і організаційний стан робочих місць, умови праці й техніка безпеки, розглядаються можливості зростання фондовіддачі, використання кваліфікаційного потенціалу працівників.