Характеристика кормової бази господарства

 

Успішне розв'язання завдань по дальшому збільшенню виробництва м'яса вимагає впровадження комплексу заходів, які мають забезпечити інтенсифікацію тваринництва. Основою інтенсифікації тваринництва і переходу до прогресивних технологій є удосконалення систем виробництва кормів і раціональної годівлі тварин. При інтенсивному веденні тваринництва нормування годівлі дає змогу забезпечувати тварин поживними і біологічно активними речовинами в кількостях і співвідношеннях, необхідних для збереження здоров'я, одержання міцного життєздатного приплоду, високої продуктивності і доброї якості продукції при економному витрачанні кормів.

Вимоги тваринництва до кормо-виробництва іорганізації годівлі тварин полягають насамперед у стабільності кормової бази, забезпечення тварин високоякісними кормами. При цьому слід суворо дотримуватись усіх технологічних процесів, починаючи із збирання врожаю і кінчаючи приготуванням, зберіганням і використанням корму, заготовляти корми з мінімальними втратами поживних речовин і найменшою залежністю якості готового корму від погодних умов.

Правильно організувати годівлю сільськогосподарських тварин можна лише після врахування потреби всіх вікових і виробничих груп у поживних і біологічно активних речовинах знаючи склад і поживну цінність кормів.

Останнім часом одержані нові дані потреби тварин у елементах живлення і розроблено прийоми організації нормування годівлі тварин. Організація годівлі за деталізованими нормами, як переконують наукові дані і досвід передових господарств, дає змогу значно підвищити ефективність використання кормів і підняти продуктивність тварин.

Успішний розвиток м’ясного скотарства можливий при наявності міцної кормової бази, при якій можна забезпечити максимальну продуктивність тварин при низьких затратах праці та засобів. При цьому необхідно мати відносно дешеву міцну кормову базу, яка ґрунтується на використанні у великій кількості об’ємистих кормів інизькій частці концентрованих. Незбалансована за поживними речовинами годівля не тільки негативно впливає напродуктивність худоби, а й приводить то збільшення втрат кормів на одиницю приросту живої маси, в тому числі й концентрованих.

У м'ясному скотарстві у структурі собівартості виробництва м'яса значну частку займає вартість кормів (50-60%). У зв’язку з цим необхідно визначити раціональну структуру посівів з найефективніших, для даних умов, вирощування кормових культур з тим., щоб отримати найбільший, вихід при найменших затратах праці та засобів на 1 ц продукції.

Важливу роль відводять утриманню маточного поголів'я, В результаті підвищується рентабельність галузі. Через це організація утримання культурних пасовищ у господарстві і продовження пасовищного періоду мають важливе значення. Здійснити це можна шляхом висіву спеціальних видів рослин для згодовування їх на корню. З метою нормалізації в організмі обмінних процесів, поліпшення відтворної здатності корів слід організовувати табірно-порційну систему їх випасу. Відсутність постійної огорожі утруднює організацію випасання худоби і запобігання витоптування посівів. Особливо це стосується багаторічних трав,

Потреба в кормах протягом пасовищного періоду повністю задовольняється за рахунок зеленої трави; без використання зернових. Корови за сприятливих кормових умов здатні нагромаджувати в організмі великий запас поживних речовин, тоді як для телят при низькому травостої слід організовувати підгодівлю.

Основне джерело зниження собівартості яловичини в м'ясному скотарстві — це зменшення кількості кормів на приріст.

 

Технологія утримання худоби

Виробництво яловичини в м'ясному скотарстві передбачає два окремих виробничих цикли: 1 - відтворенні і вирощування телят до відлучення (6-ти місячного віку ) від корови: 11 - відгодівля відлученого молодняка і дорослих тварин. Перший технологічний* цикл, інколи його називають «корова-теля», досить трудомісткий і затратний. В цей період всі витрати на утримання корови і теляти до 6-ти місячного віку лягають на отриманий від теляти приріст. Тому витрати на утримання худоби в цей період дуже високі. Собівартість 1 ц приросту при вирощуванні телят до 6 – ти місяців складається з витрат на утримання основного стада і самого теляти. З продуктивною і економічною особливістю різних виробничих циклів м'ясного скотарства зв'язані і ефективність капітальних вкладень. Розрахунки свідчать, що збільшення капітальних вкладень у 1 виробничому циклі сприяють підвищенню продуктивності тварин, ефективності ведення галузі в цілому.

Підвищенням рівня годівлі маточного поголів'я і самих телят до 6-ти місячного віку, можна досягти за рахунок підвищення живої маси телят при відлученні, проте телята при дуже високій масі в цей період (220-240кт) вимагають після відлучення високих вимог до організації годівлі і якості кормів. Тому завдання у технологічній операції «корова-теля» економічно ефективна при низьких витратах на утримання корови і вирощування теляти до оптимальної живої маси теляти кожного року. Технологія утримання м'ясної худоби в господарстві повинна забезпечити виробництво максимальної кількості продукції високої якості при мінімальних витратах праці і засобів, забезпечити високу організацію відтворення стада, забезпечуючи, щорічне одержання від кожної корови здорового теляти, яке досягає оптимальної живої маси у 6-ти місячному віці;

організацію селекційно-племінної роботи по виведенню високопродуктивних тварин, що відповідають вимогам технології і забезпечують високу інтенсивність росту телят до 18-місячного віку;

створення кормової бази, яка забезпечить повноцінну годівлю тварин: інтенсивне вирощування і відгодівлю молодняка; створення необхідних зоогігієнічних умов утримання; профілактику захворювання тварин та ветеринарне обслуговування; раціональну організацію праці, яка забезпечить високу ефективність галузі,

В господарстві, доцільно використовувати безприв'язне утримання тварин взимку і пасовищне влітку. Тільки гака технологія забезпечить високий рівень рентабельності господарства.

Традиційна технологія ведення галузі м'ясного скотарства характеризується сезонністю отелення самок, вирощуванням телят до 6 місячного віку на підсосі, переважно у пасовищний період утримання. Виходячи із наявних умов, в господарстві доцільно застосовувати технологію безприв'язного утримання маточного поголів'я на глибокій підстилці, проведення відгодівлі м'ясного контингенту у приміщенні на прив'язі. На вигульних майданчиках, які не мають тверде покриття, необхідно створити глибоку підстилку для відпочинку тварин.

При утриманні корів разом з підсосними телятами, для підгодівлі останніх необхідно відгородити частину вигульного майданчика із розрахунку 1 квадратний метр на голову, створюючи так звану їдальню, яку обладнують годівницями для концентрованих кормів і сіна. Доступ до неї тільки для телят через відповідний лаз.

На майданчиках встановлюють групові автонапувалки з електропідігрівом. Такі майданчики розташовують в один ряд, 3 боків їх огороджують суцільною стіною, висотою 2-5 метри, з тильної сторони будується піднавіс шириною 5-7м з ринвами для відведення води з тильної сторони і козирком з передньої сторони. Така конструкція піднавісу зменшує попадання води на територію майданчика, призводить до накопичення теплого повітря під дахом, що сприяє обігріву тварин, підвищує міцність конструкції. Між кожною парою майданчиків розміщують кормовий прохід з твердим покриттям, над яким будують навіс. Навіс бажано будувати з похилом до середини кормового проходу, що зменшує попадання води під час опадів на тварин, а також на територію майданчика. В боковій частині огорожі майданчика робить дверні прорізи для заїзду на територію вигульного майданчика і виконання передбачених технологічних операцій.

При утриманні худоби під навісами велике значення має створення лігва. Це робиться до настання морозів. Територія майданчика вистилається подрібненою соломою, або іншим підстилочним матеріалом) товщиною 50-60 см. Щоб лігво було теплим, необхідно створити певні умови для протікання біологічних процесів з виділенням тепла. По мірі потреби на майданчик завозиться підстилка із розрахунку 1 -З кг на голову.

На кормових майданчиках без твердого покриття бажано формувати високі кургани із гною або підстилки для відпочинку худоби із розрахунку 4-5 квадратних метри на голову. Вони майже завжди сухі, швидше звільняються від снігу, забезпечують певний комфорт для відпочинку худоби.

Потреба площі при утриманні худоби на відкритих майданчиках без твердого покриття, квадратних метрів:

на корову - 50-60:

для молодняка у віці:

до 7 місяців - 15-20:

7-15 місяців - 30-50:

старше 15 місяців - 30-50:

нетелі - 50-60:

Нагромаджений гній із таких площадок вивозиться на весні один раз на рік. Влітку все поголів'я бажано утримувати на випасах, формуючи гурти у відповідності із статево - віковими особливостями і фізіологічним станом тварин. Для досягнення високої ефективності використання пасовища, бажано використовувати електропастух, що значно скорочує витрати кормів, трудових ресурсів, сприяє підвищенню використання пасовищ. Це дозволить застосувати загінну систему випасання худоби, що також сприяє підвищенню продуктивності пасовища на 30-35%, скороченню потреби в пасовищній площі на 20-30% відносно безсистемного випасання. Пасовище доцільно огородити по периметру, вигородити скотопрогони і розбити саме пасовище на клітки. Пасовище огороджується колючим дротом у чотири ряди, або нижній і верхній ряд - колючий дріт і два середніх із гладкого дроту. При організації випасання худоби весь комплекс господарських, економічних і зоотехнічних потреб спрямовується на одержання максимальної кількості продукції при одночасному підвищенні родючості і пасовищної продуктивності землі. В останні два місяці випасання, якщо травостій не забезпечує потребу тварин в поживних речовинах, доцільно проводити підгодівлю худоби шляхом розкидання кормів безпосередньо на випасі (солома, зелена маса).

 

Організація годівлі.

Організація годівлі худоби передбачає:

- створення кормової бази, яка забезпечує потребу кормів для виконання запланованих виробничо-технологічних процесів;

- надходження кормів протягом року у відповідності з нормами;

- виробництво кормів високої якості, які відповідають фізіологічним потребам тварин і забезпечують високу продуктивність при невисоких їх витратах.

В раціон дорослих корів взимку включають сіно, силос, сінаж, солому. Концентрати згодовуються в обмеженій кількості. Кращі кормові умови створюються первісткам. Потреба кормів проводиться із розрахунку на корову на рік із розрахунку 55-60 центнерів кормових одиниць. Система утримання худоби в зимовий період під навісами і в приміщеннях напіввідкритого типу вимагає згодовування грубих або соковитих кормів в необмеженій кількості, що забезпечить додаткову потребу енергії для обігріву організму. Силос, сінаж, подрібнені грубі і зелені корми роздаються кормороздавачами КТУ-10 в агрегаті з трактором МТЗ-50. Кормороздавач завантажується навантажувачем ПФ-05Б.

Для полегшення робіт по роздачі кормів доцільно використовувати самогодівниці. Самогодівниці для силосу являють собою дерев'яний ящик на полозах (ширина 1,8-2.0, довжина 3.6-5.0, висота 1.8-2 метри). Бокові стінки робляться із рейок, які можуть вийматися. Це дозволяє по мірі згодовування силосу регулювати висоту його згодовування. В таку годівницю загружають силос із розрахунку потреби згодовування на протязі 4-5 днів і встановлюють на майданчику. При низький температурі навколишнього середовища (-5* С і нижче) зверху силос в годівниці укривають шаром соломи. Це запобігає його промерзанню.

Солома у вигляді пресованих рулонів розміщається на невисоких підставках, або загружають у самогодівниці, подібних за конструкцією до годівниць, які застосовуються при згодовуванні силосу, але більших за розміром.

Годівля м'ясної худоби повинна передбачати використання найбільш урожайних кормів власного виробництва з максимальним виходом поживних речовин з 1 га сільськогосподарських угідь при найнижчій їхній собівартості. Високий рівень та повноцінність годівлі м'ясної худоби один з найважливіших факторів рентабельного ведення м'ясного скотарства і виробництва конкурентоспроможної яловичини. Чим вищий рівень і повноцінність годівлі, тим краща оплата корму тваринницькою продукцією. Згідно з деталізованими нормами, балансування раціонів необхідно проводити щонайменше за 22 показниками. Балансування раціонів підвищує середньодобові прирости худоби на 12-20% і поліпшує якість м'яса. Основний тип годівлі в господарстві повинен бути -сіно-сінажний. У літній період (тривалість якого необхідно максимально довго) повинна бути зелена маса поліпшених природних і сіяних багаторічних культурних пасовищ переважно при пасовищному використанні.

Біологічна повноцінність годівлі м'ясної худоби має забезпечуватись за рахунок підвищення якості кормів і балансування раціонів за деталізованими нормами завдяки використанню комбікормів, білково-вітамінно-мінеральних кормових добавок і преміксів з урахуванням фактичного дефіциту всіх поживних речовин, макро-мікроелементів і вітамінів у кормах, застосування яких дає можливість підвищувати середньодобові прирости живої маси на 12—25% при високій економічній ефективності. В основу організації годівлі м'ясної худоби покладено забезпечення реалізації їх високих потенційних можливостей інтенсивності росту живої маси при економічних витратах кормів, трудових і енергетичних ресурсів.

В м'ясному скотарстві близько 50% загального витрачання кормів приходиться на маточне поголів'я (корови, ремонтний молодняк, нетелі). Тому організація годівлі худоби має певні особливості. Корови можуть в великих кількостях і продуктивно використовувати такій дешевий корм як солома, зернові відходи, сінаж злакових, що дозволяє зменшити питому вагу в раціоні концентрованих кормів.

Годівля корів. Потреба корів в енергії та поживних речовинах у період лактації. Синтез молока як фізіологічний процес пов'язаний із значною інтенсивністю обміну речовин і обумовлюється напруженою роботою всього організму корови. Досить сказати, що для утворення тільки 1 л молока необхідно, щоб через вим'я корови пройшло 400—500 л крові. При добовому надої 12 кг молока через молочну залозу повинно пройти близько 5-6 т крові. Тому в період лактації значно зростає навантаження на всі існуючі системи організму. А якщо врахувати й те, що у корови за лактацію з молоком виділяється 4-5 тис. МДж енергії, 30-40 кг білка, 50-60 кг жиру, 80-90 кг цукру, 2-З кг кальцію, 1.5-2 кг фосфору, то можна уявити розмір енергетичних та інших затрат організму. Раціональне поповнення їх є основою високої продуктивності, повного використання генетичного потенціалу корів і, нарешті, високої економічної ефективності розведення худоби. Тут, як і в інших галузях тваринництва, виявляється загальна закономірність: інтенсифікація годівлі супроводжується зростанням ефективності використання обмінної енергії на синтез молока. Наочно це проявляється підвищенням надою та зменшенням витрат кормів. Інтенсифікація годівлі м'ясної худоби-це не тільки підвищення рівня енергії у раціоні, а й утворення за рахунок відповідного балансування раціонів, найсприятливішого співвідношення енергії, поживних і біологічно активних речовин, що забезпечують максимальну оплату корму продукцією, збереження здоров'я і відтворної функції протягом усього періоду виробничого використання.

В міру нагромадження експериментальних і виробничих даних, що характеризують потребу тварин в енергії та поживних речовинах, удосконалюються диференціація й деталізація норм годівлі. Значно збільшується кількість показників, за якими балансують кормові раціони, внаслідок чого набагато підвищується ефективність годівлі тварин.

Сучасні деталізовані норми годівлі м'ясної худоби передбачають балансування раціонів за 25—ЗО показниками, в тому числі за сухою речовиною і загальною поживністю, рівнем і якістю протеїну, вмістом жиру, цукру, крохмалю, клітковини, вітамінів, макро та мікроелементів. Молочність корів м'ясних порід порівняно невисока і в значній мірі залежить від живої маси. Найбільш висока інтенсивність утворення молока спостерігається протягом 3-4 місяців після отелу і досягає 8-11 кг за добу, потім вона знижується до 4-6 кг. Тому норми годівлі лактуючих корів складаються з врахуванням їх живої маси і періоду лактації.

В м'ясному скотарстві особливе значення має вирощування телят під коровою до 6-місячного віку. Інтенсивність росту теляти в цей період в значній мірі залежить від молочності корови (особливо в перші 3-4 місяці), сезону народження, живої маси при народженні, розміру і якості додаткової підгодівлі, та ін. Тому для збереження високого і стабільного приросту молодняка важливо організувати їх годівлю з врахуванням біологічних можливостей організму починаючи з 20-денного віку.

При організації годівлі, поголів'я корів стада необхідно умовно розділити на 4 технологічні групи:

- тільні корови за 2 міс. до отелу;

- лактуючі корови першої половини лактації (3 місяці);

- лактуючі корови другої половини лактації (4-6 міс);

- корови сухостійні після відлучення телят.

Формування груп, близьких за фізіологічним станом, дає можливість враховувати особливості та потребу корів в поживних речовинах. При годівлі тільних корів необхідно забезпечити їх заводську вгодованість до часу отелу і народження життєздатних телят. В останні 2 місяці до отелу потреба організму матері і ростучого плоду помірна в енергії і досить висока в якісному • протеїні, мінеральних речовинах і вітамінах.

В перший період лактації при високому рівні обміну речовин в організмі корови, необхідно підвищити енергетичну цінність та поживність раціону.

В другій половині лактації, коли молочність корови значно падає і відлучені телят від матері, поживність раціону значно знижується. На 1 кормову од. коровам за 2 місяці до отелу потрібно 108-109г перетравного протеїну, в першій половині лактації - 95-100, в кінці лактації і після відлучення телят - 85-90г.

Корови Абердин-Ангуської породи здатні добре використовувати малопоживні грубі корми і зернові відходи, тому оптимальною нормою клітковини можна рахувати 28-30% від сухої речовини.