Природничо-економічна характеристика господарства

Вступ

 

У соціально-економічному розвитку країни сільське господарство посідає особливе місце. Це одна з основних галузей народного господарства, яка забезпечує виробництво продуктів харчування і є найпершою умовою розвитку суспільства. Продукти сільського господарства і промислові товари, що виробляються з сільськогосподарської сировини, становлять 75% фонду народного споживання.

Для України нарощування виробництва сільськогосподарської продукції має стратегічне значення для підйому національної економіки, тому що при успішному його розвитку створюються умови для подолання кризового стану ряду суміжних галузей. Зростання розмірів власного капіталу аграрних підприємств є важливим чинником підвищення економічної ефективності виробництва, що забезпечує розвиток сільських територій та поліпшення добробуту населення.

Виробництво зерна э провідною галуззю сільського господарства. Під посіви зернових культур що року одводиться більше половини орних земель в Україні.

Основою росту продуктивності й стійкості зернового господарства за інтенсивного ведення землеробства є планомірне підвищення родючості ґрунтів, впровадження прогресивних систем обробітку грунту і внесення добрив, удосконалення структури посівів, освоєння сівозмін, прогресивних технологій вирощування зернових культур, впровадження високопродуктивних сортів та гібридів, поліпшення насінництва, високоефективне використання сільськогосподарської техніки, своєчасне проведення заходів захисту посівів від хвороб, шкідників та бур’янів. Виконати ці завдання тільки на базі науково-технічного прогресу, який передбачає виробництво сільськогосподарської продукції на індустріальній основі, впровадження комплексної механізації з широкою автоматизацією виробничих комплексів, механізованих загонів, застосування оптимальної структури машино тракторного парку комплексів машин, що включають енергонасичені трактори, високопродуктивні й універсальні сільськогосподарські машини, впровадження раціональних форм організації використання техніки поліпшення технічного обслуговування, підвищення надійності і довговічності машин.

Метою курсової роботи є аналіз стану галузі рослинництва на підприємстві та оплати праці на роботах в рослинництві, визначення перспективи розвитку даного господарства та заходів щодо підвищення його ефективності.

Актуальність теми полягає в дослідженні оплати праці в рослинництві на прикладі СТОВ «Мусіївське», чи відповідає заробіток працівників обсягу виконаних робіт.

 

Природничо-економічна характеристика господарства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мусіївське» Хорольського району розташоване на лівому березі річки Сули і налічує 8 населених пунктів, відстань від центральної садиби до районного центру 25 км, до найближчої залізничної дороги-21 км, до обласного центру – 140 км.

Тип ґрунтів на території господарства переважно солонуваті, хоча за рахунок збільшення с/г угідь наявні хороші чорноземи.

Рельєфна територія – низина рівнина з незначними пагорбами та балками.

Клімат середньоконтенентальний часом недостатньо зволожений, з холодною зимою часом з жарким літом і посушливою осінню.

Для того, щоб охарактеризувати забезпеченість ТОВ «Мусіївське» ресурсами, необхідно спершу оцінити його загальногосподарську діяльність.

Для початку ми характеризуємо склад і структуру земельних угідь ТОВ «Мусіївське», яку подано в додатку 1. Проаналізувавши дані складу і структури земельних угідь господарства можна сказати, що загальна земельна площа протягом трьох років збільшилась на 2960,7 га і на 2011 рік становила 7745,7 га. При цьому ми бачимо зміни тільки в ріллі розміри якої становили на 2011 рік 7239,7 га.

Наступним ми характеризуємо грошові надходження від реалізації дані яких показано в додатку 2. Аналізуючи дану таблицю ми побачили збільшення виручки від реалізації всього по господарству від 23603,73 тис.грн. у 2009 до 54892,40 тис.грн. у 2011 році. Найбільшу питому вагу в структурі за 3 роки в рослинництві це пшениця питома вага якої склала на 2011 рік 22,84% та соняшник питома вага якого склала на 2011 рік 20,74% і в тваринництві це молоко питома вага якого склала на 2011 рік 19,75%. Тому можемо зробити висновок що дане господарство має зерново-молочний напрямок.

Далі ми аналізуємо господарську діяльністі дані для аналізу подані в додатку 3. Проаналізувавши дану таблицю ми побачили що відбулося збільшення по всіх показниках а саме виробництво валової продукції 33331 тис. грн.. чи 125,8%, валовий дохід на 31288,67 тис. грн. чи 132,56%, та середня заробітна плата на 716,59 грн. чи 62%. Це показує про хороші результати підприємства так я виросли обсяги виробництва більш ніж у 2 рази так само збільшилась середня заробітна плата яка становила на 2011 рік 1989,71 грн. а основним показником роботи підприємства це рівень рентабельності який становив в 2011 році 30,76% який зріс за останні три роки на 4,82%. Це говорить про хороші результати господарювання підприємства.

Наступним ми характеризуємо аналіз посівних площ який поданий в додатку 4. При аналізі даної таблиці ми побачили що зросло кількість посівних площ яка становила 7239,7 га в 2011 році. В структурі посівних площ найбільшу питому вагу мають соняшник і озима пшениця посівні площі станом на 2011 рік становили 2543 та 1320 гектар відповідно. Ми побачили зниження врожайності культур яка знизилась протягом 3 років у всіх культур найбільше у овеса на 12,8% та кукурудза на 14,3%. Також можна побачити зміни в валових зборах зросли валові збори в таких культурах як кукурудза на зерно на 7968 ц., озима пшениця на 5833 ц збільшилась та зменшились валові збори в ріпаку та овес на 509 і 719 ц відповідно. Також можна побачити що результати по господарству зниження врожайності на 6,2 ц/га та збільшення валових зборів на 52758ц. Можна сказати що результати господарювання за 3 роки не погані.

Далі ми аналізуємо аналіз поголів’я худоби який показано в додатку 5. При аналізі даної таблиці ми бачимо збільшення поголів’я корів на 67 голів при показникові 421 голова в 2011 році та зменшення поголів’я на відгодівлі та поголів’я свиней на 5 та 13 голів відповідно. Продуктивність та валовий вихід збільшилися у всього поголів’я худоби.

Загалом можна сказати що дане підприємство має добрі результати.

Організація оплати праці в рослинництві.

Форми організації оплати праці в рослинництві.

Організаційно - правові основи оплати праці.

Регулювання соціально-трудових відносин, встановлення мінімальних гарантій із заробітної плати, визначення форми та системи оплати праці, матеріального стимулювання, норм праці в господарстві здійснюється з дотриманням норм і гарантій галузевої угоди.

Положення про оплату праці розроблено з дотриманням основних чинних законодавчих і нормативних актів з оплати праці: Конституції України, Кодексу законів про працю України, законів України «Про оплату праці», «Про колективні договори і угоди», «Про підприємства України».

Норми праці (норми часу, виробітку, обслуговування чисельності) встановлюється на базі Міжгалузевих єдиних та типових норм і нормативів розроблених та затверджених Мінпраці України. Галузевих типових норм і нормативів розроблених і затверджених Мінагрополітики України, а також місцевих нормативів. Підставою для нарахування бухгалтерією заробітної плати є первинні бухгалтерські документи з обліку праці та розрахунок її оплати. А також первинні бухгалтерські документи, які підтверджують обсяг виконаних робіт, виробленої продукції, наданих послуг, підписані керівником підприємства, галузевим спеціалістом, обліковцем та економістом господарства.

Графік надання керівниками виробничих підрозділів первинних документів з обліку праці в бухгалтерію господарства додасться.

Планування оплати праці в рослинництві.

Планування чисельності працівників.

План з праці включає такі розділи: розрахунок затрат праці, чисельності та складу працівників господарства і баланс трудових ресурсів; розрахунок планової продуктивності праці та трудомісткості виробництва продукції; план з оплати праці.

Головна мета планування чисельності працівників — визначити необхідну і достатню для виконання виробничої програми підприємства чисельність працівників і забезпечити найбільш повне і раціональне використання трудових ресурсів. Весь персонал сільськогосподарського підприємства, як правило, складається з трьох великих груп: персонал, зайнятий у сільському господарстві; на промислових виробництвах; в обслуговуючих та інших виробництвах.

Залежно від строку роботи в господарстві працівники розподіляються на постійних, тимчасових і сезонних. Постійними вважають працівників, які прийняті на роботу без установлення строку закінчення робіт. До сезонних відносять працівників, яких беруть на роботу в господарства на період сезонних робіт (строком не більше шести місяців), а до тимчасових — прийнятих на строк до двох місяців, а при заміщенні тимчасово відсутніх працівників — до чотирьох місяців. Сюди відносять студентів вищих і середніх навчальних закладів, учнів шкіл, котрих направляють на сільськогосподарські роботи або які працюють у період канікул і в окремі дні, а також осіб, яких залучають для роботи в господарстві за спеціальними договорами з іншими організаціями та підприємствами, пенсіонерів тощо.

За характером участі у виробничому процесі робітників розподіляють на основних і допоміжних. Перші безпосередньо виконують технологічні операції виробництва продукції, а другі зайняті забезпеченням основного виробництва усім необхідним (транспортом, інструментами, ремонти тощо). Службовці поділяються на зайнятих безпосередньо в цехах (цеховий персонал) і загальногосподарський персонал.

Середньорічна чисельність працівників сільськогосподарського підприємства є сумою показників чисельності працюючих за галузями, виробництвами і службами. Середньорічна чисельність працюючих у сільськогосподарському підприємстві, що використовується при плануванні, є часткою від ділення нормативного часу на проведення робіт у даній галузі (виробництві) на показник реального (ефективного) фонду робочого часу одного працівника. Цей показник має назву балансу робочого часу. Його складають по підприємству, виробничій дільниці, бригаді, фермі тощо. Цю роботу виконують у три етапи: розраховують середнє фактичне число робочих днів у плановому періоді, встановлюють середню тривалість робочого дня; визначають у годинах реальний (ефективний) фонд робочого часу працюючого у плановому періоді. Методики розрахунку середньої кількості робочих днів у плановому періоді, кількості днів по відпустках і балансу робочого часу одного робітника наведено в [86, с. 142—145].

Визначаємо планову чисельність працівників в галузі рослинництва розрахунок якої подано в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Визначення планової чисельності працівників галузі рослинництва

Категорія працівників	Сумарний бригадний склад працівників галузі рослинництва, чол.	Планова чисельність на 2012 рік
Робочі ручної праці
Трактористи-машиністи
Разом

Оплата праці механізаторів

 

Механізованим роботам належить провідне місце в усіх сільськогосподарських процесах. У зв´язку з цим приділяється більше уваги удосконаленню оплати праці трактористів-машиністів.

На сільськогосподарських механізованих роботах оплата праці в сільськогосподарських підприємствах проводиться за виконаний обсяг робіт або відпрацьований час за встановленими тарифними ставками. Всім механізаторам залежно від знань, досвіду роботи, згідно з Положенням про атестацію трактористів-машиністів, надається кваліфікація — тракторист-машиніст І, II, Ш класу з виплатою надбавок: трактористам-машиністам І класу – 20 відсотків, II класу — 10 відсотків до заробітку на механізованих роботах. Надбавки виплачуються також за збирання врожаю з урахуванням якісних показників, за економію паливно-мастильних матеріалів, за звання «Майстер», за безперервний стаж роботи, за роботу на тракторі, комбайні упродовж певного часу без капітального ремонту і т. ін.

Натуральна оплата праці

 

Натуральна оплата праці може застосовуватись тільки як частка основної грошової оплати, а може повністю здійснюватися за рахунок продукції сільського господарства. Вона широко застосовується при розрахунках з сезонними найманими працівниками при оплаті за збирання врожаю картоплі, цукрових буряків, овочів, плодів, ягід. Натуральна оплата може здійснюватись не тільки рослинницькою продукцією, а й молоком, м'ясом тощо.

Згідно з чинним законодавством України за бажанням працівників у колективному договорі підприємства може встановлюватися часткова виплата заробітної плати натурою.

При вирішенні цього питання кожне підприємство повинне виходити з конкретних умов та власних економічних можливостей. Основними критеріями при визначенні розмірів натурального фонду мають бути рівень виробництва продукції, забезпечення потреб громадського виробництва, розумна потреба працівників у тому чи іншому виді продукції, спеціалізація підприємства тощо.

Законом України „Про внесення змін до статті 23 Закону України „Про оплату праці” від 21 лютого 2006 р. № 3446-VI обмежено розмір часткової виплати нарахованої заробітної плати натурою не більше 30% нарахованої в грошовій формі, за цінами, що не перевищують собівартості продукції [3].

Порядок формування фонду натуральної оплати, співвідношення між грошовою і натуральною формами виплат, перелік видів продукції, якими будуть здійснюватися виплати (крім заборонених чинним законодавством), ціни для обчислення натурпродукції, терміни виплати натуроплати встановлюються в колективному договорі (Положенні про оплату праці).

 

 

Висновки та пропозиції

Зробивши дану курсову роботу в якій ми аналізували діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Мусіївське» Хорольського району а також визначали шляхи удосконалення оплати праці в рослинництві.

Для того, щоб охарактеризувати забезпеченість ТОВ «Мусіївське» ресурсами, необхідно спершу оцінити його загальногосподарську діяльність.

Для початку ми характеризуємо склад і структуру земельних угідь ТОВ «Мусіївське», яку подано в додатку 1. Проаналізувавши дані складу і структури земельних угідь господарства можна сказати, що загальна земельна площа протягом трьох років збільшилась на 2960,7 га і на 2011 рік становила 7745,7 га. При цьому ми бачимо зміни тільки в ріллі розміри якої становили на 2011 рік 7239,7 га.

Аналізуючи грошові надходження від реалізації ми побачили збільшення виручки від реалізації всього по господарству від 23603,73 тис.грн. у 2009 до 54892,40 тис.грн. у 2011 році. Найбільшу питому вагу в структурі за 3 роки в рослинництві це пшениця питома вага якої склала на 2011 рік 22,84% та соняшник питома вага якого склала на 2011 рік 20,74% і в тваринництві це молоко питома вага якого склала на 2011 рік 19,75%. Тому можемо зробити висновок що дане господарство має зерново-молочний напрямок.

Проаналізувавши господарську діяльність ми побачили що відбулося збільшення по всіх показниках а саме виробництво валової продукції 33331 тис. грн.. чи 125,8%, валовий дохід на 31288,67 тис. грн. чи 132,56%, та середня заробітна плата на 716,59 грн. чи 62%. Це показує про хороші результати підприємства.

Отже можна зробити висновок що дане підприємство має хороші результати.

Для подальшого впровадження в Україні системи участі у прибутку необхідно вдосконалювати нормативно-правові та податкові основи. Великі податкові відрахування не стимулюють підприємства показувати реальну норму прибутку, яка існує при їх ефективному виробництві. Тому і втрачається ефективність виплат з прибутку. Системи участі у прибутках, хоча і заохочують працівників у досягненні найкращих загальних результатів, проте не вирішують проблеми ефективного, дійового механізму трудової мотивації на підприємстві, оскільки функціонування та розвиток підприємства залежить від позитивного впливу як внутрішніх, так і зовнішніх чинників.

Подальше вдосконалення існуючої на підприємстві системи оплати праці, спрямоване на підвищення її продуктивності, закріплення кадрів, збільшення обсягів виробництва та досягнення інших тактичних і стратегічних цілей, має відбуватися з урахуванням наступних принципів:

· врахування розміру мінімальної оплати праці, визначеного державою;

· максимальна самостійність підприємства в питаннях організації і оплати праці;

· випереджаючі темпи росту продуктивності праці в порівнянні з темпами росту заробітної плати;

· матеріальна зацікавленість працівників у зростанні продуктивності праці;

· забезпечення раціонального співвідношення в оплаті складної та простої, розумової і фізичної праці;

· забезпечення співвідношень в оплаті праці окремих професій, категорій і груп;

· індексація заробітної плати у відповідності до темпів росту інфляції;

· забезпечення оптимальної питомої ваги заробітної плати в собівартості продукції;

· вибір раціональної системи оплати (відрядної, погодинної) для окремих працівників;

· забезпечення соціального захисту працівників за допомогою певних державних і внутріфірмових гарантій праці;

· аналіз динаміки росту заробітної плати та окремих її компонентів (оклади, тарифні ставки, винагороди, премії).

Ринкова економіка ставить нові, більш жорсткі вимоги до організації заробітної пати. З одного боку, підприємства повністю самостійні в організації заробітної плати, встановленні тарифних ставок, окладів, премій, а з іншого - підприємства мають знижувати собівартість, щоб бути конкуренто-спроможними. Тому необхідно знати і чітко дотримуватись принципів оплати праці в ринкових умовах.

Велике значення для подальшого вдосконалення оплати праці на підприємстві може мати вивчення досвіду розвинутих країн, які вже довгий час успішно розвиваються в умовах висококонкурентного ринку. В цих країнах в даний час спостерігається тенденція до індивідуального встановлення заробітної плати, яке зводиться до наступного:

· визначення певного розміру мінімального річного заробітку кожному працівнику з врахуванням всіх винагород;

· неоднакового підвищення заробітної плати в межах запропонованого приросту загального її фонду;

· врахування при визначенні персональних надбавок і заслуг працівників, а не їх стажу;

· регламентації процедури врахування заслуг.

В межах індивідуального підходу виділяється три групи працівників:

1. Працівники, які мають особливі здібності до праці, володіють інтелектуальною власністю. Їх винагороди визначаються індивідуальним контрактом.

2. Працівники творчої праці, які вміють приймати нестандартні рішення, суттєво впливати на ефективність роботи підприємства. Їх оплата складається із окладу і процентів від її величини.

3. Всі інші працівники з мінімальними творчими функціями одержують тверду заробітну оплату і премії за перевиконання планів на основі колективного договору.

Індивідуальна заробітна плата формується за рахунок застосування гнучких її форм і нових підходів.

 

 

Вступ

 

У соціально-економічному розвитку країни сільське господарство посідає особливе місце. Це одна з основних галузей народного господарства, яка забезпечує виробництво продуктів харчування і є найпершою умовою розвитку суспільства. Продукти сільського господарства і промислові товари, що виробляються з сільськогосподарської сировини, становлять 75% фонду народного споживання.

Для України нарощування виробництва сільськогосподарської продукції має стратегічне значення для підйому національної економіки, тому що при успішному його розвитку створюються умови для подолання кризового стану ряду суміжних галузей. Зростання розмірів власного капіталу аграрних підприємств є важливим чинником підвищення економічної ефективності виробництва, що забезпечує розвиток сільських територій та поліпшення добробуту населення.

Виробництво зерна э провідною галуззю сільського господарства. Під посіви зернових культур що року одводиться більше половини орних земель в Україні.

Основою росту продуктивності й стійкості зернового господарства за інтенсивного ведення землеробства є планомірне підвищення родючості ґрунтів, впровадження прогресивних систем обробітку грунту і внесення добрив, удосконалення структури посівів, освоєння сівозмін, прогресивних технологій вирощування зернових культур, впровадження високопродуктивних сортів та гібридів, поліпшення насінництва, високоефективне використання сільськогосподарської техніки, своєчасне проведення заходів захисту посівів від хвороб, шкідників та бур’янів. Виконати ці завдання тільки на базі науково-технічного прогресу, який передбачає виробництво сільськогосподарської продукції на індустріальній основі, впровадження комплексної механізації з широкою автоматизацією виробничих комплексів, механізованих загонів, застосування оптимальної структури машино тракторного парку комплексів машин, що включають енергонасичені трактори, високопродуктивні й універсальні сільськогосподарські машини, впровадження раціональних форм організації використання техніки поліпшення технічного обслуговування, підвищення надійності і довговічності машин.

Метою курсової роботи є аналіз стану галузі рослинництва на підприємстві та оплати праці на роботах в рослинництві, визначення перспективи розвитку даного господарства та заходів щодо підвищення його ефективності.

Актуальність теми полягає в дослідженні оплати праці в рослинництві на прикладі СТОВ «Мусіївське», чи відповідає заробіток працівників обсягу виконаних робіт.

 

Природничо-економічна характеристика господарства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мусіївське» Хорольського району розташоване на лівому березі річки Сули і налічує 8 населених пунктів, відстань від центральної садиби до районного центру 25 км, до найближчої залізничної дороги-21 км, до обласного центру – 140 км.

Тип ґрунтів на території господарства переважно солонуваті, хоча за рахунок збільшення с/г угідь наявні хороші чорноземи.

Рельєфна територія – низина рівнина з незначними пагорбами та балками.

Клімат середньоконтенентальний часом недостатньо зволожений, з холодною зимою часом з жарким літом і посушливою осінню.

Для того, щоб охарактеризувати забезпеченість ТОВ «Мусіївське» ресурсами, необхідно спершу оцінити його загальногосподарську діяльність.

Для початку ми характеризуємо склад і структуру земельних угідь ТОВ «Мусіївське», яку подано в додатку 1. Проаналізувавши дані складу і структури земельних угідь господарства можна сказати, що загальна земельна площа протягом трьох років збільшилась на 2960,7 га і на 2011 рік становила 7745,7 га. При цьому ми бачимо зміни тільки в ріллі розміри якої становили на 2011 рік 7239,7 га.

Наступним ми характеризуємо грошові надходження від реалізації дані яких показано в додатку 2. Аналізуючи дану таблицю ми побачили збільшення виручки від реалізації всього по господарству від 23603,73 тис.грн. у 2009 до 54892,40 тис.грн. у 2011 році. Найбільшу питому вагу в структурі за 3 роки в рослинництві це пшениця питома вага якої склала на 2011 рік 22,84% та соняшник питома вага якого склала на 2011 рік 20,74% і в тваринництві це молоко питома вага якого склала на 2011 рік 19,75%. Тому можемо зробити висновок що дане господарство має зерново-молочний напрямок.

Далі ми аналізуємо господарську діяльністі дані для аналізу подані в додатку 3. Проаналізувавши дану таблицю ми побачили що відбулося збільшення по всіх показниках а саме виробництво валової продукції 33331 тис. грн.. чи 125,8%, валовий дохід на 31288,67 тис. грн. чи 132,56%, та середня заробітна плата на 716,59 грн. чи 62%. Це показує про хороші результати підприємства так я виросли обсяги виробництва більш ніж у 2 рази так само збільшилась середня заробітна плата яка становила на 2011 рік 1989,71 грн. а основним показником роботи підприємства це рівень рентабельності який становив в 2011 році 30,76% який зріс за останні три роки на 4,82%. Це говорить про хороші результати господарювання підприємства.

Наступним ми характеризуємо аналіз посівних площ який поданий в додатку 4. При аналізі даної таблиці ми побачили що зросло кількість посівних площ яка становила 7239,7 га в 2011 році. В структурі посівних площ найбільшу питому вагу мають соняшник і озима пшениця посівні площі станом на 2011 рік становили 2543 та 1320 гектар відповідно. Ми побачили зниження врожайності культур яка знизилась протягом 3 років у всіх культур найбільше у овеса на 12,8% та кукурудза на 14,3%. Також можна побачити зміни в валових зборах зросли валові збори в таких культурах як кукурудза на зерно на 7968 ц., озима пшениця на 5833 ц збільшилась та зменшились валові збори в ріпаку та овес на 509 і 719 ц відповідно. Також можна побачити що результати по господарству зниження врожайності на 6,2 ц/га та збільшення валових зборів на 52758ц. Можна сказати що результати господарювання за 3 роки не погані.

Далі ми аналізуємо аналіз поголів’я худоби який показано в додатку 5. При аналізі даної таблиці ми бачимо збільшення поголів’я корів на 67 голів при показникові 421 голова в 2011 році та зменшення поголів’я на відгодівлі та поголів’я свиней на 5 та 13 голів відповідно. Продуктивність та валовий вихід збільшилися у всього поголів’я худоби.

Загалом можна сказати що дане підприємство має добрі результати.