ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття фермерського господарства та його правові ознаки.



Селянське (фермерське) господарство слід розглядати як організаційно-правову форму ведення сільськогосподарського виробництва громадянами, суб'єктами аграрних правовідносин.
Селянське (фермерське) господарство з прийняттям 22 червня 1993 року Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» в новій редакції (з подальшими змінами та доповненнями) стало визначатись як форма підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатись її переробкою та реалізацією (ст. 2).
Селянське (фермерське) господарство має такі ознаки:

1) це форма аграрного підприємництва, яка здійснюється за самостійною ініціативою, на власний ризик і систематично;

2) ця форма ведення сільськогосподарського виробництва виникає виключно на добровільних засадах, за суб'єктивним особистим волевиявленням громадян;

3) ця діяльність здійснюється тільки громадянами України;

4). це, в основному, сімейно-трудове об'єднання, до складу якого входять подружжя, батьки, діти, що досягли 16-річного віку, пов'язане з особистою працею, внаслідок якої виробляється певна товарна маса продуктів харчування, сировини для промисловості, що дає можливість одержувати доходи;

5) трудові відносини в селянських (фермерських) господарствах виникають на основі членства в них, а також на засадах трудового Договору (контракту);

6) для членів селянського (фермерського) господарства їх індивідуальна праця повинна бути головною для них суспільно корисною формою праці;

7) діяльність членів цих господарств за своїм головним змістом є процесом використання земель як основного засобу виробництва;

8) майно селянського (фермерського) господарства належить його членам за правом спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між членами господарства;

9) селянське (фермерське) господарство має статус юридичної особи.

Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів аграрного підприємництва.

Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів агробізнесу потребує комплексного правового регулювання. Юридичне визначення цього поняття, його видів та форм здійснення да­не у чинному законодавстві України. Відповідно до ст. 1 За­кону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", такого виду діяльність — це діяльність суб'єктів бізнесу України та іноземних, що побудована на взаємовідносинах між ними, та має місце як на території України, так і за її межами. Правові засади зовнішньоекономічної діяльності суб'єк­тів агробізнесу визначені у законах України "Про зовніш­ньоекономічну діяльність", "Про підприємства в Україні", "Про колективне сільськогосподарське підприємство", "Про сільськогосподарську кооперацію", "Про селянське (фермер­ське) господарство" та в інших законодавчих і нормативно-правових актах.

 

Порядок створення фермерського господарства

Фермерське господарство створюється виключно на добровільних засадах. Конкурсний відбір осіб, які виявили бажання створити таке господарство, здійснює районна (міська) професійна комісія з питань створення фермерських господарств, склад якої формує і затверджує районна (міська). До складу професійної комісії входять представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування території, на якій передбачається відведення земельної ділянки для створення фермерських господарств, представники Асоціації фермерів та приватних землевласників і громадських організацій. Висновок професійної комісії з питань створення фермерських господарств про наявність у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або потрібної сільськогосподарської кваліфікації є умовою для державної реєстрації фермерського господарства і надання (передачі) громадянину у власність або оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель державної і комунальної власності відповідно до чинного ЗК. Земельні ділянки для ведення фермерських господарств передаються в приватну власність і надаються в користування на умовах оренди із земель державної або комунальної власності, а також земель, вилучених (викуплених) в установленому порядку.

Повноваження Ревізійної комісії сільськогосподарського кооперативу.

1) Для контролю за фінансово-господарською діяльністю
кооперативу обирається ревізійна комісія (ревізор).У кооперативі, до складу якого входить менш як 10 членів,
функції ревізійної комісії виконує ревізор.Ревізійна комісія (ревізор) підзвітна загальним зборам
кооперативу.2) Ревізійна комісія (ревізор) обирається загальними зборами
з числа членів кооперативу відповідно до порядку голосування,
встановленого статутом кооперативу. Членами ревізійної комісії
(ревізором) не можуть бути члени правління кооперативу чи
спостережної ради.

Зміст державного контракту (держзамовлення) на реалізацію сільськогосподарської продукції.

Договір контрактації на закупки для державних потреб укладається на основі державного замовлення на поставку сільськогосподарської продукції. Він також укладається на підставі типових договорів щодо конкретних видів продукції (зернових, овочів, картоплі, цукрових буряків, м’яса, молока, риби тощо). Визначаючи пріоритет державного замовлення у контрактаційних відносинах, ГК при укладенні договорів контрактації ставить державне підприємство у рівні умови з контрактантами – юридичними особами, заснованими на приватній чи колективній власності. Разом з тим, розміщуючи державне замовлення на державні закупки сільськогосподарської продукції; держава стимулює укладення договорів контрактації. Це проявляється вияв у тому, що відповідно до законів у договорі має встановлюватися обов'язок контрактанта сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції. Незалежно від умов договору контрактант зобов'язаний прийняти вироблену продукцію та оплатити її. Тим самим держава забезпечує товаровиробнику гарантію збуту виробленої продукції в узгоджених договором асортименті, кількості, якості і за узгодженими, вигідними для виробника, цінами.

 

Земельні правовідносини в фермерському господарстві.

Відповідно до ст. 31 ЗК та ч. 1 ст. 12 Закону України "Про фер­мерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: 1. земельної ділянки, що належить на праві власності фермер­ському господарству як юридичній особі; 2.земельних ділянок, що належать громадянам — членам фер­мерського господарства на праві приватної власності; 3. земельної ділянки, що використовується фермерським госпо­дарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які перебувають у власності членів фермерського господарства, здій­снює фермерське господарство. Чинне законодавство не обмежує кількості земель, що їх може придбати фермерське господарство та його члени у власність та брати в користування на умовах оренди. Відповідно до ст. 92 ЗК в постійне користування для ведення фермерського господарства земельні ділянки передаватися не мо­жуть. Фермерське господарство може користуватися земельними ді­лянками на умовах короткострокової або довгострокової оренди. Фермерське господарство та його члени мають право: продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; самостійно господарювати на землі; пра­во власності на посіви й насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію; на відшко­дування збитків; споруджувати житлові будинки, господарські будів­лі та споруди; реалізовувати вироблену сільськогосподарську про­дукцію на вітчизняних ринках і поставляти на експорт; інші права.

 

Види сільськогосподарських кооперативів.





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-22; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.200.252.156 (0.007 с.)