Географія українського голодомору

Голодомор в Українській РСР був повсюдним. Але окремі регіони виділялися особливо згубними наслідками. Як визначити територіальні особливості голодомору? Адже прямі матеріали про це, як уже зазначалося, відсутні.

Вихід тут може бути тільки один — шукати опосередкований, але прийнятний спосіб розв'язання питання. Аналіз сучасних матеріалів демографічної статистики свідчить, що через її призму можна досить адекватно оцінити певні демографічні явища і процеси, що відбувалися в минулому. Це безпосередньо стосується українського голодомору та його географії.

Для дослідження географії голодомору 1932-1933 рр. нами використані офіційні матеріали виданого в Києві збірника Управління статистики населення Державного комітету статистики України «Склад населення України за статтю та віком на 1 січня 2000 року». В цьому збірнику містяться статистичні матеріали за 1999 р. (на 1 січня 2000 р.) зі статево-вікового складу всього населення, окремо міських і сільських жителів, їх розподіл за ознаками статі і віком по областях і Автономній Республіці Крим, по значних містах (з кількістю жителів понад 100 тис. осіб). Дослідження статистичних даних дало можливість виявити територіальну диференціацію згубного впливу голодомору 1932-1933 рр. (в цілому по Україні, в розрізі областей, Автономної Республіки Крим).

У матеріалах демографічної статистики «зашифрована» інформація про життя цілого покоління; в них є свідчення про великі втрати українського народу не лише під час голодомору, а й у роки Другої світової війни, про обезлюднення і занепад наших сіл, про катастрофічно велике скорочення населення в останнє десятиріччя. Демографічна статистика — це своєрідний архів і літопис української історії, самого буття українського народу. І тут велике поле творчої діяльності для вчителів і учнів. Адже аналогічні матеріали можна одержати по кожному району, кожному місту і селищу міського типу, по кожному селу.

У чому насамперед можуть допомогти статистичні відомості зі статево-вікової структури населення?

По-перше, під час усіх голодоморів, війн, репресій, економічних І політичних негараздів смертність значно перевищує народжуваність і як результат — різко скорочується кількість населення. Це правило, з нього винятків майже не буває. Український «досвід», який багатий всілякими демографічними негараздами, переконливо засвідчує це.

По-друге, статистична інформація з демографії фіксує всі найбільш істотні зміни кількості населення, його вікової і статевої структури, народжуваності, смертності тощо. В українських умовах це дуже важлива обставина, оскільки, як уже зазначалося, за тривалий час довоєнного періоду і перших повоєнних років статистична інформація з населення не публікувалася. І саме на той час якраз і припадають демографічні негаразди. Завдяки тому, що статистичні відомості, особливо з вікової і статевої структури населення, не зникають, а лише з часом «старішають», навіть сьогодні ми можемо дізнатися багато нового і цікавого про український голодомор 1932-1933 рр. Це і дає змогу бачити минуле через призму сучасного, тобто з урахуванням тих інформаційних ланок сучасної віково-статевої структури населення, які сформувалися кілька десятиріч тому.

З часовим «старінням» показників демографічної статистики вони поступово змінюються: молодші вікові групи людей стають середніми і старшими, населення переїжджає в Інші місця; частина його не дожила до наших днів. Як усе це впливає на достовірність такої інформації? Це принципове питання, яке потребує належної експериментальної перевірки. І тільки тоді, коли буде одержана аргументована відповідь, слід остаточно визначитися про доцільність чи недоцільність використання такої інформації для розв'язання поставленого завдання.

Експериментальну перевірку почнемо із з'ясування питання про те, чи скорочення кількості населення, яке проживало або народилося під час голодомору, достатньо фіксується сучасною демографічною статистикою. Адже відомо, що середня тривалість життя українського населення (68 років), особливо чоловіків, порівняно невелика.

Використаємо для такої експертної перевірки показники віково-статевої структури населення України, її областей і Автономної Республіки Крим на 1 січня 2000 р. (окремо по міських поселеннях і сільській місцевості, а також окремо дані про чоловіків і жінок). Враховуємо кількість тих, хто народився в передголодоморний 1930 р., в голодоморний 1933 р. і в післяголодоморний 1936 р. За зазначені роки кількість усіх народжених на 1 січня 2000 р. в Україні відповідно становила 614,5 тис, 340,1 тис. і 498,9 тис. осіб. Отже, на початку 2000 р. кількість народжених у 1933 р. була на 274,4 тис. осіб (в 1,9 рази) меншою, ніж кількість народжених у 1930 р., і на 158,9 тис. осіб (в 1,5 рази) меншою, ніж народжених у 1935 р.

Аналогічні зіставлення проведено також за зазначені роки окремо по міських поселеннях і сільській місцевості в цілому по Україні, а також по областях і Автономній Республіці Крим (окремо по чоловіках і жінках).

Результати аналізу всіх цих матеріалів свідчать, що до початку 2000 р. добре збереглася різниця між кількістю народжених в голодоморному 1933 р. і сусідніх (до- і після голодоморних) роках. Найбільша різниця між наведеними показниками виявилася серед жителів сільських місцевостей (в 2,8 рази), що є цілком закономірним явищем, яке додатково свідчить, що голодомор на селі був найбільшим.

Експериментальна перевірка цілком однозначно підтверджує коректність і правомірність використання наведеної вище інформації для визначення географії голодомору в Україні.
Розподіл населення за віком і статтю України в цілому чи окремої області можна наочно простежити за статево-віковими пірамідами (див. карту з пірамідами областей).

Характерною ознакою наведених статево-вікових пірамід є наявність в них великих «порожнин» (звужень), які мають форми гострих кутів і утворюються від різкого скорочення населення в демографічно несприятливі роки.

«Порожнини», які припадають на час голодомору 1932-1933 рр., по окремих областях співставні з «порожнинами» під час Другої світової війни, яка була значно пізніше.

У цій статті немає змоги всебічно охарактеризувати наведені нижче статево-вікові піраміди. Це можуть зробити учителі: детально пояснити учням територіальні особливості голодомору, порівняти їх між собою і т. д. Важливо також простежити на основах пірамід дуже різке сучасне скорочення кількості населення. Це початок зародження нової великої «порожнини», можливо найбільшої.
Наведемо найтиповіші статево-вікові піраміди за окремими територіями України (зазначимо, що вік тих, хто народився в 1933 р., становить 67 літ; а народжених у 1941-1945 рр., — 54-58 літ).
1. У західних областях України (Волинській, Рівненській, Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій і Закарпатській), де голодомору в 1932-1933 рр. не було, статево-вікові піраміди не мають «порожнин». Це можна простежити, розглядаючи піраміди областей на карті.
2. Меншим був голодомор у селах Автономної Республіки Крим та Одеської області. Це пояснюється тим, що тоді Кримська область входила до складу РРФСР. Територія сучасної Одеської області у роки голодомору була в складі УРСР лише частково (задністровська її частина знаходилася в Румунії, де голодомору не було),
3. Найбільшим голодомор був у сучасних областях центральної і південної частини України — Київській, Харківській, Полтавській, Черкаській, Кіровоградській, Дніпропетровській, Луганській, Донецькій, Херсонській, Миколаївській і Запорізькій (див. карту з пірамідами областей).
4. У західних і північних областях (Вінницькій, Хмельницькій, Житомирській, Чернігівській, Сумській) голодомор у сільських місцевостях також був дуже великий, але дещо менший, ніж в областях центральної частини України. Статево-вікові піраміди ілюструють це.

Від голодомору минуло 70 років. Багато стерлося з пам'яті про ті страшні часи; більшість документів про голодомор не потрапили в архіви, а ті, що потрапили, не всі збереглися. Довгих 60 років у колишньому СРСР замовчували нашу трагічну історію. Залишилося небагато людей, які пам'ятають це лихоліття. Тому нам слід шукати і знаходити нові документи, матеріали, робити все для того, щоб про голодомор знали всі, щоб це більше ніколи не повторилося. Громадянський обов'язок учителів і учнів, особливо сільських шкіл, де голодомор був найбільший, збирати спогади людей, які пережили цю трагедію, узагальнювати їх, оприлюднювати.