Виробництво в короткостроковому періоді. Закон спадної граничної корисності.

 

В короткотерміновому періоді, коли підприємство може змінити обсяги випуску продукції шляхом зміни кількості змінних ресурсів при постійних фіксованих ресурсах (виробничих потужностях), розрізняють наступні види витрат виробництва: постійні, змінні, вадові або загальні, середні і граничні витрати.

Постійні витрати (ПВ) - це такі витрати, величина яких не змінюється із зміною обсягів виробництва. Цс витрати, які пов'язані з самим існуванням виробничого обладнання підприємства, з певними незмінними його зобов'язаннями, і тому повинні бути ним оплачені навіть за умови припинення виробництва. До постійних витрат відносять рентні платежі, оплату зобов'язань по облігаційних позиках, сплату процентів за кредити

Змінні витрати (ЗВ) - це витрати, які змінюються із зміною обсягів виробництва. Сюди відносять витрати на придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, на сплату зарплати найманим працівникам та інші змінні (в короткотерміновому часі) ресурси.

Середні витрати - це витрати виробництва одиниці продукції. Знання цих витрат дуже важливе для успішної діяльності підприємства, оскільки саме їх підприємець порівнює з ціною одиниці продукції при визначенні прибутковості або збитковості виробництва певної кількості продукції (про що мова буде йти в наступній темі). Розрізняють середні постійні, середні змінні і середні валові витрати.

Середні постійні витрати (сІІВ) - це постійні витрати в розрахунку на одиницю продукції. Вони визначаються як частка від ділення величини постійних витрат на відповідну кількість продукції (Я):

Закон спадної граничної корисності. Закон, який твердить, що коли споживається більше певного товару, його гранична корисність падає.

Закон спадної граничної корисності (Перший закон Госсена) полягає в тому, що коли споживач споживає наступну кількість товару, корисність від додаткового тако госпоживання - зменшується.

Цей закон діє на всі товари та послуги крім на товари антикваріату (монети, старовинні речі), бо на такі товари завжди є попит і корисність збільшується тоді, коли збільшується колекція.

Ізокванта і її властивості. Карта ізоквант.

Ізокванта або крива рівного продукту, відображає всі можливі комбінації двох факторів, які можуть бути використані для виробництва певного максимального обсягу продукту.

Ізокоста — це лінія незмінних витрат, що показує всі можливі комбінації праці і капіталу, які фірма може придбати за даного рівня витрат.

Легко помітити, що однакові обсяги продукції можуть бути отримані при різних співвідношеннях факторів виробництва: 150 шт. при К=300; L=200 та при К=200; L=300; 210 шт. при К=400; L=200 та при К=300; L=300 тощо. Можна графічно показати ті комбінації факторів виробництва, що дають однаковий виробничий результат. Отримана таким чином крива називається ізоквантою (рис.2).

Ізокванта – це крива, що відображає різні варіанти комбінацій ресурсів, які можуть бути використані для виробництва заданого обсягу продукції. Ізокванти подібні до кривих байдужості. Так само, як криві байдужості відображають альтернативні варіанти споживацького вибору, що забезпечують певний рівень корисності, ізокванти відображають альтернативні варіанти комбінацій затрат ресурсів для виробництва певного обсягу продукції.

Ізокванта показує, що співвідношення факторів, які відповідають координатам точок М та N, забезпечать обсяг виробництва 200 шт. Однак при комбінації М1 обсяг виробництва перевищить заданий. Через цю точку, як і через будь-яку іншу, можна провести свою ізокванту. Так ми отримаємо карту ізоквант (рис.3).

Рис 3. Карта ізоквант

Карта ізоквант – це ряд ізоквант, що відображає максимальний випуск продукції за будь-якого набору факторів виробництва. Як і криві байдужості, криві ізоквант на одній карті ніколи не перетинаються. Кожна ізокванта, розміщена на більшій відстані від початку координат, відповідає більшому обсягу продукції. Ізокванти мають вигляд увігнутих кривих. І означає, що скорочення затрат капіталу потреб; збільшення затрат праці для збереження незмінної обсягу виробництва.

Властивості ізоквант. 1. Чим далі від початку координат розміщена ізокванта, тим більший обсяг випуску вона характеризує. Дійсно, збільшення витрат навіть одного з факторів веде до зростання обсягу випуску продукції, що унаочнює рис. 3.2. Це означає, що функція виробництва є зростаючою функцією за кожним із своїх аргументів.
2. Ізокванти не перетинаються.