Розвиток натуралізму в літературі Франції: основні естетичні принципи,провідні теоретики.Загальна характеристика циклу Е.Золя «Ругон-Маккари»

Натуралізм — літературний напрямок, що склався в західній літературі в останній третині 19 століття (1870-1890)

Для нього була характерною настанова на фотографічно точне й неупереджене зображення дійсності, під якою насамперед розумілося матеріально-побутове довкілля, а також людського характеру, що бачився крізь через призму фатальної зумовленості фізіологічною природою та середовищем. Натуралісти намагалися зробити свої твори «клінічно точними документами» дійсності, її точною фотографією. Вони закликали не уникати малювання неприємних деталей навколишнього світу, залюбки показувати життя соціального дна, відтворювати хворобливу психіку людини, її сексуальні звички. Найяскравіші представники - брати Гонкури, Золя.

На програмі цього напрямку позначився вплив природничих наук (насамперед — фізіології) та позитивістська філософія. Натуралісти намагалися перенести у художню творчість принципи дослідження, притаманні науці, наполягали на тому, що митець у своїй діяльності має бути подібним до вченого.Найбільш поширеним натуралізм був у Франції.Емі́ль Золя́ — французький романіст, критик та політичний активіст.його двадцятитомна серія Ругон-Макари-Золя витрачає дуже багато зусиль, щоб показати, як закони спадковості позначаються на окремих членів сім'ї Ругон-Маккари. Вся величезна епопея пов'язана ретельно розробленим планом, що спирається на принцип спадковості - у всіх романах серії виступають члени однієї сім'ї, настільки широко розгалуженою, що відростки її проникають як у найвищі верстви Франції, так і в найглибші її низи.

Останній роман серії включає родовідне дерево Ругон-Маккари, яке повинно служити путівником по вкрай заплутаної лабіринту родинних відносин, покладених в основу системи грандіозної епопеї. Дійсним і справді-глибоким змістом твору є звичайно не ця сторона, пов'язана з проблемами фізіології і спадковості, а ті соціальні зображення, які дані в «Ругон-Маккари». З тієї ж зосередженістю, з якою автор систематизував «природне» (фізіологічне) зміст серії, ми повинні систематизувати і зрозуміти її соціальний зміст, інтерес якого виняткова. Грандіозна серія «Ругон-Маккари» перенасичена елементами планування, схема наукової організації цього твору представлялася Золя суттєвою необхідністю. План наукової організації, науковий метод мислення - ось основні положення, які можна вважати вихідними для стилю Золя.

3)Проблема моральності в новела «Маріо і чарівник» Т.Манна. Про що попереджав Томас Манн у новелі «Маріо і чарівник»?

Політика - поняття широке, воно переходить без різкого розмежування до етичних проблем. Т. Манн, з листування. 1930 рік. Італія. Залитий яскравим сонцем морський берег, «встелений м’якеньким, дрібним піском, облямований пінієвими гаями, на нього задивляються близькі гори». Здавалося б, що Творець і природа потурбувалися про те, щоб людям у такому місці було приємно, затишно і радісно відпочивати. Проте оповідач з новели Т. Манна «Маріо і чарівник», дія якої відбувається у курортному містечку Парре ді Венере, в перших же рядках говорить, що в цьому місці «злість, роздратування, напруження… висіли в повітрі». Курортники відразу відчули, що «тутешнім стосункам бракувало щирості й невимушеності». У їдальні центрального Гранд-готелю герою першого ж вечора відмовили у столикові на веранді, яку облюбували діти, бо ті затишні місця тримали для «наших клієнтів». Потім сім’ю оповідача виселили з готелю на тій підставі, що римська аристократка, котра жила у сусідній кімнаті, перелякалася коклюшу, на який нещодавно перехворіли діти. І хоча готельний лікар підтвердив, «що хвороба минула і боятися її немає підстав», адміністратор все ж таки заявив, що іноземцям «доведеться звільнити кімнати й переселитись у флігель». А коли восьмирічна дочка героя «голенька пробігла кілька метрів до води, виполоскала купальник і вернулася назад», її вчинок, тобто вчинок її батьків, викликав страшенне обурення місцевих жителів. Вони сприйняли його як «невдячність і образливу неповагу до гостинної Італії», як наругу над національною гідністю.

У чому ж причина такого задушливого морального клімату в милому курортному містечку? Новела Т. Манна змальовує той страшний час у житті Італії, коли до влади прийшли фашисти, які перш за все насаджували національну винятковість. Ідея національної вищості захопила італійців. Вони «легко ображались, надто любили демонструвати власну гідність, здавалося, зовсім недоречно, виникала боротьба національних прапорів, суперечки за авторитет і ранг; дорослі втручалися не стільки, щоб утихомирити дітей, скільки щоб рішуче захистити головні засади, виголосити гучні слова про велич і гідність Італії». Навіть діти були втягнуті в політику: «на пляжі аж кишіло юними патріотами - неприродне і дуже гнітюче явище».
Та найбільш виразним проявом розбещення людей фашистськими ідеями став сеанс страхітливого чарівника Чіполли. Ця людина, безперечно, була наділена від природи силою впливати на психіку інших, заворожувати на певний час, маніпулювати людьми. Чемного юнака він змусив показати публіці язика, порядна мадам Анджольєрі покірно «полинула за спокусником, що вабив її за собою», декількох глядачів примусив танцювати під ляскіт нагайки. Чіполло насолоджувався своєю владою над людьми, які за його наказом здійснювали вчинки, що принижують їхню людську гідність, зрікалися свого «я». «Глядачів опанувала якась розпуста, вони ніби сп’яніли, як буває пізньої ночі, втратили владу над своїми почуттями, здатність критично оцінювати вплив цієї людини і тверезо опиратися йому». Лише одна людина знайшла в собі сили протистояти злим чарам Чіполли. Кельнер Маріо, прийшовши до гями після гіпнозу, під дією якого він прийняв бридкого чарівника за кохану Сільвестру, застрелив кавальєре Чіполлу. «Жахливий, фатальний кінець. А все-таки він приніс визволення,.,»

Томас Манн, який був очевидцем зародження фашизму в Європі, попереджав людство про ту небезпеку, що нависла над ним у 30-ті роки XX ст. Проте це застереження, на жаль, не втратило свого значення з розгромом фашизму. Час від часу в різних куточках світу виникає загроза тоталітаризму. У новелі «Маріо і чарівник» письменник яскраво показав згубність поділу людства на вищі та нижчі раси, злочинність влади «сильної» особистості, що ґрунтується на приниженні інших людей. Протистояти ж проявам тоталітаризму можуть лише люди з високим почуттям власної гідності, особистості, які не зреклися свого «я», а не натовп знеособлених істот. Для того ж, щоб народ не перетворився на покірне стадо, кожна людина має дбати про збереження свого неповторного «я», активно протистояти ницості, зловживанням владою, несправедливості, жалюгщному підлабузництву в повсякденному житті.

Білет№17

Трагедій за вибором)

Англія у XVI ст. переживала розквіт театру й драматургії, На англійському ґрунті у творчості видатного драматурга Вільяма Шекспіра досягнув своєї вершини європейський театр доби Відродження. Театр Шекспіра не тільки був підсумком розвитку національного англійського театру, а й певною мірою підсумовував досягнення усієї попередньої драматургічної культури давнини і нового часу. Творчість Шекспіра просякнута справжнім гуманізмом, але гуманізмом трагічним. Головна риса трагедій Шекспіра («Гамлет», «Король Лір», «Макбет» та ін.) — у зіткненні реального й ідеального. У творчості Шекспіра виявлені характерні особливості літератури й драми Пізнього Відродження — сполучення різнорідних жанрових елементів. Це славнозвісне змішування трагічного й комічного досягає найбільшої гостроти у трагедіях «Гамлет» і «Король Лір». У «Гамлеті», наприклад, сполучені твереза життєва правда і фантастичний образ із потойбічного світу. Дія п'єси відбувається в Данії. У ній розповідається, як принц Гамлет здійснює помсту своєму дядькові королю Клавдію, убивці попереднього короля, Гамлетового батька, та нового чоловіка Гамлетової матері, королеви Гертруди. У п'єсі яскраво відтворено протікання справжнього й удаваного божевілля, яке проявляється то в глибокому смутку, то в шаленій люті. Серед її тем також зрада, помста, інцест і моральне падіння. Зважаючи на складну композицію п'єси й глибину характерів, Гамлета можна аналізувати, тлумачити й обговорювати з різних точок зору. Наприклад, сучасників впродовж багатьох століть дивувало вагання Гамлета в питанні про вбивство дядька. Одні вбачали в цьому засіб продовження дії, інші розцінювали його як результат тиску складних філософських і етичних проблем, які оточують холоднокровне вбивство, прораховану помсту і марні бажання. Ближче до наших днів критики-психоаналітики перейнялися підсвідомими бажаннями Гамлета, а критики-феміністи — переоцінкою й реабілітацією персонажів Офелії та Гертруди.Цитата «Быть иль не быть - таков вопрос; что лучше,Что благородней для души: сносить ли,Удары стрел враждующей фортуны,Или восстать противу моря бедствий И их окончить. Умереть - уснуть - Не боле, сном всегдашним прекратить

Все скорби сердца,»