Наступною формою організації навчання в ВНЗ є практичні заняття.

Практичні заняття. Практичне заняття – форма навчального заняття, за якої викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички практичного застосування їх через індивідуальне виконання студентами відповідно сформульованих завдань. Практичні заняття – це одна із форм вузівської навчальної роботи, в яких особлива увага приділяється виробці професійних та навчальних навичок. Такі навички формуються при рішенні навчальних задач, виконанні вправ, проведенні розрахунків, під час спілкування іноземною мовою та ін.

Основні завдання практичних занять можна сформулювати в такий спосіб: поглиблення та уточнення знань, набутих на лекціях і в процесі самостійної роботи, формування інтелектуальних умінь та навичок планування, аналізу та узагальнень, опанування діючою технікою, набуття первинного досвіду організації виробництва та технікою управління ним, оволодіння початковими навичками керівництва робітниками на виробництві тощо.

Першокурснику необхідно усвідомити, що від набраних ним міцних навичок в значній мірі залежить його подальше просування вперед, успіх в навчанні і подальшій професійній діяльності.

Практичні заняття орієнтовані на інші форми занять. Тому до них необхідно ретельно готуватися, перш за все обов’язково виконувати домашні завдання (вправи, задачі, розрахунки тощо). Заздалегідь необхідно підготувати все те, що необхідно для виконання завдань: згадати необхідний теоретичний матеріал, формули, підготувати навчальну літературу, довідники та інший практичний матеріал.. Все це визначить високу ефективність практичних навчальних занять.

Ще однією формою організації навчання в ВНЗ, яку ми пропонуємо розглянути – є лабораторні заняття. Лабораторні заняття інколи поєднують з практичними заняттями і тоді така форма організації навчання носить назву лабораторно-практичне заняття.

Лабораторні заняття. Лабораторні заняття – одна із форм начальної роботи у вузі, яка дає можливість студенту засвоїти техніку експериментальної роботи, навчитись вірно використовувати прибори, технічні засоби тощо, а також надбати навички практичної діяльності майбутньої професії. На лабораторних заняттях нерідко передбачається комплексне використовування знань з різноманітних наукових галузей. Це дозволяє студенту отримати міцні навички в спостеріганні за об’єктами експерименту, практичної оцінки отриманих результатів, їх вірного аналізу та узагальнення. Творче самостійне проведення експерименту приносить радість пізнання та задоволення.

При підготовці до лабораторної роботи необхідно:

■ ретельно ознайомитись з отриманим завдання. Згадати теоретичні передумови, необхідні для його рішення. Намітити шляхи рішення за етапами;

■ підготувати, а якщо це необхідно, виготовити робочі матеріали (таблиці, журнали тощо для запису результатів дослідження);

■ не робити чорнових записів на окремих листках із наступним їх переписом у робочій журнал. Заповнювати його слід одразу, так як при подальшому перепису можливе внесення помилок;

■ Уважно слідкуйте за ходом експерименту та критично оцінюйте отримані результати. Без критичного аналізу не відкидайте на перший погляд, безглузді результати дослідження;

■ прорахуйте і проаналізуйте отримані результати, оцініть їх та запишіть у ваші робочі журнали;

■ на основі отриманих результатів, виведіть закономірності, представте їх точно і наочно. Зробіть висновки і узагальнення.

3. Поряд з проведенням лекцій, семінарів, практичних та інших видів занять, які передбачені навчальними планами, у вузах, застосовується поза аудиторна (самостійна) та індивідуальна робота. Поза аудиторна самостійна робота складає єдине ціле з аудиторними навчальними заняттями.

Загалом на навчальних заняттях викладачем повідомляється певна, як правило, більша частина знань з тієї або іншої дисципліни і визначаються цілі й завдання поза аудиторної самостійної роботи.

Завданнями самостійної роботи є:

■ удосконалення умінь та навичок, в том числі дослідницьких;

■ узагальнення та повторення пройденого матеріалу;

■ використання отриманих знань, їх поповнення;

■ розвиток стихійного самовдосконалення за рахунок опору на досвід передових науковців даної галузі;

■ розвиток рівня планомірної реалізації отриманих знань, умінь, навичок, коли студент не задовольняється чужим досвідом, а проектує і створює свій власний.

Цілі поза аудиторної самостійної роботи дуже різноманітні: від надбаних нових наукових знань до рішення практичних завдань, і складаються із вивчення додаткової літератури, самостійного написанні рефератів, курсових та наукових робіт. На старших курсах результатом самостійної роботи, надбання нових наукових та практичних знань є курсові і дипломні роботи.

Поряд із виконанням обов’язкових завдань студент може самостійно виконувати навчальну роботу із урахуванням своїх інтересів. Подібні заняття поглиблюють і розширюють знання з обраної спеціальності. Вільний час, від обов’язкових навчальних занять, доцільно використовувати також і для того, щоб надолужити упущене, завершити ту чи іншу лабораторну чи практичну роботу і т.п.

Студент повинен добре розуміти, що під час поза аудиторної самостійної роботи формується його відношення до праці, до науки та до наукової роботи. Тому вона потребує його творчої активності, ініціативи та самодисципліни. Тільки той досягає високих результатів в навчанні, хто з повною відповідальністю підходить до нього, хто зуміє в процесі навчання засвоїти стратегію та методи наукової роботи і вірно розподіляти та використовувати свій час. Саме в процесі виконання поза аудиторної самостійної роботи студент виробляє у себе звичку працювати самостійно.

Роль самостійної робот студентів в їх пізнавальній діяльності велика. «Самостоятельная работа прежде всего завершает задачи всех других видов учебной работы. Никакие знания, не ставшие объектом собственной деятельности, не могут считаться подлинным достоянием человека» (68. – С.129).

Зазначено, що основні навички та уміння самостійної роботи повинні сформуватися в середній школі. Однак, як показує практика, це частіше всього не трапляється. Попадаючи в нові умови навчання після школи, більшість студентів не одразу адаптується до них, губляться, не володіють прийомами самостійної роботи. Так, наприклад, до 70% студентів 1 курсу не вміють систематизувати матеріал для його кращого розуміння. Ось чому однією із основних задач викладача вищої школи є допомога студентам в організації їх самостійної роботи. Для більш успішної самостійної роботи виконуйте слідуючи поради:

■ ознайомтесь на початку навчання в вузі та на початку кожного курсу з термінами здачі екзаменів і заліків, а також із прийомами, формами, видами, термінами тематичного (модульного) контролю;

■ проконсультуйтесь у викладачів (а особливо у тих, що ведуть семінари, лабораторні і практичні заняття) про специфічні особливості організації, змісту та методики самостійної роботи.

■ проводьте цілеспрямовану підготовку до самостійної роботи, розподіляючи час з урахуванням індивідуальних особливостей, і своєчасно придбайте необхідну літературу і засоби навчання;

■ піклуйтеся про створення ненапруженої робочої атмосфери (сприятливого співвідношення праці та відпочинку, вправ з концентрації уваги)

■ постійно опрацьовуйте пропущений навчальний матеріал не запускаючи поточний.

Тісно пов’язана із самостійною роботою, не менш важливе значення має індивідуальна робота студентів, в основі якої лежить система завдань, які виконуються ними самостійно, або під керівництвом викладача із використанням різноманітних способів і прийомів розумової діяльності і максимальним урахуванням вікових та індивідуальних особливостей особистості, з метою її загального і професійного становлення.

За результатами спостережень можна вести мову про те, що вже студенти першого курсу проявляють інтерес не тільки до змісту інформації, яка вивчається, а і до засобів її отримання, тому в індивідуальних завданнях важливо використовувати приклади перенесення знань в нові нестандартні умови. Це дозволяє будувати індивідуальну роботу із максимальним використання життєвого досвіду тих, хто навчається, орієнтацією їх на майбутню професійну діяльність, активізацією мисленевої діяльності за допомогою прийомів сенсового перегрупування навчального матеріалу, виділення сенсових опорних знань, сенсового співвідношення раніше та нового вивченого (А.А.Смірнов) (45. - С.33). Важливо досягти того, щоб при виконання індивідуальних завдань студенти вчилися самостійно знаходити раніше відоме, співставляти його з новим вивченим, встановлювати зв’язки між новою інформацією і тією, яка раніше засвоєна. Тому важливо в зміст індивідуальної роботи вводити більше таких завдань, які б активізували мислиневі процеси майбутніх спеціалістів (проблемні і творчі завдання, моделювання, виробничі ситуації, реферати, які потребують детального аналізу проблеми за рекомендованою літературою тощо).

Тема 2.3. Науково-дослідна робота студентів

План

1. Наукова творчість студентів вузу в системі їхньої професійної підготовки.