Робота з навчальною та науковою літературою.

4. Сутність наукових робіт (навчальний реферат, тези, наукова стаття, курсова робота).

1. Однією з ведучих вимог до спеціаліста є всемірний розвиток підготовки нового покоління професіоналів, як творчої особистості. Суттєву роль в формуванні творчого спеціаліста відіграє участь студентів в організованій і систематизованій науково-дослідній роботі. Наукова творчість студентської молоді перетворюється в обов’язковий нормативний засіб розвитку майбутніх спеціалістів. Вірне розуміння науки, дослідницької діяльності, складності та утруднень, цінності результату неможливе без власних досліджень. Захопленість розробкою теми спонукає студента звертатися до різноманітних джерел знань як з суспільних наук, так і з спеціальних, галузевих. Якщо тема захоплює студента, то вона охоплює усі сторони його життя і діяльності. Все, з чим має справу студент, він розглядає з позицій теми, яка ним розробляється, як би пропускає через призму проблем, закладених в темі. Навіть тоді, коли автор розробки не думає про тему, його підсвідомість працює над нею, і тому з’являються все нові й нові думки, маленькі відкриття, які пов’язані з темою.

Сфера морального виховання студента багатогранна. В розробках вона має свої обов’язки. Перш за все – це пізнання себе самого: своїх здібностей, можливостей, спонукання мотивів, інтересів тощо. Наукова робота відрізняється від всякої іншої своєю метою – отримати нове наукове знання. Саме в процесі цієї роботи виробляються і теоретично систематизуються об’єктивні знання про дійсність. Проте в науці мало встановити який-небудь науковий факт, необхідно надати йому пояснення з позиції науки, показати його загально пізнавальне, теоретичне або практичне значення, а також завчасно передбачати невідомі раніше нові процеси та явища.

В чому ж полягає завдання науково-дослідної роботи студентів? Воно полягає перш за все в розвитку у майбутніх спеціалістів схильності до пошукової, дослідницької діяльності, до творчого рішення завдань, а також до формування умінь та навичок використання дослідницьких методів для здійснення практичних завдань професійної діяльності. Накопичення первинного досвіду дослідницької роботи може стати початком наукових пошуків та перетворитися в справу всього життя. Дякуючи участі в науковій роботі студенти оволодівають навичками роботи з різноманітними інформаційними джерелами з метою розширення науково-професійного та методичного кругозору.

Наукова студентська діяльність планується по курсам з поступовим ускладненням завдань та переходом до самостійного рішення завдань наукової творчості. В результаті досліджень, які проводять студенти, повинні бути написані роботи, в яких студент показує свої уміння обрати тему, скласти методику дослідження, організувати та провести дослідження, зробити якісний та кількісний аналіз, аргументувати свої висновки, оформити роботу для презентації та захисту.

В процесі розробок перед студентом безперервно постає ряд питань: навіщо робити? що робити? як робити? що зробив? що я вартий? та інші. Вони слугують визначним стимулом продуктивної діяльності студента. В розробках, які розраховані на вихід в конкретну практику, проявляється один із важливих моральних принципів: повинен, а тому і можу. Він не нав’язується зовні, а являє собою власний вибір студента, прояв його здібностей, потреб і можливостей, прагнення робити відповідно своєї совісті. Слідом за «повинен» і «можу» проявляється «встигаю», «справляюсь» і в кінцевому розрахунку задоволення.

2. Як вище зазначено, науково-дослідна робота студентів є необхідною складовою в формуванні майбутнього професіонала. Науково-дослідна робота студентів спрямована на формування певних умінь, навичок, якостей особистості.

Спробуємо визначити коло навичок, умінь і якостей особистості, які формуються в процесі розробок на певних етапах роботи.

Вибір і входження в тему: Само переконання в цінності теми і активне сприйняття цікавого і цінного. Само інтригування (інші можуть, а я), збудження до діяльності, психологічна розкутість, впевненість в собі, в успіху справи, в тому що робота потрібна, особливо своя. Гасло: «В будь якій справі можна знайти, відкрити нове, цінне, цікаве. Інші можуть і я можу»

Прийняття рішення, постановки цілей і завдань, мотивація. Цілеспрямованість всього життя і діяльності на майбутню професійну практичну діяльність, прояв свободи та розвиток внутрішньої самодисципліни, постійність, відповідальність.

Планування роботи: аналіз об’єктивних і суб’єктивних умов, виявлення можливостей, аналіз власних знань, навичок, умінь, аналіз розробленої теми, складання плану знання ритму свого організму, оцінка своїх сил.

Раціональна організація роботи: збудження різних видів активності (чуттєвої, розумової, діяльнісно-практичної), управління своєю поведінкою (подолання небажання працювати, боротьба зі своєю пасивністю); безперервність накопичення й обробки фактичного матеріалу, критичність мислення (здібність розгляду питань з усіх боків); професійна спрямованість всієї життєдіяльності (прагнення бачити все навкруги, що стосується теми), прагнення до всього дійти самому, безперервність удосконалення методів, навичок, умінь.

Експериментальна перевірка: оволодіння методикою експерименту, уміння спостерігати, бачити, уміння слухати, чути, прислухатись.

Завершення роботи: аналіз результатів і процесу підготовки розробок, усвідомлення і накопичення досвіду, отримання висновків.

Виходячи із викладеного виділимо етапи написання наукової роботи:

1.Аналіз теми:

■ сформулювати тему роботи;

■ визначити коло питань з даної проблематики;

■ відмітити, яке значення може мати результат (для виробництва, науки, вузу).

2. Початок рішення проблеми:

■ фіксування цілі і структури роботи;

■ вибір підходящих методів дослідження і експериментів.

3. Огляд матеріалу:

■ підготовка виписок з наукової літератури до теми;

■ проведення експериментів з фіксуванням їх результатів;

■ переробка зібраного матеріалу.

4. Робота над змістом:

■ перший запис результатів роботи у формі тез з урахування розробленої структури;

■ розподіл всього матеріалу за розділами;

■ оцінка результатів проведеного дослідження для обґрунтування;

■ перший варіант всіх розділів.

5. Оформлення роботи в цілому:

■ прикінцеве формулювання усіх назв розділів;

■ перевірка повноти опису;

■ кінцевий опис результатів роботи у формі тез;

■ складання кінцевого списку літератури і джерел, які використані в роботі;

■ технічне оформлення роботи.

6. Завершення роботи:

■ прикінцевий огляд роботи в цілому;

■ кінцеве оформлення роботи.

Під час написання наукової роботи слід звернути увагу на такі елементи:

■ всі думки по змісту і рішенню питання зразу записуйте, щоб їх не забути. Як тільки взнаєте тему роботи, заведіть окрему течку та складайте в неї записані на листках факти і думки;

■ літературу з проблеми, яку переглядаєте записуйте в бібліографію, вказуючи її вихідні дані. Всі джерела необхідно впорядковувати в алфавітному порядку;

■ після вивчення змісту роботи зробіть перерву, відклавши її на деякий час. Через деякий час погляньте на неї збоку. Це дозволить дати більш точну оцінку викладеному, і внести необхідні корективи;

■ використайте всі можливості для того, щоб обговорити свою наукову роботу. Обговорюйте її не тільки зі спеціалістами. Пояснюючи сутність своєї роботи неспеціалістам, ви зможете більш чітко формулювати та викладати свої думки.

 

3. Є декілька видів наукових розробок. До них відносять: написання тез, рефератів, наукових статей, курсові та дипломні роботи тощо. Щоби займатися різноманітними видами наукової діяльності завжди необхідна робота з певними літературними джерелами: підбір літератури, уміння виділити основне в літературі, уміння цитувати, аналізувати, систематизувати, робити висновки та узагальнення тощо.

Важливими літературними джерелами, з якими працюють першокурсники з самого початку роботи в вузі є підручники та різноманітні довідникові видання. В підручнику матеріал подається з метою його переробки та засвоєння. Довідник містить короткі формулювання та відомості, які викладаються в певній послідовності. Ці два виду книг постійно використовуються на занятті. В роботі з підручником не слід обмежуватися лише читанням.

Пропонуємо деякі рекомендації по роботі з текстом підручника:

■ виділіть головну думку тексту, запишіть її у вигляді ланцюга основних висловлювань;

■ виявіть і запишіть основні положення розділу, який вивчається;

■ зробіть аналіз цих положень, встановіть їх взаємозв’язок;

■ самостійно виконуйте завдання до розділу підручника, який вивчаєте, користуючись даними до них ключами;

■ письмово складіть питання для контролю результатів роботи з даним розділом. Підготовте відповіді на дані питання;

■ сформулюйте питання по матеріалу, який не зрозуміло, з тим, щоб задати ці питання на занятті або консультації:

Відомо, що студенту значну частину знань доводиться засвоювати самостійно і їх основним джерело є книга. Як же працювати над книгою? Для цього необхідно оволодіти технікою читання.

Перш за все, перед серйозним читанням слід бігло ознайомитися з книгою, з її змістом, перегортаючи сторінки, продивившись її зміст або анотацію.

При цьому можна удосконалюватися до навичок читання «по діагоналі», тобто швидкого читання на основі виробітки звички та цілеспрямованого порядку огляду тексту в певній послідовності. Ретельне і глибоке вивчення навчальної або наукової книги потребує дуже частого і багаторазового читання. При першому читанні тексту відбувається синтетичний охват цілого, ознайомлення із загальною структурою і змістом книги, з порядком розкриття матеріалу за главами, ступеню важкості тексту. При такому читанні записи не робляться.

При повторному читанні здійснюється дослідження матеріалу, виділяючи головне і другорядне, відслідковується аналіз зв’язків і відносин розділів. Другий раз рекомендується читати книгу з олівцем в руці. Якщо книга власна, то можна підкреслювати головне, визначення, інтересні факти. В іншому випадку рекомендується користуватися закладками, на яких можна робити записи. Під час заключного третього читання (так званого аналітичного (поглиблено усвідомленого)) досягається подальше поглиблене, продумане усвідомлення матеріалу, а також його узагальнення. Аналітичне читання має декілька підвидів: фіксуюче читання – читається весь текст уважно з урахуванням всіх посилань з метою збагнення основного змісту книги; роз’яснювальне читання – по ходу читання з’ясовуються за допомогою довідникової літератури або за допомогою консультантів всі незрозумілі місця; критичне читання – передбачає аналіз, оцінку джерела, співставлення авторської позиції з поглядами інших авторів та своїх власних; творче читання – на основі прочитаного виробляється свій підхід, своє бачення проблеми.

Кожний, знаючи свої індивідуальні психологічні особливості пам’яті, мислення і уваги, обирає ті прийоми і способи роботи з книгою, які сприяють кращому засвоєнню матеріалу. Так, людям з доброю пам’яттю достатньо читати матеріли один-два рази, іншим для засвоєння необхідно обов’язково читати декілька разів, робити записи, відтворюючи текст вголос і про себе і т.д.

Також види читання розрізняють на: рецептивне і інформаційне.Рецептивне читання відбувається для поповнення загального пізнання. Інформаційне читання – цілеспрямоване читання, яке необхідне для підготовки до будь-якого певного дослідження, для ознайомлення з тим або іншим конкретним питанням.

Слід звергнути увагу на монографії. В монографіях найбільш глибоко, систематично і послідовно викладаються загальні результати наукових досліджень. Авторами монографій, як правило, є найбільш крупні вчені, які накопичили великий певний досвід та ґрунтовні знання в певній галузі науки, з певної проблеми. Часто з певної проблеми буває значна кількість монографій (наприклад, 10-15 монографій), в таких випадках необхідно порадитися із науковим керівником які (3-4 монографії) відібрати. Як правило, монографії наділені великим списком найбільше значущої літератури, з проблеми, яка викладається. Ці списки літератури, з одного боку, допомагають автору аргументувати свої висновки та наукові викладки, а з іншого – відкривають читачу широке поле для продовження наукового дослідження в визначеному автором монографії напрямку. Загальний обсяг монографій 120-150 сторінок друкованого тексту.

Наступні джерела, якими користуються студенти – це наукові статті. Наукові статті – це спеціальні публікації невеликі за обсягом (10-20 друкованих комп’ютерних сторінок), в яких цілеспрямовано викладені погляди авторів з певних вузьких питань або результатів обмежених досліджень. Статті публікуються в спеціальних наукових журналах, наукових збірниках. Наукові статті – це найбільша оперативна інформація про рух науки в рішенні її актуальних проблем, тому регулярне їх вивчення надає можливість тому, хто займається дослідженням, бути в постійному руслі даної проблеми.

Вивчення літературних джерел дає можливість тому, хто займається дослідженням, ознайомитися з обширною інформацією з питання, яке досліджується, але не жодна людина не спроможна довго, точно та повно утримувати її в пам’яті. Тому кожному дослідникові необхідно оволодіти відомими методами фіксації та збереження наукової інформації, які дозволять при необхідності швидко її знаходити та використовувати з метою цитування, уточнення своїх знань, посилання на джерела тощо.

Один з найбільше простих – це складання бібліографічних карток (які є в будь якій бібліотеці). На картці фіксується автор, назва наукової роботи чи підручника, монографії, книжки тощо та вихідні дані. Інший – це анотування (створення анотації). Під анотацією розуміють найбільш загальний та стислий виклад основного змісту роботи (статті, монографії, книжки), який міститься на звороті титульного листа. Наступний – конспектування. Конспектування один із ефективних способів збереження основного змісту прочитаного. Конспектування відтворює не тільки думки оригіналу, але і зв'язок поміж ними; зберігає риси розподілу тексту на частини, які притаманні оригіналу; складається з метою збереження в пам’яті; стискає, ущільнює оригінальний текст. При складанні конспектів нерідко користуються цитуванням, яке так необхідне в наукових роботах. Цитата – точна, буквальна виписка з будь якого тексту. Пропущені слова, речення, абзаци при цитуванні позначаються трьома крапками; цитата береться в лапки; під час цитування не допускається об’єднання в одній цитаті декількох уривків, які взяті з різних місць. Кожний такий уривок повинен оформлюватися як окрема цитата; під час цитування кожна цитата повинна супроводжуватися бібліографічною вказівкою на джерело.

Уміння читати, уміння працювати з науковою літературою дається не відразу. Навіть ті студенти, які закінчили вуз, часто не завжди уміють продуктивно читати, однак цьому можна і треба навчитися.

4. Також необхідно знати як писати реферати, тези, статті тощо. Це невід’ємні частини науково-дослідницької роботи студентів.

Реферат – в рефераті критично і різнобічно розглядається те, що є в науковій літературі з теми дослідження, подаються в певній системі наукові результати, виділяються головні лінії розвитку явища. В рефераті можуть бути застосовані схеми, таблиці, графіки але з обов’язковим посиланням на джерела. Посилки на першоджерела, схеми, таблиці, малюнки тощо, загальне оформлення реферату здійснюється відповідно до вимог, які прийняті у вузі (див. методичні рекомендації до курсових, дипломних робіт). Безпосередньо сам реферат повинен містити в собі: план; актуальність проблеми; викладання проблеми, враховуючи основні напрямки її дослідження, різні підходи і точки зору до даної проблеми; власні висновки і рекомендації, щодо використання матеріалу в навчальному процесі; перелік використаних джерел, можливо (але не обов’язково, в залежності від теми) додатки.С такими рефератами студенти часто виступають на семінарах та конференціях.

Етапи роботи над навчальним рефератом:

1. Вибір теми.

2. Підбір та вивчення основних джерел з теми.

3. Складання бібліографії.

4. Обробка та систематизація інформації.

5. Розробка плану реферату.

6. Написання реферату.

Тези – загалом відображаються основні положення автора. Дуже лаконічно, стисло, в тезах дається наукова інформація про зміст наміченого автором наукового повідомлення. В тезах виділяється основна ідея (центральний пункт доповіді) і в декількох пунктах висвітлюються інші сторони питання, висновок, надається список використаної літератури. Іншими словами тези – це положення, які відображають сутність основної думки автора (студента), те, що доводить чи спростовує автор, те, в чому він прагне переконати читача. В більшості випадків тези є «поштовхом» до подальшої наукової роботи, наприклад, написання наукової статті в якій, як правило, зазначені положення, які були намічені в тезах, розкриваються більш широко і детально та мають подальше практичне значення та використання.

Наукова стаття – в ній відображається наукова проблема в загальному вигляді, вказується на її зв’язок з науковими чи практичними завданнями, визначається коло питань раніше не розв’язаних, які відносяться до даної проблеми, власні наукові результати тощо. За вимогами ВАК України структура наукової статті повинна бути наступною: постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями; аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор; виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття; формулювання цілей статті (постановка завдання); виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку.

Курсові та дипломні роботи – виконання та оформлення курсових та дипломних робі один із важливих та перспективних видів дослідницької діяльності в системі вищих навчальних закладів. В творчій взаємодії студента та викладача формується особистість майбутнього спеціаліста, розвивається уміння вирішувати актуальні проблеми, самостійно орієнтуватися в науковій літературі, успішно використовувати на практиці отримані знання, підвищенням ерудиції студентів, приведення в систему і поповнення раніше надбаних знань, удосконаленням професійної підготовки.

Детально про написання і оформлення курсових та дипломних робіт можна ознайомитися за методичними рекомендаціями до курсових та дипломних робіт, які є в наявності на кафедрах вузу.

В загальному ж вигляді структура курсової (дипломної) роботи така: титульний лист; зміст; вступ: містить обґрунтування актуальності теми дослідження, об’єкт, предмет, мету та завдання, вказується проблема, яка буде розглядатися; методи дослідження тощо; основна частина (можливо з двох-трьох розділів: теоретичного та прикладного характеру): описуються основні поняття дослідження, логічні зв’язки поміж ними, тобто понятійний апарат, дається тлумачення основних понять різними авторами, аналізується, порівнюються, співставляються різні точки зору на дану проблематику, виводиться власна точка зору, далі слідує опис дослідно-експериментальної роботи (вказується яке обладнання, прибори, апаратура, методи, діагностика тощо, які використовувались для дослідно-експериментальної роботи; аналіз отриманих даних, результати дослідно-експериментальної роботи можуть бути представлені в таблицях, схемах, графіках, діаграмах тощо); висновки: в них містяться підсумки роботи, найважливіші висновки, до яких прийшов автор, вказується подальша практична значущість та подальші перспективи дослідження теми; список використаної літератури, додатки.

Курсова (дипломна) робота підлягає публічному захисту. За підсумками захисту виставляється диференційована оцінка. Курсова робота, в більшості випадків, є продовженням дослідження майбутньої дипломної роботи. Кращі роботи можуть бути залишені в методичному кабінеті кафедри в якості зразка для студентів.

Отже, вищі навчальні заклади готують сьогодні, перш за все, до практичної роботи. Але успіх в практиці не можливий без уміння усвідомлювати власну діяльність з наукових позицій. Сьогодні ця істина актуальна як ніколи. Зрозуміло, що завдання підготовки до навчально-дослідницької діяльності в будь-якому випадку буде здійснюватися лише в тій мірі, в якій це можливо в даному типі навчальних закладів.

Тема 3.1. Оптимізація самоорганізації інтелектуальної діяльності студентів