Форми та принципи контролю за охороною праці на підприємстві

 

Однією з основних складових системи управління охороною праці є контроль за охороною праці, який полягає у перевірці стану умов праці, виявленні відхилень від вимог законодавства про працю, від стандартів безпеки праці, правил і норм охорони праці, рішень директивних органів, а також у перевірці виконання службами й підрозділами своїх обов’язків у сфері охорони праці

Контроль буває технічний, якщо його об’єктами є предмети праці (продукція, технічна документація), засоби праці (обладнання, інструмент), трудові процеси, а також соціальний, якщо його об’єкт становить діяльність людини.

До основних форм контролю за охороною праці на підприємстві належать:

1. відомчий контроль здійснюється шляхом систематичної перевірки міністерствами й відомствами дотримання умов стандартів, норм і правил охорони праці та трудового законодавства на підлеглих їм підприємствах;

2. оперативний контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства. Він полягає в перевірці організаційно-тех­нічного забезпечення безпеки праці на відповідність нормативним вимогам;

3. громадський контроль, який здійснює профспілковий комітет через уповноважених трудових колективів та комісію з охорони праці;

4. адміністративний контроль, що здійснюють керівник підприємства, головний інженер, керівники технічних служб, начальник цеху, майстер, механік, інженер відділу охорони праці.

 

Залежно від характеру та обсягу контролю передбачаються такі види перевірок:

1. перевірка нормативних умов — це контроль умов праці на робочих місцях і ділянках, а також процесів на відповідність нормативним вимогам, а саме: контроль додержання правил та норм безпосередніми виконавцями, забезпеченості інвентарем, стану робочих місць і ділянок тощо. Здійснюється на відомчому рівні.

2. організаційно-технічна перевірка передбачає контроль за організаційно-технічним забезпеченням безпеки праці в підрозділах і реалізується на рівні організаторів та виконавців робіт;

3. комплексна перевірка — контроль підрозділів за всіма аспектами діяльності в галузі охорони праці; управлінського, організаційного, технічного забезпечення безпеки праці; організації виконуваної профілактичної роботи, створення і додержання нор­мативних умов; аналізу статистики травматизму тощо. Реалізується на управлінському рівні;

4. цільова перевірка — це контроль, який передбачає поглиблену перевірку певного виду діяльності підрозділів з охорони праці (додержання правил експлуатації вантажопідйомних машин, будівель і споруд, електричного чи іншого устаткування, забезпечення спецодягом тощо) на відповідність нормативним вимогам.

 

Система контролю повинна формуватися на основі таких уніфікованих принципів та концептуальних підходів:

1.Контроль повинен бути безперервним у часі, тобто мати систематичний характер, проводитися в кожному часовому інтервалі (день, тиждень, місяць, квартал, рік), на всіх стадіях організації та здійснення виробничої діяльності. В окремих випадках необхідним є постійне і безпосереднє спостереження за виконанням робіт.

2. Контроль має бути повним, всебічним, об’єктивним; охоплювати всі аспекти діяльності підприємства в галузі охорони праці, відображати реальний стан цієї діяльності в підрозділах і на робочих місцях; бути максимально об’єктивним, незалежним від суб’єктивних оцінок.

3. Контроль повинен бути випереджаючим (чи запобіжним), тобто мати профілактичний характер. Система контролю має бути спрямована на запобігання порушенням, а не лише на їх констатацію. Це необхідно для того, щоб запобігти нещасному випадку, аварії, профзахворюванню. Прикладами запобіжного контролю є:

1. діагностика технічного стану технологічного устаткування та механізмів, інвентаря;

2. перевірка наявності й стану засобів індивідуального захисту;

3. первинний та періодичний медичний контроль працівників тощо.

4. Система контролю має бути пов’язана з економічним механізмом регулювання та мотивацією безпечної роботи. За результатами контролю й оцінки стану охорони праці повинно здійснюватися заохочення (за роботу без травм та аварій), а також покарання (за низький рівень охорони праці) посадових осіб, окремих порушників, виробничих колективів і підрозділів.

5. Контроль повинен бути ефективним. Даний принцип полягає в тому, що наглядові функції здійснюються не заради самого контролю, а для усунення виявлених недоліків з метою приведення умов праці до нормативних вимог, для зниження потенційного ризику, підвищення безпеки трудових і виробничих процесів.

При управлінні охороною праці необхідно враховувати, що:

1. винуватцем більшості нещасних випадків, помилок та порушень регламентованих правил є невелика частина працівників;

2. лише деякі операції і незначна кількість колективів регуляр­но створюють серйозні труднощі.

На вказаних моментах і має бути зосереджена увага керівників підрозділів та ділянок.

 

Система колективних засобів захисту від шкідливих умов праці.

Для попередження нещасних випадків і уникнення травматизму під час виконання різних робіт, а також запобігання виникненню професійних захворювань у працівників передбачені колективні засоби захисту, до яких належать:

1. Технічні засоби безпеки, призначені для захисту людей від дії механічних факторів (огороджувальні, гальмівні та блокувальні пристрої, пристрої дистанційного керування, автоматичного контролю і сигналізації; запобіжні засоби та знаки безпеки);

2. Засоби нормалізації повітряного середовища приміщень і робочих місць (вентиляція, кондиціювання, опалення тощо);

3. Засоби нормалізації освітлення приміщень і робочих місць (джерела світла, освітлювальні прилади і т.д.);

4. Засоби захисту від іонізуючих, ультрафіолетових, інфрачервоних, електромагнітних лазерних та інших випромінювань (огородження, герметизація, автоматичний контроль і т. д.);

5. Засоби захисту від шуму і вібрації (звукоізоляція, віброізоляція, огородження тощо);

6. Засоби захисту від враження електричним струмом (захисне заземлення, занулення тощо).

 

Всі засоби захисту умовно поділяються на організаційні і технічні.

 

Організаційні заходи захисту.

До організаційних заходів належать:

1. раціональна організація праці;

2. планування заходів щодо охорони праці, проведення навчання, страхування, інструктажів;

3. організація планово-попереджувального ремонту небезпечного устаткування;

4. пропаганда безпеки праці;

5. висвітлення проблем охорони праці, фактів і причин травматизму й аварій у засобах масової інформації тощо.

Технічні засоби безпеки

У створенні безпечних умов праці широко застосовуються технічні засоби безпеки, які мають на меті підтримку вимог санітарії і техніки безпеки.

 

Засоби захисту можуть бути об'єктивними (огородження, блокування, захисне укриття, запобіжні та вимикаючі пристрої, ізоляція, герметизація, заземлення) і суб'єктивними (таблички, сигнальні пристрої, застережливі написи). Останні не можуть гарантувати, надійного захисту від дії вражаючих факторів, тому що загальний стан людини та її увага внаслідок втоми, шуму, вібрації, недостатнього освітлення та інших причин можуть погіршуватися, що спричиняє підвищення ймовірності виникнення нещасного випадку. Об'єктивні засоби захисту є більш надійними, оскільки вони запобігають контакту людини з джерелами небезпечних факторів.

Об'єктивні технічні засоби безпеки

Захисні огородження - це технічні засоби, що створюють перешкоду між людиною і небезпечним виробничим фактором і запобігають проникненню людини, її рук, ніг, голови в небезпечну зону або дії такого фактора на людину в аварійних ситуаціях.

Відповідно до існуючих вимог усі приводи передачі, рухомі деталі, робочі органи повинні бути обладнанні захисними огородженнями, які надійно захищають людину від виходу (вильоту) з небезпечної зони стружки металу, крапель розплавленого металу, агресивних рідин, різних випромінювань тощо. Такі огородження застосовуються як перешкоди можливому падінню людини з висоти або у криниці, траншеї і т.п. Роботи на устаткуванні, з якого зняте передбачене огородження чи воно несправне, забороняються.

Залежно від призначення, огородження мають різне конструктивне виконання. Виготовляють його зі спеціального листового металу, металевої сітки, пластмаси, а в деяких випадках - зі спеціальних матеріалів (наприклад для захисту від радіоактивного випромінювання). Вони поділяються на стаціонарні і переносні.

За своїм конструктивним оформленням стаціонарне огородження виконується як невід'ємна частина устаткування чи обладнання. Воно може бути відкидним і знімним.

Відкидні огородження використовуються для укриття робочих вузлів, передавальних систем та інших механізмів, що вимагають частого втручання людини до цих механізмів. До них належать кожухи, футляри, дверцята і т.п. Вони приєднуються до нерухомих частин машин (корпусів) за допомогою петель, навісів і відносно легко відкриваються.

Знімні огородження використовуються для укриття приводних і передавальних механізмів, що не вимагають налагодження, огляду під час усього міжремонтного періоду роботи устаткування. Вони приєднуються до машин болтами, гвинтами і т.п.

Переносні (тимчасові) огородження використовуються під час ремонтних і налагоджувальних робіт для захисту людини від випадкових дотиків до рухомих механізмів, до струмопровідних частин.

Якщо обслуговується технологічне устаткування на висоті, робочі майданчики для запобігання падінню людини обладнують відповідним чином.

Огородження повинно мати надійне кріплення до основного обладнання, легко відкриватись і надійно закриватись.

Огородження з металевих сіток (решіток) розміщують не ближче як за 50 мм від рухомих деталей.

Захисні огородження мають бути завжди у справному стані, мати необхідну міцність.

Захисні огородження повинні відповідати таким вимогам:

· забезпечувати надійний захист працюючих від дії небезпечних і шкідливих факторів;

· не ускладнювати спостереження за роботою механізмів;

· не впливати негативно на виробничий процес;

· не підвищувати рівень шуму і вібрації;

· бути простими у виготовленні та експлуатації;

· відповідати вимогам технічної естетики.

Відповідно до державних стандартів огородження ззовні повинні бути пофарбовані в жовтий колір. На зовнішньому боці огородження, як правило, наноситься або прикріплюється певний попереджувальній знак (знак безпеки).

Запобіжні пристрої призначені для зупинення (відключення) обладнання у випадках, коли певний контрольований параметр (тиск, температура, напруга електричного струму і ін.) може з різних причин у процесі роботи виходити за встановлені межі, створюючи при цьому аварійну ситуацію.

Запобіжними пристроями можуть бути муфти, обмежувачі вантажопідйомності, зрізні штифти та шпильки, регулятори частоти обертання (для запобігання механічним перевантаженням устаткування), кінцеві вимикачі, упори, спеціальні пристрої для зупинення рухомої частини обладнання (для запобігання переміщенню частин машин за встановлені межі), запобіжні пластини (на різних гідравлічних та пневматичних системах), пружинні і гідравлічні обмежувачі вантажопідйомності (на підйомних кранах).

Для захисту вентилів балонів з газами від пошкоджень застосовують ковпаки, а для захисту людини при роботі на висоті - запобіжний пояс.

Блокувальні пристрої призначаються в конструкціях машин для запобігання аваріям. Наприклад, куліса важеля коробки передач трактора запобігає включенню одночасно двох передач. За допомогою блокувального пристрою можна: призупинити роботу певного приводу, якщо з нього знято огородження, запобігти відкриттю дверей у приміщенні з високою концентрацією шкідливих речовин, якщо в ньому вийшла з ладу вентиляція тощо.

При електричному блокуванні дверей приміщення, в якому знаходиться електронебезпечна установка, в разі відчинення дверей розмикається електричне коло магнітного пускача, і електрична установка відмикається від електричної мережі.

Блокувальні пристрої використовуються для відімкнення чи попередження можливості появи джерела небезпеки у випадку відсутності захисного пристрою. За принципом дії вони поділяються на: механічні, електронні, пневматичні, комбіновані.

Прикладом блокування руху людини у транспортному засобі виступають ремені безпеки. Вони значною мірою знижують травматизм при дорожньо-транспортних випадках. Кількість поранених у таких випадках зменшується у 2,4, а загиблих - у 3,7 рази.

Гальмівні пристрої призначені для швидкої зупинки машин, рухомих частин виробничого обладнання, утримання вантажів у піднятому положенні та ін.

Засоби нормалізації повітряного середовища приміщень:

 

1) Освітлення виробничих приміщень з алежно від джерела світла може бути:

– природним;

– штучним.

Природне освітлення – поділяється на:

1. бокове, що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах;

2. верхнє, здійснюється через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях;

3. комбіноване ― поєднання верхнього та бокового освітлення.

Штучне освітлення:

1. Загальне освітлення ― світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м. під головою

2. Місцеве освітлення створюється світильниками ― концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях.

3. Комбіноване освітлення ― складається із загального та місцевого. Застосовують при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний, в процесі роботи, напрям світла.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на:

1) Робоче освітлення ― призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей, руху транспорту і є обов'язковим для всіх виробничих приміщень.

2) Аварійне освітлення – використовують для продовження роботи у випадках, коли за будь-яких причин перестає функціонувати робоче освітлення. Його потужність має складати 5% від нормованої робочої освітленості, але не менше 2 лк.(Люкс)

3) Евакуаційне освітлення – повинно забезпечувати нормальну видимість для евакуації людей з приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення.

4) Охоронне освітлення – влаштовується вздовж меж території об’єкта, який охороняється.

5) Чергове освітлення – передбачається у над робочий час.