Причини руйнування первісного суспільства.

Причини руйнування первісного суспільства.

Первісне суспільство сформувалось внаслідок етногенезу- утворення народів, шляхом обєднання племен. Формується цивілізоване суспільство, яке характеризується існуванням спільностей людей з певною ієрархією, суспільним поділом праці, виникнення світогляду, деякої культури.

5. Значення Трипільської культури. Особливе місце в господарській еволюції українських земель посідає Трипільська культура (VII—III тисячолітті до н.е.). Пер­шим дослідником цієї культури був чеський археолог В. Хвойка, Отже, протоміста та протописемність дають підстави вважати Трипілля протоцивілізашєю, що зароджувалася паралель­но з найдавнішими містами-державами Близького Сходу. Трип. Племена першими на території Укр вступили в добу використання металів, першими створили сонячний календар, господарство носило відтворювальний характер, формується наземний транспорт, у них сформувалася духовна культура та релігійні уявлення, зміцнювали екон зв’язки з ін. цивілізаціями. Трип культура заклала господарсько-екон традиції виробничої діяльності,етно-культурні особливості, філософсь-релігійні уявлення майбутнього словянського світу.

 

6. особливості Сх рабства. Сх рабство виникло в 4 тис до н е в Стародавньому Єгипті.Спочатку рабів використовували на важких фізичних роботах, пізніше їхні функції розширювалися. Раби традиційно належили державі, джерелами рабства були: війни, борги; сх. Рабство не було класичним, основна сфера ек життя залишалася поза рабовласницьким виробництвом, використання рабської праці носило малопродуктний характер.

7. держ господарський комплекс Єгипту. Царське майно та господарство відрізнялося від госп інших. Фараони мали величезні земельні багатства, розпоряджалися землею на свій розсуд, він міг її подарувати, передати у спадок. Всі с/г роботи контролювала царська адміністрація основною галуззю господарського комплексу Єгипту є сільське господарство. Оскільки на півночі розвивалося в основному тваринництво, а на півдні - землеробство, то між цими областями виникає жвава торгівля. На поливних долинах ріки Ніл розвивалося землеробство. Іншою важливою галуззю господарства стало тваринництво. Єгиптяни навчилися виготовляти з міді ножі, сокири, наконечники стріл, посуд. Та найбільшим господарським досягненням Стародавнього Єгипту стала зрошувальна система землеробства.

8. Екон думка Єгипту. 1)«Повчання гераклопольського царя своєму синові Мерікара»- підкреслюється важливість і корисність влади та контролю за вир-м. 2)«Речення Іпусера», «Пророцтво Неферті» - про наслідки руйнації централізованої системи управління; 3)повчання Ахтая – увага до освіти і навчання.Головна мета джерел – обґрунтувати необхідність розвитку гос-ва на основі владного впливу держави, сис-ми держ.регулювання, атакож важливості цінності апрату управління бюрократії та держ.службовців.

Спільні риси та відмінності господ Межиріччя, Єгипту, Ст Індії та Китаю.

оВажливою галуззю господ Єгипту було твариництво, яке витіснило мисливство Єгиптяни вміли обробляти метали, виняйшли соху, ремісники створювали виточений посуд, навчилися виготовляти папірус і скло. До оснивних галузей життєдіяльност і належали зрошувальна система, землеробство, твариництво, обробка каменю, будівництво гідротехнічних споруд, лихварство, ювелірна справа, лляне ткацтво.

До основних галузей життєдіяльності Месопотамії належали: іригаційне землеробство(зернові, льон, ггородина, садівництво, фініки): ремесло -металургія, обробка каменю, торгівля.

В Індії використовували залізні знаряддя праці, землероби на зрошувальних полях збирали по 2 врожаї на рік рису, пшениці, проса, льона, бавовни, льону, цукрової тростини. На відміну від інших країн сходу тут відбувається процес спеціалізації окремих районів. Спеціалізація сприяла товарообміну і грошового обігу.

Серед основних галузей виробничої діяльності Китаю були: іригаційно-зрошувальне землеробство(рис, зернові, бавовна, пряннощі), металургія, ковальство, виробництво залізної зброї, гончарство, ткацтво, шовкове, юверлірна справа, будівництво.

10. ек думка Стародавнього Сходу.

Величез­ний вплив на формування звичаїв, традицій раціонального мис­лення мав Конфуцій (551—478 рр. до н. є.).Конфуцій проповідує первісні засади: багатий народ — багата держава; він заперечує розкіш, виступає за помірність споживан­ня, збереження ритуалів, за серединний шлях, суворе і чесне вико­нання обов'язків, самовдосконалення.Ринкові відносини — торгівля, лихварство — підривали родо­племінний устрій і общину. Приватна власність не повинна бути культом — на перше місце Конфуцій ставить доброчинність, етику. Кожен має виконувати свої обов'язки. Великого значення конфуціанство надає родині, тому вини­кають родинний капіталізм, сімейний підряд.

Еллінська господарська система, античне рабство.

У І тис до н е – першій половині І тис н е па пд. Європи складається античне рабство. Елементи традиційної патріархальної системи на основі боргового рабства переплітаються із використанням більш продуктивної праці рабів.

Вперше у світовій історії місто витісняє і підпорядковує собі село. С\г є другорядним. Первинною галуззю виробничої діяльності стає ремесло. До основних галузей господарства відносять торгівлю, гірничодобування, вироб кераміки, металургію, ткацтво. Утверджується виробнича спеціалізація в містах.

\У с/г районах греки вирощують високотоварні субтропічні культури, перш за все оливки і виноград, а також цитрусові, горіхи, тютюн. Серед зернових культивуються пшеницю, просо, ячмінь, кукурудзу, овес, жито. Основні землеробські райони — Фессалія, Македонія, Пелопоннес і острови. Вигінне скотарство (в основному в Епірі) має традиційний м'ясо-вовняний напрям (головним чином вівці і кози). На узбережжі і островах греки займаються мореплаванням, рибальством, добуванням молюсків. У багатогалузевій промисловості зайнята 1/5 населення, що працюють по найму. Розвинені народні ремесла і художні промисли — гончарна, ковальська справа, домашнє ткання, вишивка, килимоткацтво. В останні десятиліття зростає частка населення, зайната у сфері послуг, особливу у галузі туризму.

 

 

12. галузі та особливості розвитку у Греції. Вперше у світовій історії місто витісняє і підпорядковує собі село. С\г є другорядним. Первинною галуззю виробничої діяльності стає ремесло. До основних галузей господарства відносять торгівлю, гірничодобування, вироб кераміки, металургію, ткацтво. Утверджується виробнича спеціалізація в містах. С\г вирощує пшеницю, олію, виноградство.

13. 2 типи міст полісів у Греції.. У мі-стах-полісах крім повноправних громадян існували та Інші кате­горії населення, зокрема метки (іноземці), які прав на землю не мали і вимушені були займатися ремеслом та торгівлею, заняття­ми, які греки вважали негідними громадянина. полісний період (VIII — IV ст до н. е.), держави формуються тепер у вигляді полісів — дрібних суверенних утворень, із республіканським ладом. Крім того, розгортається грецька колонізація у Середземномор'ї і Північному Причорномор'ї, де греки засновують численні міста-колонії. Треба враховувати, що назва «Стародавня Греція» (або Еллада, як її називали самі греки) означає не єдину державу, а світ незалежних полісів, об'єднаних спільністю мови, релігії, культурних традицій, політичних і торгових зв'язків.Спарта – військова олігархічна держава. Спартанці вважали фізичну працю принизливою. Полонених перетворювали у рабів. У господарському відношенні була відсталою. Обмін слаборозвинений.

Афіни – аристократична держава. Існувало боргове рабство ремісників та землеробів із правом викупу. Раби – основна продуктивна сила в первинній галузі виробничої діяльності.

Аттика – тиранія. Первинними галузями тут є ремесло і торгівля. С\г – другорядне. Раби – основна продуктивна сила в ремеслі.

Реформи С Тулія

Реформи римського трибуна Сервія Тулія знищили пережитки патріархального рабства та сприяли формуванню класичної рабовласницької системи в Римі. Можна стверджувати, що ці реформи створили новий державний устрій. Він ділить населення не за родовим, а за майновим цензом на 6 категорій. Вся римська територія була поділена на 21 трибу. Боротьба за землю веде до формування великого землеволодіння.

Що таке революція “Мейдзи“?

Революція 1868 р. була за своїм змістом буржуазною, але вона носила половинчастий характер і не повністю вирішила завдання буржуазних перетворень. Її половинчатість виявилася як в істоті проведених перетворень, так і у формі встановленої влади. Вона відкрила дорогу для розвитку капіталізму, але в той же час зберегла багато пережитків феодалізму. «Революція Мейдзі не була результатом звитяжного повстання міських санкюлотів і безземельних селян, як це було у Франції, а була угодою, досягнутою між одним крилом феодального класу, – найбільшими тодзама, в якості представників яких виступали самураї і гоєнін, і багатющим міським купецтвом» [Норман Г. Возникновеніє сучасної держави в Японії. М., 1961.]. Встановлення абсолютної монархії як форми державної влади (при формальному конституційному правлінні, введеному пізніше), компромісні заходи відносно верхівки колишнього класу феодалів, створення нового класу поміщиків, що використовують значною мірою докапіталістичні форми експлуатації все це говорить про половинчастий, незавершений характер революції.

 

 

74.Економічне вчення А. Сміта.

теорія була розроблена і описана в 1776 році в роботі “Дослідження про природу та причини багатства націй”. В ній вперше доводиться, що багатство націй не залежить від кількості золота та срібла, які вона має, а від її спроможності виробляти товари та послуги. Згідно з цим основне завдання держави полягає в тому, щоб розвивати виробництво за рахунок поділу праці та кооперації. Найкращим чином держава це може зробити, якщо не буде втручатися в економіку (принцип лейзефе). Аналіз, здійснений Адамом Смітом, став вихідною точкою класичної теорії, що служить основою для усіх видів політики вільної торгівлі.

Теорія Адама Сміта має такі припущення:

1) праця являє собою єдиний фактор виробництва;

2) має місце повна зайнятість (тобто всі ресурси, як має та чи інша країна, використовуються повністю);

3) в міжнародній торгівлі беруть участь тільки дві країни, які торгують між собою тільки двома товарами;

4) витрати виробництва залишаються постійними, а їх зниження збільшує попит на товар;

5) ціна одного товару відображена кількістю праці, який необхідно витратити для виробництва одиниці іншого товару;

6) транспортні витрати дорівнюються нулю;

7) зовнішня торгівля вільна від обмежень та регламентацій.

 

75.Економічне вчення Д. Рікардо.

1) усі доходи прибутки створюються у виробництві проведенні,здійсненні,провадженні,виробництву,проведенню,здійсненню,провадженню

2) "теорія вартості"

- споживча вартість (корисність) – не є являється мірою заходом вартості

- мінова вартість (вартість) – визначається обумовлюється витратами праці на їхнє виробництво проведення,здійснення,провадження а не корисністю

3) ціна як грошове вираження вартості

- природна ціна – вираження вартості

- ринкова ціна пов'язана з відхиленням ухиленням від ціни під дією попиту та пропозиції

- ціна складається в процесі процесу,процесові виробництва проведення,здійснення,провадження

4) ріст зростання,збільшення,зріст продуктивності праці веде провадить до зменшення вартості

5) теорія ренти. рента – частка доля продукту землі, яка сплачується землевласникові землевласнику за її користування. Головна думка – рента створюється працею, а не є продуктом природи. величина розмір ренти залежить від: родючості, місцезнаходження, величини розміру,розміри вкладеного капіталу

6) капітал – частина частину багатства, що вживається у виробництвіпроведенні,здійсненні,провадженні,виробництву,проведенню,здійсненню,провадженню. Основний Основної,Основній,Основною, оборотний

7) гроші – паперові гроші існують, якщо вони розмінюються на золото по твердому твердім співвідношенню, але їхня цінність залежить тільки від їхньої кількості в обігу звертанні,зверненні,обертанні,поводженні,обігові,звертанню,зверненню,обертанню,поводженню

8) "теорія заробітної плати"

- зарплата – ринкова ціна праці, яка коливається навколо своєї основи – природної ціни

- природна ціна праці (вартість засобів існування робітника і його родини сім'ї, яка залежить від кількості предметів життяжиттю, які можна на них купити)

- прожитковий мінімум залежить від історичних умов і традицій і сформованих норм споживання

9) приймав "теорію народонаселення" Мальтуса

10) кризи надвиробництва неможливі

11) теорією відносних або порівняльних переваг: кожна країна зацікавлена спеціалізуватися на виробництві в якому вона має найбільшу переваги (як у біля Сміта) або найменшу слабкість. Тобто з якого вона має найбільш відносну вигоду.

 

У США і Німеччині

У кін ХЫХ ст.. процес індустріалізації зумовив прискорені темпи розвитку економіки США. За обсягами виробництва займ перше місце. Активно формуються монополістичні обєднання та фінансова олігархія. США стає класичною країною трестів. Промислове піднесення країни відбувалося також за рахунок Капіталів Англії, еміграції, різкого зростання населення у зв’язку з колоніальними завоюваннями, обєднанями Півночі та півдня.

Німеччина більшилася чисельність робітників через обєднання.Ліквідувалися митні бар’єри, формувалося єдине господарське право, фінансова система.Інженерно-технічна думка за якістю впроваджень поступалася американській. Як і у США, грандіозне залізничне будівництво стимулювало прискорені темпиро звитку гірничо-добувної та металургійної галузі промисловості. Держава здійснює стуктурну перебудову – розвив електротехнік, автомобіле будівна, хімічна галузі. Нім. За короткий термін перетворилася в індустріально аграрну дурж.Вона займ. Друге місце у світі за обсягами промисловості.Акціонерна власність починає формуватися із залізничного транспорту у 70-х р. ХІХсь. Монополізація охопила всі галузі у вигляді картелів і синдикатів.

 

Дж.Робертсон та А. Пігу.

На поч.20 ст. маржиналісти розробили кілька теорій. Дж. Робертсон-кількусну теорію грошей про безпосередній вплив грош.маси у обігу на рівень цін. А. Пігу – екон. теорію добробуту про задоволення, яке можна оцінити в грош. еквіваленті.

92. Теорія гран. Продуктивності Дж. Кларка.

- про те, що фактор вир-цтва(праця або капітал) може прирощуватися доти, доки вартість продукту, що виробляється цим фактором, не зрівнюється з його ж ціною. Дія цього закону у практиці господарювання передбачає, що стимул збільшувати фактор вир-цтва вичерпує себе, коли ціна цього фактора починає перевищувати можливі доходи підприємця або кожний новий внесок супроводжується зменшенням продуктивності.

В. Парето, Л. Вальрас.

В. Парето – теорія екон. оптимуму про оптимальний розподіл екон. ресурсів і благ, що виробляються. Сформулював поняття сусп.. макс. Корисності, тобто те поняття, яке в екон. літ-рі сьогодні прийнято називати «оптимум Парето». Оптимум Парето визначається як стан за я кого неможливо покращити чийсь добробут шляхом трансформації товарів та послуг у процесі вир-цтва або обміну без шкоди для добробуту певного індивіда. Концепція «Оптимуму Парето» дозволяє прийняти оптимальне рішення щодо максимізації прибутку(і корисності).

Видатний математик Л. Вальрас ств.замкнуту математичну модель заг.екон. рівноваги. Із теоретичної концепції Вальраса випливає принцип взаємозв’язку та взаємозалежності осн. Елементів ринкової економіки. Це вихідне положення для розуміння взаємозв’язку вир-цтва, споживання, доходів на макрорівні. У подальшому на теорію заг.екон. рівноваги вчення про динаміку екон.зростання, концепція аг.добробуту, побудова системи міжгалузевих зв’язків.

Індустріалізація в Україні.

Характерною рисою гос-тва пер.пол.19ст.була його раціоналізація, що свідчило про народження нової епохи- епохи індустріалізації. Руйнування натур.госп-тва, його товаризація, розшарування селянства застосув. Вільнонайманої праці та машин. Форм. Нові класи-найманих робітників і буржуазії, що супроводжувалося розвитком нац..ринку і кредитно-банківської системи. У пер. Пол..19 ст. в Укр. Розв. Різні галузі промисловості:харчова, винокурна,тютюнова,олійна,цукрова, суконна, полотняна, паперова, салотопна, миловарна,шкіряна,скляна, машинобудівна,цегельна, фарфорово-фаянсова,металообробна. В 1825р.-перші цукрові заводи. Важливим фактором розвитку пром.. перевороту було поступове формування машинобудівної галузі пром-сті. У Положенні 19.02.1861р. про селян,що вийшли із кріпосної залежності, були викладені осн. умови скасування кріп.права. Селяни одержали особисту свободу та право розпоряджатися власним майном. Реформа стала передумовою перерозподілу продуктивних сил та форм.вільнонайманої роб.сили. 1877р.вперше в Рос. Імперії ств.монопол.обєднання – синдикат цукрозаводчиків. Важливою рисою індустріалізації в Укр. Став активний розвиток транспорту(тим паче залізничного). Найвахливіше значення мали Катеринславська та Пд.-Сх.залізниці.

Столипінська реформа.

П. А. Столипін-голова ради міністрів та міністр внутр..справ царс.уряду був одночасно головним реформатором. 9.11.1906р. видано указ «Про доповнення деяких постанов чинного Закону, що стосується селян.землеволодіння і землекористування». Реформа передбачала:

- виділення селян з общини та закріплення за ними землі у прив. Власність в одному масиві,

- ств. Хутірського та відрубного гос-тва

- активізацію посередницької діяльності Селянського банку

- проведення переселенської політики.

Нововедення неоднозначно було сприйняті різними верствами селянства. Але в основному реформа мала успіх саме в Україні. 1911р.- Положення про землевпорядження,відповідно до якого проводилося ств. Хутірського гос-тва. Завдяки виділенню селян з общини на хутори розрилися посівні площі, збільшилися валові збори с/г продукції. Активну діяльність в умовах реформи здійснював Селянський банк. Ще один важливий напрям реформи – переселення селян із густозаселених регіонів євпроп.част. Росії за Урал на Далекий Сх.,до Сбіру та Середньої Азії в Закавказзя.

Ліберально дворянська течія

У 40х рр.. 19ст. форм.2протилежні течії – рефол.демокр. та ліберально-дворянська. А.О.Скальковський виступив захисником великого поміщицького землеволодіння. Його аграрна програма форм. для вирішення проблеми поміщицтва Пд.України.Скальковський був прихильником напівкріпосної ідеї наділення земель селян – кріпаків і селян-переселенців,але за умови, що вони довічно будуть сплачувати поміщикам або навіть відроблятимуть. Д.П.Журавський також виступає за збереження великого поміщицького госп-тва, з поступовою його капіталізацією. У праці «Статистичний опис Київс.губернії» він аналізує осн.ланки с.г. вир-цтва – поміщицьке й селянське гос-тво. Щодо поміщицького госп-тва,то зроблено висновок про його неефективність та занепад. Аналізуючи кріпосну систему, Журавський дводить її низьку ефективність. Д.М.Струков виступає за трансформацію кріпосної системи у довгострокову оренду. Посилаючись на досвід організації с.г. в Новоросійському краї, значні успіхи напівкапіталістичних ферм колоністів, він не заперечує можливості перебудови аграрних відносинн на основі селянського гос-тва, яке вважав здатним нагромаджувати капітал, але для цього необхідно зруйнувати общинне землеволодіння. У звільнення селян від опіки общини він бачить одну із обов’язкових умов розвитку сам ост.селянського господарства.

Велика Британія

-Не могла пробачити Німеччині підтримку бурів в англо-бурській війні 1899—1902 рр.

-Не мала наміру відчужено спостерігати за проникненням Німеччини в райони, які вважала «своїми»: Східну і Південно-західну Африку.

-Вела проти Німеччини неоголошену економічну і торгову війну.

-Вела активні військово-морські приготування на випадок агресивних дій з боку Німеччини.

-Через потенційну німецьку загрозу відмовилася від традиційної для країни політики «блискучої ізоляції» і перейшла до політики утворення антинімецького блоку держав.

Франція

-Прагнула узяти реванш за поразку, нанесену їй Німеччиною у франко-пруській війні 1870 року.

-Мала намір повернути Ельзас і Лотарингію, відокремлені від Франції в 1871 році.

-Зазнавала збитки на своїх традиційних ринках збуту в конкуренції з німецькими товарами.

Російська імперія

-Претендувала на вільний прохід свого флоту в Середземному морі, наполягала на ослабленні або перегляді в свою користь режиму контролю над протокою Дарданелли.

-Розцінювала будівництво залізниці Берлін-Багдад (1898 рік) як недружній з боку Німеччини акт. При цьому, посилаючись на те, що це зазіхає на її права в Азії за російський-британським договором 1907 року про розподіл сфер впливу в цьому регіоні.

-Протидіяла австрійському і німецькому проникненню на Балкани.

-Наполягала на винятковому праві протекторату над всіма слов'янськими народами; підтримувала на Балканах антиавстрійсько і антитурецько настроєних сербів і болгар.

Німеччина

-Як нова динамічна імперія прагнула до військового, економічного і політичного лідерства на континенті.

-Включившись в боротьбу за колонії тільки після 1871 року, претендувала на рівні права в колоніальних володіннях Англії, Франції, Бельгії, Нідерландів і Португалії. Виявляла особливу активність в отриманні ринків.

-Кваліфікувала Антанту як угоду, що мала на меті підірвати могутність Німеччини.

Австро-Угорщина

-Будучи багатонаціональною імперією, унаслідок міжнаціонального протистояння країна була постійним вогнищем нестабільності в Європі.

-Прагнула утримати захоплені нею в 1908 році Боснію і Герцеговину.

-Протидіяла Росії, що узяла на себе роль захисника всіх слов'ян на Балканах, і Сербії, що претендувала на роль об'єднувального центру південних слов'ян імперії.

Італія

-Встановлення контролю над східним узбережжям Адріатичного моря (Далмація, Албанія тощо)

-Приєднання Тіроля;

-Повернення Савої та Ніци, що входили до Франції;

-Загарбання Туніса та Східної Африки (Сомалі, Ефіопія, Кенія).

 

105.

Колоніалі́зм — підкорення народів і держав могутнішими державами з наступним поширенням на них дії свого суверенітету. Колоніалізм означає принципову нерівноправність відносин між метрополією і колонією (провінцією). Це виявляється в:

1. політичному пануванні метрополії, і відповідно, домінуванні одного етносу чи нації;

2. різному порядку формування і функціонування державних інституцій метрополії і колонії;

3. обмеження населення колонії в правах.

Колоніалізм супроводжується економічною експлуатацією, руйнуванням культури корінного населення, нівелюванням етнокультурних і релігійний особливостей, нав'язуванням офіційної метрополітальної культури, формуванням ідеології, що виправдує панування (расизм, месіанство т.п.), що поширює імперські міфи і стереотипи.

Панування метрополії може бути встановлене насильно (колоніальні війни), чи шляхом відповідного договору.

Колоніально залежна держава (протекторат) може зберігати частину інституцій і власний правопорядок у межах обмежених повноважень, головним чином у внутрішній політиці; влада в колонії може здійснюватися колоніальною адміністрацією із залученням представників місцевої еліти.

106.

Німеччина внаслідок війни опинилася у найважчому становищі. Версальський мирний договір, підписаний між країнами Антанти і Німеччиною 28 червня 1919 р., став справжньою катастрофою для країни та народу. Згідно з договором Німеччина повертала Франції Ельзалс-Лотарінгію, значні території поверталися чи передавалися Бельгії, Польщі, Литві, Данії, Чехословаччині. Саарська область переходила на 15 років під управління Ліги Націй, а її вугільні шахти передавалися у власність Франції. Німеччина була позбавлена всіх своїх колоній, її зобов’язали відшкодувати у формі репарацій збитки, завдані урядам і окремим громадянам країн Антанти. Розміри відшкодувань, встановлені спеціальною Репараційною комісією, сягали суми у 132 млрд. золотих марок.

Таким чином економіка Німеччини збанкрутувала. Вже за перші два роки після завершення війни держава повинна була виплатити країнам Антанти 20 млрд. золотих марок. Оскільки таких грошей Німеччина не мала, то контрибуція сплачувалася паровозами, вагонами, фабрично-заводськими верстатами, автомобілями, сільськогосподарською сировиною тощо. Зазнала краху фінансово-кредитна система. Внаслідок цих явищ різко погіршився життєвий рівень людей. Німеччина опинилася на грані катастрофи.

ПЛАН ДАУЕСА ТА ЙОГО НАСЛІДКИ

Новий репараційний план для Німеччини був розроблений міжнародним комітетом експертів під головуванням Чарльза Г.Дауеса, затверджений 16 серпня 1924 р. на Лондонській конференції представниками країн-переможниць у першій світовій війні і прийнятий Німеччиною.

Основна мета плану – відновлення промислового потенціалу Німеччини і забезпечення виплат репарацій країнам-переможницям. План, зокрема, передбачав надання Німеччині позики у сумі 200 млн. дол., в т. ч. 100 млн. дол. виділяли американські банки. Вважалося, що відбудова, піднесення господарства, оздоровлення фінансів сприятиме регулярній сплаті репарацій Франції та Англії, які, у свою чергу, покриватимуть заборгованість США. План Дауеса, між іншим, передбачав, що основна маса німецької промислової продукції повинна спрямовуватися в СРСР, щоб не витісняти англійські та французькі товари з міжнародних ринків. Згідно з планом, СРСР повинен був постачати сировину у Німеччину, План встановлював розміри платежів Німеччини на перші п’ять років по 1-1,75 млрд. марок у рік, а потім – по 2,5 млрд. марок у рік. Для забезпечення платежів передбачалося встановити контроль союзників над німецьким держбюджетом, грошовим обігом і кредитом, залізницями. Контроль здійснювався спеціальним комітетом експертів, яку очолював генеральний агент по репараціях. Цей пост займав представник США, спочатку О. Юнг, а згодом П. Гілберт.

 

 

107.Чи позначилася участь царської Росії у 1 св.війні на госп.Укр

Україна в планах воюючих держав.Участь у війні відповідала інтересам панівних класів Росії, їх політичним партіям. Війна руйнувала економіку України. Вже в перші місяці військових дій на Україні було закрито понад 400 промислових підприємств, а протягом 1915—1917 рр. — понад 1400. Обсяг промислового виробництва скоротився на ЗО—75%, розвалювався транспорт. Зростали ціни. Не вистачало продовольчих продуктів, знизилася продуктивність праці. Державні витрати перевищували прибутки в 1914 р. — на 39%, у 1915 р. — на 74%, у 1916 р. — на76%.У с/г скоротилися посівні площі, знижувалася товарність селянського господарства, не вистачало людей.Війна принесла величезні збитки. Борги Росії збільшилися в два рази. Все це викликало невдоволення мас. В Україні протягом першого року війни відбулося понад 100 страйків, в яких брало участь до 13 тис. осіб. Страйки охопили Катеринослав, Харків, Миколаїв. Керівництво ними на крупних заводах здійснювали підпільні соціалістичні організації. У 1916 р. на підприємствах України відбулося 218 страйків, в яких брало участь понад 193 тис. робітників (1/6 страйкарів Росії).Отже, в період з 1900 р. по лютий 1917 р. в економічному, соціальному і політичному розвитку України відбулися докорінні зміни. Перехід промислового капіталізму в імперіалізм загострив боротьбу проти феодальних пережитків, яка привела до революції 1905—1907 pp. Революційний рух в Україні тісно був переплетений з національно-визвольним. Хоча революція зазнала поразки, причини, які призвели до неї, продовжували існувати і в наступні роки, набувши особливого загострення під час Першої світової війн;!." У державі склалася революційна ситуація. Лютнева буржуазно-демократична революція повалила самодержавство.   Найбільш сприятливі умови для розвитку гос­подарства після завершення світової війни мали США. Сюди перемістилися центри фінансового життя, промислового і сільськогосподарського ви­робництва. В 1920 роках країна виплавляла 60% світового виробництва чавуну і сталі, видобувала 66,8% нафти. Незважаючи на те, що економічна криза 1921 р. дещо пригальмувала розвиток еконо­міки, протягом 20-х р. нарощуються темпи вироб­ництва. Така ситуація була зумовлена великими поставками американських товарів в Європу, яка інтенсивно відбудовувала зруйноване війною госпо­дарство. Високими темпами розвивалися нові галузі ви­робництва: автомобільна, літакобудівна, хімічна, елек­тротехнічна, виробництво танків. Великих успіхів було досягнуто у справі організації і планування, ав­томатизації і механізації виробництва. Дедалі більшого поширення в промисловості набирає кон-вейєрна система. Інтенсифікація виробництва за системою Тейлора надала можливість американським фірмам значно підвищити продуктивність праці. У 20-ті роки посилюється концентрація виробництва. Ве­лика кількість дрібних і середніх підприємств поглинається великими корпораціями. На початковому етапі така концент­рація мала позитивні результати: зростала продуктивність праці, знижувалася собівартість продукції. Але в деяких галу­зях промисловості це вело до монопольного становища вироб­ника, який диктував ціни на сировину і готові вироби. Складаються сприятливі умови для розвитку сільського гос­подарства. Високий рівень промисловості забезпечив аграріїв достатньою кількістю техніки і мінеральних добрив. За десяти­ліття чисельність тракторів збільшилась з 246 тис. до 920 тис., вантажних автомобілів — з 139 тис. до 900 тис., комбайнів з 4 тис. до 61 тис. Інтенсивність сільського господарства була дуже високою. Американський фермер виробляв ст   109. Економічний розвиток європейських країн у 20-х роках знач­но відрізнявся від США. В найбільш сприятливому становищі була Великобританія, хоча в роки світової війни вона зазнала значних людських втрат (750 тис. осіб загинуло і 1,5 млн. було поранено) і втрат засобів виробництва (торгового флоту - близько 40%). За роки війни випуск промислової продукції скоротився на 20%. Під час війни імпорт у порівнянні з експортом зріс удвоє. Зовнішній борг становив 1150 млн. ф.ст., внутрішній - до 6,6 млрд. ф. ст. Незважаючи на таке складне становище, Англія мала певні позитиви: як країна-переможниця у війні вона домоглася знач­ної частки репарацій. До Великобританії відійшло кілька німецьких колоній, ще більше зміцнились її позиції в Африці й на Близькому Сході. Все це сприяло пожвавленню госпо­дарського життя. У промисловості сталися структурні зміни. Набирали ходи нові галузі промисловості: автомобілебудуван­ня, авіаційна, електротехнічна, хімічна. В той же час повільни­ми темпами зростало виробництво металу, вугілля. У особливо важкому стані було кораблебудування. Загальний обсяг вироб­ництва промисловості наприкінці 20-х років ледь перевищу­вав довоєнні показники.   110. Проблеми сплати репарацій Німеччиною і боргів союзниками США дуже загострилися. Термін дії «плану Дауеса» закінчував­ся в 1929 р., але він не визначав ані остаточної суми репарацій, ані періоду їхньої сплати. Союзники-переможці ще в 1929 р. створили «комітет експертів» на чолі з аме­риканським банкіром Юнгом, який виробив новий репа­раційний план. «План Юнга» після гострих суперечок був затверджений на Гаазькій конференції 12 держав і почав діяти з січня 1930 р. «План Юнга» встановлював загальну суму репарацій Німеччини (в 1921 р. визначалося 132 млрд марок, тепер — 113,9 млрд марок). Остаточний термін їхньої сплати встановлено до 1988 р. Розмір щорічних репарацій змен­шувався на 20 % — до 2 млрд марок. Змінено порядок збирання репарацій — тільки за рахунок непрямих подат­ків і залізничних прибутків (без облігацій з концернів). Були ліквідовані всі види контролю над Німеччиною, за­сновано Базельський банк міжнародних розрахунків (за­мість репараційної комісії). «План Юнга» становив продовження «плану Дауеса» й передбачав певну систему сплати боргів: Німеччина торгує з Радянським Союзом, сплачує репарації європейським союзникам, а ті, у свою чергу, сплачують борги Сполученим Штатам. 111. Визначіть характерні риси розвитку господарства в 20-30 рр. ХХ ст. у Франції. Франція зазнала значно більших витрат у війні, ніж Анг­лія: на фронтах загинуло 1,3 млн. і 2,8 млн. чоловік було поранено, зруйновано близько 10 тис. підприємств, знищено половину торгового флоту; загальні витрати становили 134 млрд. зол. франків. Союзникам Франція заборгувала більш як 60 млрд. франків. Та все ж Франція залишилась однією з провідних країн світу. Вона отримала значні репарації і висо-корозвинуті індустріальні райони Ельзас і Лотарінгія, німецькі та турецькі колонії, понад 8 млрд. золотих марок у вигляді натуральних поставок лісу, цементу, вугілля тощо. Крім того, уряд виділив на відбудову зруйнованих районів 100 млрд. франків. Це дало змогу не лише відбудувати, а й звести нові та модернізувати старі підприємства. Перебудова промислової структури мала свої особливості. Якщо в США і Англії структурна перебудова супроводжувала­ся уповільненням або застоєм традиційних галузей, то у Франції структурні зміни сприяли розвитку як традиційних, так і нових галузей промисловості. Важливе значення для ста­більного розвитку мали створені державні координуючі орга­ни — Національна економічна рада і Вища залізнична рада. Поряд з державними чиновниками до її складу входили та­кож великі підприємці. Своєрідну регулюючу роль відігравав заснований урядом банк "Національний кредит". Характерною рисою промислового розвитку Франції в 20-х роках було збереження великої кількості малих підприємств, на яких працювало від 1 до 10 робітників, більшість торгових підприємств і сільськогосподарських ферм не використовува­ли найману працю. Французькі бізнесмени продовжували вкла­дати кошти не в промисловість, а в цінні папери — у 1929 р. прибутки від вкладень у цінні папери втроє перевершували прибутки від промисловості. Сільське господарство розвивалося повільними темпами, загальний обсяг його виробництва на кінець 20-х років майже не зріс у порівнянні з довоєнним рівнем. 112. У чому полягають причини та особливості світової економічної крзи п. 30-х рр. ХХ ст.? Восени 1929 р. в капіталістичному світі розпочалася глибока економічна криза, яка справила величезний вплив на економіку багатьох країн і міжнародні відносини. По суті сталася економічна катастрофа в капіталістичному світі. Економічна криза 1929–1933 pp. виявилася світовою. Вона порушила всі міжнародні економічні зв’язки, призвівши до масового скорочення промислового виробництва, інших галузей економіки майже всіх держав. Почалася вона в США восени 1929 p., далі в Латинській Америці, Західній Європі, інших країнах Азії та Африки. За причинами виникнення й характером це була типова криза відносного перевиробництва – результат загострення суперечності між суспільним характером виробництва і приватним способом присвоєння його прибутків. Але світова економічн