Для яких конфліктів характерні наступні причини: незадовільні комунікації; порушення правових норм; нестерпні умови праці; низька заробітна плата?

а) конфлікт між мікрогрупами в колективі;

б) конфлікт між лідером і мікрогрупою;

в) конфлікт між керівництвом організації і персоналом;

г) конфлікт між підрозділами всередині організації;

д) конфлікт між неформальним лідером і колективом.

Для яких конфліктів характерні наступні причини: взаємна залежність щодо виконаних завдань; розподіл ресурсів; незадовільні комунікації; структурна перебудова?

а) конфлікт між мікрогрупами в колективі;

б) конфлікт між лідером і мікрогрупою;

в) конфлікт між керівництвом організації і персоналом;

г) конфлікт між підрозділами всередині організації;

д) конфлікт між керівництвом і колективом.

Для яких конфліктів характерні наступні причини: протилежність інтересів; цілей; амбіції лідерів; незадовільні комунікації?

а) конфлікт між мікрогрупами в колективі;

б) конфлікт між лідером і мікрогрупою;

в) конфлікт між керівництвом організації і персоналом;

г) конфлікт між підрозділами всередині організації;

д) конфлікт між керівництвом і колективом.

Для яких конфліктів характерні наступні причини: новий керівник, призначений зі сторони (у колективі був свій гідний претендент на цю посаду); стиль управління; низька компетентність керівника; сильний вплив негативно спрямованих мікрогруп та їх лідерів?

а) конфлікт між керівництвом і колективом;

б) конфлікт між лідером і мікрогрупою;

в) конфлікт між адміністрацією і персоналом;

г) конфлікт між рядовим співробітником і колективом;

д) конфлікт між підрозділами всередині організації.

Для яких конфліктів характерні наступні причини: прояв компромату проти лідера; перевищення повноважень лідерства; зміна групової свідомості?

а) конфлікт між керівництвом і колективом;

б) конфлікт між лідером і мікрогрупою;

в) конфлікт між адміністрацією і персоналом;

г) конфлікт між рядовим співробітником і колективом;

д) конфлікт між підрозділами всередині організації.

Для яких конфліктів характерні причини: конфліктна особистість; порушення групових норм; низька професійна підготовка; неадекватність внутрішньої установки статусу?

а) конфлікт між керівництвом і колективом;

б) конфлікт між лідером і мікрогрупою;

в) конфлікт між адміністрацією і персоналом;

г) конфлікт між рядовим співробітником і колективом;

д) конфлікт між підрозділами всередині організації.

19. Основними явищами, що характеризують типовий суб'єктивний зміст конфліктної ситуації міжгрупового конфлікту є:

а) «Деіндивідуалізація» взаємного сприйняття, неадекватне групове порівняння, групова солідарність;

б) «Деіндивідуалізація» взаємного сприйняття, перцептивна деформація, групова атрибуція;

в) «Деіндивідуалізація» взаємного сприйняття, перцептивна деформація, групова солідарність;

г) неадекватне групове порівняння, групова атрибуція, перцептивна деформація;

д) неадекватне групове порівняння, групова атрибуція, «деіндивідуалізація» взаємного сприйняття.

20. Основними причинами конфлікту між керівником і колективом, який ним очолюється, є:

а) стиль управління, низька компетентність керівника;

б) вплив негативно спрямованих мікрогруп і їх лідерів;

в) негативна оцінка керівника з боку вищого керівництва;

г) незадовільні комунікації;

д) розподіл ресурсів.

Література: 1,2,4,6

Тема 6. Управління конфліктною ситуацією

Алгоритм вивчення теми

Дана тема надає можливість визначити різні підходи щодо управління конфліктною ситуацією, а також формувати сприятливий соціально-пси­хо­логічний клімат у трудовому колективі.

Для розгляду даної теми вам необхідно:

1. Прослухати лекцію № 7 на тему «Управління конфліктною ситуацією»і законспектувати основні питання лекції:

1. Методи управління конфліктною ситуацією.

2. Міжособові стилі (методи) розв’язання конфліктів.

3. Соціально-психологічний клімат в трудовому колективі.

2. Підготуватись до практичного заняття № 5, для чого опра­цю­вати основні літературні джерела і підготуватися до розгляду пи­тань для обговорення; опрацювати додаткові літературні джерела і підготувати питання для самостійного вивчення; виконати практичні завдання з теми; підготуватись до тестування з теми і виконати завдання для самостійної роботи.

3. Під час роботи на практичному занятті вам необхідно взяти участь у обговоренні основних питань і звернути увагу на те, що ключовими аспектами теми є: методи управління конфліктною ситуацією: структурні і міжособові; структурні методи розв’язання конфлікту: роз’яснення вимог до роботи, координаційні та інтеграційні механізми; встановлення загальноорганізаційних цілей; використання системи винагород.

4. Контроль знань з теми буде проводитися відповідно до встановленого порядку і критеріїв оцінювання знань студентів як за обго­ворення основних питань, доповнень, питань для самостійного вивчення та за виконання практичних завдань, завдань для самостійної роботи (як під час практичного заняття так і за окремим графіком під час консультацій), так і за результатами заключного тестування з теми під час практичного заняття.

5. За результатами вивчення теми студенти повинні

знати: сутність системи управління конфліктами; методи управління конфліктною ситуацією; правила управління конфліктами в організації; модель організаційного механізму управління конфліктами; роль менеджера в процесі управління конфліктами; особливості формування соціально-психологічного клімату в трудовому колективі.

вміти: застосовувати методи та стилі управління конфліктною ситуацією; визначати згуртованість членів трудового колективу.

ПЛАНИ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Практичне заняття № 5

Тема 6. Управління конфліктною ситуацією

Мета: Дати характеристику основним елементам системи управління конфліктами; навчитися застосовувати методи та стилі управління конфліктною ситуацією.

План (у тому числі основні опорні сигнали)

1. Оволодіння конфліктною ситуацією.

2. Стратегії і технології управління конфліктами.

3. Методи управління конфліктною ситуацією.

– структурні методи розв’язання конфлікту;

– роз’яснення вимог до роботи;

– координаційні і інтеграційні механізми;

– встановлення загальноорганізаційних цілей;

– використання системи винагород.

4. Міжособові стилі розв’язання конфліктів.

– ухилення;

– згладжування;

– примушення;

– компроміс;

– вирішення проблеми.

5. Соціально-психологічний клімат у трудовому колективі.

1. Згур­то­ваність членів трудового колективу.

Питання для самостійного опрацювання

1. Сутність і цілі процесу управління конфліктами.

2. Характеристика видів діяльності в процесі управління конфліктами.

3. Технології врегулювання конфліктів.

4. Алгоритм діяльності керівника в процесі управління конфліктом.

5. Види впливу в процесі управління конфліктами.

6. Способи прийняття рішень у процесі управління конфліктами.

7. Загальні принципи управління конфліктами.

8. Принципи розв’язання конфліктів.

9. Сутність методів управління конфліктами.

10. Порівняльна характеристика методів управління конфліктами.

11. Роль керівника як суб’єкта конфлікту.

1. Вдосконалення організаційного клімату запровадженням психотехнологій.

13. Типи первинних трудових колективів за ступенями згуртованості.

14. Роль керівника в управліннісоціально-психологічним кліматом колективу.

15. Дух команди.

Тест для перевірки знань студентів

1. Управління конфліктами - це:

а) цілеспрямований вплив на процес його динаміки;

б) цілеспрямований, обумовлений об'єктивними законами вплив на процес його динаміки в інтересах розвитку чи руйнування тієї соціальної системи, до якої має відношення даний конфлікт;

в) цілеспрямований вплив на конфліктуючих в інтересах зниження рівня напруженості між ними;

г) цілеспрямований, обумовлений об'єктивними законами вплив на процес формування адекватного образу конфліктної ситуації у конфліктуючих в інтересах зниження рівня напруженості між ними;

д) цілеспрямований вплив на мотиви конфліктуючих.

2. Зміст управління конфліктами включає:

а) прогнозування, попередження (стимулювання), регулювання, дозвіл,

б) прогнозування, попередження (стимулювання), дозвіл;

в) прогнозування, регулювання, дозвіл;

г) прогнозування, аналіз, попередження, дозвіл;

д) аналіз конфліктної ситуації, прогнозування, попередження, дозвіл.

3. Визнання реальності конфліктуючими сторонами, легітимізація конфлікту та інституціалізація конфлікту входять до змісту:

а) прогнозування конфлікту;

б) попередження конфлікту;

в) стимулювання конфлікту;

г) регулювання конфлікту;

д) вирішення конфлікту.

4. Інституалізація конфлікту – це:

а) визначення місця і часу переговорів щодо вирішення конфлікту;

б) створення відповідних органів і робочих груп щодо регулювання конфліктної взаємодії;

в) форма залучення громадськості для вирішення конфлікту,

г) досягнення угоди між конфліктуючими сторонами щодо визнання і дотримання статутних норм і правил поведінки в конфлікті;

д) звернення до медіатора.

5. Легітимізація конфлікту - це:

а) визначення місця і часу переговорів щодо вирішення конфлікту,

б) створення відповідних органів і робочих груп щодо регулювання конфліктної взаємодії;

в) досягнення угоди між конфліктуючими сторонами щодо визнання і дотримання встановлених норм і правил поведінки в конфлікті;

г) звернення до медіатора;

д) надання конфлікту широкого розголосу.

6. Принципами управління конфліктами є:

а) гласність, об'єктивність і адекватність оцінки конфлікту, опора на громадську думку, комплексне використання способів і прийомів впливу;

б) гласність, об'єктивність і адекватність оцінки конфлікту; аналіз результатів діяльності, опора на громадську думку,

в) конкретно-ситуаційний підхід, гласність, опора на позитивні якості конфліктуючих, застосування біографічного методу;

г) гласність, опора на громадську думку, врахування інтересів керівництва, прогнозування;

д) прогнозування, стимулювання, регулювання, дозвіл.