Обробка та інтерпретація результатів дослідження.

Обчислюються два показника:

1. Вірогідність духовної кризи (ДК):

ДК = (А*100)/144(%), де А – сума балів за всіма категоріями.

2. Напруженість екзистенціального вакууму (ЕВ):

ЕВ = (В*100)/90(%), де В – сума балів за категоріями «самотність», «свобода», «відповідальність», «страж смерті» та «безглуздість».

Визначається тенденція духовної кризи. Для цього обчислюються часові коефіцієнти для кожного часового виміру:

К_м = (С*100)/48 (%), де С – сума балів у колонці «Минуле».

К_т = (D*100)/48(%), де В – сума балів у колонці «Теперішнє».

К_мб = (Е*100)/48(%), де Е – сума балів у колонці «Майбутнє».

Послідовне порівняння цих показників дає п’ять основних тенденцій.

1. Прогресивна (К_м<К_т < К_мб) – спостерігається посилення виявлень духовної кризи у суб’єктивному часі, що вказує на незадоволеність життям, на прагнення людини вийти на новий рівень свого розвитку; виявляються прагнення морального та релігійного характеру.

2. Регресивна (К_м>К_т>К_мб) – спостерігається зниження виявлення духовної кризи, що вказує на духовне зростання досліджуваного; людина по-новому дивиться на життя, у неї з’явилася усвідомлена мета і сенс життя; людина перестає бути «такою, як усі».

3. Стагнація (К_м=К_т=К_мб) – в залежності від величини коефіцієнтів може вказувати на такі виявлення:

а) К>75% – може свідчити про глибоку духовну кризу, яка пов’язана з втратою сенсу життя, депресією, почуттям провини;

б) 25% < К < 75% – вказує на прикордонний стан, при якому людина бачить безглуздість життя, але прагне позбутися цього відчуття, «втікає» в роботи і повсякденні турботи;

в) К < 25% – вказує на людину, яка задоволена життям, але прагне до вершин духовного розвитку; духовної кризи немає.

4. Пікова (К_т<К_м>К_мб) – може вказувати на людину, яка пережила емоційний шок (наприклад, внаслідок втрати близької людини) або ж людину, яка відчуває розчарування від життя.

5. Низинна (К_м>К_т<К_мб) – вказує на людину, яка періодично входить в стан духовної кризи, але заперечує істинність і цінність своїх переживань; незважаючи на це їй не вдається повернутися до свого попереднього стану, а вона «сумує за божественим».

Примітка. Якщо виявлено рівність лише між двома рядоположними коефіцієнтами, то вони прирівнюються, і тенденція у цьому випадку вважається або прогресивною, або регресивною (в залежності від знаку нерівності).

Основна література до теми:

1. Тарабрина Н.В. Практикум по психологии посттравматического стресса / Н.В. Табарина. – СПб.: Питер, 2001. – С. 115-267.

2. Малкина-Пых И.Г. Экстремальные ситуации / И.Г. Малкина-Пых. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – С. 78-149.

Додаткова література до теми:

3. Белорусов С. Психология страха смерти: [electronic sourses]: http://pravbeseda.org/library/books/raz4.html

4. Діагностика і корекція синдрому дефіциту уваги у постраждалих від Чорнобильської катастрофи: наук.-метод. посіб. – К., 2000. – 79 с.

5. Зайцев В. П., Айвазян Т. А., Грачева Н. И., Декин Д. С., Петрова С. В. Методика полуструктурированного интервью для оценки психологического статуса ликвидаторов последствий аварий на ЧАЭС // Психологический журнал. – 1994 – № 3. – Т. 17. – С. 117-123.

6. Пушкарев А.А., Доморацкий В.А., Гордеева Е.Г. Посттравматическое стрессовое расстройство: диагностика, психофармакотерапия, психотерапия.–М.: Изд-во Института психотерапии, 2001.–128 с.

 

Лабораторне заняття 2 (4 год)

Тема. Психологічний супровід особистості в кризових станах. Психопрофілактика вторинної травматизації

Програмні питання

1. Кризова інтервенція як метод психологічної допомоги в травмуючій ситуації. Поняття дебрифінгу.

2. Психологічний супровід в ситуації суїцидних намірів.

3. Технології психологічної допомоги в ситуації насилля.

4. Психологічний супровід в ситуації втрати та вмирання.

Практичні завдання

Завдання 1. Аналіз індивідуального досвіду переживання і подолання кризових станів (на основі авторської анкети Баканової А.А. «Екзистенціальність в кризових ситуаціях (ЕКС)»). Студентам пропонується самостійно заповнити анкету, обговорити її результати в парах, а поті поділитися своїми спостереженнями в групі.

Матеріали до вправи: роздатковий матеріал 1.

Інструкція. У поданій анкеті (зразок див. нижче) перелічіть і заповніть в графу спеціальної таблиці ті кризові ситуації, які ви пережили за останні п’ять років.

Кожну з перерахованих кризових ситуацій Вам пропонується оцінити за такими параметрами (наприклад, сила кризової ситуації, успішність її подолання, активність у подоланні, задіяність внутрішніх і зовнішніх ресурсів та ін.) за допомогою шкали від 1 до 10 балів, де 1бал – найменший ступінь присутності цього параметра, а 10 балів – найбільша.

Після роботи з анкетою потрібно підрахувати середні бали по кожній колонці таблиці і проаналізувати, яка екзистенціальна проблема частіше
за все виявляється в кризовій ситуації, ступінь використання
особистістю внутрішніх і зовнішніх ресурсів для вирішення ситуації, ступінь
вирішення в цілому кризових ситуацій за останні 5 років та ін.

Анкета «Екзистенціальність в кризових ситуаціях» (автор А.А. Баканова)

У анкеті ми пропонуємо Вам відповісти на кілька запитань,
пов’язаних із Вашими уявленнями про кризові ситуації та досвідом їх
переживання. Щоб отримати більш вірогідні результати, спробуйте бути відвертими у своїх розмірковуваннях.

1. Кожна людина у своєму житті переживає різні кризові
ситуації. Кризова ситуація для мене – це ситуація, яка _________________

2. Назвіть, будь ласка, Ваші перші 5 асоціацій на слова
«кризова ситуація».
1. _____________________________________________.

2. _____________________________________________.

3. _____________________________________________.

4. _____________________________________________.

5. _____________________________________________.

3. Перелічіть життєві ситуації, які, на Ваш погляд, є
кризовими: _____________________________________________________.

4. Згадайте і запишіть у графі 2 таблиці ті кризові ситуації,
які Ви безпосередньо переживали протягом свого життя (бажано
не менш 3-5 ситуацій).

5. У графі 3 таблиці оцініть від 1 до 10 балів силу кожної з
перерахованих Вами кризових ситуацій (тобто наскільки емоційно
сильно Ви переживали кожну кризову ситуацію), де: 1 бал – «Я
відчував легкий дискомфорт»; 10 балів – «Я довго горював».

6. У графі 4 таблиці оцініть рівень Вашої активності в подоланні
кожної кризової ситуації від 1 до 10 балів, де: 1 бал – «Я нічого не
зробив для того, щоб подолати кризову ситуацію»; 10 балів – «Я
зробив усе, що міг для подолання кризової ситуації».

7. У графі 5 таблиці оцініть від 1 до 10-балів, в якій мірі Ви
подолали (вирішили) кожну кризову ситуацію, де: 1 бал – «Ситуація
продовжує бути для мене актуальною, вона ще не вирішена; 10 балів – «Ситуація перестала бути для мене актуальною, вона повністю вирішена».

8. У графі 6 таблиці оцініть від 1 до 10 балів, наскільки успішно, на
Ваш погляд, Ви подолали кожну кризову ситуацію, де: 1 бал – «Ситуація була вирішена мною вкрай невдало»; 10 балів – «Ситуація
була вирішена мною настільки успішно, наскільки це можливо».

9. У графі 7 таблиці оцініть від 1 до 10 балів ступінь використання
Вами зовнішніх ресурсів (тобто підтримки друзів, родичів,
фахівців) для подолання кризової ситуації.

10. У графі 8 таблиці оцініть від 1 до 10 балів ступінь використання
Вами внутрішніх ресурсів (тобто особистісного потенціалу, різних
способів самодопомоги) для подолання кризової ситуації.

11. У графах 9-12 таблиці оцініть від 1 до 10 балів ступінь
«екзистенціальності» кожної кризової ситуації (тобто наскільки кожна
кризова ситуація впливає на Ваш погляд, ту або іншу екзистенціальну
проблему), де: 1 бал – «Кризова ситуація екзистенціальної проблеми
абсолютно не торкнулася»; 10 балів – «Кризова ситуація була повністю
пов’язана з цією екзистенціальної проблемою».

До екзистенціальних проблем відносяться:

Графа 9 – «Ставлення до життя і смерті»;

Графа 10 – «Наявність /відсутність сенсу»;

Графа 11 – «Відповідальність – свобода»;

Графа 12 – «Ізоляція – спілкування».

12. Народна мудрість говорить: «Немає лиха без добра», і це вказує на те, що в
кризової ситуації є позитивні сторони. Що, на Ваш погляд, Ви
придбали (який дар отримали в результаті вирішення кризової ситуації?

13. А чим, на Ваш погляд, Ви за це заплатили (що втратили)? ____________.

14. Якщо під час заповнення цієї анкети у Вас виникли якісь побажання
або враження, пропонуємо Вам поділитися ними: _____________________________________________________________.

 

№

Кризова ситуація

С

А

СП

У

ЗР

ВнР

Екзистенціальність

Дар

Втрата

Ж-С

Сн

В-С

І-С

 

Зробіть висновок.

Завдання 2. Групова дискусія (з подальшим груповим обговоренням).

Обговорити в малих групах (парах) такі питання і представити результати обговорення.

1. Якою має бути особистісна і професійна позиція консультанта при роботі з кризовими станами?

2. Які перешкоди (труднощі) для психолога консультанта можуть виникатипри роботі з кризовими клієнтами?

3. Які ресурси можуть допомогти консультантам (допомагаючим спеціалістам) підтримувати й супроводжувати особистість у кризовому стані?

Завдання 3. Проведення письмового аналізу наведеного нижче уривка з телефонної розмови з метою визначення рівня суїцидального ризику.

Матеріали до вправи: роздаткові матеріали 1, 2.

Інструкція. Проведіть експрес-оцінку визначення рівня суїцидального ризику за «Шкалою загрози суїциду» (роздатковий матеріал 2), використавши матеріали телефонної розмови (роздатковий матеріал 1). Порівняйте отримані результати. Свої висновки обґрунтуйте, представивши рекомендації щодо кризової інтервенції у разі виявлення середнього, високого та дуже високого рівня суїцидального ризику.

Роздатковий матеріал 1

Телефонна розмова

К. (консультант): Слухаю Вас! Чим можу допомогти?

С. (співрозмовниця): Я… не знаю. Не знаю, що казати… (плаче).

К. (консультант): Ви дуже засмучені.

С. (співрозмовниця): Зі мною сталася страшна річ. Не знаю з чого почати.

К. (консультант): Можете називати мене … А як до Вас звертатися?

С. (співрозмовниця): …

К. (консультант): Добре, що Ви зателефонували.

С. (співрозмовниця): Так… нехай… це у вас робота… А я вже дійшла до… Розумієте, я зустріла одну людину. Все було просто чудово, а сьогодні все скінчилося… не знаю, що це… Я нікому не можу розказати…

К. (консультант): Мені можете.

С. (співрозмовниця): Я поводила себе не нерозумно… нерозумно… Мені так соромно. Я себе ненавиджу. Все було неправдою. Не минуло й двох тижнів, як усе скінчилося (плаче).

К. (консультант): Що ж сталося?

С. (співрозмовниця): Щось жахливе, що я не знаю! (плаче). Ми повинні були зустрітися на дискотеці. Він з друзями був. Я нікого з них не знаю. Спочатку я думала, він мене не помічає в натовпі, підійшла… А він на мене так подивився, неначе: «Ну, що там ще?» Я навіть не зрозуміла, що сказати. І потім…він був з подругою, розумієте?.. І робив вигляд, що мене не знає (плаче).

К. (консультант): Хм. Оце так.

С. (співрозмовниця): Я не можу зрозуміти, як так може бути. У мене таке відчуття, що це якийсь сон! Я не можу повірити…я не знаю, нічого ж не було поганого!

К. (консультант): Давайте розберемося. коли була ця дискотека?

С. (співрозмовниця): Сьогодні ввечері. Не знаю, скільки минуло часу. Мені хотілося розтерзати їх на шмаття. Потім мені стало погано, натурально тоншило, усе всередині перевернулося, немов би я отруїлася, я ледь пішла. Не могла я там залишатися! А тепер додому йти, а я не можу (пауза). Ви не знаєте, котра година?

К. (консультант): Вже пів на першу. А зараз? Я зараз Ви себе почуваєте?

С. (співрозмовниця): Я почуваю себе обманутою дурочкою!

К. (консультант): Ви напередодні не сварилися з Вашим другом?

С. (співрозмовниця): Ні, просто ми не бачилися кілька днів, він говорив, що в нього справи, проблеми усілякі. Я в усьому винна! (плаче).

К. (консультант): У чому Ви винні?

С. (співрозмовниця): У тому, що довіряла, вірила всьому, дурочка, наївна ідіотка! Мене так виховали, так! Що я не знаю, кому вірити! То я сиділа все вдома, тому що «до дев’яти – не пізніше»! І тепер таке… (пауза).

К. (консультант): Батьки намагалися утримати Вас удома?

С. (співрозмовниця): Так, вони взагалі нічому мене не навчили, лише всього боятися. А тепер скажуть: «Ось! Ми були праві». Я не можу жити!

К. (консультант): Вам зараз так погано, що Ви не хочете жити?

С. (співрозмовниця): Так! Я хочу. щоб усе скінчилося! Усім було б краще, і батькам спокійніше.

К. (консультант): І?

С. (співрозмовниця): Ще на дискотеці я подумала, що зараз піду на дах і зістрибну. Я була в одному під’їзді. Там вихід на дах закритий… Потім… хотіла…спочатку до подруги. Але її не було вдома.

К. (консультант): Слава богу, що горища хоч у нас закривають. Це в перший раз у Вас таке?

С. (співрозмовниця): Та ні. Я вже туди ходила… давно, два роки назад, там відкрито було, але тоді через школу, дурочка. Маленька ще була, у восьмому класі.

К. (консультант): І того разу хтось Вам помішав?

С. (співрозмовниця): Та ніхто, я з собакою ходила, цуценятко в мене було. Його шкода стало, не кидати ж на даху. Він-то ні в чому не винен.

К. (консультант): А де він зараз?

С. (співрозмовниця): А в село віддали. А мені, як зазвичай, нічого не сказали. Приходжу додому, а його немає (пауза). Я не знаю, як мені додому йти. Почнуться розпитування: «Де, що?» Вони завжди пристають. Я не витримаю. Вони зараз, напевне, у міліцію телефонують… або в морг. Це в моєї мами звичка така: тільки що – в морг телефонує.

К. (консультант): Ви не хочете зараз бачити батьків?

С. (співрозмовниця): А якщо вже шукають, батько почне битися.

К. (консультант): Таке було?

С. (співрозмовниця): Він взагалі руки любить простягати.

К. (консультант): Ви його боїтеся?

С. (співрозмовниця): Взагалі-то, ні, просто набридло, вони мені набридли, розумієте, через них усе ще гірше…

К. (консультант): Але ж одна серед ночі… Знаєте, коли стається щось погане, краще по швидше опинитися в спокійному місці, і тоді про все подумати. Де ви зараз?

С. (співрозмовниця): Та нічого зі мною не станеться: закон підлості. Я телефоную з вулиці, і будинок мій навпроти, на іншій стороні. Навіть вікна наші бачу. світло не горить (пауза). Якщо сьогодні відчепляться, все одно я жити не зможу. Я не зможу забути, я буду завжди пам’ятати, краще померти, аніж думати про це. Я впевнена, що він наді мною знущався з самого початку. А я нічого не розуміла. Я думала, все по-справжньому. Це так огидно, Ви не можете зрозуміти, як мені зараз гидко! Мені хочеться себе побити, знищити за дурість! Адже всі сміялися, я впевнена. Це ж так кумедно: дівчинку обманули й покинули! Я б і сама посміялася (пауза). А вони день та ніч будуть мене пиляти.

К. (консультант): «Вони» – це батьки? За що?

С. (співрозмовниця): Що ходила гуляти, що з хлопцем була. Потрібно було сидіти вдома, нікуди не ходити, слухатися їх.

К. (консультант): Ну, це неможливо: нікуди не ходити, ні з ким не зустрічатися.

С. (співрозмовниця): Моя мама б Вам розповіла, що можна, а що ні. Батькам я… смішно… говорила, що йду до подруги (пауза). Гірше за все відчувати себе дурочкою, яку просто покинули. Як вони каркали, так і сталося!

К. (консультант): Це дуже образливо. Але якщо вони намагалися застерегти, то швидше за все, не зрадіють. Я б засмутилася, якби дізналася, що у моєї доньки неприємності. Але як би я дізналася? Тільки якщо б вона захотіла мені розповісти. А Ви своїм розкажете?

С. (співрозмовниця): Може так статися, що не буде іншого виходу. Я могла завагітніти.

К. (консультант): Може бути чи Ви впевнені?

С. (співрозмовниця): А у мене завжди по повній програмі. А що? Народжу дитину. Нехай усі радіють.

К. (консультант): Зараз у Вас є якісь ознаки вагітності?

С. (співрозмовниця): А які вони мають бути?

 

Роздатковий матеріал 2