Взаємозв’язок еластичності та доходу.

Чутливість попиту до змін у доході, тобто гранична величина переміщення кривої попиту, у разі зміни доходу, вимірюється за допомогою еластичності попиту за доходом. Цей вид еластичності визначається як відношення відсотка зміни величини попиту на товар до відсотка зміни доходу споживачів цього товару. Вимірювання еластичності попиту за доходом базується на припущенні, що ціна товару в конкретний момент не змінюється. Використовуючи знайомі нам позначення Q1 і Q2, які характеризують величину попиту до і після зміни доходів (початковий рівень доходу позначимо як Y1, а кінцевий - Y2), формулу середньої точки для обчислення коефіцієнта еластичності попиту за доходом (income Ed) можна виразити так:

Числове значення еластичності попиту за доходом тісно пов'язане з поняттям нормальних товарів (їх ще називають товарами вищої споживчої цінності) і товарів нижчої споживчої цінності. Для нормальних товарів підвищення доходу викликає підвищення попиту на них. Оскільки в цьому випадку дохід і попит змінюються в одному і тому ж напрямі, еластичність попиту за доходом на товари вищої споживчої цінності матиме додатний коефіцієнт. Навпаки, для товарів нижчої цінності збільшення доходу викликає зменшення попиту. Тут дохід і попит змінюються в протилежних напрямах, тому еластичність попиту за доходом для товарів нижчої цінності матиме від'ємний коефіцієнт.

Які блага у мікроекономіці розглядаються як товари нижчої цінності? З ростом доходу споживачі прагнуть переключити свій попит на якісніші зразки усіх благ - з дешевих черевиків на дорожчі, з дешевих м'ясних котлет на натуральні біфштекси тощо. Отже, швидше за все, саме низькоякісні варіанти будь-якого товару є благами нижчої цінності в економічному розумінні. З ростом доходу обсяг попиту на такі товари реально зменшується.

Поняття еластичності попиту за доходом є корисним для розуміння ще однієї суттєвої відмінності - між предметами розкоші і предметами першої необхідності.

Економісти вивели таке правило: до предметів розкоші відносять ті блага, для яких коефіцієнт еластичності попиту за доходом більший за одиницю, а до предметів першої необхідності відносять ті блага, для яких цей коефіцієнт менший за одиницю.

Якщо еластичність попиту за доходом перевищує одиницю, то приріст доходу на 1% збільшує обсяг попиту більше ніж на 1% за інших рівних умов. За фіксованих цін це означає, що загальна сума видатків на певний товар також зростає більше ніж на 1%. Таким чином, частка споживчих видатків, що припадають на предмети розкоші, зростає зі зростанням доходів. Звідси випливає, що заможні люди витрачають більшу частку своїх доходів на предмети розкоші, ніж бідні. У відповідності з тими ж аргументами частка споживчих видатків, що припадають на предмети першої необхідності (такі, як шкарпетки і хліб), падає зі зростанням доходу. Це означає, що бідні в загальному тратять більшу частку своїх доходів на предмети першої необхідності, ніж багаті. В міру того, як країна, стає заможнішою, галузі, що виробляють товари нижчої цінності (дешеві і низькоякісні),- звужуються, галузі, що виробляють предмети першої необхідності,- зростають темпом нижче середнього, а галузі з виробництва предметів розкоші, - підвищуються у темпі вище середнього.

 

16. Проаналізуйте витрати виробництва в короткостроковому та довгостроковому періодах. Теорія трансакційних витрат Р. Коуза

Постійні витрати(FC) – це витрати, що не залежать від обсягу виробництва продукції (рис. 8.1).

Змінні витрати(VC) – це витрати, величина яких змінюється при зміні обсягу виробництва (рис. 8.2).

 

 

 

 

Рис. 8.1 - Постійні витрати фірми Рис. 8.2 - Змінні витрати фірми

Сукупні витрати(TC) – це сума постійних і змінних витрат фірми TC = FC + VC.

Середні постійні витрати(AFC) – це постійні витрати, що приходяться на одиницю продукції: AFC = FC/Q.

Середні змінні витрати(AVC) – це змінні витрати, що приходяться на одиницю продукції: AVC = VC/Q.

 

 

 

 

Рис. 8.4 - Криві середніх і граничних витрат

Середні сукупні витрати(ATC) показують сукупні витрати на одиницю продукції:

TC/Q = (FC + VC)/Q = AFC + AVC.

Граничні витрати(MC) – це додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції: MC = ΔTC/ΔQ.