Аналіз змін пропозиції загалом та величини (обсягу) пропозиції.

Для визначення еластичності пропозиції не можна застосовувати оцінку за показником загального виторгу. Пропозиція відображає прямий зв'язок між ціною та величиною про­позиції; крива пропозиції є висхідною. Неза­лежно від ступеня еластичності чи нееластичності пропозиції ціна та загальний виторг завж­ди змінюються в одному напрямку.

Ще один фактор, що впливає на еластич­ність пропозиції, — це ступінь можливого збільшення виробництва у цій галузі. Якщо фактори вироб­ництва легко знайти за поточними ринковими цінами, як у випадку з текстильною промисловістю, то обсяг продукції можна значно збільшити при невеликому зро­станні ціни. Це означає, шо про­позиція високоеластична. З іншого боку, якщо виробничі потужності строго обмежені, як у південно­африканській золотовидобувній промисловості, то навіть різке зростання ціни золота спричинить зовсім незначну реакцію з боку золотовидобувної промисловості. Це приклад нееластичної пропозиції.

Інші фактори які впливають на еластичність пропозиції:

Вартість розширення виробництва. Якщо фірма випускає технологічно складний товар, то розширення виробництва дуже дорого коштуватиме. Тому навіть за серйозного підвищення ціни на цей товар мало фірм вдаються до розширення виробництва. Зрозуміло, що еластичність пропозиції такого товару буде невисокою.

Можливості і вартість зберігання товару. Коли ціна на товар падає, то фірма вирішує, чи продовжувати продаж товару за низькими цінами, чи забрати продукцію з ринку на склад. Рішення залежить від того, як довго можна зберігати товар, а також від вартості його скла­дування. Якщо фірми мають гарні і недорогі склади, якщо товар можна зберігати, то еластичність пропозиції підвищується.

Взаємозамінювані ресурси у виробництві. Якщо праця, земля або капітал, що використовуються як фактори виробництва, можуть бути швидко переведені з виробництва одного товару на виробництво іншого, то еластичність пропозиції такого товару буде високою. Наприклад, еластичність пропозиції всіх злакових зага­лом є нижчою, ніж еластичність пропозиції жита, бо і землю, і працю, і обладнання дуже легко перевести

(мал. 5) Час і еластичність пропозиції[19]

13. Проаналізуйте взаємодію попиту і пропозиції. Види ринкової рівноваги. Вплив концепцій А. Маршалла та Л.Вальраса на подальшій розвиток аналізу попиту і пропозиції.

Наступним елементом механізму саморегулювання ринкової економіки є ціна. Ринковий механізм приводить до того, що виробники пропонують рівно стільки товарів, скільки необхідно споживачу. У цьому випадку попит і пропозиція збігатимуться, і ринок перебуватиме у рівноважному стані. Інакше кажучи, за даної ціни величина пропозиції дорівнюватиме величині попиту.

Ринкова рівновага — це ситуація, за якої наміри покупців і продавців на ринку повністю збігаються так, що за певної ціни товару обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту. Стану ринкової рівноваги відповідають певні значення рівноважної ціни та рівноважної кількості товару (рис. 5.5).

Якщо ринкова ціна Р¹ буде вище рівноважної, то при такій ціні обсяг попиту складе Q^D₁, тоді як обсяг пропозиції – Q^S₁. У цьому випадку на ринку існуючий надлишок (Q^S₁ – Q^D₁) буде знижувати тиск на ціну Р¹. Якщо ж реальна ринкова ціна виявиться нижче рівноважної (Р²), обсяг попиту (Q^D₂) буде вище за обсяг пропозиції (Q^S₂), що викличе появу дефіциту. Надлишок попиту буде підвищувати тиск на ціну Р². У першому випадку цей тиск буде виявлятися через конкуренцію продавців, у другому – через конкуренцію покупців. Такий підхід до опису рівноваги називають рівновагою за Л.Вальрасом.

D

D

надлишок пропозиції

S

S

Р Р

Р²

P¹

E Р^Е

Р^Е

Р¹

 

P²

	дефіцит

Q Q

Q^S₂ Q^D₁ Q^E Q^S₁ Q^D₂ Q¹ Q^E Q²

 

Рис. 5.5. Рівновага на ринку Рис. 5.6. Рівновага за А.Маршаллом

Існує також пояснення рівноваги за А.Маршаллом. Маршалл виходить з того, що продавці перш за все реагують на різницю ціни попиту і ціни пропозиції. Чим більший цей розрив, тим більше стимулів для збільшення пропозиції. Збільшення (зменшення) обсягу пропозиції скорочує цю різницю і тим самим сприяє досягненню рівноважної ціни (рис. 5.6). Короткостроковий період краще характеризувати моделлю Л.Вальраса, довгостроковий – моделлю А.Маршалла.

Моделі, що описують економічні процеси, поділяються на статичні і динамічні. У статичних моделях фактор часу не враховується. Цей спосіб розгляду називається порівняльною статистикою. Саме його в основному застосовують при аналізі встановлення рівноваги на ринку. Але цілком можливо зосередитися і на переходах від одного рівноважного положення до іншого, використовуючи динамічний підхід. Хоча метод порівняльної статистики не враховує в явному виді фактор часу, непряме його включення стає можливим за допомогою обліку розходжень у швидкості пристосування пропозиції до змін у попиті. Розглядають три періоди: миттєвий, в якому всі фактори виробництва розглядаються як постійні; короткий (короткостроковий) період, в якому одна група факторів розглядається як постійна, а інша як змінна; тривалий (довгостроковий) період, в якому усі фактори виробництва змінні. Стабільністю рівноваги називають здатність ринку, виведеного зі стану рівноваги, знову повернутися до рівноваги під впливом лише своїх внутрішніх сил.

З поняттям ринкової рівноваги пов’язане й таке важливе явище, як надлишок покупця і надлишок продавця. Споживчий надлишок є різниця між максимумом того, що готові були б заплатити споживачі і тією величиною, що вони фактично сплачують за ринковою ціною. Надлишок продавця – це різниця між тією величиною, що він фактично одержав, продавши товар за ринковою ціною, і тим мінімумом, на який він охоче погодився б.

Конкретні параметри операцій залежать не тільки від співвідношення сил суб'єктів даного ринку, але і від багатьох інших чинників, наприклад, від рівня інформованості учасників або ступені залученості в ринкові відносини (у адміністративній економіці СРСР багато підприємств були парадоксально зацікавленими у високих витратах на закупівлю сировини і комплектуючих виробів, що збільшують у свою чергу їхні звітні валові показники).

Такі ситуації типові для ринків країн з перехідною економікою, або відчутною ринковою владою, що дозволяє проводити дискримінацію покупця. Збіг цін і об'ємів попиту і пропозиції, що досягається при цьому, навряд чи можна назвати стійким, оскільки принаймні в однієї з сторін операції тут в наявності стимул змінити положення, що утворилося.

Такий стан ринку можливий коли його кон'юнктура характеризується на графіці точкою Е (рівновага), що лежить на перетині кривих попиту і пропозиції. Тоді при даній кількості товару Q^* максимальна ціна, за якої можуть собі дозволити придбати його покупці (ціна попиту P^D), збіжиться з ціною, мінімально прийнятною для продавців (ціна пропозиції P^S), що і означатиме встановлення на даному ринку єдиної стійкої рівноважної ціни P^*, за якої і продаватиметься й купуватиметься рівноважна кількість товару Q^*.

У аналітичному вигляді, використовуючи зворотні функції попиту і пропозиції, це можна записати так:

Важливо відзначити, що при цьому ні у тієї, ні у іншої сторони не буде бажання змінити дану ситуацію: спад цін нижче рівноважної стане невигідно не тільки продавцям, але і покупцям, оскільки скоротить кількість пропонованого товару, а зростання ціни вище за рівноважний рівень не влаштує ні покупців, ні продавців, оскільки зменшить об'єм товару, що є об'єктом купівлі. Виходить, що при вказаних відхиленнях ціни від рівноважного значення в самій ринковій системі виникнуть сили, що повертатимуть її до первинного стану.

 

 

РІВНОВАЖНА КІЛЬКІСТЬ (equilibrium quantity) – кількість товару, яка продається і купується за ціною рівноваги.

Якщо зменшується тільки попит, то зменшується ціна рівноваги та зменшується рівноважна кількість.