Розгляньте оптимум споживача як модель раціонального споживчого вибору. Рівновага споживача: економічна, алгебраїчна, графічна.

Для визначення оптимального споживчого вибору в рамках ординалістського підходу поєднаємо карту кривих байдужості з бюджетною лінією (рис. 3.5.). Оптимальне рішення досягається у точці, де найвища з можливих кривих байдужості дотична до бюджетної лінії, що й означає найбільш високий з можливих рівнів добробуту. Крива U₁ перетинає бюджетну лінію і тому є неоптимальним рішенням для споживача.

 

Y

E

 

U3

U2

U1

X

 

Рис. 3.5. Рівновага споживача (ординалістська теорія)

 

В точці Е досягається максимальний рівень корисності, доступний споживачеві при повному використанні бюджету. Іншими словами, нахил обох ліній збігається, тому

P_x / P_y = MRS_xy. (3.4)

 

Це відповідає еквімаржинальному принципу – кожна гривня приносить однакову граничну корисність:

MU_x / P_x = MU_y / P_y (3.5)

 

Теорія споживацького вибору має широке практичне застосування. Найпоширенішою сферою її використання є маркетингові дослідження.

Гранична норма заміщення (субституції) (MRS) – кількість, на яку споживання одного з двох благ повинно збільшитися (або зменшитися), аби компенсувати споживачеві зменшення (або збільшення) споживання іншого блага на одну додаткову (граничну) одиницю. При пересуванні вниз по кривій байдужості гранична норма заміщення зменшується.

В основі цього лежить дія закону спадної граничної корисності.

 

Гранична норма заміщення (MRS)

 

MRSXY = - ΔY / ΔX за U = const MUX / MUY = - ΔY /Δ X = MRSXY

Гранична норма виражається в (абсолютному) нахилі кривої байдужності в крапці споживання й знижується в міру руху долілиць по кривій.

Гранична норма заміщення може набувати різних значень: дорівнювати нулю, бути незмінною або змінюватися за рухом уздовж кривої байдужості.

Для двох повністю взаємозамінних товарів MRS = const. У цьо­му випадку криві байдужості «видозмінюються» у прямі лінії.

8. Дослідить реакцію споживача на зміну його доходу. Лінія “дохід-споживання”. Поняття “повноцінних” і “неповноцінних” благ. Закони Енгеля.

Із зміною доходу бюджетна лінія зсувається паралельно початковій, відповідно змінюється і рівновага споживача. Якщо з’єднати усі точки рівноваги, які відповідають різним величинам доходу, будемо мати лінію “дохід-споживання”. В американській літературі вона отримала назву крива життєвого рівня (w).

 

 

Характер кривої “дохід-споживання” буде залежати від оцінки товару споживачем.

Криві “дохід-споживання” для різних категорій товарів:

а - нормальний; б – неякісний; в - нейтральний

 

Нормальні товари – це такі товари, які людина споживає у більшій кількості, коли зростає її дохід. Неякісні товари – це такі товари, споживання яких зменшується за умови зростання доходу споживача. Нейтральні товари - це такі товари, споживання яких не змінюється за умови зміни доходу споживача. На основі кривої “дохід-споживання” будуються криві Енгеля.

Залежність між обсягом споживання і доходом громадян викликає інтерес і може знайти дуже просте економічне тлумачення. Залежність, уперше вивчена і досліджена ще наприкінці XIX століття німецьким статистиком Е. Енгелем. Вивчаючи структуру бюджетів робочих родин, Е. Енгель вивів кілька видів кривих і сформулював емпіричні закони споживання. З тих пір в економічній літературі ці криві звуться "кривими Енгеля", причому вони стоять окремо у загальній системі економічної теорії, ніяк не пов'язані з ринковою рівновагою і викладаються економістами як деякий автономний феномен.

На основі кривої “дохід-споживання” будуються криві Енгеля.

 

Побудова кривої Енгеля на основі лінії “дохід-споживання”

 

 

 

при І І

 

І

а) б)

при І І

 

 

Х Х

Криві Енгеля.

 

 

Діяльність будь-якого економічного суб’єкта характеризується отриманням результату. В економіці результат - це створення нових благ. Благо - це цінність, яка створюється і використовується для задоволення існуючих соціально-економічних потреб суспільства.

Створення нових благ відповідає кардинальним цілям суспільства по забезпеченню власної життєдіяльності та подальшого розвитку.

У відповідності чи у невідповідності певному критерію якості блага можна поділити на повноцінні та неповноцінні.

Повноцінне благо - це існуюча реально і потенційно економічна сутність, яка є наслідком і джерелом функціонування та розвитку господарських суб’єктів суспільства, що утворюють єдину фінансово-економічну систему. Повноцінне блага відповідають певному критерію якості, який висувається суспільством відносно рівня задоволення власних потреб.

Неповноцінне благо - це існуюча реально і потенційно економічна сутність, якість якої не задовольняє вимогам і потребам розвитку та функціонуванню господарських суб’єктів суспільства, які утворюють єдину фінансово-економічну систему.

Створення нових повноцінних благ - це позитивний результат діяльності суб’єктів господарювання. Отримання неповноцінних благ є негативним результатом господарювання господарювання економічних суб’єктів. Ступінь затратності отримання позитивного результату характеризується позитивною результативністю. Негативна результативність відображає ступінь затратності одержання негативного результату.