Облікова політика підприємства та форми ведення бухгалтерського обліку.

1 питання

Господарські операції – відображаються у бухгалтерському обліку методом суцільного та безперервного документування. Записи в облікових регістрах проводяться на підставі первинних документів.

Первинні документи – це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення. Фізичні та юридичні особи, що беруть участь у здійсненні операцій, пов’язаних з прийомом та видачею грошових коштів, цінних паперів, матеріальних цінностей та інших об’єктів майна, забезпечуються підприємством, що виконує ці операції, копіями таких документів від таких операцій.

Первинні документи складаються на бланках типових форм, а також на бланках спеціальних форм. Записи у первинних документах, облікових реєстрах повинні здійснюватись тільки чорнилом темного кольору і за допомогою друкарських машинок, принтерів та іншими засобами, які б забезпечили зберігання цих документів протягом установленого терміну зберігання. Вільні рядки у первинних документах підлягають перекресленню. Керівник підприємства забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені у первинних документах.

Керівником підприємства затверджується перелік осіб, які мають право підписувати первинні документи на здійснення господарських операцій, пов’язаних з витраченням господарських коштів, а також товарно-матеріальних цінностей та іншого майна.

Відповідальність за своєчасне та якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообороту терміни для відображення у бухгалтерському обліку несуть особи, які склали та підписали ці документи. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Облікові регістри – це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, журналів-ордерів, книг, машинного обладнання, які призначені для хронологічного систематичного групування та узагальнення інформації. Перенесення інформації первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватись в міру її надходження. Інформація про господарські операції підприємства за звітний період з облікових регістрів переноситься у друкованому вигляді до бухгалтерських звітів.

У тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів та звітів підчистки та необумовлене виправлення не допускаються. Помилки у первинних документах, що створені ручним способом виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст або цифри закреслюються, а над закресленим ставиться вірний варіант. Виправлення помилки повинно бути обумовлено надписом "виправлено" та підтверджується підписами осіб та датою виправлення. У документах, якими оформлені касові та банківські операції та операції з цінними паперами, виправлення не допускаються.

Помилки в облікових регістрах за минулий звітній період виправляються способом "сторно". Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка заноситься червоним чорнилом, а правильний запис заноситься чорнилом чорного кольору.

Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку у бухгалтерії, бухгалтерські звіти та баланси підлягають обов’язковій передачі до архіву. У разі зникнення або знищення первинних документів, облікових регістрів та звітів керівник підприємства письмово повідомляє про це правоохоронні органи, та наказом визначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх зникнення або знищення.

Після складання первинні документи передаються в бухгалтерію. Кожний документ бухгалтерія перевіряє за суттю, формою та арифметично.

За суттю встановлюється відповідність господарських операцій оформленими документами у відповідності з чинним законодавством та нормативними актами.

За формою перевіряється повнота та правильність заповнення всіх реквізитів, необхідних для даного документа.

Арифметична перевірка полягає у перевірці правильності кількісного відображення даної господарської операції.

Наступний етап господарської обробки документів – це кодування, таксування та групування.

Кодування – це позначення всіх показників первинних документів діючою на підприємстві системою кодів.

Таксування – це визначення грошової оцінки господарських операції.

Групування – полягає в об’єднанні однорідних за змістом первинних документів у групи та записи у накопичувальній відомості для визначення загального підсумку по кожній групі.

 

2 питання

Інвентаризація – це спосіб виявлення фактичної наявності та стану цінностей на певну дату, шляхом реєстрації, вимірювання, зважування з подальшим порівнянням отриманих даних бухгалтерського обліку.

Основними цілями інвентаризації є виявлення фактичноїнаявності майна, перевірка повноти відображення в обліку зобов’язань, співставлення фактичної наявності майна із даними бухгалтерського обліку.

За часом проведення інвентаризацію поділяють на:

· періодичну;

· разову (річну).

Періодичні інвентаризації - проводяться як правило з ініціативи власника або керівника підприємства з постійно діючою інвентаризаційною комісією.

Разові інвентаризації – проводяться перед складанням річної звітності листопад – грудень поточного року.

За обсягом охоплення інвентаризації поділяють на:

· повні;

· часткові.

Повні – це інвентаризації, що охоплюють усе майно підприємства та стан зобов’язань.

Часткові – це інвентаризації, що охоплюють частину майна.

Для проведення інвентаризації керівник підприємства наказом призначає інвентарну комісію, в наказі зазначається термін проведення інвентаризації. Керівництво комісією здійснює сам керівник чи його заступник. До складу інвентаризаційної комісії обов’язково повинен входити головний бухгалтер або представник бухгалтерії.

Існують випадки, коли проведення інвентаризації є обов’язковим:

· при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне;

· при перескладанні річної бухгалтерської звітності; (інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об’єктів може проводитись один раз у 3-ри роки, а бібліотечних фондів один раз у 5-ть років);

· при зміні матеріально-відповідальної особи;

· при встановленні фактів зловживань, крадіжок або псування цінностей;

· за примусом судосвідчих органів;

· у випадках техногенних аварій, пожеж чи стихійного лиха;

· при переданні підприємства та його структурних підрозділів;

· при ліквідації підприємства.

До початку інвентаризації інвентаризаційна комісія повинна отримати від матеріально-відповідальної особи розписку про те, що в бухгалтерію передані всі прибуткові та випадкові документи і що немає жодних неоприбуткованих або невиданих матеріальних цінностей.

На момент інвентаризації потрібно зробити всі необхідні записи на рахунках і вивести залишки на дату її проведення. Всі операції, пов’язані з рухом матеріальних цінностей повинні бути припинені. Отримані дані під час проведення інвентаризації заносяться в інвентаризаційні описи, в яких зазначається найменування та кількість цінностей. Описи складаються окремо по кожній матеріально-відповідальній особі та місцем зберігання та підписуються всіма членами комісії.

Після цього оформлені описи здають до бухгалтерії, де результати інвентаризації зіставляються з обліковими даними у порівняльній відомості. У наслідок такого зіставлення може бути виявлено невідповідність фактичних даних і бухгалтерських записів. Вартісна оцінка фактичного запису < облікового – нестача. Вартісна оцінка фактичного запису > облікового – залишки.

Обов’язкові бухгалтерські рахунки:

10 – основні засоби;

12 – нематеріальні активи;

131 – знос основних засобів;

52 – придбання основних засобів;

201 – сировина та матеріали;

203 – паливо;

207 – запасні частини;

22 – малоцінні швидкозношувані предмети (МШП);

23 – виробництво;

26 - готова продукція;

Товари4

301 – каса;

311 – поточний рахунок;

361 – розрахунки з покупцями;

372 – розрахунки з підзвітними особами;

40 – статутний капітал;

44 – нерозподілений прибуток або збиток;

601 – короткострокові кредити банку;

631 – розрахунки з постачальниками;

641 – розрахунки з податками (з бюджетом);

651 – розрахунки з пенсійним забезпеченням;

652 – розрахунки за соціальне страхування;

653 – розрахунки за соціальне страхування на випадок безробіття;

661 – розрахунки оплати праці;

Фінансові результати.

Баланс на 1.03.2001:

Актив	Сума	Пасив	Сума
Основні засоби (10) Матеріали (201) Каса (301) Поточний рахунок (311)		Статутний капітал (40) Прибуток (440) Короткостроковий кредит банку (601) Розрахунки з постачальниками (631) Розрахунки з оплати праці(661)
Баланс		Баланс

Журнал господарських операцій:

№	Зміст операцій	Д	К	Сума
	Нарахована заробітна плата робітникам. Отримані гроші з поточного рахунку в касу для виплати заробітної плати Видана заробітна плата. Отримані матеріали від постачальника. Перераховано за матеріали постачальнику. Підзвітна особа отримала гроші у касі під звіт на господарські витрати. Перераховано заборгованість по короткостроковому кредиту банку.

Д 10 К Д 201 К Д 40 К

2000 1000 3000

с. 2000 500 с. 3000

об. 500

с. 500

Д 301 К Д 311 К Д 23 К

100 3000 1000

1000 800 1000

30 300

Об.1300 с.1000

об.1000 об.1430 с.1700

С. 330

Д 40 К Д 44 К Д 601 К

3000 500 600

с.3000 с. 500 600

об.600

С. 0

Д 631 К Д 661 К Д 372 К

1000 1000 30

300 500 800 1000

об. 300 об. 500 об.800 об.1000 об. 30

с.1200 с.1200 с. 30

А П

2000 330

1500 3000

1700 500

1000 1200

30 1200

6230 6230

Оборотна відомість за березень:

№ рах.	Сальдо на початок	Оборот	Сальдо на кінець
Д	К	Д	К	Д	К
10   Усього

 

Баланс на 1 квітня:

Актив	Сума	Пасив	Сума
Баланс		Баланс

3 питання

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ПСБО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", облікова політика – це сукупність принципів, методів та процедур, що використовуються підприємствами для складання фінансової звітності.

Основне призначення облікової політики полягає у:

· впорядкуванні облікового процесу на підприємстві;

· забезпечення методологічного відображення майна підприємства, господарських операцій та результатів діяльності;

· наданні бухгалтерському обліку планомірності та цілеспрямованості;

· забезпеченні ефективності обліку.

Кожне підприємство, спираючись на вище вказаний закон та положення стандартів, самостійно визначає свою облікову політику, яку воно повинно застосовувати постійно.

Облікова політика розкривається у примітках до фінансових звітів, де описуються принципи оцінки статей звітності та методи обліку за окремими статтями.

Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених ПСБО-6 "Виправлення помилок та зміни у фінансових звітах" і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності.

На вибір облікової політики підприємства впливають різні фактори:

· специфіка та обсяги діяльності;

· організаційно-правова побудова;

· стратегія та тактика фінансово-господарського розвитку;

· аспекти системи оподаткування;

· свобода в прийнятті рішень з питань ціноутворення та вибору партнерів;

· забезпеченість технічними засобами;

· рівень інформаційного забезпечення підприємства;

· рівень кваліфікації бухгалтерських працівників.

Облікова політика повинна дати відповіді на такі питання:

· Хто веде облік? (чисельність, структура облікового апарату, його підпорядкування та розміщення)

· Як ведеться облік? (за допомогою яких рахунків, документів, форм обліку, які реєстри обліку використовуються, яка техніка ведення обліку та технологія обробки облікової інформації)

· В які строки здійснюється збір, обробка, узагальнення та надання інформації?

На підприємстві облік може здійснювати бухгалтерська служба (відділ), що є самостійним структурним підрозділом підприємства, який очолює головний бухгалтер, централізована бухгалтерія, спеціальна організація або позаштатний спеціаліст, якщо підприємство не має бухгалтерської служби.

Визначаючи свою облікову політику, підприємство самостійно:

· обирає форму бухгалтерського обліку;

· розробляє систему та форми внутрішньогосподарського обліку;

· визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

· затверджує правила документообороту та технологію обробки облікової інформації;

· затверджує додаткову систему рахунків та регістри аналітичного обліку;

· може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення, які зобов’язані вести бухгалтерський облік з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Форми обліку:

1 Меморіально-ордерна.

2 Журнально-ордерна.

3 Скорочена журнально-ордерна.

4 Спрощена, що включає просту форму без використання реєстрів майна підприємств.

5 Спрощена, з використанням майна підприємств.

6 Автоматизована або комп’ютерна.

 

Елементи облікової політики:

№	Об’кти обліку	Елементи облікової політики	Нормативні акти
	Основні засоби	1 Строки корисного використання основних засобів; 2 методи нарахування амортизації; 3 порядок переоцінки; 4 порядок обліку витрат по утриманню основних засобів та їх ремонту.	ПСБО 7
	Нематеріальні активи	1 Строки корисного використання. 2 Способи нарахування амортизації.	ПСБО 8
	Запаси	1 Порядок розподілу заготівельно-складських витрат. 2 Порядок оцінки товарів в торгових організаціях. 3 Методи оцінки цінностей при їх вибутті. 4 Способи амортизації малоцінних швидкозношувальних предметів (МШП).	ПСБО 9 "Запаси" ПСБО10 Витрати
	Поточна дебіторська заборгованість	1 Порядок оцінки. 2 Метод формування резерву сумнівних боргів.	ПСБО 10 Дебіторська заборгованість
	Забезпечення	1 Склад резервів наступних платежів. 2 Порядок їх утворення.	ПСБО 2 Баланс
	Доходи та витрати звітного періоду.	1 Об’єкт обліку витрат при виробництві продукції. 2 Склад витрат, що формують собівартість продукції. 3 Метод обліку витрат. 4 Метод визначення виручки та фінансового результату від виконаних робіт. 5 Метод визначення виручки від реалізованої продукції для цілей оподаткування.	ПСБО 16 Витрати ПСБО 15 Дохід.