Вправа 4. З поданих уривків виписати емоційно-експресивну лексику визначити, як виражається емоційність у кожному слові. Навести самостійно дібрані зразки вживання такої лексики. Що вона виражає.

І. І сміх і плач – з одного джерела.

Вони бринять в однім акорді!

З глибин таємності Добра і Зла,

Де бережуть їх душі горді (Вор.).

ІІ. Мамусенько, голубонько

Ти ж моя єдина!

Я до тебе все тулюся,

Мов мала дитина.

Вправа 5. Дібрати самостійно зразки текстів із використанням лексики різних стилістичних груп.

Вправа 6. Розподіліть подані слова на дві групи: стилістично нейтральні (міжстильові) і стилістично забарвлені.

Земля, молодесенький, плестися (йти), вайлуватий, сапер, клен, жити,

намисто, борщ, гей, Маруся, читалка, професіонал, сюжет, бідолаха,

акціонерний, генеральний писар, анонс, Ігор, лицар, фраєр, білий, над,

маржина (худоба), дрючок, зиркнути, вдосвіта, депутат, веселеє (село),

щоб, Макариха, вісім, снігоцвіт.

Вправа 7. Знайдіть розмовно-побутову лексику, випишіть її, розподіливши на семантичні групи. Визначте її роль у тексті.

І. Мотрона Карпівна схопилась, побігла до миснички, одібрала найкращу тарілочку, наклала з верхом вергунів, прикрила чистеньким рушничком… Лунає рідний мотив колядок, щедрівок; пахне ковбасами, смаженим салом… Рука простягається наливати чарки, подавати пироги, вітати якнайласішими пундиками дорогих гостей (Л. Яновська).

ІІ. За столами сидять чабани… Молодий, відварений по-чабанськи валашок парує в мисках, в тих самих мисках, з якими старий Горпищенко ніяк примиритись не може, бо по чабанському звичаю тузлук треба їсти, як він каже, тільки з дерев’яних ночовок. Він і сьогодні довго змагався з жінками з цього приводу, погрожував позмітати геть зі столу їхні тарілки та виделки, і тільки після того, як виявилось, що дідівські дерев’яні ночовки вже розсохлися, старий пішов на поступки цивілізації. Він і сам тепер нарівні з іншими їсть із тарілочки, що йому, ніби для жарту, підставила Таня.

А мати вже пригощає сина:

– Ось тобі хрящик …Ти ж бо любиш, – підкладає вона йому гарячої найніжнішої баранини, підсовує юшку, де відварена цибуля плаває кільцями, льотчик, ласуючи тузликом, солонцюючи густою щербиною, шанобливо слухає батькову мову (О. Гончар).

Вправа 8. Знайдіть книжну лексику. Випишіть її окремими групами. Визначте її роль у тексті.

Верховній Раді України треба накласти мораторій на прийняту Європейську хартію регіональних мов і мов нацменшин для її детального опрацювання і приведення до умов функціонування на території України як унітарної держави (газ. «Літературна Україна»). У гетьманському покої сволоки й одвірки різьблені, стіни й стеля тесані, на тильній стіні, позаду ложа, висять лук і шабля, в ізбі пахне ялиною і чебрецем. У глибині покою стоять полковники з бунчуками, перед ними – генеральний писар Іван Виговський; поруч сперся на патерицю антіохійський патріарх Макарій; до побічниці ложа припав чолом Юрась Хмельничанко…Богдан помічає владний порух генерального писаря, він кволою рукою стискає булаву, підносить її і ставить перед Юрасем… (Р. Іваничук). На ливарному дворі холов чавун попереднього топлення, рухався кран, канавники метушилися, домна гула рівним робочим голосом (Ю. Яновський). Поле – що безкрає море – скільки глянеш – розіслано зелений килим. Над ним синім шатром розіп’ялось небо… З неба, як розтоплене золото, ллється на землю блискучий світ сонця; на ланах грає сонячна хвиля; під хвилею спіє хліборобська доля… Легенький вітерець подихає з теплого краю; перебігає з нивки на нивку; живить, освіжає кожну билинку… (Панас Мирний). Прямо над нашою хатою пролітають лебеді, струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів. А віща скрипка і срібний відгомін бринять, єднаються над моїм дитинством, підіймають на крила мою душу і забирають в нерозгадану далину (М. Стельмах). Єдиномисліє подай братолюбіє пошли. Пребезумний в серці скаже Що бога немає, В беззаконії мерзіє, Не творить благая. Блаженний муж на лукаву не вступає раду (З творів Т. Шевченка).

Вправа 9. І. Прочитайте текст. Виділіть у ньому поетизми.

Падає, падає листя.

Падає листя пожовкле на твою голову, на руки. В прозоро-блакитному,

ніжно-холодному сонячному повітрі жовто-золоті сльози жалю за минулим Падають нечутні і тануть, як завмираючий лебединий сміх, лоскотною тихою тугою радісного небуття. Оповитий розмаїто-жовтим серпанком осені садок задумливо конав. Шемрали верхів’я дерев тобі про останнє… Молитовним пісне похороном линули з хати звуки сопілки, на котрій тужила Іна за вікном. Тужила за весною. А за осінню?

Осінь – то вогневий птах, що, майнувши злото-шюмінним крилом,

сконає, спопеліє дощенту. Шалений танок різнобарвної смерті, що ниже в бурштинове намисто гаї і садки. Ти полюбив осінь (Г. Михайличенко).

II. Опишіть якусь пору року (не обов’язково осінь), вживаючи поетизми.

Вправа 10. Знайдіть експресивну лексику, підкресліть її. Поясніть,

як досягається в ній експресивність.

Гірляндитьмяногонамистана гілляхяблуні вились, і тицвілачарівно-

чиста (В. Чумак). Біжить веселий дощик-золотавець ізолотить поливою

сліди (Л. Горлач). Талого снігу платочки сивенькії, Дощик срібненький,

холодний вітрець, Проліски в рідній травиці тоненькій, – Се була про-

весна, щастя вінець? (Леся Українка). Аж ніяк не всі дорослі викликають

у Ягнича до себе приязне ставлення. Є такий крутійло, фальшивець,

словоблуд, зустрінеться десь пика така мерзенна, повзуча, що він би її

не бачив, не людина – гидота (О. Гончар).

З вірменського гумору

Мав сина гордий багатій.

То був не син, а божа кара. –

Картяр, гуляка, лиходій,

Ледачий бовдур і нездара.

Не шкодував грошви татусь,

Не полишав синочка в скруті,

А той, не дуючи і в ус,

Сім літ учився в інституті.

І ось одержувать диплом

Він скаче в місто скакуном.

Спинився кінь біля воріт,

Студенти збіглися веселі.

Лакей гуляки, сивий дід,

Диплом виносить на тарелі.

Зареготав багацький син,

Старого ляснувши по спині:

– Неси диплом іще один –

Моїй чудесній конячині. –

Старий віддав йому чолом:

– Розумно зволили сказати.

Якщо ослу дали диплом,

Чому ж коневі тежне дати? (П. Глазовий).

Вправа11. Прочитайте текст. Знайдіть слова, що належать до експресивної лексики з негативним забарвленням.

Давайте чесно. Дурні у нас є? Свої. Рідні. Доморощені.

А брехуни? А злодюги? А братопродавці?

То чому ми з ними такі делікатні?

Чому злодія несміливо називаємо несуном?

Брехуна – обіцяльником?

Ледацюгу – інертним?

Братопродавця – інтернаціоналістом?

А дурня навіть не знаємо, як назвати. Боїмося образити. Ущемити його амбіції. Наче він у нас в золотому фонді рахується. Ніби занесений у Червону книгу. Чи, як пам’ятник старовини, охороняється законом. Коли вже й котимо його донизу, то так обережно, як порцелянову вазу. Щоб, не дай Боже, щось собі не пошкодив.Зі щабля на щабель. Зі сходинки на сходинку. Щоб і зарплата в нього не менша була, ніжна попередній, і блага з поблажками…А може, принципово? Правду? Гостру. Гірку. Запакувати. Написати: «Дурень! Не кантувати!» І опустити. Одразу ж на той щабель, що він заслужив (Є. Дудар).

Практичне заняття №4

Фразеологія. Класифікації ФО (4 год.).

ПЛАН

1. Фразеологія як розділ мовознавства. Напрямки фразеологічних досліджень.

2. Фразеологічне значення. Системні відношення у фразеології.

3. Класифікація фразеологізмів.

3.1.Семантична класифікація.

3.2.Генетична класифікація ФО. Функціональна класифікація.

3.3.Функціонально-стильові розряди фразеологізмів

3.4.Тематичні групи фразеологізмів.

Література до теми

1. АвсентьєвЛ. Г. Сучасна українськамова. Фразеологія/Л. Г. Авсентьєв. – Харків: Вища шк., 1983. – 137 с.

2. Алефіренко М. Ф. Теоретичні питання фразеології/М. Ф. Алефіренко. – Харків: Вища шк., 1987. – 135 с.

3. Івченко А. Українська народна фразеологія: ономасіологія, ареали, етимологія. – Харків,1997.

4. Мойсеєнко А. К., Бас-Кононенко О.В., Бондаренко В. В. Сучасна українська літературна мова. Лексикологія. Фонетика: Підручник. - К.: Знання, 2010. - 270 с.

5. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. – К.,1973.

6. Сучасна українська літературна мова: підручник/[за ред. А. П. Грищенка]. – К., 1997.

7. Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія. – К.,

8. 1973.120

9. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія/[за ред. І. К. Білодіда]. – К.: Наук. думка, 1973. – С. 151–158, 173–178.

10. Сучасна українська літературна мова: підручник/[за ред. А. П.Грищенка]. – К., 1997.

11. Сучасна українська літературна мова: підручник/[за ред. М. Я. Плющ]. – К., 2000. – С. 135–137.

12. Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. Фразеологія сучасної української мови: Навч. посіб. - К.: Знання, 2007. - 494 с.

13. Шкуратяна Н. Г. Сучасна українська літературна мова: навчальний посібник/Н. Г. Шкуратяна, С. В. Шевчук. – К., 2000.

14. Фразеологічний словник української мови: в 2 томах. – К.,1998.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Фразеологія як наука.

2. Назвіть основні напрями фразеологічних досліджень.

3. Фразеологічне значення.

4. Предмет, об’єкт фразеології.

5. Основна одиниця фразеології.

6. Дайте визначення синхронній та діахронній Ф.

7. Назвіть за якими ознаками класифікують ФО.

8. Класифікації Булаховського, Виноградова.

9. Структурна класифікація.

10. Функціональна класифікація.

11. Як класифікують ФО за джерелом утворення?

12. Синтаксична, морфологічна класифікації.

Завдання для письмового виконання