Форми і методи поточного контролю6 письмове і усне індивідуальне опитування

План

1. Поняття і значення митного режиму.

2. митна вартість.

3. Види мита.

4. Порядок нарахування мита

Література до теми 7,8

Семінарське заняття №5

Тема 5. Загальна характеристика квотування і ліцензування. Порушення митних правил

Мета заняття: добитись усвідомлення теми, основних понять, виявити рівень знань щодо квотування та ліцензування

Форми навчання: семінар-бесіда

Методи навчання: бесіда, обговорення

Форми і методи поточного контролю: індивідуальне опитування

План

1. Товари, що підлягають ліцензуванню та квотуванню.

2. Сертифікація товарів.

3. Країна походження товарів.

4. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Література до теми 9,10.

 

Тема 1. Митне право України

План

1. Поняття, предмет, метод митного права.

2. Види митних відносин.

3. Джерела митного права.

Література:17-31

 

Поняття, предмет, метод митного права.

Поняття митного права виводиться із загальнотеоретичних підходів до права як галузі, законодавства, науки та навчальної дисципліни. Ми виходимо з того, що об'єктивний поділ права на публічне та приватне привело до появи двох над галузей. Це приватне право та публічне, в рамках яких є декілька галузей права України, що відзначаються стабільними предметом та методами правового регулювання. На перетині публічних та приватних інтересів виникають гібридні галузі права, що вбирають у себе елементи базових галузей права, але мають відносно самостійний аспект прояву предмета правового регулювання.

У рамках других та третіх прийнято розрізняти правові інститути чи підгалузі законодавства. Саме до таких і належить митне право України. Питання про місце митного права в правовій системі є суперечливим. Одні обґрунтовують можливість виділення митного права в самостійну комплексну галузь права, другі визначають митне право як підгалузь адміністративного права, треті — як інститут адміністративного права. Цієї позиції дотримується й більшість вчених у галузі адміністративного права України.

Митне право – це комплексна галузь права, система встановлених(санкціонованих) державою правових норм різної галузевої приналежності, що регулюють суспільні відносини у сфері митної справи і митної політики.

Предмет митного права – суспільні організаційні відносини, що складаються в процесі переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Ці відносини є управлінськими, тобто відносинами влади підпорядкування. У той же час вони є майновими, але стосуються особистих немайнових. Окрім цього митне право охоплює процесуальні правовідносини.

Предмет митного права складає владно розпорядча діяльність митних органів під час здійснення митної справи.

У МК України визначені основні види суспільних відносин яких і складає предмет регулювання митного права.

Під час визначення митного права необхідно враховувати сферу митної справи, що охоплює будь-які дії, пов’язані з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон; наявність спеціальних суб’єктів – митних органів; практичну реалізацію ними наданих для здійснення митної діяльності повноважень, наявність у ній специфічного об’єкта регулювання – це товари, тобто будь-яке рухоме майно, у тому числі валюта, валютні цінності, електрична, теплова, інші види енергії і транспортні засоби.

Метод митного права – це сукупність правових прийомів(засобів і способів), за допомогою яких здійснюється вплив на суб’єктів.

Урегульовані митним правом суспільні відносини різноманітні, але усі вони виникають у зв’язку зі здійсненням митної справи. Норми митного права упорядковують, закріплюють і охороняють найбільш раціональні суспільні відносини в митній сфері. У той же час митне право охоплює деякі цивільні відносини: зберігання товарів, транспортних засобів і рідко предметів на митних ліцензійних складах, надання послуг з митного оформлення, відшкодування заподіяної незаконними діями митних органів шкоди.

Митне право регулює відносини між його суб’єктами на засадах підлеглості. Регулювання митних відносин здійснюється шляхом адміністративного нормотворення, адміністративного розпорядження та правоохоронної діяльності. Такий метод не тільки відображає владну природу державного управління, односторонність і обов’язковість приписів для зобов’язаних осіб, але допускає деякі елементи цінності.

Існує два основних методи правового регулювання:

1. Імперативний (метод владних приписів) – він передбачає право митних органів накладати певні обмеження у відношенні прав володіння, користування і розпорядження товарами і транспортними засобами, які переміщуються через митний кордон України.

2. Диспозитивний (метод координації) - цей метод використовують в митному праві як допоміжний. За його допомогою регулюються деякі обов’язкові відносини між митними органами з однієї сторони і митним брокером, перевізником, власником приватного митного складу з іншої.

Системність митного законодавства вказує на його ієрархію і неможливість підзаконним нормативним актом установлювати інші правила, ніж це встановив закон. В останні роки системність із наданням ратифікованим Україною міжнародним конвенціям і договорам статусу національного закону одночасно означає узгодженість внутрішнього законодавства із загальними тенденціями розвитку світового гуманітарного та економічного законодавства. Митне право не допускає інших джерел: звичаєвого права, договорів, судових прецедентів. Це пояснюється тим, що при реалізації митної політики митні органи та їх посадові особи повинні керуватися виключно нормами права і за їх межі виходити не можуть. Це стосується й розв'язання суперечливих питань.

У той же час митне право може розглядатися як наука — система поглядів, теорій та уявлень про урегульовані митним законодавством відносини. Варто відзначити, що в Україні разом із становленням митного законодавства виросла когорта науковців, що спеціалізуються на вивчені, аналізі та розробці теоретичних засад митного права.

 

Види митних відносин.

Залежно від конкретної мети, підстав виникнення, порядку регулювання виділяються такі види митних відносин:

- Відносини, пов'язані з організацією митної справи. Вони виникають між органами державної влади з митними органами, всередині і системи митних органів під час здійснення покладених на них функцій.

- Відносини, пов'язані з переміщенням через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Виникають між митними органами й особами, що переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон.

- Відносини, пов'язані із встановленням та регулюванням ми­тних режимів. Виникають між митними органами, між митними органами й особами, що переміщають товари і транспортні засоби через митний кордон України.

- Відносини, пов'язані зі стягуванням митних платежів. Вини­кають між митними органами й особами, що переміщають товари і транспортні засоби через митний кордон України.

- Відносини, пов'язані з попередніми операціями. Виникають у зв'язку з повідомленням митних органів про перетин митного кордону про намір вивезти товари і транспортні засоби за межі митної території України; з доставкою товарів, транспортних засобів у місце, зумовлене митним органом тощо.

- Відносини, пов'язані з митним оформленням. Виникають у зв'язку з операціями та діями посадових осіб митних органів з метою забезпечення митного контролю за переміщенням через митний кордон товарів і транспортних засобів і застосування засобів державного регулювання такого переміщення.

- Відносини, пов'язані з митним контролем за товарами і транспортними засобами, що переміщуються через митний кордон. Такі відносини виникають у зв'язку з перевіркою митними органами документів і відомостей, що необхідні для здійснення митних про­цедур; митним оглядом, обліком товарів і транспортних засобів, перевіркою митних платежів тощо.

- Відносини, що пов'язані з валютним контролем, виникають у зв'язку з забезпеченням митними органами дотримання валютного законодавства під час здійснення валютних операцій.

- Відносини, пов'язані з веденням митної статистики і ТН ЗЕД. Виникають у зв'язку зі збором, обробкою й аналізом митними органами даних про переміщення товарів через митний кордон, веденням спеціальної статистики.

- Відносини, пов'язані з провадженням по здійснених злочинах ні інших правопорушеннях у сфері митної справи. Виникають у зв'язку зі здійсненням митними органами дізнання у справах про контрабанду й інших правопорушеннях у сфері митної справи, які піднесено до компетенції митних органів.

- Відносини, що пов'язані з інформуванням, консультуванням і попередніми рішеннями. Виникають у зв'язку з наданням митними органами, зацікавленим особам інформації про чинні правові акти в митній сфері, консультуванням з питань митної справи й інших питань, що входять у компетенцію митних органів, прийняттям попередніх рішень по конкретних питаннях, з якими звертаються зацікавлені особи.

- Відносини, пов'язані зі звертанням у власність держави товарів, транспортних засобів та інших предметів. Виникають у зв'язку і безоплатним вилученням у власника товарів і транспортних засобів за вироком суду у вигляді санкції за злочини у сфері митної справи постановою митного органу у вигляді санкції за порушення митних правил, а також у зв'язку з вибором митного режиму, відмовою на користь держави й реалізацією зазначених товарів і транспортних засобів.

- Відносини, пов'язані з оскарженням і розглядом рішень, дій і (чи) бездіяльності митних органів та їхніх посадових осіб. Виникають у зв'язку зі звертанням у вищий митний чи інший орган з подачею вищій посадовій особі скарги на рішення, чи дії (бездіяльність) нижчих митних органів та їх посадових осіб.

- Відносини, пов'язані з організацією державної служби в митних органах і виконанням державними службовцями покладе них на митні органи завдань і функцій. У МК України регламентовані лише відносини за участю посадових осіб зазначених органів. У дійсності суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення державної служби в митних органах, винятково широкі за своїм обсягом і різноманітні за змістом. Це відносини, що виникають у зв'язку з установленням правового статусу посад у митних органах і порядку їхнього заміщення; у зв'язку з підготовкою, підбором і розподілом кадрів, зарахуванням на ті чи інші посади; у процесі діяльності державних службовців у митних органах тощо.

4. Джерела митного права — різноманітні зовнішні форми вираження норм митного права, які встановлюють загальні правила поведінки суб'єктів у митній сфері.

Митні відносини є владовідносинами і основне регулятивне навантаження припадає на нормативні акти. Під час здійснення митної справи митні органи та їх посадові особи повинні керуватися виключно нормами права.

Основним джерелом митного права є Конституція України. У ній встановлено норми, які мають загальне значення про: спрямування діяльності держави та її органів, верховенство права, міжнародні договори як частину національного законодавства України, забезпечення регулювання і захисту власності, екологічної безпеки й підтримання екологічної рівноваги на території України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки, спрямованість зовнішньо­економічної діяльності на забезпечення національних інтересів шляхом підтримання мирного й взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства та інші.

Другий рівень конституційних норм - спеціальний і встановлює вихідні засади митної діяльності в Україні. Так, відповідно до п. 9 ст. 92 Конституції України засади зовнішньоекономічної діяльності і митної справи визначаються виключно законами України. За п. 22 цієї статті виключно законами України також встановлюється державний бюджет і бюджетна система; система оподаткування; податки і збори; засади створення й функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційних ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України. До повноважень КМ України п. 8 ст. 116 Конституції України віднесено організацію й забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи.

Основне навантаження регулювання митних відносин припадає все ж таки на МК України як кодифіковане зібрання найбільш важливих норм митного права. МК України прийнято 20 грудня 2001 р. і підписано Президентом України 11 липня 2002 р.

Структурно МК України складається із преамбули, 21 розділу, що розбиті на 67 глав і мають 432 статті. Характерно, що кодекс у редакції від 20 грудня 2001р. мав 24 розділи, що були розбиті на 78 глав і мали аж 524 статті.

Структура Митного кодексу України зумовлює систему цього принц та відповідно послідовність викладення матеріалу у цьому посібнику. У той же час на наполягання Президента України і ряду народних депутатів відносини, що стосуються митно-тарифного регулювання, і в подальшому зберегли свою відносну автономію.

Положення МК України деталізуються у поточних законах. І Наприклад, Закон України "Про єдиний митний тариф" регулює види пі порядок стягнення мита. Серед інших законів України, що належать до митного права, варто відзначити такі, як "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р., "Про введення єдиного збору, що стягується у пунктах пропуску через державний кордон України" від 4.11.1999 р., "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби" від 24.05.1996 р., "Про транзит вантажів" від 20.10.1999 р., "Про звільнення від обкладення митом предметів, які вивозяться (переміщуються) громадянами через митний кордон України", "Про режим іноземного інвестування", "Про вивіз, ввезення й повернення культурних цінностей", "Про гуманітарну допомогу" та інші.

Значна кількість норм митного права міститься в підзаконних нормативних актах, які дістали назву адміністративної нормотворчості. За її допомогою наповнюються реальним змістом відправні норми законів. Окрім цього, дається трактування деяких термінів: "недобросовісний декларант", "життєво-важливі інтереси" тощо. До таких нормативних актів належать укази Президента України, постанови KM України. Це пояснюється характером митної справи та необхідністю оперативно вирішувати ряд питань щодо забезпечення вигоди для українських громадян під час перетину митного кордону, підприємців під час здійснення ЗЕД, інших джерел права.

У митному праві України присутня значна частка відомчих норм, що приймаються наказами Державної митної служби України. Державна митна служба України як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує проведення в життя державної митної політики, організовує функціонування митної системи та здійснює управління цією сферою відповідно до и.8 Положення про державну митну службу України, в межах своєї компетенції видає накази, організовує і контролює їх виконання. У передбачених законодавством України випадках її рішення є обов'язковими для виконання цеп гральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоуправління, підприємствами, закладами і організаціями всіх форм власності та громадянами. У разі необхідності ДМСУ видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні акти, Нормативно-правові акти Держмитслужби України, як і інші, підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Значне місце в сучасних умовах посідають міжнародні угоди з митної справи. Окрім вищезазначеного, ці норми охоплюють такі питання:

• процедуру догляду міжнародних поштових відправлень;

• уніфікацію митних правил при морському, залізничному, повітряному, автомобільному сполученні та змішаних перевозках;

• митне оформлення контейнерів;

• правовий статус осіб, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, і митний режим багажу, що перевозиться окремо від пасажирів.

Серед джерел митного права можна назвати такі акти:

• Публікації Міжнародної торговельної палати, наприклад Міжнародні торгові терміни - "Інкотермс 1990", "Уніфіковані звичаї й практика для документарних акредитивів";

• Документи Європейської економічної комісії ООН, наприклад загальні умови постачань, проформи контрактів тощо;

• Звичайне право (звичаї, звичаї ділового обігу);

• Господарська практика.