Побудова й модернізації СФЗ. Оцінка ефективності

 

Системі терористичного вторгнення на об'єкт повинна протистояти система фізичного захисту конкретного об'єкта. По суті, система терористичного вторгнення й система фізичного захисту є конкуруючими системами. Від того, наскільки ефективно СФЗ здатна протистояти підготовленій акції, залежать захищеність і цілісність об'єкта.

 

Таблиця 1.12 – Типові значення параметрів засобів виявлення

Засоби виявлення	Роб	Тлт, тис. год	Те, тис. год
Датчик магнітно -контактний СМК	0,99
Сповіщувач розбиття скла "Вікно-4"	0,95
Сповіщувач вібраційний "Грань-2"	0,94
Сповіщувач пасивний інфрачервоний "Фотон-5"	0,97
Сповіщувач радіохвильовий "Хвиля-2"	0,98
Сповіщувач ультразвуковий "Луна-3"	0,95	3,5
Сповіщувач периметричний "Уран"	0,96
Сповіщувач периметричний "Годограф"	0,97
Сповіщувач периметричний "Газон"	0,96
Сповіщувач периметричний РЛД-94	0,96

 

Звідси виходить, що найголовнішим досягненням у галузі охорони об'єктів є створення максимально ефективної системи фізичного захисту. Вдале поєднення організаційних і технічних засобів для досягнення необхідного, але достатнього рівня захищеності об'єкта, є винятково важким питанням у сфері безпеки.

З наведеної схеми на рис. 1.9 виходить, що рішення про реалізацію проекту СФЗ приймається за результатами попередньої оцінки ефективності проекту.

В основу створення СФЗ слід покласти принцип превентивності. Його можна реалізувати по-різному. Стосовно до СФЗ об'єкта це означає, що чим раніше буде виявлено вторгнення, проведена оцінка його масштабу й з більшою ймовірністю буде відбита погроза, тим ефективніше СФЗ. Сучасні технології проектування дають можливість досить швидко нарисувати структурні схеми, сформувати специфікацію та ін. На цьому фоні зростаючу роль здобуває так зване концептуальне проектування СФЗ.

У результаті концептуального проектування формується концепція забезпечення безпеки конкретного об'єкта, приймаються основні стратегічні рішення щодо варіантів побудови СФЗ і оцінюється її майбутня ефективність. На цьому фоні закладаються кількісні й якісні характеристики технічних засобів охорони.

Побудова СФЗ – завжди об’єктно-орієнтований процес. Не може бути універсальних СФЗ і рішень для об'єктів навіть одного класу. Наприклад, для ГЕС на гірській річці й на рівнинній. Разом з тим застосування стандартних апробованих технічних рішень для ряду місць об'єкта дозволяє значно скоротити строки створення СФЗ.

Практика показує, що існують два полярні підходи до побудови СФЗ.

Перший має на увазі введення в систему великого штату сил охорони й розробку організаційних заходів. Мається на увазі опора на людський фактор. У цьому випадку технічна складова є засобом оперативного зв'язку й засобом огляду.

Другий спосіб має на увазі максимальне скорочення кількості контролерів і охоронців, заміняючи їх технічними засобами, а сили охорони використовують тільки для припинення дій порушників за сигналом тривоги й команді від пульта централізованої охорони (ПЦО).

Очевидно, що жоден з наведених підходів у чистому вигляді при побудові серйозних СФЗ не застосовується завдяки своїй неефективності. Перший спосіб може використовуватися як тимчасова альтернатива на етапі розгортання інженерно-технічних засобів. Другий спосіб має право на життя при охороні квартир, магазинів і невеликих підприємств.

З усього різноманіття специфічних завдань і, відповідно, проблем при концептуальному проектуванні варто виділити дві, найвпливовіші на весь процес побудови СФЗ.

Головною проблемою при побудові СФЗ є вибір сценарію вторгнення, що прямо пов'язаний з моделлю порушника.

 

Рисунок 1.9 – Процес створення (модернізації) СФЗ, КСБ

Під моделлю порушника варто розуміти якісні й кількісні характеристики порушників, що діють за єдиним сценарієм вторгнення. При розробці й виборі сценарію вторгнення одного виявлення факту вторгнення недостатньо. Обов'язково додатково слід оцінити його масштаб.

Зрозуміло, що при концептуальному проектуванні СФЗ усіх варіантів дій порушника врахувати практично неможливо. Тому застосовується метод так званого поглинання. При цьому передбачається розробка ряду сценаріїв і вибір з них найнебезпечнішого і ймовірного й робиться припущення, що, якщо СФЗ вміє відбити найнебезпечніший сценарій, то менш небезпечні сценарії вона нейтралізує гарантовано. У результаті найнебезпечніший сценарій вибирається як базовий і називається проектним. При подальшій побудові й проектуванні технічної складової СФЗ всі рішення спрямовані на відбивання проектного сценарію.

Після вибору проектного сценарію з'являється друга проблема – оцінка властивостей СФЗ відбити проектний сценарій. Це визначається при оцінці ефективності СФЗ.

Вирішення питання оцінки ефективності СФЗ на етапі розробки базується на методах моделювання. Сутністю оцінки ефективності СФЗ є математичне «зіткнення» моделі СФЗ і моделі порушника в рамках проектного сценарію. Якщо результат «зіткнення» на користь СФЗ, то концептуальні рішення, які були використані, вважаються достатніми й приймається рішення про створення СФЗ у тому вигляді, що був запропонований у концепції. Якщо результат «зіткнення» не на користь СФЗ, проект допрацьовується: формуються пропозиції щодо його поліпшення. Далі робиться припущення, що сформовані пропозиції реалізовані й проводиться друга ітерація оцінки та ін. – доти, поки дії порушника не будуть відбиті. Така процедура оцінки СФЗ проводиться щодо кожної мети об'єкта.

Маючи інструмент оцінки ефективності, можна оцінити збільшення ефективності практично від кожного пункту з пакета пропозицій. Оцінка економічних витрат на реалізацію пропозиції також можна провести до його реалізації. Отже, можна оцінити ефект СФЗ за критерієм «ефективність–вартість».

Рівень достатньої ефективності визначає замовник.

З вищевикладеного виходить, що, якщо організація - розроблювач СФЗ має апарат апріорної оцінки ефективності, вона може мати ряд переваг перед іншою організацією, яка не має такого інструмента. Наявність інструмента прогнозування дозволяє формувати пропозиції щодо підвищення ефективності не взагалі, а «прицільно».

У наш час існує кілька методик оцінки ефективності СФЗ. Найвідомішою є методика, застосована в розробленій у США програмі ASSESS. Серед вітчизняних фірм, що займаються питаннями безпеки, також є їх оригінальні розробки. Найвідоміші програмні продукти фірм «Елерон» і «ІСТА».

Незважаючи на різні можливості перерахованих методик, всі вони мають одну загальну властивість – під час роботи з ними необхідна спеціальна підготовка. Замовник, як правило, не завжди знайомий з цими програмами. Він через оператора-розроблювача програми (або навченого маніпуляціям власного фахівця) вводить дані й одержує кінцевий результат. Алгоритми роботи програми, моделі, обмеження й допущення, зроблені програмістом, замовникові невідомі. При цьому якість остаточних оцінок тим вище, чим вище рівень експерта при введенні даних. Однак кваліфікований експерт може оцінити параметри й без застосування таких складних програм. З огляду на нечіткість тактик дій порушника, експертні оцінки «на калькуляторі» не набагато поступаються щодо точності оцінкам, зробленим складними програмами, а з економічної точки зору значно дешевше.

Ефективність СФЗ і КСБ оцінюється коефіцієнтами ефективності КСФЗ і ККСБ, відповідно.

Модель оцінки ефективності зручно інтерпретувати як взаємодію двох «конкуруючих» систем: «СФЗ – Порушник».

Оскільки в реальній ситуації синхронізації дій порушника й СФЗ немає, реагування завжди відстає від початку реалізації погрози на якийсь час.

СФЗ об'єкта характеризується двома групами функцій:

– пасивна – визначає здатність системи виявляти несанкціоноване вторгнення й оцінювати його масштаб у будь-яких умовах обстановки. Ця функція оцінюється ймовірносно-тимчасовими показниками;

– активна – визначає здатність системи припиняти дії порушника в умовах будь-якої обстановки. Ця функція оцінюється також ймовірносно-тимчасовими параметрами, але при її оцінці, крім того, використовується модель бою.

ККСБ характеризує пасивну функцію: враховує кількість рубежів сигналізації, способи установки сповіщувачів, строки експлуатації ТСО, рівень підготовки порушника з обходу технічних засобів виявлення (ТСО), а КСФЗ – активну функцію: характеризує комплексну оцінку, враховує динаміку взаємодії сил реагування з порушником. Як параметри використовуються лінійні, швидкісні й тимчасові параметри руху порушника й сил реагування, а також імовірність позитивного для сил реагування результату бойового зіткнення (Р_б). Загальна функціональна модель взаємодії порушника й СФЗ зображена на рис. 1.10.

На практиці можна використати різні схеми охорони об'єктів, але базовими серед них є:

– припинення нападів безпосередньо в зоні відчуження силами спеціальних підрозділів – сили реагування розміщені в смузі відчуження;

– припинення нападів після смуги відчуження на шляху до об'єктів на території, що охороняється, – сили реагування розміщені на території об'єкта;

– припинення нападів на території місця розташування мети зі створенням умов неможливості виконання завдань порушникам – сили реагування або зосереджені в місцях постійної дислокації, або перебувають на маршруті патрулювання.

Місця розгортання сил реагування не завжди збігаються з місцем розташування мети. Їх необхідно заздалегідь підготувати в інженерному відношенні і перевірити на них працездатність систем оперативного зв'язку.