Напрямки вдосконалення організації технічного обслуговування на виробництві

 

Процеси ремонтів на підприємствах відчутно відстають, як по своїй технологічній, так і по організаційній підготовці. За рахунок низького рівня продуктивності праці в ремонтних майстернях знижується рівень продуктивності праці в цілому по підприємстві.

Це тому, що на підприємстві завжди увага приділяється випуску продукції, а ремонт обладнання не брався до уваги.

Шляхи вдосконалення ремонтного господарства (Рис. 3.2):

1. Розробка нової системи документації ГОСТ, ОСТ по організації і управлінню процесами ремонту обладнання, в якій в першу чергу повинен бути відображений національний і зарубіжний досвід

2. Вдосконалення методів планування і економічного стимулювання роботи ремонтних бригад

3. Спеціалізація ремонтного господарства на рівні галузі, регіону, підприємства.

На деяких підприємствах отримала розповсюдження інспекційна система технічного обслуговування і ремонту, при якому проведення ремонту залежить не від строку експлуатації обладнання, а від фактичної потреби в ньому.

4. Введення АСУ дозволяє планувати ремонтні роботи, контролювати їх виконання, розподіляти трудозатрати по видах ремонту і аналізувати їх, раціонально використовувати ресурси.

 

 

 

Рис. 3.2. Шляхи вдосконалення ремонтного господарства

 

При виробництві енергетичні витрати мають питому вагу в собівартості. Економія енергії при збільшення її потреб стає одним із центральних завдань енергетичного господарства.

Неминучі втрати при її виготовлені, розподіленню та використанню при правильній організації енергетичного господарства та виробництва можу бути зменшені та приведенні до мінімуму. Виявлення джерел втрат палива, електроенергії, пари, тощо, розробка та здійснення організаційно-технічних заходів для їх скорочення – найважливіше завдання енергетиків, механіків.

Аналіз використання енергоресурсів показує, що втрати енергоресурсів пояснюється неповним згоранням палива незадовільним станом електромереж та електрообладнання, недостатньою теплоізоляцією теплопроводів, технічним відставанням технологій та енергетичного обладнання.

Основні шляхи покращення використання енергії та палива:

1. Скорочення або ліквідація прямих витрат енергії, що досягається організацією систематичного контролю за технічним станом енергетичного обладнання, забезпечення рівномірного розподілення електроенергії, систематичного огляду і профілактики ізоляції електрогазопроводів, оскільки несправності викликають витікання.

2. Покращення технології та організації виробництва - введення прогресивних методів зберігання, встановлення оптимальних режимів процесів, підвищення завантаження обладнання, автоматизації виробничих процесів, не допускати виготовлення браку.

3. Зменшення втрат палива при його транспортуванню, зберіганню та спалюванні, що досягається правильною організацією розвантаження, добрим станом складського господарства, удосконалення організації праці, заробітної плати та матеріального стимулювання робітників енергетичного господарства.

4. Скорочення витрат електроенергії на технологічні та освітлювальні цілі, що має важливе значення. Неекономічна робота електродвигунів буває при недостатньому завантаженні їх за низького коефіцієнта корисної дії. А також несвоєчасного вимкнення електродвигунів при холостому ході машин (Рис. 3.3).

 

 

Рис. 3.2. Шляхи покращення використання енергії палива

 

Вся робота по скороченню втрат та по економії палива та електроенергії повинна бути обґрунтована глибокому та всебічному аналізі стану енергетики. Технології та організації виробництва на підприємстві. План організаційно-технічних заходів необхідно засновувати на цілком виразному уявленні про розміри та джерела втрат енергії та палива.

Організація складського господарства складається у виборі і обґрунтуванні виду і складу складів, їх розміщення, розміри, обладнання, а також у визначені порядку роботи складів в залежності від функцій, які вони

Напрямки вдосконалення складського господарства:

- поглиблення спеціалізації та кооперації;

- використання нових форм автоматизації та механізації складських приміщень, широке використання комп’ютеризованих інформаційних систем обліку й обробки інформації та різної документації;

- поліпшення діяльності системи матеріально-технічного забезпечення, збуту продукції на основі організації й управління оптимальним рівнем запасів ресурсів і залишків готової продукції, виробів на складах та в незавершеному виробництві;

- раціональне планування розвитку й розміщення елементів системи складського господарства підприємства та його підрозділами.

Раціонально організоване транспортне господарство зобов’язане безперервно покращувати свою роботу за наступними основними напрямками: механізація навантажувально-розвантажувальних робіт, покращення використання транспортних засобів, організація попереджувального ремонту транспортних засобів. Склад транспортного господарства підприємства залежить від характеру випускаючої продукції, виробничої структури, типу і масштабів виробництва.

В зв’язку із збільшенням обсягів виробництва продукції та розширенням дистриб’юторської мережі виникла проблема у забезпеченні виробництва транспортом. Наявні транспортні засоби не спроможні забезпечити виконання встановленого плану реалізації. В автомобільному парку підприємства є в наявності вантажний автомобіль «IVECO», який на даний час знаходиться в неробочому стані. Ремонт даного автомобіля вантажопідйомність якого складає 3,5 тони, здатна в повній мірі забезпечити потребу в транспортних засобах.

Після здійснення заходу по ремонту вантажного автомобіля буде повністю ліквідовано застої готової продукції на складі. В наслідок чого ПП «Ларіс» отримувала збитки.

Економічна ефективність інвестицій – це показник, обернений до терміну окупності. Він показує, скільки коштів підприємство отримає на кожну грошову одиницю інвестованих коштів.

Отже, проводити капіталовкладення у проект по ремонту автомобіля «IVEKO» досить доцільним і матиме позитивний економічний ефект.

При централізованому методі ремонт всіх видів і деякі роботи по технічному обслуговуванню проводяться силами ремонтно-механічного цеху РМЦ. Цей цех займається ремонтами і має спеціалізовані ремонтні бригади, необхідне універсальне обладнання, запчастини, матеріали. Він застосовується на підприємствах одиничного і дрібносерійного виробництва.

При децентралізованому методі всі види ремонтних робіт і виготовлення змінних деталей здійснюється силами і засобами цехових ремонтних служб. РМЦ підприємства виконує роботу по ремонту і модернізації складного і габаритного обладнання, виготовляє запчастини масового застосування, відновлює деталі, які вимагають спецобладнання і оснастки. Цей метод використовують в крутосерійному і масовому виробництві з великим числом обладнання в кожному цеху.

Змішаний метод характеризується тим, що ремонтні роботи виконуються як цеховою, так і РМЦ. За РМЦ закріплюють крупні ремонти і виготовлення деталей.

При всіх методах організації ремонту обов'язково проводяться огляди (технічне обслуговування). Ці види робіт виконуються основними виробничими працівниками, які повинні вести нагляд за роботою обладнання на протязі зміни, попереджувати неподання аброзивного матеріалу на поверхні, слідкувати за рівнем масла і холодної рідини, характером шумів в редукторах, коробках швидкостей, прибиранням відходів, змазка обладнання.

Крім того, деякі види робіт здійснюються черговим ремонтним персоналом.

Комплексні бригади ремонтників закріплюються за визначеним учасником, цехом для виконання всіх ремонтних робіт.

Капітальний ремонт може проводитися окремими бригадами. Для скорочення пристроїв обладнання в ремонті всі основні ремонтні роботи виконуються в обідні перерви і вихідні дні для чого ремонтному персоналу встановлюють графік роботи, який відрізняється від основних робочих графіків.

Ці способи використовуються при ремонтних роботах без зупинки виробництва.

При капітальному ремонті може здійснюватися модернізація обладнання. Вона заключається в тому, що в конструкцію машин вносяться зміни з метою підвищення ефективності обладнання. Також при модернізації проводять заміну приладів, пристосувань, нових конструкцій.

Управління ремонтним господарством здійснюється головним механізмом, який підпорядковується головному інженеру. Головний механік керує роботою РМЦ і ВГМ, а також керує ремонтними службами і координує роботу по технічному обслуговуванню і ремонтом обладнання на підприємстві.

ВГМ на великих підприємствах складається з підрозділів бюро планово-попереджувальних робіт БППР, конструкторсько-технологічне бюро КТБ, планово-виробниче бюро ПВБ, групи кранового обладнання.

БППР організовує роботу по матеріальній і організаційній підготовці обладнання, планує всі види ремонтних і профілактичних робіт, організовує правильну роботу по експлуатації обладнання, керує роботою мастильного господарства, створює парк запчастин, веде облік і зберігання обладнання, розробляє міроприємства по механізації ремонтних робіт, створює графіки ремонтів.

КТБ – здійснює всю технічну підготовку системи ППТ і всі види ремонтних робіт, включаючи модернізацію. Воно складається з груп - конструкторської, технологічної, паспортизації обладнання, технологічного архіву ВГМ.

ПВБ планує, регулює, аналізує і контролює виробничу, екологічну діяльність всіх ланок ремонтного господарства, оформляє замовлення встановлює ліміти на матеріали, складає звіти.

Група кранового обладнання слідкує за експлуатацією і станом всіх піднімально-транспортних механізмів і підкранових шляхів, планує і контролює виконання графіків ремонту піднімально-транспортного обладнання.

Ремонтне господарство в цеху очолює механік. Майстри і бригади, які безпосередньо керують роботами по нагляду, ремонту обладнання підпорядковуються механіку цеху, а майстрам - чергові слюсарі.

Процеси ремонтів на підприємствах відчутно відстають, як по своїй технологічній, так і по організаційній підготовці. За рахунок низького рівня продуктивності праці в ремонтних майстернях знижується рівень продуктивності праці в цілому по підприємстві.

Це тому, що на підприємстві завжди увага приділяється випуску продукції, а ремонт обладнання не брався до уваги.

Шляхи вдосконалення ремонтного господарства:

Розробка нової системи документації ГОСТ, ОСТ по організації і управлінню процесами ремонту обладнання, в якій в першу чергу повинен бути відображений національний і зарубіжний досвід

Вдосконалення методів планування і економічного стимулювання роботи ремонтних бригад

Спеціалізація ремонтного господарства на рівні галузі, регіону, підприємства.

На деяких підприємствах отримала розповсюдження інспекційна система технічного обслуговування і ремонту, при якому проведення ремонту залежить не від строку експлуатації обладнання, а від фактичної потреби в ньому.

4. Введення АСУ дозволяє планувати ремонтні роботи, контролювати їх виконання, розподіляти трудозатрати по видах ремонту і аналізувати їх, раціонально використовувати ресурси.