Які показники слід вважати критеріями соціального прогресу? Чому?

Критерием социального прогресса является мера свободы, которую общество в состоянии предоставить индивиду, степень гарантированной обществом индивидуальной свободы.Прогрессивно то, что способствует возвышению гуманизма.

Чем полнее удовлетворяются разнообразные потребности человека в пище, одежде, жилье, транспортных услугах, его запросы в духовной области, чем более нравственными становятся отношения между людьми, тем доступнее для человека делаются самые разнообразные виды экономическо и политической, духовной и материальной деятельности. Чем благоприятнее условия для развития физических, интеллектуальных, психических сил человека, его моральных устоев, тем шире простор для развития индивидуальных, присущих каждому отдельному человеку качеств. Короче говоря, чем человечнее условия жизни, тем больше возможностей для развития в человеке человеческого: разума, нравственности, творческих сил.

У чому полягає світоглядна функція філософії?

Мировоззренческая функция заключается в том, что, познавая философию, человек воспроизводит определенный взгляд на мир. Характер ее представлений о мире способствует определению определенной цели. Их обобщение создает общий жизненный план, формирует идеалы человека. Мировоззрение не может быть лишь суммой знаний. В мировоззрении происходит определенное отношение к миру. Мировоззрение должно направлять поведение, деятельность человека в сфере практики и в познании. Но когда мировоззрение начинает исполнять роль активного регулятора деятельности, то выступает в роли методологи.

Які витоки має мораль? Як співвідносяться мораль і релігія?

Мора́ль — один из основных способов нормативной регуляции действий человека в обществе; особая форма общественного сознания и вид общественных отношений[1]. Мораль охватывает нравственные взгляды и чувства, жизненные ориентации и принципы, цели и мотивы поступков и отношений, проводя границу между добром и злом, совестливостью и бессовестностью, честью и бесчестием, справедливостью и несправедливостью, нормой и ненормальностью, милосердием и жестокостью и т. д

Религии в сложившихся исторически конфессиональных формах оказали значительное и всеобъемлющее влияние на моральные принципы народов, их исповедавших. Религиозная мораль, будучи кодифицирована в священных текстах, распространяется вместе с религиями. Следует заметить, что монотеистические религии чётче и жёстче определяют границы добра и зла по сравнению с религиями, где практикуется многобожие. Однако существуют целые культуры и цивилизации, в которых формирование морали и нравственности происходило в условиях язычества (древние греки сформулировали золотое правило нравственности и разработали само понятие этики), или которые могут выглядеть безрелигиозными (конфуцианство китайской цивилизации).

Билет № 27.

1.)Що є предметом розгляду наступних розділів філософії:

Основные понятия онтологии: бытие, структура, свойства, формы бытия (материальное, идеальное, экзистенциальное), пространство, время, движение

Онтологія - вчення про буття; гносеологія - вивчає природу пізнання; етика-вчення про мораль; аксіологія-наука про цінності; філософська антропологія - вчення про природу і суть людини.

2.Які риси характеризують філософію Платона, які філософію Аристотеля, а які притаманні їм обом (розташуйте у вигляді таблиці):

Платон а) пріоритет загального над особистішим к) Бог - деміург; м) раціональне має пріоритет над чуттєвим. б) ідеї мають незалежне існування від речей д) світ - це паралельне існування двох рівнів буття;

Арістотель в) равнозначущість загального та особистого л) Бог - першодвигун; з) пріоритет формального над матеріальним; г) ідеї присутні у самих речах як їхня форма ж) світ - це співіснування потенційного та актуального

Загальне і) телеологічність; є) емпіричний аналіз

 

Сформулюйте закон переходу кількісних змін у якісні. Наведіть приклади його дії.

Закон перехода количественных изменений в качественные (традиционная формулировка) всеобщий закон развития природы, материального мира, человеческого общества и мышления[1], говорящий о том, каким образом происходит процесс развития объектов (предметов, явлений), каков механизм этого процесса.

Также закон перехода количества в качество можно было бы назвать законом возникновения нового качества вследствие накопления количественных изменений. В диалектике развитие переход от незначительных и скрытых, постепенных количественных изменений к изменениям коренным, открытым качественным, где качественные изменения наступают не случайно, а закономерно, вследствие накопления незаметных и постепенных количественных изменений, не постепенно, а быстро, внезапно, в виде скачкообразного перехода от одного состояния к другому состоянию, через ломку линейного закона изменения и перехода к нелинейным законам и формам изменения. Закон перехода количественных изменений в новое качество момент (форма проявления) закона развития меры.

Примеры меры и скачка

1)Мера существования воды в качестве жидкости интервал от 0 до 100 С[2]

2)Мера (как изменение количества, которое не приводит к качественным изменениям):

та доза алкоголя, которая не превращает данного человека из трезвого в пьяного

рост ребенка, не препятствующий ему надевать данные предметы одежды и обуви

3)Скачок (как переход в новое качество):

из трезвого в пьяного, который больше не способен соображать и двигаться

когда одежда и обувь в определенный момент становятся ребенку малы

Для редактора отдела важно учитывать, что накопление количественных изменений происходит всегда, и, отслеживая их, можно предугадать качественные превращения то, что в СМИ собственно и называется "событиями"

Порівняйте вчення стоїцизму та епікуреїзму: виділіть загальне та опозиційне.

Стоики считали, что жизнь человека предопределено судьбой. Единственное, что зависит от человека - внутренняя оценка того, что происходит. В то же время эпикурейцы главным для человека считали удовольствие (от еды, одежды и т.д) Но самым главным удовольствием называют духовное удовольствие

Відмінне

Стоїки вбачали щастя для людини в самозбереженні, в її особистому ставленні до світу в цілому, та до себе як до частини цього світу. Епікурейці ж вбачали щастя у задоволенні, адже задоволення проповідувалося ними як шлях до свободи, звільнення від страхів, зла, марновірства та страждань.

Коротко і влучно схарактеризував обидві школи І.Кант: “Епікурейці стверджують, - казав він, - що усвідомлення правил, які ведуть до щастя, є доброчесність, а стоїки усвідомлювали свою доброчесність як щастя”. У цій фразі, можливо, і заключається все протиріччя між двома філософськими школами, адже для стоїків доброчесності якими володіє людина це найвище щастя, а для епікурейців доброчесність це лише розуміння всіх правил поведінки, дотримуючись яких можна досягти щасливого життя.

Спільне

Та були у їх поглядах і спільні ідеї, наприклад і стоїки і епікурейці вбачали щастя у пізнанні природи, адже воно звільняє людину від страхів, різних переживань і страху смерті, а також саме природа покладає щастя для людини в самозбереженні. Стоїки як і епікурейці, проповідували апатію, та саме поняття “апатія” вони розглядали по-різному, якщо епікурейці вважали її наслідком втечі від світу, то прихильники стоїцизму, навпаки, прийняттям світу, безумовною покірністю сущому як необхідному і належному. Для Епікура та його прихильників вищим типом людини є така, що дійсно звільнилась від пут світу, втекла від нього, досягла “внутрішньої свободи”, для стоїків, навпаки досконалою є така людина, що безпристрасно і байдуже сприймає цей світ та події, що в ньому відбуваються. Та вони поєднувалися в тому, що особа сама в собі повинна знайти джерело самозадоволення і щастя. Епікурейці як і стоїки виділяли три основні складові філософії: етику, логіку та фізику.