Поясніть, чому в античній філософії матеріалістичні концепції виникли раніше, ніж ідеалістичні?

Значительной чертой античной философии является попытка рационального. Матеріалізм первинною визнає матерію, природу, а свідомість, мислення - вторинним, похідним від матерії. Що оточує нас матеріальний світ існує вічно, завжди, вважають матеріалісти. Його ніхто не створив. Він існує незалежно від волі і свідомості людей. Свідомість же, носієм якої на Землі є людина, є продукт, результат розвитку і функціонування матерії, природи.

Ідеалізм же в протилежність матеріалізму первинним вважає щось нематеріальне, а саме - свідомість, дух, ідею. Дух, свідомість, згідно ідеалістам, існує раніше природи і незалежно від неї. Матерію, природу вони розглядають як результат творчої діяльності свідомості, духу. Духовне, на їх думку, породжує, визначає існування матеріального, природи.

Отже, можна сказати, що ці два поняття протилежні за значенням один одному,але не дивлячись на це, античні філософи зійшлись на думці про те, що все таки матеріалізм є первинним, бо існує вічно, незалежно від волі і свідомості людей. А ідеалістичний є вторичним, адже свідомість і дух виникає пізніше, ніж якась матеріальна річ і є результатом людської думки, ідеї.

Представники скептицизму вважають істинну картину світу недосяжною для розуму людини. Чим можна пояснити таку позицію? Чи згодні Ви з нею (відповідь аргументуйте).

Почнемо з того, що скептицизм - це філософський напрямок, що висуває сумнів в якості принципу мислення, особливо сумнів у надійності істини. Я думаю, дану позицію скептиків можна пояснити тим, що для них Абсолютне буття (Бог), настільки перевершує всі можливості людського розуму, все «природні» здібності людського пізнання, що постає як незбагненне початок світу, відокремлене від людини непроникною завісою таємниці. Розум скептиків переповнюють сумніви, які є власним мисленням.
Що стосується мого, особистої думки, то частково я солідарна з позицією скептиків. Так, як щоб зрозуміти всю сутність світу не достатньо лише жити в ньому, потрібно мислити. І коли ти починаєш мислити, твій розум наповнюється сумнівами в пізнанні «істини». Так як і розум представників скептицизму спрямований лише на пошуки істини, а не на набуття її.
Але з іншого боку вважати всі наші знання тільки відносними, що не містять в собі частинки абсолютного, - значить, по суті, визнавати повний свавілля в пізнанні. У такому випадку пізнання перетворюється на суцільний потік, де немає нічого щодо достовірного, де стираються межі між істиною і оманою, і виходить так, що ніяким положенням не можна вірити, а, отже, нічим не можна керуватися в житті. Тобто, іншими словами - це невіра в абсолютну (навіть не в відносну) істину. Мені здається це невірна постановка думки, так як без «віри» дуже складно досягти навіть самого простого!

Екзаменаційний білет №4

1. Розташуйте у хронологічному порядку: 1-епікуреїзм, 2-номіналізм, 3- сенсуалізм Локка, 4-філософія французького Просвітництва(середина XVIII ст.), 5-екзисенціалізм, 6-постмодернізм.

2. Співвіднесіть філософські школи та напрямки з іменами їхніх попередників

Екзистенціалізм - С. К’єркегор; психоаналіз-П. Д. Юркевич; неотомізм-Фома Аквінський; марксизм- А. Сен-Симон; діалектика-Геракліт,Ніколай Кузанський.

3. Наведіть приклад софізму та розкрийте помилки, які він містить. Яке місце має софістика у сучасному соціальному дискурсі

Софи́зм — ложное умозаключение, которое, тем не менее, при поверхностном рассмотрении кажется правильным. Софизм основан на преднамеренном, сознательном нарушении правил логики.

Все критяне — лжецы (Один критянин пришел на площадь и сказал: «Все критяне лжецы». Человек, сказавший это — критянин. Значит, он лжёт. Значит, он лжёт и про то, что все критяне — лжецы.) Девушка — не человек (Доказательство от противного. Допустим, девушка — человек. Девушка — молодая, значит девушка — молодой человек. Молодой человек — это парень. Противоречие. Значит девушка — не человек.)

Відкинувши загальність існуючих в суспільстві звичаїв, традицій, встановлень, софістика привела до загальності положень, що встановлюються силою розумного мислення і спілкування. Належним чином організувати їх (мислення і мова) була покликана риторика, через що остання і стала основою софістичної освіти.

Софістика перетворила освіту і виховання на самостійне завдання, що вимагає спеціальних зусиль. Вона показала, що для становлення людського розуму і моральності недостатньо природної течії самого життя

4.Вкажіть спільне та відмінне у позитивізмі та аналітичній філософії.

Спільні риси: Прихильники аналітичної філософії, так само, як і позитивісти, не мають справи з "метафізичними" проблемами, вони відкидають як ідеалізм, так і матеріалізм.

Відмінні риси: Сучасна аналітична філософія приходить або до повної ліквідації себе як філософії, при підміні філософського дослідження конкретним логіко-лінгвістичним, логіко-семантичним та ін. аналізом, або до повернення в завуальованій формі до проблем філософського характеру. При цьому для сучасної аналітичної філософії характерні прагнення поєднувати елементи різних варіантів аналізу й з'єднувати аналіз із концепціями й ін., які традиційно вважалися антитезою сучасного позитивізму.

5. В чому, на Вашу думку, полягає особливість та важливість античної філософії для світової культури і цивілізації?

У розумінні сучасної науки термін «античність» — це історія і культура Стародавньої Греції і Стародавнього Риму від виникнення перших давньогрецьких держав (кінець 3-2 тисячоліття до н. е.) і до падіння Римської імперії та завоювання Риму варварськими племенами (5 століття н. е.). Відповідно існують поняття античної філософії, античного мистецтва, античної літератури тощо. Буквальний переклад слова «античний» з латинської — «стародавній». В Європі в епоху Відродження увійшло в моду колекціонування предметів старовини, їх стали називати «антиками». Пізніше у Франції виникло вже власне поняття «античність» — для позначення всіх ранніх форм мистецтва. В міру поглиблення досліджень зміст терміна звузився.

Рівень розвитку і ступінь впливу на подальшу історію надають культурі Стародавньої Греції і Стародавнього Риму виключного характеру. В античному світі досягли розквіту всі, без винятку, сфери культури — освіта, наука, література, мистецтво. Творчість античних авторів і в науці, і в мистецтві мала гуманістичний характер, в її центрі була людина, її фізичне й духовне життя. Шедеври, створені античними письменниками, скульпторами і драматургами, стали в подальшому сприйматися як класичні, як неперевершені і гідні наслідування зразки. Давньогрецька і латинська мови є базою сучасної наукової термінології.

Становище вільних людей в античних державах принципово відрізнялося від інших давніх суспільств. Виникає демократія, громадяни користуються політичними правами, беруть участь в управлінні державою. Хоч не можна забувати і про те, що античне суспільство було рабовласницьким. Раби відігравали істотну роль в економіці давньогрецьких держав, робили свій внесок в їх розквіт, на певному етапі римської історії навіть стали основною продуктивною силою.

Екзаменаційний білет №5

1) Заповніть таблицю «Екзистенціалізм»

Хронологічні рамки	Головні школи, течії, напрямки	Представники	Основні ідеї
XX ст	релігійно-містичний екзистенціалізм (С. К'єркегор); релігійний екзистенціалізм (К. Ясперс, М. Бердяєв); атеїстичний екзистенціалізм (Ж.-П. Сартр, А. Камю), екзистенціальна або фундаментальна онтологія М. Хайдеггера.	Дві великі "хвилі" екзистенціалізму, в одній з яких відому роль відіграли німці (Мартин Хайдеггер, Карл Ясперс), а в другій — французи (Жан-Поль Сартр, Альберт Камю)	уникальности иррационального бытия человека ідея тотожності сутності й існування, ідея знаходження сутності лише через існування

2.) Знайдіть зайве: Кант, Фіхте, Ленін, Декарт, Шеллінг, Гегель, Маркс, Фейєрбах. Відповідь поясніть.

Зайве - Рене Декарт Відповідь. Серед даних філософів зайвим є Рене Декарт, т.к. він є прихильником раціоналізму, тобто представником філософії Нового часу, все решта - представники філософських напрямів, що виникли в Німеччині, зокрема німецької класичної філософії (Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фейєрбах) і марксизму (Ленін, Маркс).

3) Вкажіть причини та розкрийте сутність та значення антропологічного повороту у філософії.

Філософська антропологія або "антропологічний поворот" – це пізній період творчості філософа результатом якого мала стати фундаментальна філософська дисципліна про людину. Разом з тим, це була відповідна спроба розвинути нову форму людської самосвідомості й самоспоглядання. Завданням філософської антропології постає не продукування нової теорії людини, а перше за все прагнення "…точно вказати як з основної структури людського буття…формуються всі специфічні монополії, чинення і дії людини: мова, сумління, інструменти, зброя, ідеї, права і безправ'я, держава,.. міф, релігія, історичність і суспільність" Себто, недостатньо вказати на особливе положення людини в загальній структурі сущого. Для здійснення повного розгляду людського існування, потрібно також пояснити це становище, розкрити зв'язок людини з самим буттям

Причини: надати всім метафізичним проблемам людський вимір. Філософська антропологія розвиває ідею біологічної «незавершеності» людини, завдяки якій сама природа як би визначила відкритість її світу та її творчу здатність до створення культури.

Сутність: будь яка категорія вважається обмеженою и незавершеною якщо не містить свідомості як істинного компоненту буття. Прагнули виявити основіі сфери власне людського буття, людської індивідуальності, суб’єктивно-творчих можливостей людини; виходячи з людини і через людину пояснити її власну природу та зміст і значення навколишнього світу; описати типізовану модель індивідуальності людини

4) Сформулюйте закон заперечення заперечення, наведіть кілька прикладів його дії у природній та суспільній реальності

Закон заперечення заперечення відображає об'єктивний, закономірний зв'язок, спадкоємність між тим, що заперечується і тим, що заперечує. Цей процес відбувається об'єктивно як діалектичне заперечення елементів старого і утвердження елементів нового, тобто і в новому є старе, але в перетвореній формі, в "знятому" вигляді.

У природі прикладом такого діалектичного заперечення може бути основний біогенетичний закон всього живого. Цей закон формулюється так: онтогенез (індивідуальний розвиток виду) повторює філогенез (розвиток роду). Живий організм, набуваючи нових властивостей рис під впливом зовнішнього середовища, передає їх у спадок своїм нащадкам, які не є копією предків, але й не є чимось зовсім відмінним від них, вони повторюють їх на вищому ступені розвитку, вищій основі, набуваючи нових рис, передаючи їх у генотип свого роду. Якби те, що було і що пройдено, зовсім втрачалося і не зберігалося в тому, що є сьогодні, то будь-який розвиток був би неможливим.

Дія цього закону чітко видно в періодичному законі хімічних елементів, у розвитку живих організмів, в їх онтогенезі і філогенезі, у суспільному житті - у взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин. Дія закону заперечення заперечення можна простежити на прикладі теорії світла. Так, висунута на початку XVIII століття Ньютоном корпускулярна теорія світла була відкинута в результаті пізніших відкриттів у галузі оптики, де, як уявлялося, повністю утвердилася діаметрально протилежна хвильова теорія світла, що проіснувала до кінця XIX століття. Пізніше, завдяки теорії квантів Планка і введення Ейнштейном поняття фотона, відкинуті, здавалося б, раз і назавжди корпускулярні уявлення знову увійшли в оптику, але вже на новій основі, в поєднанні з ідеєю про хвильову природу того ж світла. (Луї де Броль).

5) Прокоментуйте у контексті християнства надану логію Ісуса Христа: "Просіть, і дадуть вам; шукайте і знайдете; стукайте, і вам відчинять; бо всякий, хто прохає отримує, і той, хто шукає знаходить, і тому, хто стукає відчиняють ".