Чим відрізняються матеріалістичне та ідеалістичне розуміння світу?

Их основное различие определяется решением вопроса о соотношении материального и духовного. Материализм признает первичной материю, т. е. извечно существующую, несотворимую и неуничтожимую объективную реальность. При этом сознание рассматривается как вторичное, производное от материи и присущее лишь ее особой форме свойство, к-рое неотделимо от существования живых человеческих индивидов. Идеализм, напротив, первоосновой всего сущего считает сознание (мышление). Он истолковывает чувственно воспринимаемую действительность либо как заданную ощущениями и мыслимую субъектом реальность (субъективный идеализм), либо как внешнее и овеществленное проявление "ничейного", абсолютного разума, составляющего сверхчувственную первооснову мира (объективный идеализм).

ИЛИ Материализм и идеализм различны главным образом вследствие различия их объектов. Объектом материалистической философии является природа и все остальное она рассматривает через “призму” природы. Главным объектом внимания идеалистической философии являются высшие формы человеческой, духовной, социальной жизни. Если за основу берется духовная жизнь человеческого общества — то это — объективный идеализм. Если же за основу берется духовная жизнь индивидуума, то это — субъективный идеализм. Материалисты идут от природы, от материи и объясняют явления человеческого духа на основе материальных причин. Идеалисты идут от явлений человеческого духа, от мышления и на их основе объясняют всё остальное. Короче говоря, материалисты идут от мира к человеку и его разуму, а идеалисты идут от человека к миру. Идеалисты пытаются объяснить низшее через высшее, а материалисты, наоборот, — высшее через низшее. Материалисты рассматривают идеальное как слепок, отражение реального. Идеалисты, напротив, рассматривают реальное как слепок-продукт идеального.

Назвіть головні ознаки інформаційної стадії суспільства.

до основних ознак інформаційного суспільства відносять: формування єдиного світового інформаційного простору і поглиблення процесів інформаційної й економічної інтеграції країн і народів; становлення й у подальшому домінування в економіці країн, що найбільш далеко просунулися шляхом до інформаційного суспільства, нових технологічних укладів, що базуються на масовому використанні технологічних інновацій, мережних інформаційних технологій, перспективних засобів обчислювальної техніки і телекомунікацій; розширення сфери послуг; домінування в соціальній структурі “класу інтелектуалів”; створення ринку інформації і знань як факторів виробництва на додаток до ринків природних ресурсів праці і капіталу, а також перехід інформаційних ресурсів суспільства в реальні ресурси соціально-економічного розвитку за рахунок розширення доступу до них; зростання ролі інфраструктури (телекомунікаційної, транспортної, організаційної) у системі суспільного виробництва і посилення тенденцій до спільного функціонування в економіці інформаційних і грошових потоків; фактичне задоволення потреб суспільства в інформаційних продуктах і послугах; підвищення рівня освіти за рахунок розширення можливостей систем інформаційного обміну на міжнародному, національному і регіональному рівнях і, відповідно, підвищення ролі кваліфікації, професіоналізму і здібностей до творчості як найважливіших характеристик послуг праці; створення ефективної системи забезпечення прав громадян і соціальних інститутів на вільне одержання, поширення і використання інформації як найважливішої умови демократичного розвитку, поліпшення взаємодії населення з органами влади.

Основными отличительными признаками информационного общества являются:

· информационная экономика;

· высокий уровень информационных потребностей всех членов общества и фактическое их удовлетворение для основной массы населения;

· высокая информационная культура;

· свободный доступ каждого члена общества к информации, ограниченный только информационной безопасностью личности, общественных групп и всего общества.

· решена проблема информационного кризиса, т.е. противоречие между информационной лавиной и информационным голодом;

· обеспечен приоритет информации по сравнению с другими ресурсами;

· информационная технология приобретет глобальный характер, охватывая все сферы социальной деятельности человека;

· формируется информационное единство всей человеческой цивилизации;

У чому полягає зв'язок між кризовими явищами ХХ-ХХІ ст. та головними світоглядними ідеями XVII-XVIII ст.?

одна з основних ідей Просвітництва — ідея залежності суспільного прогресу від поширення освіти.-наиболее реальнім и істиннім является не духовній, а матеріальній мир.Познание мира – логич. размішлениями и експериментами.

цель познания – материальное господство над окружающим миром.

Сверхїестественное считается противоестественнім.

прогрес стає усе більш раціональним і механізованим. На перший план виходить задоволення матеріальних питань - зовнішніх сторін життя. Люди не приділяють потрібну увагу розвитку духовності, що не можна не сказати про людей у період Просвіти (18 століття). Саме цікаве те, що практично через усю філософську думку 18 сторіччя проходить ідея прогресу, “розумності” світу. Саме епоха Просвітництва об’єднала всіх прогресивних людей, починаючи від політичних діячів та представників буржуазії до юристів та філософів. Мислителі звертаються не просто до розуму,а до наукового розуму, що базується на досвіді та повністю виключає релігійні заборони.

Екзаменаційний білет № 11

1. Знайдіть поняття, що мають однакове значення:

1)кордоцентризм 2)вчення про цілі та цілеспрямованість

2)телеологія 5)богослов’я

3)антропологія 3)філософія про людину

4)онтологія 1)філософія серця

5)теологія 4)вчення про буття

2. Знайдіть зайве: суб’єкт, об’єкт, матерія, абсолютна істина, емпіризм, раціоналізм, субстанція, агностицизм. Відповідь поясніть.

Зайве абсолютна істина. Тому, що всі інші грунтуються на досвіді, а абсолютна істина незаперечна і доказів не потребує.

Дайте характеристику основних історичних етапів позитивізму. Поясніть, чим зумовлений принцип зміни історичних форм позитивізму?

Из-за того, что научные открытия поставили вопрос о соотношение чувственного и раціонального момента познания, емпирического и теоретического знания в 19 веке появилося новое течение позитивизма. По мне нию позитивистов наука должна бать позитивным знаним, т.е. опираться на опыт и науке не нужна философия(метафізика). У позитивизма существует форми. Первая форма основувалась на даннях опыта, наблюдений и експерементов(представители: О.Конт, Г.Спенсер, Дж. Миль). Вторая форма-это механизм. Эта форма позитивизма сложилась тога, когда произошла революція в природознавстве. Главной проблеммой механизма была теорія познания, а одно из центральних его понятий-это опыт(представители: Е.Мах). Третья форма(неопозитивизм)- это труд ученый логиков, математиков, социологов(М.Шлик, Р.Карнам).Эта форма рассматривала проблеммы науки, начал научного знания. Все три формы позитивизма были связаны с развитием науки в 19 в.

У чому полягає сутність діалектичного заперечення? Як забезпечується безперервність розвитку?

Закон отрицания отображает закономерную связь между тем, что отрицается и тем, кто отрицает. Это объективный процесс, потому что в новом есть элемент старого, а в старом есть элемент нового. Отрицание является единством противоположностей, а именно связь старого и нового. Еще Енгельс говорил о том, что в диалектике отрицание-это не просто слово «нет». Отрицание должно быть таким, что бы дальше оно давало возможность развиваться(например, генетический закон всего живого). Если бы то, что было пройдено не сохранялось, то любое развитие было бы невозможным. Именно поетому и происходит безпрерывность развития.