Доведіть, що мова є засобом не тільки вираження, але й формування думки.

Язык - это не только средство общения, а также средство формирования и експликування мысли. Для того, чтобы точнее определить роль языка в процессе мышления, необходимо прежде всего уточнить понятие речевого мышления в его отношении к сознанию. В мозгу индивида сознание и язык образуют две относительно самостоятельные области, каждая из которых обладает своей «памятью», где хранятся компоненты, строят ее. Эти две сферы соединены между собой таким образом, что деятельность сознания всегда сопровождается деятельностью языка, выливаясь в единый реченневомисленневий процесс. Деятельность сознания выражается в процессах мышления. Сознание состоит из следующих основных аспектов: 1) познание (познавательный аспект) 2) распределения (распределительный аспект) 3) обмена (аспект взаимного обмена) 4) пользования (аспект его использования). Процесс порождения речи тесно переплетается с процессом порождения мысли, образуя единый реченневомисленневий процесс, осуществляемый с помощью механизмов речевого мышления. Необходимой предпосылкой процессов мыслительной деятельности является мышление, разносторонняя деятельность сознания, с помощью языка и механизмов речи. В процессе порождения речи можно выделить три этапа: семантический, лексико-морфологический, фонологический.

У чому, на Ваш погляд, полягають протиріччя між сучасною наукою та релігією, а навколо чого вони можуть об'єднатись?

В настоящее время в различных регионах Земли и в различных религиях отношение религии и науки выглядит также по-разному. Католицизм, опираясь на доктрину "симфонии разума и веры", разработанную Фомой Аквинским, достаточно активно использует научные достижения, а также поддерживает стремление человека к познанию. Были также осужденные те недоразумения между Церковью и наукой, в результате которых пострадали выдающиеся ученые (Г.Галилей). Православная Церковь пытается отстраниться от прямых контактов с наукой, а не осуждая ее открыто, но и приветствуя ее стремлений к углублению в тайны бытия. Протестантизм как правило оставляет вопрос о познании по усмотрению самих ученых. Ислам давно потерял интерес к сотрудничеству с передовыми отрядами науки, хотя в большинстве стран не выступает против нее. Традиционные восточные религии (брахманизм, буддизм, даосизм, синтоизм, зороастризм) считают интерес к науке и ее успехов отклонением от первых и оправданных человеческих дел и интересов. Еще дальше отстоят от науки различные древние этнические культы и религиозные верования (народов Океании, индейцев Америки и др.)., Поскольку для них и сегодня магия и колдовство возникают единственно оправданными вариантами использования человеческих интеллектуальных возможностей.

Рассматривая отношения религии и науки, можно указать еще и на их определенную внутреннюю сходство: религии (как простые, начальные, так и сложные, развитые) так или иначе, в той или иной степени используют элементы магии, то есть пытается определенные операции, процедуры применять для воздействий на какие-то предметы с целью изменения их в желаемом направлении. Экспериментальная наука в этом плане также пытается через целенаправленные действия повлиять на определенные внутренние, скрытые силы реальных явлений и процессов. Ясно, что принципы такого рода действий в науке и в религии существенно отличные, однако данная сходство создает условия как для сотрудничества, так и споры между наукой и религией.

 

 

Екзаменаційний білет № 9

1. а) Встановіть послідовність історичних типів світогляду: філософський, науковий, релігійний, міфологічний.

1-міфологічний, 2-релігійний, 3-філософський, 4-науковий

б) Виділить признак, необхідний для філософського світогляду: конкретність; абстрактність; наявність; експериментальність; системність.

Абстрактність - пізнання головного, в процесі виключення деталей. в свою чергу світогляд - це не тільки просте узагальнене уявлення про світ, це форма суспільної самосвідомості людини, вузловими категоріями якої виступають поняття “світ” та “людина”. Тому я вважаю, що саме в абстрактність є необхідним признаком, для філософського світогляду, тому що завдяки пізнанню головного ми зможемо пізнати також світ.

2. Спiввiднеcіть назви філософських концепцій з їхніми авторами або прибічниками:

1географічний детермінізм –(1)Ш. Монтеск’є;

2економічний детермінізм-(2) К. Маркс;

3технологічний детермінізм - О. Тоффлер;

4індетермінізм – Епікур.

У чому полягає сутність та значення концепції природних прав людини?

Природне право — це надане людині право, що виражає об’єктивні цінності й потреби людського буття (справедливість, рівність, істинність, розумність, свободу, гідність людського існування), є єдиним та безумовним першоджерелом правового змісту, абсолютним критерієм усіх людських настанов, у тому числі позитивного права, держави і правових інститутів

На основі вихідних засад обґєктивістських напрямів в Новий час була сформульована концепція природних прав людини, яка задекларувала основні цінності буржуазного суспільства (право на життя, свободу, результати власної праці). Ця концепція є яскравим виявом обґєктивізму. Вона проголошує природні права вічними, незмінними, незалежними від свідомості людини, волі законодавців.

У ній вперше була стверджена правова рівність людей (рівність перед законом незалежно від майнового стану, конфесії, національності, статі), народ проголошувався джерелом влади. Після християнства, яке закріпило моральну рівність людей, проголошення правової рівності було найбільшим досягненням у цивілізаційному поступі.

Основні природні права:

1. Право на життя.

2. Право на задоволення природних потреб в їжі, повітрі, воді, місці переживання.

3. Право на захист особистості, на недоторканість.

4. Право на вибір.

Значення концепції природних прав людини:

1. визначення головного для існування людини як особистості.

2. захист людини.

3. забезпечення її життєво необхідним.

Чи можлива гармонія між вірою та розумом? Поясніть вислів Блаженного Августина: «Вірую, щоб розуміти».

Вся історія української філософії виразно засвідчує, що жодних проблем у розумінні співвідношення віри і розуму не існувало. Тим і різниться українська філософія від ряду інших національних філософій. Адже своє формування вона розпочинає після прийняття християнства. В той час філософія розвивається в рамках релігійної свідомості. Українські любомудри були твердо переконані, що розумна людина не може не бути невіруючою. Любов до мудрості є нічим іншим як любов'ю до Бога. Про розум як основу віри писали ранні українські філософи митрополит Іларіон, Клим Смолятич, Данило Заточник, Кирило Турівський, Володимир Мономах.

Які світоглядні концепти сприяли становленню новоєвропейської науки? Відповідь обґрунтуйте.

Становлення новоєвропейської науки, як з’ясувалося, пов’язане з актуалізацією світоглядного та методологічного потенціалу поняття свободи, згідно з яким упорядковуються нами закони, наприклад механіки, яка вивчає закономірності природного руху “вільних матеріальних систем”. Раціональність класичної науки, яка має в своїй основі математичне природознавство, сприймається як противага середньовіччю в цілому і християнству зокрема. Але без нього була б неможлива новоєвропейська наука.

«Раціональний ірраціоналізм» християнства посприяв становленню новоєвропейської науки. Саме в лоні християнської думки постали ідеї прямолінійності часу, а за цим і руху, як такого, що стало основою нової фізики, а відтак і нового бачення світу загалом. Християнство привнесло ідею актуальної нескінченості в суспільну свідомість, а потім вона отримала своє належне місце в наукових побудовах.

 

 

Екзаменаційний білет № 10

1. 1) О. Тоффлер запропонував ідею:

а) соціальної революції;

б) наукової революції;

в) технологічної революції;

г) культурної революції;

д) реалістичної революції.

2) Філософія економіки А. Сміта є: а) ліберальною; б) тоталітарною;

в) ідеалістичною.

2. Знайдіть категорії, відповідні до розділів філософського знання:

онтологія-буття, гносеологія-істина, естетика-краса, етика-моральність