Аналіз законодавчих актів, що регулюють ціноутворення на лікарські засоби.

Ціноутворення на препарати рослинного походження.

130. Поняття валюти, її види і призначення.

131. Валютні відносини та валютні системи. Світова та Європейська валютні системи.

132. Конвертованість валюти, її види та механізми забезпечення.

133. Валютні курси та методи їх регулювання.

134. Валютні фонди, їх види.

135. Поняття та особливості валютно-правових норм.

136. Характеристика валютних правовідносин.

137. Валютне право: поняття, предмет та метод. Валютне законодавство.

138. Поняття та рівні валютного регулювання.

139. Характеристика видів валютного регулювання.

140. Система валютного регулювання.

141. Валютні обмеження.

142. Особливості торгівлі іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами – юридичними і фізичними особами.

143. Порядок перевірки пунктів обміну іноземної валюти.

144. Поняття, види та правовий режим валютних операцій.

145. Валютний контроль: правовий режим, мета, головні напрями та функції.

146. Характеристика органів, що здійснюють валютний контроль.

147. Відповідальність за порушення валютного законодавства.

Термінологія,

яку повинен засвоїти студент при вивченні навчальної дисципліни

Акредитив – договір, що містить зобов’язання банку – емітента, згідно з яким цей банк за дорученням клієнта виконує платіж на користь бенефіціара (особи, якій призначається платіж чи доручає іншому банку здійснити платіж);

Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень бухгалтерського обліку або інших правил згідно із вимогами користувачів.

Аудиторський (недержавний) фінансовий контроль здійснюють незалежні аудитори або аудиторські фірми, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

Банк — юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати в сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банк з іноземним капіталом — це банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10 відсотків.

Банківська діяльність — залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банківська корпорація - це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки.

Банківська систе́ма — сукупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють в рамках загального грошово-кредитного механізму. Включає Центральний банк, мережу комерційних банків і інших кредитно-розрахункових центрів. Центральний банк проводить державну емісійну і валютну політику, і є ядром резервної системи. Комерційні банки здійснюють усі види банківських операцій.

Банківська таємниця – інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту.

Банківське регулювання полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду.

Банківський нагляд - це система контролю та активних впорядкованих дій, спрямованих на забезпечення дотримання банками, щодо яких НБУ здійснює наглядову діяльність, встановлених нормативів.

Банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів.

Банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Безготівкові розрахунки – це грошові розрахунки, які здійснюються шляхом записів за рахунками в банках, коли гроші списують банками з рахунку платника і зараховують на рахунок одержувача.

Боргове зобов'язання - зобов'язання позичальника перед кредитором за кредитом (позикою), що виникло внаслідок випуску і розміщення боргових цінних паперів та/або укладання кредитних договорів.

Бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань та функцій, що їх здійснюють органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

Бюджетна програма - сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Бюджетна класифікація – єдине систематизоване групування доходів, видатків і фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою тощо відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна політика – діяльність органів державної влади щодо формування бюджету держави, його збалансування, розподілу й перерозподілу бюджетних ресурсів та забезпечення всеохоплюючого контролю за їх використанням.

Бюджетна система України – сукупність державного та місцевих бюджетів, побудована з урахування економічних відносин державного й адміністративно – територіального устрів і врегульована нормами права.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних
коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття
бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні,
часові та цільові обмеження.

Бюджетне асигнування – це повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів із конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Бюджетне зобов'язання — це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з яким необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.

Бюджетне право – це сукупність бюджетно-правових норм, що регулюють фінансові відносини, які виникають у зв’язку із бюджетною діяльністю, тобто утворенням, розподілом, перерозподілом і використанням коштів державного та місцевих бюджетів.

Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника
бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний
бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні,
часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетний процес - регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Бюджетний запит - документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступні бюджетні періоди.

Бюджетний контроль - це сукупність заходів, які проводять державні органи, пов'язані з перевіркою законності, доцільності й ефективності утворення, розподілу і використання грошових фондів держави та місцевих органів самоврядування.

Бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетний розпис - це документ, у якому встановлено розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів на певні бюджетні періоди відповідно до бюджетної класифікації.

Бюджетний цикл – діяльність органів державної влади й органів місцевого самоврядування, починаючи з розробки й складання проекту акта про бюджет, його розгляду й затвердження, виконання та закінчуючи складанням, розглядом і затвердженням звітності про виконання відповідного бюджету.

Бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Бюд­жетні запити — документи із відповідним обґрунтуванням обсягу бюджетних коштів, необхідних для діяльності головного розпорядника.

Бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.

Бюджетні правовідносини - це суспільні відносини, що регулюються бюджетно – правовими нормами і пов’язані з розподілом, перерозподілом і витрачанням фінансових ресурсів, акумульованих бюджетною системою країни.

Бюджетно – правові норми – регулюють суспільні відносини при формуванні бюджетної системи, розподілі доходів і видатків між окремими її ланками та здійснення міжбюджетних трансфертів, а також визначають правову регламентацію бюджетного процесу й компетенцію його учасників.

Валютне регулювання – це спеціальний правовий режим реалізації валютних відносин, який передбачає комплекс заходів, що здійснюють уповноважені державні органи, спрямовані на організацію функціонування внутрішнього валютного ринку в державі та визначення порядку проведення валютних операцій.

Валютний контроль – це комплекс заходів, що здійснюють спеціально уповноважені державні органи та інші суб’єкти, спрямовані на забезпечення дотримання учасниками валютних правовідносин, валютного законодавства України під час проведення валютних операцій.

Валютні кошти — валютні цінності: іноземна валюта готівкою, платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акредитиви та ін.) в іноземній валюті, цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі та ін.) в іноземній валюті, золото й інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин і монет, а також сертифікати, облігації та інші цінні папери, номінал яких виражено у золоті; дорогоцінне каміння.

Валютні операції - певні банківські та фінансові операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності.

Валютні цінності – це золото, срібло, платина, дорогоцінне каміння, іноземна валюта, платіжні документи та фондові цінності в іноземній валюті.

Вексель – цінний папір який підтверджує безумовне грошове зобов’язання боржника (векселедавця) сплатити векселедержателю певну суму коштів після настання певного терміну.

Видатки – це безперервне використання державою коштів бюджету і позабюджетних фондів та власних коштів підприємств, організацій, установ на потреби, що визначені державним завданням.

Видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм
та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету
не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування.

Витрати бюджету - видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів.

Відомчий фінансовий контроль здійснюють конкретні контрольно-ревізійні управління (відділи, групи) міністерств, відомств, державних комітетів та інших органів державного управління. Такий контроль спрямований на забезпечення законності та фінансової дисципліни як підпорядкованими підприємствами, установами, організаціями, так і всередині самого відомства.

Вільні ціни і тарифи – установлюються за угодою осіб, які вступають у договірні відносини і визначаються волею сторін.

Власні надходження бюджетних установ - кошти, отримані в
установленому порядку бюджетними установами як плата за надання послуг (включаючи плату за надання адміністративних послуг), виконання робіт, гранти, дарунки та благодійні внески, а також кошти від реалізації в установленому порядку продукції чи майна та іншої діяльності.

Внутрішній державний борг - заборгованість держави громадянам та юридичним особам, які придбали цінні папери.

Внутрішній фінансовий контроль – це самоконтроль організацій, підприємств, установ як за власною фінансовою діяльністю, так і за фінансовою діяльністю підрозділів, що входять до їх складу.

Гарантійне зобов'язання - зобов'язання гаранта повністю або частково виконати боргові зобов'язання суб'єкта господарювання - резидента України перед кредитором у разі невиконання таким суб'єктом його зобов'язань за кредитом (позикою), залученим під державну чи місцеву гарантію.

Гарантований державою борг - загальна сума боргових
зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України щодо повернення отриманих та непогашених станом на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями.

Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи
в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 Бюджетного Кодексу
отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Готівковий грошовий обіг - це обіг готівки (банкнот, монет), які передаються від одного суб'єкта до іншого за товари, роботи, послуги або в інших випадках, передбачених законодавством (сплата штрафу).

Готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Грошова маса - грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках і вкладах юридичних і фізичних осіб, інші грошові зобов'язання фінансових установ.

Грошово-кредитна політика — це комплекс взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених соціально-економічних цілей, заходів щодо регулювання грошового ринку, які здійснює держава через центральний банк країни.

Державне запозичення - операції, пов'язані з отриманням
державою кредитів (позик) на умовах повернення, платності та
строковості з метою фінансування державного бюджету.

Державний борг - загальна сума боргових зобов'язань
держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик)
станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного
запозичення.

Державний кредит – це суспільні фінансові відносини з приводу утворення державою фінансових ресурсів, що надходять від резидентів і нерезидентів для використання їх з метою виконання функцій держави, а також погашення державного боргу.

Державний фінансовий контроль здійснюють органи державної влади насамперед законодавчої й виконавчої; спрямований на об'єкти, що підлягають контролю незалежно від їх відомчого підпорядкування.

Державні доходи - це частина внутрішнього валового продукту, що надходить у вигляді різних грошових платежів і надходжень у власність держави для використання їх компетентними державними органами для забезпечення мети й завдань, що стоять перед державою.

Державні доходи як правова категорія — це різноманітні грошові надходження, які в процесі розподілу і перерозподілу національного доходу надходять державі і використовуються нею для здійснення своїх завдань і функцій.

Державні публічні видатки – це врегульовані нормами права суспільні відносини, пов’язані з планомірним використанням державних грошових ресурсів з метою матеріального забезпечення процесу розширеного відтворення виробництва, утримання соціальної сфери, обороноздатності і державного управління.

Державні цільові позабюджетні фонди коштів – форма утворення, розподілу і використання грошових коштів, особлива ланка фінансової системи. Їх створюють з метою акумуляції та використання коштів на строго визначені публічні цілі, що мають значення для усієї держави.

Дефіцит бюджету - перевищення видатків бюджету над його
доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та
поверненням кредитів до бюджету).

Децентралізовані фонди коштів – це кошти, що перебувають у розпорядженні окремих суб’єктів господарської діяльності і створюються за рахунок їх власних прибутків.

Джерела податкового права - це форма вираження правотворчої діяльності держави з приводу прийняття компетентними державними органами нормативних актів, що встановлюють норми податкового права.

Дотація вирівнювання - міжбюджетний трансферт на
вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.

Дотація – безповоротний, безвідсотковий, не обумовлений цільовим призначенням міжбюджетний трансферт, що надається на підставі юридичного акта в чітко визначеній сумі з одного бюджету іншому з метою вирівнювання мінімальної бюджетної спроможності, збалансування доходів і видатків бюджету отримувача.

Доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші
надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено
законодавством України (включаючи трансферти, власні надходження
бюджетних установ).

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальні податкові закони - законодавчі акти, які містять положення, що регулюють податкову систему в цілому, її основи, головні характеристики податкових важелів. В них не деталізується конкретні види податків.

Закон про Державний бюджет України - закон, який
затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо
забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду.

Залишок бюджетних коштів - обсяг коштів відповідного
бюджету, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів цього
бюджету на кінець звітного періоду.

Збір – це плата що стягується державою за право участі у чому-небудь чи право користування чим-небудь або здійснювати певний вид діяльності.

Зовнішній фінансовий контроль – здійснює сторонній орган, уповноважений на компетентні дії у сфері перевірки стану дотримання фінансової дисципліни окремими учасниками фінансових відносин.

Зовнішньоторгівельні ціни – застосовуються при здійсненні експортно-зовнішніх операцій.

Інвентаризація - це перевірка фактичної наявності коштів і матеріальних цінностей, бланків суворого обліку, цінностей нагородного фонду і звірка відповідності їх залишків даним обліку.

Інвестиційна програма (проект) - комплекс заходів,
визначених на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки та спрямованих на розвиток окремих галузей, секторів економіки, виробництв, регіонів, виконання яких здійснюється з використанням коштів державного та/або місцевих бюджетів чи шляхом надання державних та/або місцевих гарантій.

Ініціативний фінансовий контроль -здійснюється на основі рішень суб'єктів господарювання як власними силами, так і за участю сторонніх органів, насамперед аудиторських організацій.

Інститут державних та муніципальних запозичень – це врегульовані правовими нормами відносини, що виникають при запозиченні коштів від резидентів – юридичних та фізичних осіб, а також від інших держав та фінансових організацій на умовах добровільності, повернення, строковості, відплатності.

Казначейське зобов'язання України - державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України.

Каса — це спеціально обладнане й ізольоване приміщення для прийняття, видачі та тимчасового зберігання готівки й цінних паперів.

Касова книга – це обліковий реєстр, призначений для обліку касових операцій касиром.

Касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Касові операції - операції підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівкових коштів при проведенні розрахунків через касу підприємства з відображенням цих операцій у касовій книзі, книзі обліку розрахункових операцій.

Контроль банківський — це різні види діяльності щодо виконання завдання забезпечення надійного і стабільного функціонування банків, що доповнюють один одного.

Кошик доходів місцевих бюджетів - доходи загального фонду, закріплені БК на постійній основі за місцевими бюджетами, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Кошик доходів державного бюджету для надання міжбюджетних
трансфертів - доходи загального фонду державного бюджету, за рахунок яких здійснюється перерахування дотації вирівнювання місцевим бюджетам.

Кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Кошторисні ціни – регулюють ціноутворення на будівельну продукцію, роботи, послуги і включають компенсацію витрат підрядника та його прибуток.

Кредит — це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Кредит банківський - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на засадах забезпеченості, повернення,строковості, платності та цільового використання.

Кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету).

Ліміт залишку готівки в касі - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування — це доку­мент, який містить затверджені бюджетні призначення (встано­влені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством мають бути визна­чені на основі нормативів, і видається відповідно Мінфіном України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органом, головним розпорядником.

Метод фінансового права – спосіб юридичного пізнання, відтворення та організації юридичного знання щодо сфери публічної фінансової діяльності.

Мито – це плата, що стягується з платників за вчинення державними органами чи установами певних дій на користь платника.

Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій передбачених Конституцією та законами України.

Міжбюджетні трансферти – це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Міжнародна фінансова система – це сфера трансграничного руху фінансових ресурсів, а також осіб – постачальників/отримувачів фінансових ресурсів у певних правових та міжнародно – правовому режимах.

Місцеве запозичення - операції з отримання до бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету.

Місцевий борг - загальна сума боргових зобов'язань Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок місцевого запозичення.

Місцеві бюджети - бюджет Автономної Республіки Крим,
обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Місцеві фінанси -це регульовані у визначеному правовому полі за допомогою спеціальних методів, прийомів та інструментарію потоки коштів, які циркулюють у національній економіці через створювану на місцевому рівні систему фондів фінансових ресурсів, забезпечують здійснення місцевими органами влади своїх повноважень, надання ними послуг соціального характеру та супроводжуються виникненням економічних відносин між всіма учасниками цих процесів.

Нагляд – метод державного фінансового контролю, пов’язаний із спостереженням за дотриманням підконтрольним об’єктом встановлених чинним законодавством правил і нормативів.

Надходження бюджету - доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів.

Наступний фінансовий контроль -контроль, який здійснюється суб'єктами державного фінансового контролю по закінченню реалізації управлінських рішень і здійснення операцій з фінансовими активами за результатами фінансово-господарської діяльності та/ або по закінченню деякого періоду часу (але не частіше, ніж це встановлено законодавством України) об'єктами державного фінансового контролю з метою виявлення фінансових недоліків і порушень, прийняття управлінських рішень щодо виправлення ситуації та притягнення до відповідальності винних осіб відповідно до законодавства.

Націона́льний банк Украї́ни (НБУ) є особливим центральним органом державного управління, його емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці України - гривні.

Непрямі податки - це податки на товари і послуги, сплачені в ціні товару або включені в тариф. Оскільки непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Це так звані податки на споживання. До них відносяіься податок на додану вартість, акцизний податок, мито.

Об’єкт оподаткування – дохід (прибуток), додаткова вартість продукції, вартість окремих товарів, майно юридичних, фізичних осіб, операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку (ст. 22 ПКУ);

Обов’язковий фінансовий контроль здійснюється переважно за участю органів державної або місцевої влади, хоч у деяких випадках передбачає участь і недержавних фінансових інспекторів (особливо у сфері діяльності фінансово-кредитних установ).

Обслуговування державного (місцевого) боргу - операції
щодо здійснення плати за користування кредитом (позикою), сплати комісій, штрафів та інших платежів, пов'язаних з управлінням державним (місцевим) боргом. До таких операцій не належить погашення державного (місцевого)боргу.

Обстеження -метод державного фінансового контролю пов’язаний із дослідженням більш широкого спектра, поряд із перевіркою, показників з метою визначення фінансового стану підконтрольного об’єкта, перспектив його розвитку.

Одержувач бюджетних коштів - суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Оптові ціни – застосовуються переважно у відносинах між виробниками, постачальниками, виконавцями й покупцями та замовниками. До них відносяться оптові ціни промисловості, підприємства, закупівельні ціни.

Паспорт бюджетної програми -програми — це документ, що визна­чає суму коштів, затверджену в Державному бюджеті для вико­нання бюджетної програми, законодавчі підстави її реалізації, мету, завдання, напрями діяльності, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної про­грами.

Перевірка -метод державного фінансового контролю, пов’язаний із обстеженням і вивченням окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підконтрольного об’єкта, спосіб документального викриття незаконного та нецільового використання коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань, інших порушень чинного законодавства.

Платіж - виконання бюджетних, боргових, гарантійних чи податкових зобов'язань, що виникли в поточному або попередніх бюджетних періодах.

Платіжна вимога – доручення – складається з двох частин верхньої і нижньої. На верхній одержувач вписує свої вимоги про сплату певно суми і відсилає платнику. Платник заповнює нижню частину і передає в банк якій його обслуговує.

Платіжна картка – це імітована банком України банківська платіжна картка за допомогою якої власник картки має можливість здійснювати оплату товарів, послуг і одержувати готівку.

Платіжне доручення – розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку вказаної їм суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.

Платник податку, збору, іншого обов'язкового платежу – юридичні і фізичні особи, на яких законодавством покладено обов'язок сплачувати податки і інші обов’язкові платежі.

Погашення державного (місцевого) боргу - операції з
повернення позичальником кредитів (позик) відповідно до умов кредитних договорів та/або випуску боргових цінних паперів.

Податкова політика – це система заходів, спрямованих на формування принципів, механізмів, рівня оподаткування, адміністрування податкових платежів до бюджетів.

Податкова система – це сукупність податків, зборів і платежів, законодавчо закріплених у даній державі, принципів, форм і методів їх встановлення, зміни або скасування; дій, які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкові правовідносини – це суспільні відносини, що виникають на підставі податково-правових нори, які встановлюють, змінюють чи скасовують податкові платежі, та у зв’язку з юридичними фактами, учасники яких наділені суб’єктивними правами та несуть юридичні обов’язки, пов’язані зі сплатою податків, зборів, обов’язкових платежів до бюджетів і публічних цільових фондів та наданням податкової звітності.

Податок – це вид обов’язкового платежу, який справляється до бюджету з юридичних і фізичних осіб в порядку і на умовах визначених законодавством України.

Попередній фінансовий контроль -контроль, який здійснюється суб'єктами державного фінансового контролю на етапі розгляду і прийняття управлінських рішень та здійснення операцій з фінансовими і матеріальними ресурсами іншими активами об'єктами державного фінансового контролю з метою упередження порушення фінансового, у тому числі бюджетного, законодавства об'єктами державного фінансового контролю.

Поточний фінансовий контроль -контроль, який здійснюється суб'єктами державного фінансового контролю під час реалізації управлінських рішень та здійснення операцій з фінансовими активами за оперативною інформацією з метою дотримання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів України, на підставі яких виконуються управлінські рішення об'єктами державного фінансового контролю.

Предмет науки фінансового права – це вся сукупність знань про фінансове право та публічну фінансову діяльність.

Предмет фінансового права -це суспільні відносини, що виникають змінюються і припиняються у сфері фінансової діяльності держави.

Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі - метод управління бюджетними коштами для досягнення конкретних результатів за рахунок коштів бюджету із застосуванням оцінки ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процессу.

Проект бюджету - проект плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що здійснюються органами державної влади (органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування) протягом бюджетного періоду, який є невід'ємною частиною проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет).

Профіцит бюджету - перевищення доходів бюджету над його видатками (з урахуванням різниці між поверненням кредитів до бюджету та наданням кредитів з бюджету).

Процес легалізації брудних коштів – це складна схема послідовних дій, спрямованих на приховування справжніх джерел кримінальних капіталів завдяки трансформації фінансових операцій.

Прямі податки - встановлюються на доход та майно фізичних та юридичних осіб, які проводять сплату податків. Прямі податки встановлюються безпосередньо шодо платника, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. До таких податків відносяться податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток, податок на майно та ін.

Публічна фінансова діяльність – це планова та систематична діяльність держави й органів місцевого самоврядування у сфері мобілізації, розподілу й перерозподілу використання п