Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема 2. Правові основи оподаткування в УкраїніСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Перелік ключових понять теми: Податки та їх характерні ознаки, функції податків, юридичний склад податку, суб’єкт податку, види неподаткових доходів, поняття збору і мита, класифікація податкових платежів, податкові правовідносини та норми, об’єкт оподаткування, принципи оподаткування, джерела податкового права, елементи податкового закону, податкова система.
Податковий кодекс України прийнятий Верховною Радою України і набув юридичної сили Законом України № 2755 – VI від 2 грудня 2010 р., підписаний Президентом України. Податковий кодекс складається з 19 розділів в т.ч. Прикінцеві положення, 340 статей. Ст. 7 – закріплює загальні засади встановлення податків і зборів; Ст. 8 – види податків і зборів; Ст. 9 – загальнодержавні податки і збори: всього 18 податків, зборів і мито: 6 податків; 7 зборів; 1 мито; 4 плати. Ст. 10 – місцеві податки і збори: всього 5 податків і зборів: 2 податки; 3 збори. Термін „податок” може розглядатися як правова і як прикладна категорії. Правова, тому що встановлюється виключно вищим органом державної законодавчої влади і базується на актах вищої юридичної сили. Як прикладна категорія, податок становить національний, безвідплатний, безповоротній, безумовний і обов’язків платіж, що надходить від юридичних і фізичних осіб до бюджету відповідного рівня на підставі акта Верховної Ради України або ради місцевого самоврядування. Податки – найбільш важливий і впливовий інструмент регулювання економічних відносин та інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян. Податки відіграють значну роль у формуванні доходної частини бюджету. Податок – це вид обов’язкового платежу, який справляється до бюджету з юридичних і фізичних осіб в порядку і на умовах визначених законодавством України. Збір – це плата що стягується державою за право участі у чому-небудь чи право користування чим-небудь або здійснювати певний вид діяльності. Мито – це плата, що стягується з платників за вчинення державними органами чи установами певних дій на користь платника. Юридичні ознаки податку: ▪ закріплений актом компетентного органу держави; ▪ індивідуальна безоплатність і безумовність; ▪ безповоротний характер податків; ▪ не цільовий характер (абстрактність) податків; ▪ податок зараховується до бюджету відповідного рівня; ▪ обов’язковий характер податку; ▪ платіж у грошовій формі. Податки покликані виконувати ряд функцій, які визначають сутність і обумовлюють їх призначення: фіскальна (fiscus (лат.) – держказна) функція; регулююча; стимулююча; контрольна; розподільча. Елементи податку: Виділяють основні (суттєві) та додаткові (факультативні) елементи додатку. Основними є ті його складові, без яких податкове зобов’язання та порядок його виконання не може вважатися визначеним (встановленим). До основних елементів належить (ст. 7 Податкового Кодексу України): ● платник податку (суб’єкт); ● предмет і об’єкт оподаткування; ● податкова база; ● податковий період; ● ставка податку; ● порядок і способи обчислення податку; ● способи та строки сплати податку та порядок подання звітності. Факультативні (додаткові)– відсутність яких у податку не впливає на ступінь визначеності податкового зобов’язання, їх наявність не є обов’язковою. До них відносяться: ● податкові пільги; ● повернення не правильно сплачених сум податків; ● відповідальність за порушення норм податкового закону; ● обов’язок подавати декларацію і т.д.; Класифікація податкових платежів: 1) За територіальною ознакою: · загальнодержавні податки і збори; · місцеві податки і збори. 2) Залежно від платника: · які сплачують юридичні особи; · які сплачують фізичні особи; · змішані податки і збори. 3) За методом (формою) оподаткування: · прямі; · непрямі. 4) Залежно від спрямування: · які зараховуються виключно до ДБУ; · які зараховуються до місцевих бюджетів; · пропорційні податки і збори; · податки і збори з яких формуються цільові позабюджетні фонди коштів. 5) Залежно від періодичності сплати: · разові; · систематичні. 6) Залежно від характеру виконання: · загального призначення; · цільові. Платник податку, збору, іншого обов'язкового платежу – юридичні і фізичні особи, на яких законодавством покладено обов'язок сплачувати податки і інші обов’язкові платежі Платники податків поділяються на дві групи, в залежності від постійного місцеперебування: резиденти; нерезиденти. Не можуть бути платниками податку: а) органи, що входять у систему органів державної влади й управління, органи місцевого самоврядування в межах виконання покладених на них функцій; б) релігійні організації. Об’єкт оподаткування – дохід (прибуток), додаткова вартість продукції, вартість окремих товарів, майно юридичних, фізичних осіб, операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку (ст. 22 ПКУ). Субєктом податкових правовідносин може бути будь-яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права, яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб’єктивних прав і обов’язків. Загальну систему принципів оподаткування сформулював Адам Сміт, але вона була розвинена його послідовниками. 1. Стабільність і передбачуваність. 2. Гнучкість – оперативна зміна елементів податку. 3. Рівновага – перш за все структурна рівновага. 4. Рухливість – зміна, переміщення податкової бази, або поява нових форм податків. 5. Вираження чіткої антиінфляційної спрямованості через податкові вилучення. 6. Зручність як для платника так і для контролюючого органу. 7. Рівність – однаковий обов’язок платників податків при рівних оцінних умовах і розмірах доходів. 8. Стимулювання для отримання більш високих доходів. 9. Економічність, щоб доходи від збору не перевищували витрати на їх контроль і збір. 10. Рівномірність охоплення. Потрібно чітко розрізняти поняття податкової системи і системи оподаткування, знати всі податки і збори, що складають систему оподаткування, основні критерії класифікації податків за видами. Податкова система являє собою сукупність податків, зборів і платежів, законодавчо закріплених у даній державі, принципів, форм і методів їх встановлення, зміни або скасування; дій, які забезпечують їх сплату, контроль контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства. Податкові правовідносини – це суспільні відносини, що виникають на підставі податково-правових нори, які встановлюють, змінюють чи скасовують податкові платежі, та у зв’язку з юридичними фактами, учасники яких наділені суб’єктивними правами та несуть юридичні обов’язки, пов’язані зі сплатою податків, зборів, обов’язкових платежів до бюджетів і публічних цільових фондів та наданням податкової звітності. Найголовніша особливість податкових правовідносин полягає у тому, що вони виникають у процесі публічної фінансової діяльності, а галузевою ознакою є те, що однією зі сторін завжди є держава (уповноважений нею орган). Специфікою податкових правовідносин є: а) цільова системність (підпорядкована тільки податкам, зборам, обов’язковим платежам); б) формальна визначеність – норми регулюють зв’язки, що встановлюються між суб’єктами податкових правовідносин; в) забезпечені державним примусом (владно-майновий характер). Податкові правовідносини поділяють на матеріальні та процесуальні, а за структурою – на прості та складні. Об’єктом регулювання правовідносин є грошові кошти платників, які надходять до бюджетів (фондів). Суб’єктами є фізичні та юридичні особи, поведінку яких регулюють норми податкового права і які можуть стати учасниками цих відносин, носіями суб’єктивних прав та обов’язків. Досуб’єктів правовідносин зараховують державу (в особі представницьких органів, що ухвалюють нормативні акти щодо оподаткування); податкові, митні органи, органи Держказначейства, публічні фонди; платників податків, зборів, обов’язкових платежів. У вузькому розумінні суб’єкти податкових правовідносин – податкові органи та платники податків (фізичні, юридичні особи та податкові агенти).
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-16; просмотров: 406; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 13.59.5.179 (0.006 с.) |