І. Загальна характеристика системи кровообігу, її роль в організмі.

Кровообіг - це рух крові по замкнутій системі кровоносних судин, що забезпечує обмін речовин між тканинами і зовнішнім середовищем, бере участь у регуляції функцій організму та підтриманні гомеостазу. Система кровообігу водночас із нервовою системою поєднує різні функціональні системи в цілісний організм.

 

1. Будова органів кровообігу

 

Система кровообігу складається із серця та кровоносних судин і являє собою замкнуту систему. Серце –це центральний орган кровообігу, який виконує функцію насосу(тобто, перекачує кров з великого кола кровообігу в мале). Кровоносні судини представлені артеріями, що несуть кров від серця, венами, по яких кров тече до серця, і мікроциркуляторним руслом, яке розташоване між артеріями й венами. Кровообіг здійснюється по 3-х колах кровообігу:

- Великого кола (обмінного),

- Малого кола (легеневого),

- Серцевого кола.

 

 

Мале, або легеневе, коло кровообігу служить для насичення крові киснем і виділення із організму СО2. Починається у правому шлуночку серця легеневим стовбуром, що ділиться на праву і ліву легеневі артерії, які в легенях розділяються на артерії відповідно до бронхіального дерева і далі переходять у капіляри. У цих капілярах, які обплітають альвеоли ле­генів, кров віддає вуглекислоту і збагачується киснем, а потім надходить у вени, що несуть уже артеріальну кров. При виході із кожної легені вони формують по дві легеневі вени, які впадають у ліве передсердя. Із лівого передсердя збагачена киснем кров надходить до лівого шлуночка, де почи­нається велике коло кровообігу.

 

Велике коло кровообігу служить для постачання усім органам і ткани­нам кисню та поживних речовин. Починається з лівого шлуночка серця аортою, яка ділиться на артерії, що поступово розгалужуються і перехо­дять у тканинах у судини мікроциркуляторного русла. Потім кров надхо­дить у вени, що зливаються у два великих стовбури - верхню і нижню по­рожнисті вени, які впадають у праве передсердя, де і закінчується велике коло кровообігу.

 

Доповненням до великого кола є трете (серцеве) коло кровообігу.

Воно починається вінцевими (коронарними) артеріями серця і закінчуєть­ся венами серця. Вени зливаються у вінцевий синус, який впадає у праве передсердя. Найдрібніші вени відкриваються безпосередньо в порожнину правого передсердя і шлуночка

КРОВООБІГ СЕРЦЯ

 

Вінцеві судини. Серцевий м'яз, ритміч­но скорочуючись протягом усього життя, потребує значного кровопостачання, яке здійснюється через дві вінцеві артерії, що відходять від цибулини аорти. На відміну від судин більшості органів тіла, артерії і вени серця розміщені на його поверхні. Таким чином запобігається перетискання цих судин під час скорочення міокарда. Лише дрібні артерії, вени й капіляри про­ходять у товщі міокарда і зазнають корот­кочасного стиснення, що зумовлює змен­шення вінцевого кровообігу під час систо­ли серця. Не вся кров з вінцевих артерій потрапляє до вінцевої пазухи і надходить до правого передсердя. Певна її частина (10-20 %), переважно від міжшлуночкової перегородки через щілиноподібні вену­ли — найменші вени серця (судини Тебезія), потрапляє безпосередньо до правого шлуночка.

 

Кровопостачання міокарда здійснюється від правої та лівої коронарних артерій, які лежать на поверхні. Безпосередньо серцевий м'яз кровопостачається через маленкі пенетруючі артерії. І тільки 75 - 100 мкм ендокарда отримує все необхідне прямо з крові з порожнин серця. Ліва коронарна ар­терія кровопостачає передню та латеральну частини лівого шлуночка, пра­ва - правий шлуночок та задню частину лівого шлуночка.

Відтік крові на 90% обумовлений відтоком з лівого шлуночка (складає основну масу міокарда).Частина крові від лівого шлуночка відтікає в коронарний синус (75% коронарного кровообігу), який потім впадає в праве передсердя. Майже вся венозна кров від право­го шлуночка через маленькі передні серцеві вени потрапляє прямо в праве передсердя. Невелика частина венозної крові через вени Те-безія, які відкриваються в усі порожнини серця, відтікає безпосе­редньо у кров.

Кровопостачання серця відбувається в діастолу, тому що в систолу артерії перетискуються, і кровотік у них припиняється. Тільки в субепікарді кровообіг зберігається. Тому зі збільшенням час­тоти скорочень час кровопостачання зменшується. До того ж внаслі­док сильнішого скорочення лівої половини відбувається перероз­поділ до правих частин міокарда. Напруження наростає від зовнішніх шарів міокарда до внутрішніх, тому найбільш уразливим є ендокард. Вже в нормі в коронарних судинах екстрагується близько 70% кисню. Це значно більше, ніж в інших ділянках (близько 1/3). Вважають, що верхівка серця навіть у нормі знаходиться в стані загрози розвитку ішемії.

На 70% серцевий м'яз отримує енергію з жирних кислот. При іше­мії анаеробний гліколіз може дати лише невелику кількість енергії у поршнянні з величезною її потребою серцем. До того ж потрібні також великі кількості глюкози. Накопичення великої кількості молочної кислоти в тканинах викликає її секрецію, що є причиною болю. При ішемії' АТФ деградує до АМФ, АДФ та аденозину. Клітинні мембра­ни проникні для аденозину, і він виходить в циркулюючу кров. Це призводить до розширення коронарних судин, але одночасно і до йо­го втрат. За 30 хв суворої племії він може бути повністю втрачений. Синтез його відбувається повільно - 2 % за годину. Це ще більше по­рушує коронарну регуляцію.

 

Через вінцеві судини людини у стані спокою проходить 60-80 мл крові за 1 хв на 100 г маси серця. Якщо маса серця людини становить близько 300 г (0,4-0,5% маси тіла), його кровопостачання становить 200-250 мл/хв, тобто 3-5 % хвилинного об'єму крові. При цьому сер­це поглинає 10-12 % кисню, споживаного організмом. У активному стані організму (фізичне навантаження, емоційне напру­ження, стрес) вінцевий кровотік зростає до 300-500 мл/хв, а в деяких випадках може досягати 3 л/хв.