Система нарахування підсумкових балів

Оцінка за шкалою ECTS*	Оцінка за бальною шкалою, що вико­ристо­вується в ПУЕТ	Оцінка за чотирибальною шкалою	Якісні критерії оцінки знань
A	86–100	5 (відмінно)	Глибокі знання, можлива незначна кількість помилок
BC	71–85	4 (добре)	Міцні знання з можли­ви­ми кіль­кома помилками
DE	60–70	3 (задовільно)	Непогані знання, але є значна кіль­кість недоліків
FX	35–59	2 (незадовільно) з можливістю повторного складання	Недостойні знання, слабо за­своєний матеріал, невміння самос­тійно викласти його зміст
F	1–34	2 (незадовільно) з обов’язковим повторним вивченням дисципліни	Невміння осмислити зміст теми і публічно чи пись­мово представити його

ECTS* – Європейська кредитно-трансферна та акумулююча система.

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

ПОРЯДОК І КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Проміжний тестовий контроль проводиться чотири рази на се­местр (двічі в рамках вивчення змістовного модуля). Тест містить 20 за­питань одиничного та множинного вибору щодо перевірки знань ос­новних категорій навчальної дисципліни.

Для оцінювання рівня відповідей студентів на тестові завдання ви­користовуються такі критерії: оцінка «відмінно» – 90–100 % правиль­них відповідей; оцінка «добре» – 75–90 % правильних відповідей; оцін­ка «задовільно» – 55–75 % правильних відповідей; оцінка «незадовільно» – менш ніж 55 % правильних відповідей.

Тести для проміжного контролю обираються із загального переліку тестів за відповідними модулями.

Метою вирішення тестових завдань з навчальної дисципліни «Стра­тегія підприємства» є засвоєння студентами теоретичних знань з про­цесу розробки та реалізації стратегії підприємства, набуття прак­тич­них вмінь та навичок у вирішенні певного кола проблем з стра­те­гіч­ного управління, що постають на сучасному етапі розвитку економіки перед вітчизняними підприємствами.

Відповідно до галузевого стандарту освіти тестові завдання спря­мо­вані на забезпечення виконання студентами виробничих функцій (технічних, виконавських, проектувальних, організаційних), задач ді­яльності (професійних, соціально-виробничих і соціально-побутових) та класів задач діяльності (стереотипних, діагностичних і евристич­них), згідно з якими має здійснюватися підготовка фахівця певного рівня кваліфікації.

Тестові завдання закритої форми розрізняються за принципом побудови відповіді.

І. Альтернативні тестові завдання передбачають наявність двох варіантів відповіді типу «так − ні»; «правильно − неправильно» тощо.

Тестові завдання з множинним вибором передбачають, принаймні три можливі відповіді (але не більше п’яти). Завдання такого типу доцільно використовувати в тих випадках, коли необхідно перевірити вміння правильно відтворювати отримані знання. У цьому типі тестових завдань у запропонованих декількох відповідях правильною є лише одна.

Розрізняють декілька варіантів тестів із множинним вибором:

1) тестові завдання з простим множинним вибором, відповідь на які будується за принципом класифікації. Їх доцільно викорис­товува­ти тоді, коли кількість можливих варіантів відповідей менше трьох, але відповідь більш складна, ніж відповідь типу «так-ні». Така форма тестового завдання є проміжною між альтернативними тестовими зав­даннями й тестовими завданнями з множинним вибором;

2) тестові завдання з множинним вибором, побудова відповіді на які використовує принцип класифікації. Рекомендується використову­вати під час перевірки умінь вільного орієнтування у групі схожих по­нять, явищ, процесів тощо;

3) тестові завдання, у відповідях на які застосовано принцип ку ­ муляції. Доцільно використовувати для перевірки повноти знань та умінь. Запитальна частина таких завдань в основному має порівня­ль­ний зміст: одна з декількох відповідей має бути найкращою, найбільш вірною та повною.

Під час складання тестових завдань із множинним вибором мож­ливе сполучення всіх вищезазначених принципів.

II. Тестові завдання на відновлення відповідності частин являють собою модифікацію тестових завдань із множинним вибором і по­да­ю­ться у вигляді двох чи більшої кількості колонок слів, фраз, графічних зображень, цифрових або літерних позначень тощо.

III. Тестові завдання на порівняння та протиставлення (на аналіз взаємозв’язку) рекомендуються для перевірки вмінь виявляти роз­піз­навальні ознаки різних явищ, ситуацій тощо. Під час виконання таких завдань тестований аналізує запропонований матеріал, синтезує йогота робить відповідні висновки. У разі аналізу запропонований до тестування матеріал поділяється на окремі частини, визначаються їх взаємовідносини; у разі синтезу – окремі частини або елементи за­пропонованого матеріалу поєднуються в єдине ціле.

IV. Тестові завдання з множинними відповідями «правільно-напра­вільно» використовуються в ситуаціях, коли відповіді або рішення можуть бути тільки правильними або неправильними (на відміну від тестових завдань з однією правильною відповіддю), не мають жодних відтінків переваги та є категоричними. Крім того, досить часто на за­пропоноване запитання існує декілька правільних відповідей. У та­кому разі вважається, що тестується глибина знань, розуміння різ­них аспектів явищ, процесів тощо.

V. Тестові завдання на визначення причинної залежності вико­рис­то­вуються за необхідності перевірки розуміння певної причинної за­лежності між двома явищами. Запитання складається так, що кожне з двох тверджень, пов’язаних сполучником «тому що»,є повним і чітко сформульованим. Тому, хто тестується, спочатку необхідно визна­чити, правильне чи неправильне кожне з двох тверджень окремо, а лише потім, якщо обидва правильні, визначити, правильна чи неправильна причинна залежність між ними.

VI. Тестові завдання на відтворення правильної послідовності (ком­бінації) потребують переструктурування даних або елементів будь-якої комбінації. Використання таких завдань доцільне в разі тесту­вання вмінь та знань правильної послідовності дій (нормативної ді­яльності), алгоритмів діяльності, технологічних прийомів тощо. Мож­ливе також їх використання під час тестування знань загально­прий­нятих формулювань визначень, правил, законів, фрагментів нор­матив­них документів тощо.

VII. Тестові завдання відкритого типу передбачають вільні від­по­віді тестованих, є завданнями без запропонованих варіантів відповідей і використовуються для виявлення знань термінів, визначень, понять тощо.

Тести можуть бути застосовані як із метою контролю, так і для закріплення теоретичних знань і практичних навичок.

Проведення поточного модульного контролю. Цей контроль здійс­нюється та оцінюється за двома складовими: практичний і лекційний (теоретичний) модульний контроль. Оцінка за практичну складову мо­дульного контролю виставляється за результатами оцінювання знань студента під час семінарських і практичних занять, виконання інди­ві­дуального завдання та проміжного тестового контролю згідно з гра­фіком навчального процесу.

Лекційний модульний контроль здійснюється в письмовій формі за відповідними білетами, що містять питання з усіх тем модуля. Таким чином, після вивчення тем 1–6 (модуль 1) студенти денної форми навчання виконують завдання 1 поточного модульного контролю, після вивчення тем 7–13 (модуль 2) – з авдання 2.

Теоретична частина завдання модульного контролю містить або теоретичні питання, або тестові завдання закритої та відкритої форм. Практична частина завдання модульного контролю складається з прак­тичних завдань (ситуацій) різного ступеня складності (стереотип­не, діагностичне, евристичне) та інших елементів практичної підго­товки.

Для підведення підсумків роботи студентів зі змістового модуля ви­ставляється підсумкова оцінка з поточного модульного контролю, що враховує оцінки за практичний і лекційний модульні контролі.

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ,
ЩО ВИНОСЯТЬСЯ НА МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ