Чілібуха, або блювотний горіх

Поширення. Росте у таких країнах як Індія, В'єтнам, Шрі-Ланка. Культивується в Африці, Азії.

Хімічний склад насіння Насіння чилибухи містять 2-3% індоловой алкалоїдів, з яких трохи менша половини (47%) припадає на стрихнін і майже стільки ж на бруцин. Також насіння містять у невеликих кількостях інші похідні індолу: воміцін, псевдостріхнін (C21H22O3N2), α-колубрін (C22H24O3N2), β-колубрін (C22H24O3N2), струксін (C21H3O4N2). Крім алкалоїдів, в насінні блювотного горіха міститься хлорогенова кислота, глікозид логанін (C17H26O10), Тритерпеноїди ціклоарсенал (C30H26O), стигмастерин. #Subtitle Level 2: Практичне використання Бруцин, що міститься в насінні чилибухи, використовують як хімічний реактив. #Subtitle Level 3: Використання в медицині Лікарською сировиною є насіння чилибухи, або блювотний горіх (Semen Strychni, або Nux vomica). У медицині використовують Азотнокисла сіль - стрихніну нітрат, а також галенові препарати: настойку чилибухи і екстракт чилибухи сухою. Сировину і стрихніну нітрат зберігали за списком А. Стрихніну нітрат використовують як засіб, що стимулює центральну нервову систему і в першу чергу підвищує рефлекторну збудливість; галенових препарати чилибухи використовують як засіб, що стимулює обмін речовин і тонізуючу. Препарати чилибухи використовують строго під контролем лікаря

Рослини і сировина містять пуринові алкалоїди

Насіння кави

Хімічний склад. Семена кава містять кофеїн, кількість якого коливається в залежності від сорту від 0,65 до 2,7%. У більшій своїй частині кофеїн пов'язаний з хлорогенової кислотою, що представляє собою ефір кавової і хінної кислот. Крім кофеїну, в насінні є дубильні речовини (близько 10%), цукру (близько 8%), пентози (6 - 7%), жирне масло і інші речовини.

 

Застосування. Кава використовують для отримання кофеїну, а так само як стимулюючий засіб при розумової втоми, від головного болю і як засіб первинної долікарської допомоги при отруєннях. З сировини одержують кава натуральна та кава розчинна.

 

Листя чаю

Хімічний склад. Листя чайного куща містять 1,5 - 3,5% кофеїну, сліди теофіліну, 20 - 24% дубильних речовин (чайний танін), флавоноїди, сліди ефірного масла і вітаміни С, В1, В2, нікотинову та патентоновую кислоти.
Застосування. Міцно настоенной чай - засіб, тонізуючий і збуджуючий серцеву діяльність і дихання. У необхідних випадках чай (настій) - перше по доступності та універсальності протиотрута при отруєннях. Листя і втечі від обрізки кущів, великі листи, частково чайні відсіви - сировина для добування кофеїну. Однак основна кількість кофеїну тепер отримують синтетично. Кофеїн діє на центральну нервову систему і серцевий м'яз збудливо.

 

Хінне дерево

 

Хінне дерево (Cinchona) — рід рослин родини маренових (Rubiaceae).... схилах гір Анд. В наш час хінне дерево поширене в усіх тропічних країнах

Діючі речовини. Найбільш важливі діючі речовини - гіркі алкалоїди, зміст яких у сировина може сильно коливатися. Найбільш відомі з них хінін і хінідин. Крім них варто назвати дубильні речовини, хінную кислоту і глікозиди гіркота.

Цілюща дія й застосування. хінне дерево стало знаменітмм завдяки своїй корі - після того, як з'ясувалося, що з її допомогою можна лікувати малярію (цим дією володіє хінін). Поряд з цим багато що готуються з неї галенових препарати (хінне вино, хінную настоянку) використовували як тонізуючий і зміцнюючий засіб, особливо для дітей. Хінін в чистому вигляді (в даний час його одержують синтетично) і хінідин входять у багато препаратів від грипу, які особливо добре діють при високій температурі. Ці алкалоїди використовують і як серцеві засоби. Державна служба охорони здоров'я Німеччини визнає за хінної корою наступні сфери застосування: при захворюваннях шлунка, викликаних недостатнім утворенням шлункового соку, і для збудження апетиту. При вагітності, виразках шлунка та кишечнику і, зрозуміло, при алергії до хініну хінную кору вживати не можна.

Латаття жовте

Поширення

Глечики жовті - євразійський вид [1], поширений по всій Україні за винятком гірських районів Карпат та Криму [5]. Більше представлений на Лівобережжі: в заплавах річок Десни, Удаю, Сули, Ворскли, Сіверського Дінця. На Правобережжі глечики жовті значно поширені в басейнах річок Прип'яті, Інгулу, Інгульця та Південного Бугу. Дещо менше трапляються у водоймах західних районів України.

Хімічний склад

У рослини кореневища містять алкалоїди (тіобінуфарідін, нуфарідін, нуфлоін). Також в їх склад входлят смоли, крохмаль, цукру, ситостерин, дубильні речовини, гіркоти.

Фармакологічні властивості

Медичні препарати рослини володіють бактеріостатичними, заспокійливими, сперматоціднимі і фунгістатичну властивостями. Кореневища застосовуються для створення препарату «Лютенурін», що відрізняється протівотріхомонадной активністю.

Термопсис ланцетовидний

Поширення. Термопсис ланцето­видний росте в степовій і лісо­степовій зонах Західного і Схід­ного Сибіру та Північного Казах­стану і в горах Тянь-Шаню у со­лонцюватих степах, по долинах річок і берегах озер та як бур'ян у посівах.

Хімічний склад. Трава термопсису містить алкалоїди (0,5—3,6%) термопсин, гомотермопсин, ме­тилцитизин, пахікарпін і анагірин, глікозид термопсиланцин, сапо­ніни, дубильні речовини, смоли, слиз, аскорбінову кислоту та сліди ефірної олії. В насінні тер­мопсису є 2—3% алкалоїдів, се­ред яких переважає цитизин.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Заслуга запроваджен­ня термопсису в широку медичну практику належить М. М. Варлакову, який відкрив його відхар­кувальні властивості. Особливо ефективним є застосування пре­паратів термопсису при хронічних трахеїтах, бронхітах і бронхо­пневмоніях та у випадку катараль­них явищ верхніх дихальних шля­хів і ротоглотки. Застосовують термопсис у вигляді порошку, настою, таблеток і сухого екс­тракту, виготовлених з його трави. У великих дозах препарати тер­мопсису викликають блювання. Трава термопсису входить до складу таблеток від кашлю (Таbulettae contra tussim), а сухий екстракт входить до складу сухої мікстури від кашлю для дорослих (Mixtura sicca contra tussim pro adultis). З насіння термопсису ви­робляють препарат цититон (див. статтю Золотий дощ звичайний).

Софора товстоплода

Поширення. Софора товстоплода зустрічається на рівнинах і в передгір'ях Південного Казахстану, Узбекистану, Туркменії і Таджикистану

Хімічний склад. Трава софори товстоплодої містить суміш алка­лоїдів (2—3%), головним серед яких є пахікарпін.

Застосування пахікарпіну показане при спазмах периферичних судин, гангліонітах і міопатії. В акушєрсько-гінекологічній практиці його використо­вують для прискорення родової діяльності при слабких родових переймах або при ранньому від­ході плодових вод, у випадку слабких родових потуг, для бо­ротьби з матковою кровотечею в післяродовому періоді.

Липа

Ли́па серцели́ста (Tilia cordata) — багаторічна рослина родини Мальвових.... Поширена майже в усій Україні, крім крайнього Степу, на Поліссі рідше.

Хiмiчний склад липи

Липовий цвiт мicтить ефiрну олiю (0,04-0,1%), у якій головною складовою є сесквітерпеновий спирт фарнезол, слизистi речовини (у приквiтку), дубильнi речовини, флавоноїди (кверцитрин, астрагалiн, кампферол, гесперидин), тилiрозид (з потогiнною дiєю), цукри, хлорогенову, кавову i кумарову кислоти, сапонiни, каротин, Bітамін С тощо.

Дiя i застосування липи

Основна дiя липового цвіту – потогiнна, знижуюча температуру i дiуретична при грипi, катарі бронхів, ангіні, пневмонії, температурних станах, запаленнi нирок i сечового мixypa, уретритi. Прописують квітки липи i як протизапальний засiб при запаленнi вepxнix дихальних шляхiв, функцiональних захворюваннях шлунка i кишечника та як холеретичний засiб.

Встановлено i спазмолiтичну дiю, зумовлену ефiрною олiєю та слизистими речовинами квіток. Суцвiття липи з листям мають м'яку седативну дiю на центральну нервову систему.

Народна медицина радить липу i при запамороченнi, епiлепсiї, пораненнях шкiри, головному болю, iстерії.

Дивосил високий

 

Дивосил високий - Inula helenium L. Сем. айстрові -... у вересні-жовтні. Поширення. Білорусь, Кавказ, Україна, Західний Сибір, Середня Азія, Поволжье.

Застосування в фармации, лікарські форми

Кореневища. Відвар - при бронхіті, бронхіальній астмі, запаленні легких, эмфиземе, туберкульозі легких (при цьому меншає виділення мокроти, поліпшується самопочуття, заспокоюється кашель); захворюваннях травного тракту (гастритах з підвищеною секрецією, энтероколитах, поносах неінфекційного походження, при відсутності апетиту); захворюваннях печінки; а також при шкіряних захворюваннях (при екземі, нейродермите і інших дерматозах, у випадках, коли шкіряний алергічний процес поєднується з бронхіальною астмою або глистовою инвазией) і важко заживаючих ранах (без мокнутья). У народній медицині - при глистової инвазии, хворобливих і нерегулярних менструаціях, малокрів'я, захворюваннях бруньок, геморої, цукровому діабеті, водянці. Настій - при запаленні легких, бронхітах, трахеитах, простуді, при підвищеному кров'яному тиску, геморої і як кровоочистительное засіб при різних захворюваннях шкіри. Відвар - при захворюваннях легких, гастритах, коліті, холециститах, виразкової хвороби шлунка і двенадцатиперстной кишки, панкреатитах, гіпертонічній хворобі; зовнішньо у вигляді полоскання - при запальних процесах горла і порожнині рота; у вигляді ванн і обмываний - при шкіряних захворюваннях. Мазь - при екземі і зуді шкіри. Сік - при кашлі і бронхіальній астмі. Настойка - при малярії. Есенція з свіжого коріння і кореневищ використовується в гомеопатії.

Хімічний склад. Хімічні формули основних фармакологічних активних речовин

Хімічний склад. Кореневища і коріння девясила високого містять ефірне масло (1 - 3%), сапонины, смоли, слизові і гіркі речовини (останні виявлені також в листі). Основна складова частина ефірного масла коріння - алантолактон з домішкою изоалантолактона. Їх суміш раніше називалася геленином. Крім того, з коріння рослини виділені дигидроалантолактон, фриделин, даммарадиенилацетат, даммарадиенол, фитомелан, нестійкі полиены і інші ацетиленові з'єднання, а також стигиастерин, велика кількість инулина і псевдоинулина.

Подорожник блошиний

Поширення. Подорожник блоши­ний у дикому стані росте на сухих схилах на Закавказзі. На Україні (в Сумській та Полтавській облас­тях) подорожник блошиний куль­тивують як лікарську рослину.

Хімічний склад. Насіння подо­рожника містить значну кіль­кість слизу, жирну олію, білки, мінеральні солі та іридоїдний глікозид аукубін. У траві подо­рожника є слиз, аукубін, флаво­ноїди та інші речовини.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Насіння подорож­ника блошиного (ціле або потов­чене) вживають як проносний засіб при хронічних запорах. Проносний ефект зумовлюється слизистими речовинами: при зітк­ненні з вологою, особливо в луж­ному середовищі кишечника, від­бувається значне набухання на­сіння і як наслідок збільшується об'єм кишкового вмісту, що зу­мовлює посилену перистальтику внаслідок механічного подразнен­ня слизової оболонки кишеч­ника. Крім того, наявність у насін­ні великої кількості слизу зумов­лює його обволікаючі, пом'як­шувальні й протизапальні вла­стивості, здатність адсорбувати бактерії. Експериментально дове­дено, що подорожник блошиний прискорює процес зсідання кро­ві. Зважаючи на це, вживання відвару (Decoctum seminis Plantaginis psyllii) і слизу (Mucilaginis seminis Plantaginis psyllii) з на­сіння подорожника показане при виразкових ураженнях слизових оболонок шлунково-кишкового тракту і при хронічних запальних станах, ускладнених кровотечами. Місцево, у вигляді припарок з по­дрібненого насіння, розмоченого в гарячій воді, подорожник бло­шиний застосовують при запа­леннях слизових оболонок очей, при хворобах шкіри (виразки, припухлості), для лікування тріщини соска грудної залози у матерів-годувальниць (припарки прикладають до тріщини після кожного годування). Готовий ап­течний препарат «сік подорожни­ка», який складається з суміші рівних об'ємів соку свіжозібрано­го листя подорожника великого і трави подорожника блошиного, призначають усередину як гіркоту при анацидних гастритах і хро­нічних колітах, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки без підвищеної кислот­ності й зовнішньо при ранах, по­різах тощо. В поєднанні з анти­біотиками й сульфаніламідними препаратами сік із свіжої трави подорожника блошиного засто­совують при хронічній дизен­терії.

 

Алтея лікарська

Хімічний склад:

Корені алтеї містять слиз (до 36 %), основними компонентами якого є полісахариди пентозани і гексозани, що при гідролізі утворюють галактозу і декстрозу. Крім того, в коренях знайдено крохмаль (близько 37%), цукор (9%), аспарагін (2%), бетаїн (4%), жирну олію (1,7%), пектинові речовини (до 16 %). Листки і квітки містять слиз та ефірну олію з валеріановим запахом (близько 0,02 %).

Дія:

обволікаюча

відхаркувальна

болезаспокійлива

Фармакологічні властивості і застосування в медицині:

Корені алтеї застосовують головним чином як протизапальний, відхаркувальний засіб при захворюваннях дихальних шляхів (бронхіті, трахеїті), а також при хворобах травного каналу (виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, гастриті, коліті), особливо тих, що супроводяться діареєю. У цьому випадку рослина діє як в’яжучий засіб.

Поширення Алтеї лікарської

Алтея лікарська зустрічається у вологих мiсцях i серед чагарникiв, по берегах рiчок i заболочених мiсць.

Льон звичайний