Поширення. Росте у вільшняках, на берегах річок, вологих луках по всій території України.

– хімічний склад і лікувальні властивості

Живокіст лікарський – це цілюща рослина, яка завжди дуже високо цінувалося травниками, в народі його називали «живокіст» або «живокіст», з його допомогою можна було швидко відновити навіть самі важкі переломи або допомогти при суглобових захворюваннях. Завдяки протизапальну, антисептичну та знеболювальну властивостями живокосту його використовують не тільки зовнішньо у вигляді мазей і компресів, але і приймають всередину при простудних захворюваннях, туберкульозі і ураженнях органів травлення.

Живокіст містить дубильні речовини, що володіють протизапальною і антимікробною дією, смоли, крохмаль, холін, слизу, цукру та інші корисні речовини. Завдяки такому складу, настої і мазі живокосту мають знеболювальну, протизапальну, кровоспинну, спазмолітичну, обволікаючим і тонізуючу дію.

Крім того, у складі живокосту виявлено речовину – алантоїн, яке викликає особливий інтерес у науковців і медиків. Спочатку алантоїн – речовина, що володіє унікальною здатністю прискорювати і активізувати поділ клітин, було виявлено тільки в плаценті ссавців і в організмі вагітних жінок, саме за рахунок дії алантоїну клітини зародка так швидко діляться та ростуть. Виявилося, що алантоїн присутня не тільки в тварин тканинах, але і в складі живокосту! Тепер вчені і лікарі можуть науково підтвердити те, що наші предки знали не з чуток – живокіст допомагає загоювати рани і зрощувати поламані кістки.

Ріжки (Claviceps purpurea);

Ріжки зустрічаються на більшості зернових злаків: житі, пшениці, ячмені, вівсі, просі, тимофіївці, лисохвості, грястиці збірній, тонконозі, райграсі та ін. Найчастіше виявляються на житі, а у районах з надмірною вологістю під час цвітіння рослин — на пшениці і ячмені. Ріжки поширені скрізь.

житні ріжки, матка, маткові ріжки, спориння; спорынья пурпурная

Хімічний склад. Склероції ріжків містять алкалоїди, що є похідними лізергінової кислоти і поділяються на 3 групи: групу ерготоксину (ергокристин, ергокорнін, ергокриптин), групу ерготаміну і групу ергометрину. Всі алкалоїди названих груп мають свої право обертові фізіологічно неактивні стереоізомери (похідні ізолізергінової кислоти). Поряд з цим, склероції ріжків містять алкалоїд ергомонамін і алкалоїди групи клавіну: костаклавін, пенінклавін, ханаклавін, елімоклавін та ергоклавін. Склад і вміст алкалоїдів значною мірою залежать від раси гриба, рослини-хазяїна, на якій гриб розвивається, і зовнішніх факторів. Крім алкалоїдів, у ріжках є цукри (3-4%), ергостерин і аміни: тирамін, гістамін, триметиламін, метиламін, агматин і гексиламін; амінокислоти: аспарагін, аланін, валін, лейцин і фенілаланін та інші азотовмісні сполуки: холін, ацетилхолін, бетаїн, ерготіоксин, ерготіонеїн, урацил і гуанозин; пігменти і значна кількість ліпідів.

 

Фармакологічні властивості та використання. Терапевтичний ефект ріжків зумовлений наявністю в них алкалоїдів, основними серед яких є ергометрин, ерготамін і ерготоксин.

В терапевтичних дозах вони строго вибірково діють на матку, посилюючи її скорочення. При великих дозах настає спазм м'язів. Найбільш вираженою вибірковою дією на матку і найменшою токсичністю відзначається ергометрин, але за тривалістю ефекту на скоротливу здатність матки він поступається перед ерготоксином і ерготаміном.

Особливо чутливі до ріжків м'язи матки під час вагітності й після родів. В акушерсько-гінекологічній практиці ріжки і виготовлені з них препарати широко використовують при атонії матки і пов'язаних з нею маткових кровотечах (кровоспинна дія пояснюється стисненням стінок судин при скороченні м'язів матки), у післяпологовий період, щоб прискорити скорочення матки, менорагіях та маткових кровотечах, не пов'язаних з порушенням менструального циклу.

 

Раувольфія зміїна

Поширення раувольфії зміїної

Ареал природного виростання: Бірма, Індія (тропічні райони Північної і Центральної Бенгалії, Гімалаїв), Таїланд, Шрі-Ланка, про-Ява. Зустрічається на висотах до 1200 м над рівнем моря.

Рослина знаходиться на межі зникнення, тому в Індії культивується як декоративна і лікарська. У Росії в промислових масштабах культивується, але зустрічається в ботанічних садах і оранжереях колекціонерів.

 

Хімічний склад раувольфії зміїної

Коріння і кореневища рослини містять від 1 до 2% алкалоїдів, які є похідними індолу. У їх числі резерпін, аймалін, аймаліцін, изоаймалин, изораухимбин, йохімбін, папаверин, раувольфинин, раухимбин, резерпенин, резерпилин, ресцінамін, сарпагин, серпентин, серпентинин, серпін, тебаин, чаиндрин та ін В інших частинах рослини зміст даних алкалоїдів на порядок нижче. Їх зміст залежить від місця зростання рослини і часу заготівлі лікарської сировини. Встановлено, що найвища концентрація діючих речовин припадає на зимовий час року. Рослина також містить крохмаль, смоли, стерол.

У листках і стеблах рослини крім алкалоїдів (зміст, як було зазначено, в цих частинах невисоке) містяться також каротиноїди, флавоноїди і молочний сік.

Показання до застосування препаратів раувольфії зміїної:

• гіпертонія;аритмія;
• неврози і нервово-емоційне напруження;
• маніакальне поведінку;
• шизофренія;
• епілепсія;
• депресія;
• безсоння.

Стефанія гола

Поширення. Ендемічний вид гірських районів західного Тянь-Шаню

Хімічний склад. Бульби і корені стефанії містять 6—8% алкалої­дів: гіндарин, циклеанін, коридин, пальматин, стефаглабрин (стефарин) та інші.

Застосування: гіндарину гідро хлориду і стефагондарину сульфат є снодійними гіпотензивними засобами, належать до списку Б. Стефангідтів сульфат при лікуванні поліомієліту, проти укусу змії і як засіб проти артритів, радикулітів, невралгій. Проявляє бактеріостатичну дію до збудників туберкульозу.

Мачок жовтий

Поширення

Мачок жовтий розповсюджений по морських узбережжях Атлантичної Європи, Середземного, Чорного і Азовського морів, включно з такими регіонами як Північна Африка, Мала Азія, Кавказ, Крим. Занесений до Північної Америки, де натуралізовався і перетворився на бур'ян. Здичавілі особини можна знайти в Німеччині, Австрії, але в цих країнах популяції нестійкі і з часом щезають. Промислові насадження існують в Україні, Болгарії, Казахстані та на Північному Кавказі.

В Україні ця рослина трапляється переважно в Криму. На узбережжі Азовського моря мачок жовтий став дуже рідкісним. Окремі особини зафіксовані в Буковинських Карпатах, біля Запоріжжя, але швидше за все, це випадкові знахідки.

 

Хімічний склад. Трава мачку мі­стить алкалоїди глауцин, магно­флорин, протопін, ауротензин, глауфлорин, сангвінарин, кори­дин, хелідонін, хелеритрин, хелі­рубін та інші, а також гіркоту (глаукопікрин), слиз, смоли, фу­марову і діоксималеїнову кисло­ти та мінеральні солі. Вміст основ­ної сполуки глауцину коливаєть­ся залежно від якості сировини від 0,1% до 2,3%, у культурних рослин — близько 1,7%. Глауцин є тільки в надземних органах, до­мінуючим алкалоїдом коренів є протопін. В коренях є й алкалої­ди хелеритрин, алокриптопін, сангвінарин та інші.

Фармакологічні властивості і ви­користання. В народній медицині використовували траву мачку як сечогінний засіб при літіазах, а також як відхаркувальний, заспо­кійливий і протидіабетний засіб. Зовнішньо застосовували для за­гоювання гнійних ран. Фарма­кологічні дослідження показали, що глауцин, виділений з трави Мачка жовтого, виявляє виразну гіпотен­зивну, спазмолітичну та проти­кашлеву, а також незначну зне­болювальну дію. Протикашлева його дія подібна до дії кодеїну, але глауцин менш токсичний, не тамує дихання, не закріплює й не спричинює наркотичних ста­нів, тому особливо придатний у педіатрії. В клінічних умовах глауцин показує добру дію при ліку­ванні бронхіту, фарингіту й кру­позної пневмонії, при абсцесі ле­гень та при інших хворобах ор­ганів дихання. Насіння Мачка жовтого мі­стить до 35% жирної олії, яка придатна в їжу і для виробницт­ва мила.