Основними джерелами фінансування соціального забезпечення і соціального захисту населення є соціальні та благодійні, а також бюджетні фонди.

При командно-адміністративній системі соціальне забезпечення здійснювалося виключно державою. В період трансформації економіки цю функцію виконують створені державою централізовані фонди фінансових ресурсів цільового призначення. Така система має низку вад, і насамперед ту, що суб'єкт соціального забезпечення, тобто громадянин держави, є залученим до одного джерела фінансового забезпечення чим зумовлена нестабільність його становища. По-друге, відрахування до фондів майже не пов'язані з трудовим внеском кожної особи, а тому чітко проявляється принцип рівності щодо одержання пенсій та допомоги. В Україні це найактуальніша проблема, насамперед вона стосується пенсійного забезпечення. Її розв'язання може бути досягнуто шляхом реформування пенсійного забезпечення у двох напрямках - удосконалення державного пенсійного забезпечення шляхом наближення середньої пенсії до рівня середньої зарплати та її прямої залежності від рівня зарплати, а також розвитку недержавного добровільного пенсійного забезпечення. Введення додаткового недержавного пенсійного забезпечення продиктовано ринковими умовами господарювання, коли потенційний пенсіонер повинен частково взяти на себе відповідальність за своє забезпечення в старості. Такий шлях реформування пенсійного забезпечення послабляє фінансове напруження в державі, поліпшує психологічну ситуацію, створивши впевнененість потенційних пенсіонерів у забезпеченості свого майбутнього. Крім того, створюються мотиви щодо підвищення ефективності праці.

Такий шлях узгодження державних соціальних гарантій та приватної ініціативи дає змогу підтримувати високий рівень суспільного добробуту.

Видатки бюджетів на утримання соціальної сфери

Видатки бюджетів на загальну середню освіту.

Основним видом навчально-виховних закладів, що здійснюють загальноосвітню підготовку на рівні державних стандартів, є середня загальноосвітня шкала трьох ступенів: перший - початкова, другий - основна, третій - старша школа, які відповідно забезпечують початкову, неповну середню і повну загальну середню освіту.

Школи всіх трьох ступенів залежно від місцевих умов можуть функціонувати разом або самостійно - початкова, основна, старша.

Для розвитку природної обдарованості дітей створюються спеціалізовані школи і профільні класи, гімназії та ліцеї:

- спеціалізована школа та профільні класи забезпечують поглиблене
вивчення одного або кількох базових навчальних предметів. Вони можуть діяти в складі шкіл першого-третього та другого-третього ступеня;

- гімназія - середній загальноосвітній навчально-виховний заклад другого-третього ступеня, що забезпечує науково-теоретичну, гуманітарну, загальнокультурну підготовку обдарованих і здібних дітей;

- ліцей - середній загальноосвітній навчально-виховний заклад, що
забезпечує здобуття учнями освіти понад державний освітній мінімум і здійснює науково-практичну підготовку талановитої учнівської молоді.

Фінансово-господарська діяльність середнього загальноосвітнього навчального закладу здійснюється на основі його кошторису доходів і видатків. Джерелами формуванням кошторису є:

- кошти місцевого (державного) бюджету, що надходять у розмірі передбаченому нормативами фінансування загальної середньої освіти для забезпечення вивчення предметів в обсязі державних стандартів освіти

- кошти отримані від надання зазначеним закладом додаткових освітніх
послуг;

- прибутки від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, цехів і господарств, від здачі в оренду приміщень, споруд, обладнання;

- кредити банків;

- добровільні грошові внески і пожертвування підприємств, установ, організацій та окремих громадян, іноземних юридичних і фізичних осіб

У середньому загальноосвітньому закладі утворюється фонд загального обов'язкового навчання (фонд всеобучу), який формується з урахуванням метеріально-побутових потреб учнів за рахунок коштів бюджету в розмірі не менше одного відсотка витрат на його поточне утримання, а також за рахунок коштів залучених з інших джерел.

Кошти фонду зберігаються на рахунку в установах банків і витрачаються відповідно до кошторису, що затверджується директором навчального закладу. Не використані за звітний період кошти фонду вилученню не підлягають і використовуються за призначенням у наступному році,

Видатки на загальноосвітні школи складаються з поточних і капітальних видатків. Поточні видатки включають:

- оплату праці працівників бюджетних установ;

- нарахування на заробітну плату;

- придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки;

- видатки на відрядження;

- оплата комунальних послуг та енергоносіїв;

Капітальні видатки включають:

- придбання основного капіталу;

- створення державних запасів і резервів;

- придбання землі і нематеріальних активів;

При плануванні затрат на загальноосвітні школи насамперед визначається контингент учнів, а потім кількість класів.

Ці показники відображені у кошторисі на дві дати: 1 січня планового року і 1 вересня. Кількість учнів і класів на 1 січня беруть за фактичним станом на останню звітну дату. Кількість учнів на 1 вересня планового року визначають відповідно до плану прийому і випуску учнів, а кількість дітей, що підуть до школи в наступному навчальному році, - за даними спеціального обліку, який веде школа.

Кількість класів встановлюється по групах класів: 1 - 4, 5 - 9, 10 - 11 і залежить від кількості учнів та наповненості класів. Наповненість класів означає число учнів, які навчаються в одному класі. Граничне наповнення для 1 – 9 класів становить 40, для 10 – 11 -35 учнів.

Навчальний рік не збігається з бюджетним (календарним) роком, тому кількість класів і учнів визначається на дві дати: на 1 січня і на 1 вересня. Число учнів і класів 1 січня приймається за фактичним станом на 1 вересня попереднього року. Зміни, пов'язані з випуском і прийомом учнів, відображаються на показниках, які визначені на 1 вересня планового року. У зв'язку з цим виникає необхідність визначення середньорічних показників, які враховують як перехідний, так і додатковий контингент. Середньорічна кількість класів (учнів) визначається по такій формулі:

К = (К1 х8) + (К2х4);

12 де:

К - середньорічна кількість класів (учнів);

К1 - кількість класів (учнів) на 1.01;

К2 - кількість класів (учнів) на 1.09.

Наприклад, якщо на початок бюджетного року в районі було 1500 класів, а на 1 вересня їх буде 1800, то середньорічна кількість класів буде становити1600: К= (1500*8 + 1800*4)/12 = 1600

Виходячи із середньорічної кількості класів, визначаються видатки на заробітну плату вчителів сільських шкіл, оплату послуг з утримання бюджетних установ та інші видатки. Планування цих видатків по міським школам мають деякі особливості, пов’язані з тим, що заробітна плата вчителям міських шкіл за другу половину грудня поточного року виплачується у січні наступного бюджетного року.

Тому в поточному році вони отримають заробітну плату за 3,5 місяця. Середньорічна кількість класів для розрахунку фонду заробітної плати міських шкіл, розраховується по формулі: К= (К1 х8,5) + (К2хЗ,5): 12.

Оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110). Посадові оклади вчителям визначаються на підставі тарифікаційних списків, які складаються по кожній школі. У тарифікаційних списках вказуються: прізвище, ім'я, посада, освіта, найменування документа про освіту, його номер і час видачі, кількість років педагогічної роботи, класи які веде, чи предмети, місячна ставка з урахуванням надбавок, кількість уроків на тиждень. Освіта вчителям встановлюється на підставі дипломів, свідоцтв, або посвідчень про закінчення відповідного навчального закладу. Існує спеціальний перелік учбових закладів, закінчення яких дає право на встановлення заробітної плати і посадових окладів вчителям, викладачам, вихователям та іншим педагогічним працівникам залежно від освіти. Згідно з цим переліком навчальні заклади поділені на 4 групи:

- навчальні заклади, які надають вищу освіту;

- учительські інститути і прирівняні до них навчальні заклади;

- навчальні заклади, які надають середню спеціальну освіту;

- навчальні заклади, які надають середню загальну освіту.

Вчителям, вихователям і іншим працівникам освіти в педагогічний стаж зараховується педагогічна, керівна і методична робота в школах і інших учбових закладах, а також в органах, які здійснюють керівництво учбовими закладами. Заробітна плата педагогічним працівникам визначається виходячи із:

- затвердженого учбового плану;

- встановленого учбового навантаження;

- затверджених ставок заробітної плати, відповідно до кваліфікації; -

- норм додаткової оплати.

Ставки заробітної плати педагогічним працівникам загальноосвітніх шкіл в залежності від освіти поділені на 2 групи:

- які мають вищу освіту;

- які мають середню спеціальну світу.