Держава як гарант забезпечення умов для підприємницької діяльності. Нові тенденції у взаємовідносинах суспільства та бізнесу.

Державне регулювання підприємництва є напрямом державної політики, спрямованим на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та способом, що встановлюються Конституцією та законами України.

Державні органи на різних рівнях впливають на підприємницьку діяльність, тому результати її здійснення залежать від держави.Основними принципами державної політики є створення сприятливих умов для розвитку підприємництва, зокрема забезпечення:системності та комплексності механізмів державного регулювання розвитку підприємництва;цілеспрямованості та адресності підтримки суб'єктів підприємництва шляхом вибору пріоритетів та концентрації ресурсів для їхньої реалізації;рівноправного доступу суб'єктів підприємництва усіх форм власності до фінансових, матеріальних, природних, інформаційних та інших ресурсів.

Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи податкову та фінансово-кредитну політику (включаючи встановлення ставок податків і процентів по державних кредитах, податкових пільг, цін і правил ціноутворення, цільових дотацій, валютного курсу, розмірів економічних санкцій); державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи; науково-технічні, економічні та соціальні республіканські регіональні програми; договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.
Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених законодавством України прав державних органів щодо здійснення контролю за діяльністю підприємців. Не допускається прийняття державними органами актів, які визначають привілейоване становище суб'єктів підприємницької діяльності однією з форм власності щодо суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності.

Як показує практика України, монополія влади вже не є достатньою умовою для захисту позицій великого капіталу. Експерти доходять висновку, що головним результатом «помаранчевої» революції є заміна адмінресурсу політичним ринком, на якому політики просувають свої продукти – ідеї, гасла та інші елементи своїх програм. «Як і на звичайному ринку, – образно зазначає експерт В. Дубровський, – вибирає переможця, в кінцевому рахунку, споживач – Його Величність Виборець». Це неминуче змусить Партію регіонів співвідносити свої дії з вимогами суспільства, а уряд Януковича – вести постійний діалог з суспільством.

Україна переживає досить бурхливий процес перебудови. На цей час ще важко робити прогнози про те, яким шляхом розвиватиметься країна, і якого формату набуде система взаємовідносин «великий капітал – влада – суспільство». Залежно від розвитку подій можна прогнозувати два основних сценарії.

Перший сценарій – радикальний розвиток подій за аналогом з «помаранчевою» революцією. Рух назад – це не лише реставрація системи «кучмізму», а й реставрація кризи, що, в остаточному підсумку, призвела Україну до радикального способу її подолання. Не обов’язково подолання кризи відбуватиметься шляхом чергової «кольорової» революції. Проте досить імовірним є загострення протиріч на тлі протестних акцій населення, блокування роботи органів влади і т.п. (так звана охлократія). І все це триватиме до нових виборів, що набудуть такого ж загостреного політичного характеру, як і вибори Президента в 2004 р.

Другий сценарій – еволюційний. Україна ввійде у стабільний режим розвитку, якщо нова правляча партія сприйме позитивні цінності, привнесені «помаранчевою» командою. Мова йде про напрямки глобальної орієнтації, формування громадянського суспільства й подальшу лібералізацію економіки. Набутий досвід «помаранчевої» революції, її певні негативні наслідки спонукають політичні партії до пошуку консенсусу. Тим більше, що рух європейським цивілізаційним шляхом значною мірою відповідає також й інтересам великого капіталу, що одержав владу.

Управління власністю в умовах демократичної, правової держави. Законодавче та нормативно-правове забезпечення конкурентного середовища.

Найважливішими складовими процесу демократичних перетворень в Україні є здійснення політико-правового реформування, розбудова системи державного управління, трансформація економічних відносин. Останнє невід'ємне від радикальних перетворень політичної системи, механізму державної влади та управління, реформування відносин власності у бік розвитку приватної власності поряд з іншими формами – державною, колективною, приватною.

Правове регулювання приватизаційних процесів здійснюється на основі Конституції України, Закону України “Про власність”; Закону України “Про приватизацію державного майна”; Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”, Закону України “Про Антимонопольний комітет”, Законом України “Про Державну програму приватизації на 1998 рік”, Указом Президента України “Про державну підтримку малого підприємництва”, відомчими нормативними актами. Суб’єктами державного управління процесами приватизації є Верховна Рада України, Фонд державного майна, Антимонопольний комітет, Міністерство економіки України.

Приватизаційні процеси почали набувати обертів з початку розбудови української держави. Адже серцевиною ринкового реформування постає приватизація одержавленого у минулому майна. Через це передбачалося сформувати нову систему форм власності та власників – активних суб’єктів ринкових відносин в Україні. Разом з тим, використання державних важелів управління шляхом нормативного врегулювання приватизації не відповідало вимогам часу, містило організаційні недоліки. Так, у 1992 році було прийняте Тимчасове положення про Фонд державного майна України, яке містить певні суперечності. У п.2 Положення Фонд державного майна підпорядкований і підзвітний Верховній Раді України, а у п.5 зазначено, що проекти державних програм приватизації Фонд розробляє і подає Кабінету Міністрів України. У п.3 обумовлено створення регіональних відділень Фонду у Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Антимонопольна діяльність. Забезпечення цивілізованих засад конкуренції

Типи монополій

Стримуючи розвиток конкурентних сил та їхній позитивний вплив, монопольні умови водночас гальмують і досягнення вищого рівня національного добробуту. Така ситуація дає підстави для проведення державних антимонопольних заходів, ефективність і напрям яких залежать від типу монополії. Залежно від причин, що породжують монополії, їх можна класифікувати таким чином:

· природні монополії виникають як результат технічних умов виробничого процесу, що потребує певної концентрації засобів виробництва, наприклад, інфраструктура монополії (зв'язок, транспорт, комунальне господарство тощо);

· агломераційні монополії виникають унаслідок поступового і послідовного скупчення малих за обсягом і аналогічних за характером виробництва підприємств;

· державні монополії виникають унаслідок того, що держава створює привілейовані умови для виробничої діяльності певних підприємств і таким чином захищає їх від конкуренції. Наприклад, політика митного протекціонізму тощо.