Зв’язки в них. Класифікація речень за будовою.

 

Синтаксис — розділ граматики, що вивчає способи поєднання

слів у словосполученні та реченні, будову і типи цих синтаксичних

одиниць, їх значення й умови вживання у зв’язному мовленні.

Синтаксична будова мови, будучи безмежно розгалуженою як

структурно, так і функціонально, переважно виявляється у порів-

няно нечисленних структурних типах синтаксичних конструкцій —

однослівних, дво-, кілька- і багатослівних речень. Саме в структурі

всіх різновидів речення найбільше реалізується те, що прийнято

називати стилістичним синтаксисом. Його мета полягає в тому,

щоб виявити стилістичну спроможність кожного зі структурних

типів синтаксичних одиниць — словосполучень, членів речення

і речень.

Словосполучення — лексико-семантична й граматична цілість що-

найменше двох повнозначних слів, поєднаних сурядним або підряд-

ним зв’язком. Більшість словосполучень мови — підрядні, сурядні

словосполучення — є фразеологізованими виразами чи конструкці-

ями з парними компонентами. При синтаксичному аналізі речення

сурядні словосполучення не членуються і виступають як один член

речення.

 

Речення — це граматично й інтонаційно оформлена за законами

даної мови синтаксична одиниця, що є засобом формування, вира-

ження і повідомлення думки.

Основні ознаки речення такі:

1) предикативність;

2) модальність;

3) змістова завершеність;

4) інтонаційна завершеність;

5) наявність головних членів

 

Поняття про речення. Основні ознаки речення. Типи речень. Розділові знаки в кінці речень.

 

Реченням називається інтонаційно і граматично оформлена одиниця мовного

спілкування, що виражає закінчену думку.

Речення відрізняється від інших мовних одиниць такими ознаками:

• воно є одиницею спілкування;

• за допомогою речення формується і передається думка;

• речення граматично оформлене у закінчену цілісність;

• воно інтонаційно оформлене у цілісну синтаксичну одиницю;

• речення має модально - часовий план, тобто предикативність.

Порядок слів у реченні може бути прямим і зворотним

Прямий порядок - підмет завжди стоїть перед присудком, узгоджене

означення, виражене прикметником, дієприкметником... - перед означуваним

словом.

Сонце голубить тополю на щастя, на долю.

Зворотний порядок слів (інверсія) протилежний прямому.

Ніч темна людей всіх потомлених скрила під чорні широкі її крила.

За метою висловлювання речення поділяються на розповідні, питальні, спонукальні

1. Розповідні - ті, в яких щось повідомляється, констатується.

2. Питальні - використовуються для спонукання співбесідника дати
відповідь на поставлене запитання.

3. Спонукальні — містять наказ, спонукання до дії, пораду, дозвіл,

застереження, прохання.

За структурою речення поділяються на прості і складні.

Прості мають у своєму складі одну граматичну основу.

Складні містять дві і більше граматичних основ.

Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну. - просте

І якщо впадеш ти на чужому полі, прийдуть з України верби і топ олі -

Складне.

За наявністю граматичної основи речення поділяються:

Двоскладні - мають підмет і присудок.

Односкладні - лише один підмет або присудок

Біля лави у скверику сніг звірятком приліг - двоскладне

Надворі смеркало і сутеніло. - односкладне.

За наявністю другорядних членів - поширене (є другорядні члени і непоширене {зовсім немає другорядних членів.)

 

. Речення є засобом вираження думки. Кожне речення має інтонацію кінця речення. В усному мовленні речення відділяються одне від одного паузою,

а на письмі — крапкою, знаком питання, знаком оклику, залежно від характеру інтонації.
Речення, в якому про щось розповідається, називається розповідним:
Бачу далекі вершини в тумани повитих Карпат (Гончар).
У таких реченнях голос спочатку підвищується, а потім понижується.
Речення, в якому про щось запитується, називається питальним:
Де ж те сонце в небесах заховалося? (Лепкий).
У таких реченнях голосом (логічним наголосом) виділяється те слово, якого стосується питання. Порівняйте:
Ви завтра пишете контрольну з математики? і Ви завтра пишете контрольну з математики?
Речення, в якому виражене спонукання до дії, називається спонукальним:
Всім серцем любіть Україну свою! (Сосюра). Залежно від характеру спонукання (вимога чи наказ, прохання чи порада) речення вимовляється з більшою або меншою силою голосу.
Якщо речення виражає почуття мовця і вимовляється з більшою силою голосу, воно є окличним.
Окличними можуть бути:

• розповідні речення:
  Зацвіла синьо-жовтим цвітом України древня столиця! (Г. Гордасевич).
  Встане з вічних снігів Україна! (В. Шовкошитний).
• питальні:
  Хто серця чистого добро плугами кривди переоре?! (Рильський).
• спонукальні:
  Лупайте сю скалу! (Франко).

У такому разі в розповідних і спонукальних реченнях ставиться знак оклику, а в питальних — знак питання і знак оклику.
Речення, що складаються з одних і тих же слів і мають таку саму граматичну будову, можуть вживатися з різною метою і вимовлятися по-різному.
Порівняйте:
Ми їдемо на екскурсію. — розповідне, неокличне, виражає повідомлення.
Ми їдемо на екскурсію? — питальне, неокличне, виражає запитання.
Ми їдемо на екскурсію! — окличне, виражає почуття (радість, захоплення).

 

 

Поняття про просте речення. Двоскладне речення. Головні члени двоскладного речення.

Речення — синтаксична одиниця, що виражає думку про реальні, бажані, можливі явища дійсності, відзначається смисловою та інтонаційною завершеністю. Характерною особливістю речення є наявність у ньому граматичної основи — одного або двох головних членів.

Речення класифікується за різними ознаками.

1. За метою вживання речення бувають:
1. розповідні: Цього року сніг випав аж наприкінці грудня;
2. питальні: Чому ми так бездумно тягнемося до чужого? (Із газети).
3. спонукальні: Сміливо ж, браття, до праці ставайте! (Грінченко).
2. За емоційністю висловлювання:
1. неокличні: Мені дуже подобається рання осінь.
2. окличні: Яка чудова пора – рання осінь!
3. За кількістю граматичних основ:
1. прості (з однією граматичною основою): На Запоріжжі склалася залізна військова дисципліна (Із журналу).
2. складні (Із двома або більшою кількістю граматичних основ): Цідять морок маленькі вікна, хмуряться вогкі кутки, гнітить низька стеля, і плаче зажурене серце (Коцюбинський).
4. За характером граматичної основи:
1. двоскладні (з підметом і присудком): Максим здивовано зупинився (В. Кучер).
2. односкладні (з одним головним членом): Літо. Світає вже о третій годині.
5. За наявністю другорядних членів:
1. непоширені (без другорядних членів): Шумлять доші. Вечір. Гримить.
2. поширені (із другорядними членами): Ідуть холодні дощі. Зимовий вечір. Назаході безперестанно гримить.

ПОРЯДОК СЛІВ У РЕЧЕННІ. ЛОГІЧНИЙ НАГОЛОС Значення речення залежить не тільки від набору слів та їхніх форм, але і від порядку їхнього розташування. Порівняйте:
Від села до залізничної станції п'ять кілометрів — точний вимір відстані;
Від села до залізничної станції кілометрів п'ять — приблизна оцінка відстані.

Розрізняють прямий і зворотний порядок слів у реченні. За прямого порядку слів підмет стоїть перед присудком, узгоджене означення — перед означуваним словом, а неузгоджене — після слова, від якого воно залежить (обставини можуть займати різні місця).

Порушення звичайного порядку слів часто використовується для того, щоби виділити певні слова, підкреслити їхнє значення:
Привиддя лихі мені душу гнітили (Леся Українка).
"А я в попа обідала" — сирітка сказала (Шевченко).
Такий прийом увиразнення називається інверсією. На інверсовані слова, зазвичай, падає логічний наголос — посилення голосу під час їхньої вимови. Інверсія найчастіше застосовується в художньому стилі.

 

ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

Залежно від ролі у структурі речення, всі слова виступають як головні (підмет і присудок) або другорядні (додаток, означення, обставина) його члени.

Головні члени речення є його граматичною основою. Другорядні служать для поширення граматичної основи, конкретизації, уточнення змісту

Підмет – головний член двоскладового речення, що означає предмет (чи особу), про який говориться в реченні, і відповідає на питання ХТО? ЩО?

 

Простий підмет виражений найчастіше іменником або займенником у називному відмінку, хоча може виражатися й іншими частинами мови