М’якість приголосних звуків на письмі у більшості випадків позначається м’яким знаком.

М’який знак пишеться:

Після д, т, з, с, ц, л, н у кінці складу та слова: поліський, волинський, криворізький, військо, людськість, по-товариському, зайчисько, Луцьк, Донецьк, рученьки, голівонька, свіжісінький.

Після д, т, з, с, ц, л, н, р у середині складу перед о: трьох, чотирьом, забрьоханий, тьохкати.

М’який знак не ставиться після букв, що передають тверді приголосні звуки, у таких позиціях:

Після губних [б], [п], [в], [м], [ф], шиплячих [ш], [ч], [дж], [ж], задньоязикових [Ґ], [к], [х], глоткового [г], а також після [р] в кінці складу та слова (крім слова Горький): голуб, кров, верф, ніч, подорож, тепер, бур, зір, десятиріч, тюрма, Харків.

Після н перед шиплячими ж, ч, ш, щ та суфіксом -ств-: інженер, інший, менший, тонший, селянство,

Але! М’який знак пишеться у словах бриньчати, доньчин, няньчин, що утворені від слів, в яких між приголосними пишеться м’який знак бринькати, донька, нянька.

Після л в іменникових суфіксах -алн-о, -илн-о: держално, пужилно;

Але! М’який знак пишеться у зменшених формах, утворених від цих іменників: держальце, пужильце.

Після д, н, т, перед суфіксами -ченк-о, -чук, -чишин: безбатченко, Панчук, Федчишин,

Але! Михальченко, Михальчук.

Після ц у кінці іменників чоловічого роду іншомовного походження: кварц, палац, Суец, шприц

М'який знак не ставиться після букв, що позначають м’які приголосні звуки, у таких позиціях:

Після першого м’якого приголосного при збігу двох м’яких приголосних: цвях [ц′в’ах], кінський [к’íн′с′кий], прип'ятський [прúпjат′с′кий], у тому числі і між подовженими м’якими приголосними: буття, життя, каміння.

Але! м'який знак пишеться між двома м’якими приголосними у таких випадках:

у непрямих відмінках, якщо він є в називному відмінку: скринька — в скриньці, нянька — няньці, кицька — кицьці.

Але! квітці – бо квітка, голці – бо голка;

у дієсловах на -ться, а також в інших дієслівних формах з постфіксом -ся, якщо м'який знак є у формі без -ся: обговорюється, відзначається, звертаються, ставляться, стань — станься, піднось — підносься, підводь — підводься

Але! підніс — піднісся, ріс – розрісся.

у словах різьбяр, тьмяний.

після л перед наступним м’яким приголосним: ковальський, пальці, сільський.

В іншомовних словах м’який знак вживається:

після приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед й, я, ю, є, ї при роздільній вимові: мільйон, павільйон, компаньйон, пасьянс, Нью-Йорк, Танганьїка, Третьяков, Касьянов, Ананьїн, Люсьєн,

Але! мадяр, нюанс, тюбик, тюль, люкс, Цюрих, Аляска.

у суфіксах –ець, -ськ-, -цьк-, -зьк- у прізвищах слов’янського походження: рос. Юрьевец — Юр'євець, рос. Скиталец — Скиталець; рос. Иркутск — Іркутськ.

Вживання апострофа

 

Апостроф – графічний знак, що передає на письмі роздільну вимову звуків.

 

Апостроф ставиться:

В українських словах перед я, ю, є, ї після губних (б, п, в, м, ф), якщо губні стоять:

На початку кореня: в'язати, зв'язок, м'який, п'ятий, вп'ятьох, в'юн, нав'ючений, м'яч, В'ячеслав;

Після голосного або р: здоров'я, рум'яний, риб’ячий, сім'я, сім'ю, сім'єю, солов'їний, сурм'яний, черв'як, торф’яний.

В інших позиціях апостроф між губними і я, ю, є, ї не ставиться: свято, тьмяний, різьбяр, різдвяний, духмяний, мавпячий.

Після р перед я, ю, є, ї апостроф ставиться, коли р позначає твердий звук [р] (в літературній вимові далі чується звук [й]): бур’ян, у сузір'ї, з матір'ю, бар'єр, кар'єра. Якщо ж буква р передає на письмі м’який звук [р′], апостроф не ставиться: порятунок, буря, гарячий.

Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний звук: з’ясувати, роз’єднати, під’юдити, від’їзд, без’ядерний, дит’ясла, пів’яблука, пів’їдальні. Це правило стосується також іншомовних слів: кон’юнктура, кон’юнктивіт, ін’єкція.

В іншомовних словах апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних (б, п, в, м, ф), після р, після шиплячих (ж, ш, ч, дж) та після г, к, х, при роздільній вимові (якщо далі чується звук й): комп’ютер, інтерв’ю, прем’єра, миш’як, Х’юстон, Рейк’явік, Лук’ян. Але апостроф у цій позиції не ставиться, якщо я, ю, є, ї позначають пом'якшення попереднього приголосного: бюджет, бюро, бюст, пюре, кювет, фюзеляж, пюпітр, гравюра, гяур, гюрза, манікюр, рюкзак, варяг, Мюллер.

Апостроф вживається також:

Для позначення пропущеного в усній мові звука чи складу: мо’ (може), все’дно (все одно), ка’е (каже);

В іншомовних прізвищах після часток д та О: д’Артаньян, д’Анунціо, О’Ґенрі, О’Кейсі.

Роздільна вимова м’яких звуків [л′], [д′], [т′], [з′], [с′], [н′] (на письмі ль, дь, ть, зь, сь, нь) і я, ю, є, ї не позначається на письмі апострофом: ательє, мільярд, віньєтка, Ньютон.

Апостроф не ставиться при роздільній вимові після твердого приголосного перед йо: підйом, курйоз.