Модуль 1. Методичні основи викладання у вищій школі

1. Структура та класифікація вищої освіти в Україні: національні традиції та міжнародні стандарти.

2. Основні напрями розвитку та реформування сучасної освіти.

3. Головні тенденції розвитку світової вищої освіти.

4. Порівняльний аналіз системи вищої освіти та передових держав світу.

5. Ступені та кваліфікації у вищій школі різних країн світу.

6. Теоретичні аспекти аналізу освітніх систем.

7. Система вищої освіти в Україні та шляхи її удосконалення.

8. Законодавство України про вищу освіту та Закон України «Про вищу освіту».

9. Державний стандарт вищої освіти.

10. Галузеві стандарти вищої освіти.

11. Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів.

12. Правовий статус ВНЗ та ліцензування освітньої діяльності, акре­дитація напрямів, спеціальностей та ВНЗ.

13. Національна доктрина розвитку освіти.

14. Організаційно-правове забезпечення управління в галузі вищої освіти.

15. Механізм створення, реорганізації та ліквідації ВНЗ.

16. Нормативне забезпечення підготовки фахівців у ВНЗ.

17. Державна політика у галузі вищої освіти.

18. Зміст та особливості процесу навчання.

19. Специфічні закономірності навчання.

20. Принципи та основні методи навчання.

21. Форми організації навчального процесу у ВНЗ.

22. Роль та місце лекції у ВНЗ.

23. Практичні заняття у вищій школі.

24. Семінарські заняття у ВНЗ.

25. Самостійна робота студентів як форма організації навчального процесу у ВНЗ.

26. Виробнича та переддипломна практика як форма організації навчального процесу у ВНЗ.

27. Курсова та випускова робота як форми організації навчального процесу у ВНЗ.

28. Сприйняття в навчанні. Сутність та навчання навичкам.

29. Навчання мисленню та заучуванню.

30. Система «методики викладання»: поняття, елементи.

31. Науково-методичне забезпечення як компонент нормативно-пра­вової бази навчального процесу.

32. Структура державних стандартів освіти.

33. Навчальні плани та навчальні програми з нормативних і вибіркових навчальних дисциплін.

34. Особливості програм навчальної, виробничої й інших видів практик.

35. Підручники та навчальні посібники як елемент системи науково-методичного забезпечення навчального процесу.

36. Інструктивно-методичні матеріали до семінарських, практич­них і лабораторних занять.

37. Індивідуальні семестрові завдання для самостійної роботи студентів з навчальних дисциплін.

38. Контрольні роботи з навчальних дисциплін як метод перевірки рівня засвоєння студентами навчального матеріалу.

39. Сучасні методи та форми навчання у ВНЗ.

40. Поняття ділових навчальних ігор, принципи їх організації.

41. Технологія та принципи дистанційного навчання у вищій школі.

42. Інформаційні технології в системі вищої освіти.

43. Програмоване навчання та технічні засоби навчання.

44. Модульні технології як відкриті системи навчання.

45. Застосування комп’ютерних технологій як інструментів пізнання.

46. Інформаційні системи у навчанні та управлінні.

47. Особливості поширення сучасних методик викладання.

48. Сутність проблемного навчання.

49. Технології дослідницького (евристичного) навчання у вищій школі.

50. Особливості та принципи імітаційних технологій навчання.

51. Використання комп’ютерних телекомунікацій у вищій освіті.

52. Предмет, методологічна сутність та особливості організації самостійної роботи студентів.

53. Види самостійної роботи студентів і методика наукової орга­нізації самостійної роботи у ВНЗ.

54. Методичне забезпечення та цілі самостійної роботи студентів.

55. Форми активізації та вдосконалення самостійної навчальної роботи студентів.

56. Методика застосування новітніх технологій навчання в процесі самостійної роботи студентів за напрямом «Менеджмент».

57. Комп’ютеризація самостійної роботи студентів.

58. Педагогічна діагностика та контроль якості результатів навчання.

59. Рейтингова система оцінки якості засвоєння навчального матеріалу.

60. Тестування як психолого-педагогічний засіб діагностики знань.

61. Сутність, функції та види контролю.

62. Методи контролю та самоконтролю в навчанні.

63. Оцінка академічних здібностей студентів.

64. Психодіагностичні навички викладача.

65. Діагностика соціально-професійної зрілості особистості як умова індивідуалізації навчання.

66. Основи педагогічного контролю знань, вмінь та навичок у вищій школі.

67. Навчання та виховання як складові цілісного педагогічного процесу.

68. Сутність, зміст і структура виховання.

69. Принципи та методи виховання.

70. Єдність навчання та виховання – основа методики викладання.

71. Вимоги до особистих і професійних якостей викладача ВНЗ.

72. Педагогічна наука та педагогічна майстерність.

73. Лекторська майстерність викладача: сутність та шляхи формування.

74. Методи самоосвіти.

75. Характеристика процесу самовиховання.

76. Педагогічне спілкування у ВНЗ

77. Типи та стилі педагогічного спілкування.

78. Ознаки педагогічного спілкування

79. Вимоги до особистих і професійних якостей викладача ВНЗ.

ПРИКЛАД ЗАВДАННЯ
ПОТОЧНОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ

Варіант 1

Рівні X, F, E, D

Дайте відповіді на запитання тестів-опитувань.

Тест 1. Про яку категорію йде мова? «... – впорядкована діяльність викладача та студентів, спрямована на досягнення встановленої мети навчання»:

1) педагогічне спілкування;

2) метод навчання;

3) проблемне виховання;

4) викладання.

Тест 2. Назвіть інформативні методи навчання:

1) практичний;

2) наочний;

3) словесний;

4) робота з підручником;

5) відеометод;

6) співбесіда;

7) усі відповіді правильні.

Тест 3. Які технології навчання варто віднести до інноваційних:

1) інформаційні;

2) дистанційного навчання;

3) модульні;

4) дослідницькі;

5) усі відповіді правильні.

Тест 4. Як називається організація навчального процесу, коли студент навчається самостійно за розробленою викладачем програмою і віддалений від нього у просторі чи часі, однак може вести діалог з ним за допомогою засобів телекомунікації:

1) дистанційне навчання;

2) модульне навчання;

3) імітаційне навчання;

4) ситуативне.

Тест 5. Як називається організація навчального процесу, при якій зміст навчання структурується у самостійні організаційно-методичні блоки, що варіюються залежно від профільної та рівневої диференціації:

1) дистанційне навчання;

2) імітаційне навчання;

3) модульне навчання;

4) ситуативне.

Тест 6. Скільки, як правило, потрібно студентів для роботи в групі?

1) 2–3;

2) 5–7;

3) 7–8.

Тест 7. Чи дозволяє шукати згоди в суперечливих ситуаціях метод роботи в групі?

1) так;

2) ні;

3) у деяких випадках.

Тест 8. У структурі активного заняття є три етапи, який з них коригувальний?

1) перший;

2) другий;

3) третій;

4) коригувального етапу не існує.

Тест 9. За цільовими орієнтаціями ігрові технології поділяються на:

1) навчальні, тренінгові, контролюючі, узагальнюючі, пізнавальні, виховні, розвивальні, репродуктивні, творчі, комунікативні, діагнос­тичні та ін.;

2) дидактичні, виховні, розвивальні, соціалізуючі;

3) предметні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, драматизації.

Тест 10. За цільовими орієнтаціями ігрові технології поділяються на:

1) навчальні, тренінгові, контролюючі, узагальнюючі, пізнавальні, виховні, розвивальні, репродуктивні, творчі та ін.;

2) предметні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, драматизаційні;

3) дидактичні, виховні, розвивальні, соціалізуючі.

Тест 11. За ігровою методикою ігрові технології поділяються на:

1) навчальні, тренінгові, контролюючі, узагальнюючі, пізнавальні, виховні, розвивальні, репродуктивні, творчі та ін.;

2) предметні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, драматизаційні;

3) дидактичні, виховні, розвивальні, соціалізуючі.

Тест 12. За характером педагогічного процесу ігрові технології поділяються на:

1) навчальні, тренінгові, контролюючі, узагальнюючі, пізнавальні, виховні, розвивальні, репродуктивні, творчі та ін.;

2) предметні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, драматизаційні;

3) дидактичні, виховні, розвивальні, соціалізуючі.

Тест 13. Яка з функцій ігрової діяльності відповідає за виявлення прогалин у знаннях?

1) корекційна;

2) розвивальна;

3) самореалізації;

4) спонукальна;

5) діагностична.

Тест 14. Зі скількох основних етапів складається проведення ділової гри?

1) з трьох;

2) з п’яти;

3) з чотирьох.

Тест 15. Термін «інтерактивне навчання»:

1) означає певний порядок інформаційної взаємодії між суб’єктом навчального процесу і навчальним середовищем;

2) особлива форма навчальних практичних занять, яка полягає у самостійному вивченні студентами за завданнями викладача окремих питань і тем лекційного курсу;

3) ставить акцент на творчу імпровізацію педагога, на його взаємодію зі студентами.

Рівень В

І. Оцініть правильність наведених нижче тверджень, позначивши їх знаком «+» (правильно) або «–» (неправильно).

1. Система контролю включає перевірку, оцінювання, облік.

2. У навчальному процесі застосовують три види контролю: вхідний, поточний, підсумковий.

3. Адаптивний контроль є альтернативним способом контролю.

4. До контролю не висувається жодних педагогічних вимог, його ефективність залежить тільки від викладача.

5. Сукупність заходів, які дають змогу перевірити рівень засвоєння студентами знань, формування вмінь та навичок – це методи контролю.

6. Питання для усної перевірки поділяють на основні, додаткові та допоміжні, а опитування може бути індивідуальним, фронтальним й ущільненим.

7. Метод письмового контролю є найбільш поширеним у практиці українських викладачів.

8. Педагогічні тести проводяться для виявлення розумової обдаро­ваності та навчальної успішності студентів.

9. Розрізняють продуктивну, непродуктивну і змішану педагогічну вимогливість.

10. Навчаємість представляє собою спроможність студента оволодіти конкретним змістом навчання.

11. Причини неуспішності студентів пов’язують з вадами розвитку пізнавальної, емоційно-вольової сфер, інтегральних особистісних якостей.

12. Відмовитись від контролю, щоб досягти контролю – один із принципів методики викладання.

13. Функції студентів полягають в орієнтації, регуляції, сертифікації.

14. Критерії оцінки знань з будь-якої спеціальності розробляються Міністерством освіти і науки України.

15. Загальний рейтинг студента / дисципліни обчислюється як сума балів, отриманих за поточний контроль і на іспиті.

16. Рівень знань (репродуктивний, реконструктивний, творчий) не може виступати критерієм оцінки.

17. Семестровий контроль відбувається у формі семестрових екзаменів та заліків, у тому числі диференційованих.

18. Повторна здача іспитів допускається лише один раз з кожної дисципліни.

19. Державна атестація студентів здійснюється деканом факультету і ректором ВНЗ.

20. У Державних комісіях випускники складають державні екза­мени й захищають дипломні роботи.

ІІ. Заповніть пропуски:

1. Основні __________ __________ процесу навчання: навчальна, діагностична, виховна, розвиваюча, управлінська, стимулююча.

2. __________ __________ навчання: усний, письмовий, тестовий, самоконтроль, взаємоконтроль, груповий контроль.

3. __________ __________ повинні бути: позитивні, визначені, посильні, доведені до кінця.

4. Загальні __________ __________ знань студентів: обсяг, глибина, міцність, оперативність, гнучкість знань, конкретність і узагальненість, систематичність, системність, вміння викласти знання в різних формах, якість умінь та навичок.

5. Рішенням __________ __________ випускнику: присвоюється відповідний освітній рівень (кваліфікація), видається державний документ про освіту (кваліфікацію).

Рівень А

Розгадайте кросворд

										1
													2
							1
						3\2
									4
				3
	5\4
5

Запитання

По вертикалі:

1. Може бути навчальною, навчально-виробничою, педагогічною, науково-дослідною, асистентською.

2. Загальна і характерна форма звітності студента за практику.

3. Процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов’язану зі здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти.

4. Учена ступінь, відповідає середньовічному статусу майстра, досвідченого спеціаліста, знавця у свої галузі.

5. Визначена група людей, які оцінюють студентів під час здачі заліків, екзаменів, захисту дипломних робіт.

По горизонталі:

1. Найнижчий ступінь триступеневої системи вищої освіти країн Західної Європи і Північної Америки.

2. Помічник професора при читанні лекцій, проведенні лабора­торних і практичних занять зі студентами.

3. Освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який здобув спеціальні уміння та знання, має певний досвід їх застосування для вирішення складних професійних завдань, передбачених для відповідних посад, у певній галузі народного господарства.

4. Забезпечує проведення всіх організаційних заходів перед проход­женням практики студентами: інструктаж про порядок проходження практики та з техніки безпеки, надання студентам-практикантам необхідних документів.

5. Офіційний документ про закінчення середнього спеціального або вищого навчального закладу і присвоєння відповідної кваліфікації.