Стаття 32 (колишня стаття 38)

1. Спільний ринок поширюється на сферу сільського господарства і торгівлі сільськогосподарською продукцією. До сільськогосподарської належить продукція рослинницької, тваринницької, рибної галузей, а також продукти першої стадії переробки, безпосередньо пов’язані з такою продукцією.

2. Положення про створення спільного ринку застосовуються до сільськогосподарської продукції, якщо інакше не передбачено статтями 33-38.

3. Перелік продукції, на яку поширюються положення статей 33-38, подається в Додатку 1 до цього Договору.

4. Існування та розвиток спільного ринку сільськогосподарської продукції повинні супроводжуватися здійсненням спільної сільськогосподарської політики.

Стаття 33 (колишня стаття 39)

1. Метою спільної сільськогосподарської політики є:

(а) збільшення продуктивності сільськогосподарського виробництва шляхом підтримки технічного прогресу, забезпечення раціонального розвитку сільськогосподарського виробництва та оптимального використання факторів виробництва, особливо людської праці;

(б) забезпечення дотримання достатнього рівня умов життя всіх зайнятих у сільському господарстві, зокрема шляхом збільшення індивідуальних заробітків осіб, задіяних у сільськогосподарському виробництві;

(в) стабілізація ринку;

(г) забезпечення регулярних поставок;

(д) забезпечення збуту продукції споживачам за доступною ціною.

2. У ході розробки принципів спільної сільськогосподарської політики та конкретних методів її реалізації потрібно враховувати:

(а) особливий характер сільськогосподарської діяльності, що обумовлюється соціальною структурою сільськогосподарського комплексу, структурними та природними відмінностями між різними сільськогосподарськими регіонами;

(б) поступового здійснення відповідних змін;

(в) той факт, що сільське господарство держав-членів тісно пов’язане з економікою в цілому.

Стаття 34 (колишня стаття 40)

1.З метою досягнення цілей, визначених у статті 33, засновується спільна організація сільськогосподарських ринків.

Ця організація матиме одну з форм залежно від типу продукції:

(а) спільні засади конкуренції;

(б) обов’язкова координація різноманітних національних ринкових організацій;

(в) європейська ринкова організація.

2. Спільна організація, заснована відповідно до пункту 1, може включати всі заходи, необхідні для досягнення цілей, визначених у статті 33, зокрема, регулювання цін, допомоги у виробництві та маркетингу різноманітних продуктів, дотримання умов зберігання та перевезення, визначення спільних механізмів для стабілізації обсягів імпорту чи експорту.

Спільна організація обмежуватиметься у своїх діях цілями, визначеними у статті 33, і протидіятиме будь-якій дискримінації між виробниками чи споживачами Співтовариства.

Спільна цінова політика базується на спільних критеріях і єдиних способах обчислення.

3. З метою забезпечення виконання спільними організаціями своїх зобов’язань, про які йшлося в пункті 1, створюються один чи більше фондів з управління та надання гарантій для сільськогосподарського виробництва.

Стаття 35 (колишня стаття 41)

З метою досягнення цілей, визначених у статті 33, в межах спільної сільськогосподарської політики, передбачаються такі заходи:

(а) ефективна координація зусиль у сфері професійної підготовки, здійснення сільськогосподарських наукових проектів і досліджень та поширення їх результатів; це може включати спільне фінансування проектів чи інститутів;

(б) спільні заходи на підтримку споживання певних продуктів.

Стаття 36 (колишня стаття 42)

Положення розділу, в якому визначені принципи конкуренції, стосуються виробництва і торгівлі сільськогосподарською продукцією на засадах, встановлених Радою відповідно до умов статті 37(2) і (3) та сформульованими в ній завданнями і процедурами, беручи до уваги цілі, викладені у статті 33.

Рада може, зокрема, санкціонувати надання допомоги:

(а) з метою захисту підприємств, які зазнали збитків внаслідок несприятливих структурних чи природних умов;

(б) в межах програм економічного розвитку.

Стаття 37 (колишня стаття 43)

1. З метою сприяння розвитку основних напрямів спільної сільськогосподарської політики Комісія зобов’язується, після набуття чинності даного Договору, скликати конференцію дер-жав-членів для порівняння засад, джерел та потреб здійснюваної ними сільськогосподарської політики.

2. З урахуванням роботи конференції відповідно до пункту 1 після проведення консультації з Економічним та Соціальним Комітетом протягом двох років з часу набуття чинності даного Договору, Комісія подає пропозиції для вироблення та здійснення спільної сільськогосподарської політики, включаючи питання заміни національних організацій однією з форм спільної організації відповідно до статті 34(1), і для здійснення заходів, визначених у цьому Розділі.

Ці пропозиції повинні враховувати взаємозалежність сільськогосподарських питань, згаданих у даному Розділі.

Рада зобов’язується, діючи на основі кваліфікованої більшості за пропозицією Комісії та після консультації з Європейським Парламентом, виробити статут, видавати директиви і приймати регламенти без порушення будь-яких рекомендацій, які вона може також робити.

3. Рада може, діючи на основі кваліфікованої більшості згідно з пунктом 2, замінити національні ринкові організації спільною організацією відповідно до положень статті 34(1), якщо:

(а) спільна організація пропонує державам-членам, які не приймають подібних заходів і мають власні виробничі організації, охорону праці та відповідні умови життя виробників, враховуючи необхідну спеціалізацію та всі можливі з часом зміни;

(б) така організація забезпечує умови торгівлі в межах Співтовариства, подібні до існуючих на національному ринку.

4. В разі, якщо спільна організація, що спеціалізується з певних видів сировини, створюється раніше, ніж організації з переробки відповідної продукції, сировина для перероблених продуктів, що експортуються до третіх країн, може імпортуватися з-поза меж Співтовариства.

Стаття 38 (колишня стаття 46)

Якщо у держави-члена певний вид продукції підлягає національній ринковій організації чи внутрішнім правилам, наслідком чого буде вплив на конкурентну позицію подібної продукції в іншій державі-члені, відповідні збори накладаються державами-членами на імпорт такого продукту з держави-члена, де існує така організація чи внутрішні правила, якщо така держава, у свою чергу, не застосовує відповідних зборів на експорт.

Комісія фіксує розмір таких зборів на рівні, необхідному для урівноваження балансу; вона може також санкціонувати інші заходи, визначаючи їх умови та деталі.

 

РОЗДІЛ ІІІ.

ВІЛЬНЕ ПЕРЕСУВАННЯ ОСІБ, ПОСЛУГ ТА КАПІТАЛУ

Глава 1. Працівники

Стаття 39 (колишня стаття 48)

1. Гарантується свобода пересування працівників у межах Співтовариства.

2. Така свобода пересування передбачає скасування будь-якої дискримінації на національній основі між представниками держав-членів, що ґрунтується на різних підходах до вирішення питань зайнятості, оплати й інших умов праці та працевлаштування.

3. Згідно з основними засадами соціальної політики свобода пересування передбачає право громадян на безпеку та охорону здоров’я, що включає вирішення наступних питань:

(а) розгляд поданих пропозицій щодо працевлаштування;

(б) вільне пересування з метою працевлаштування на території держав-членів;

(в)перебування з цією ж метою в іншій державі-члені відповідно до законодавчих положень, адміністративних актів і постанов даної держави про працевлаштування громадян;

(г) проживання на території держави-члена після працевлаштування в ній.

4. Положення даної статті не стосуються працевлаштування у сфері громадського обслуговування.