Договір про європейський союз

ДОГОВІР ПРО ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

ЗМІСТ

Преамбула

Розділ І Загальні положення

Розділ II Положення про внесення змін до договору про заснування Європейського економічного співтовариства з метою заснування Європейського Співтовариства

Розділ III Положення про внесення змін до Договору про заснування Європейського співтовариства з вугілля та сталі

Розділ IV Положення про внесення змін до Договору про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії

Розділ V Положення про спільну зовнішню політику і політику безпеки

Розділ VI Положення про співробітництво у сфері охорони порядку та правосуддя у кримінальних справах

Розділ VII (колишній Розділ VІ а) Положення про тіснішу співпрацю

Розділ VIIІ (колишній Розділ VII) Заключні положення

Положення, що вносять зміни до Договору про заснування Європейського Співтовариства

 

ДОГОВІР

ПРО ЗАСНУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА

Преамбула

Частина перша ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ

Частина друга ГРОМАДЯНСТВО СОЮЗУ

Частина третя ПОЛІТИКА СПІВТОВАРИСТВА

Розділ І Вільний рух товарів

Глава 1. Митний союз

Глава 2. Заборона кількісних обмежень між державами-членами

Розділ ІІ Сільське господарство

Розділ ІІІ Вільне пересування осіб, послуг та капіталу

Глава І. Працівники

Глава 2. Право на заснування та економічну діяльність

Глава 3. Послуги

Глава 4. Капітал і платежі

Розділ IV (колишній розділ III а) Візи, притулок, імміграція та інші питання, пов’язані з вільним пересуванням осіб

Розділ V (колишній Розділ IV) Транспорт

Розділ VI (колишній Розділ V) Спільні положення щодо конкуренції, оподаткування та зближення законодавства

Глава 1. Правила конкуренції

Секція 1. Положення, що застосовуються до підприємств

Секція 2. Державна допомога

Глава 2. Положення про оподаткування

Глава 3. Зближення законів

Розділ VII (колишній Розділ VI) Економічна і валютна політика

Глава 1. Економічна політика

Глава 2. Валютна політика

Глава 3. Інституційні положення

Глава 4. Перехідні положення

Розділ VІІІ (колишній Розділ VІ а)Зайнятість

Розділ ІХ (колишній Розділ VІІ) Спільна торговельна політика

Розділ Х (колишній Розділ VІІ а) Митне співробітництво

Розділ ХІ (колишній Розділ VІІІ) Соціальна політика, освіта, професійна підготовка та молодь

Глава І. Соціальні Положення

Глава 2. Європейський соціальний фонд

Глава 3. Освіта, професійна підготовка і молодь

Розділ ХІІ (колишній Розділ ІХ) Культура

Розділ ХІІІ (колишній Розділ Х) Охорона здоров’я

Розділ ХІV (колишній Розділ ХІ) Захист споживача

Розділ ХV (колишній РОЗДІЛ ХІІ) Транс’європейські мережі

Розділ ХVІ (колишній РОЗДІЛ ХІІІ) Промисловість

Розділ ХVІІ (колишній РОЗДІЛ ХІV) Економічне та соціальне згуртування

Розділ ХVІІІ (колишній РОЗДІЛ ХV) Дослідження і технологічний розвиток

Розділ ХІХ (колишній РОЗДІЛ ХVІ) Навколишнє середовище

Розділ ХХ (колишній РОЗДІЛ ХVІІ) Співробітництво заради сприяння співпраці

Частина четверта АСОЦІАЦІЯ ІЗ ЗАМОРСЬКИМИ КРАЇНАМИ І ТЕРИТОРІЯМИ

Частина п’ята ІНСТИТУТИ СПІВТОВАРИСТВА

Розділ І Положення стосовно інститутів

Глава 1. Інститути

Секція І. Європейський Парламент

Секція 2. Рада

Секція 3. Комісія

Секція 4. Суд

Секція 5. Рахункова палата

Глава 2. Положення, спільні для кількох інститутів

Глава 3. Економічний і соціальний комітет

Глава 4. Комітет регіонів

Глава 5. Європейський інвестиційний банк

Розділ ІІ Фінансові положення

Частина шоста ЗАГАЛЬНІ ТА ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

ПРОТОКОЛИ (текст не відтворений)

Примітка: Посилання на статті Договору, назви та секції містяться у протоколах, що адаптовані згідно з таблицями еквівалентності, які винесені у додатку до Амстердамського Договору.

Протоколи додані до Договору про Європейський Союз та до Договору про заснування Європейського Співтовариства:

– Протокол (№ 2), який включає Шенгенські acguis до правової системи Європейського Союзу (1997)

– Протокол (№ 3) про застосування певних аспектів статті 14 Договору про заснування Європейського Співтовариства щодо Об’єднаного Королівства та Ірландії (1997)

– Протокол (№ 4) про позицію Об’єднаного Королівства Великобританії та Ірландії (1997);

– Протокол (№ 5) про позицію Данії (1997).

Протоколи, додані до Договору про Європейський Союз та до Договорів про заснування Європейського Співтовариства, Європейського співтовариства з вугілля та сталі, Європейського співтовариства з атомної енергії:

– Протокол (№ 6), доданий до Договору про Європейський Союз та Договорів про заснування Європейських Співтовариств (1992);

– Протокол (№ 7) про інститути з огляду на розширення Європейського Союзу (1997);

– Протокол (№ 8) про місцеперебування інститутів, установ та департаментів Європейських Співтовариств та Європолу (1997);

– Протокол (№ 9) про роль національних парламентів у Європейському Союзі (1997).

Протоколи, додані до Договорів про заснування Європейського Співтовариства:

– Протокол (№ 10) про Статут Європейського інвестиційного банку (1957);

– Протокол (№ 11) про Статут Суду Європейського Співтовариства (1957);

– Протокол (№ 12) про Італію (1957);

– Протокол (№ 13) про товари, що вироблені та надходять з певних країн і користуються спеціальним режимом, якщо вони імпортуються до держави-члена (1957);

– Протокол (№ 14) щодо імпорту в Європейське Співтовариство нафтопродуктів очищених у Нідерландській частині Антильських островів (1962);

– Протокол (№ 15) про спеціальні заходи щодо Гренландії (1985);

– Протокол (№ 16) про придбання власності у Данії (1992);

– Протокол (№ 17) щодо Статті 141 Договору про заснування Європейського Співтовариства (1992);

– Протокол (№ 18) про Статут Європейської системи центральних банків та Європейський центральний банк (1992);

– Протокол (№ 19) про Статут Європейського валютного інституту (1992)

– Протокол (№ 20) про надмірну дефіцитну процедуру (1992);

– Протокол (№ 21) про зведені критерії, згадані у Статті 121 Договору про заснування Європейського Співтовариства (1992);

– Протокол (№ 22) про Данію (1992);

– Протокол (№ 23) про Португалію (1992);

– Протокол (№ 24) про перехід до третьої стадії економічного та валютного союзу (1992);

– Протокол (№ 25) про певні положення щодо Об’єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії (1992);

– Протокол (№ 26) про певні положення щодо Данії (1992);

– Протокол (№ 27) про Францію (1992);

– Протокол (№ 28) про економічне та соціальне зближення (1992);

– Протокол (№ 29) про притулок для громадян держав-членів Європейського Союзу (1997);

– Протокол (№ 30) про застосування принципів субсидіарності та пропорційності (1997);

– Протокол (№ 31) про зовнішні відносини держав-членів щодо перетинання зовнішніх кордонів (1997);

– Протокол (№ 32) про систему громадського радіомовлення держав-членів (1997);

– Протокол (№ 33) про захист тварин (1997);

– Протокол доданий до Договорів про заснування Європейського Співтовариства, Договорів про заснування Європейського Співтовариства з вугілля та сталі та Європейського Співтовариства з атомної енергії:

– Протокол (№ 34) про привілеї та імунітети Європейських Співтовариств (1965).

ДОГОВІР ПРО ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЬ БЕЛЬГІЇ, ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЕВА ДАНІЇ, ПРЕЗИДЕНТ ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНА, ПРЕЗИДЕНТ ГРЕЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ, ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЬ ІСПАНІЇ, ПРЕЗИДЕНТ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ, ПРЕЗИДЕНТ ІРЛАНДІЇ, ПРЕЗИДЕНТ ІТАЛІЙСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ, ЙОГО КОРОЛІВСЬКА ВИСОКІСТЬ ВЕЛИКИЙ ГЕРЦОГ ЛЮКСЕМБУРЗЬКИЙ, ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЕВА НІДЕРЛАНДІВ, ПРЕЗИДЕНТ ПОРТУГАЛЬСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ, ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЕВА ОБ’ЄДНАНОГО КОРОЛІВСТВА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ І ПІВНІЧНОЇ ІРЛАНДІЇ,

СПОВНЕНІ РІШУЧОСТІ дати відлік новій стадії у процесі європейської інтеграції, започаткованому заснуванням Європейського Співтовариства,

ПАМ’ЯТАЮЧИ про історичну важливість припинення роз’єднання європейського континенту та потребу створення міцної основи для будівництва майбутньої Європи,

ПІДТВЕРДЖУЮЧИ свою вірність принципам свободи, демократії та поваги людських прав, а також фундаментальних свобод та верховенства права,

ПІДТВЕРДЖУЮЧИ свою вірність основоположним соціальним правам, які визначені Європейською Соціальною Хартією, підписаною в Турині 18 жовтня 1961 року, та Хартією Співтовариства про основоположні соціальні права робітників 1989 року,

ПРАГНУЧИ поглибити солідарність між своїми народами, поважаючи при цьому їх історію, культуру і традиції,

ПРАГНУЧИ посилити демократичне та ефективне функціонування інституцій з метою надання їм можливостей краще виконувати покладені на них завдання в межах єдиних інституційних рамок,

СПОВНЕНІ РІШУЧОСТІ досягти зміцнення і злиття своїх економік та утворити економічний і валютний союз, у тому числі, відповідно до положень цього Договору, єдину і стабільну валюту,

СПОВНЕНІ РІШУЧОСТІ сприяти економічному і соціальному прогресу своїх народів, керуючись принципом рівномірного розвитку в межах функціонування внутрішнього ринку і посиленої взаємодії та захисту навколишнього середовища, а також здійснювати політику, яка б забезпечувала поступ в економічній інтеграції паралельним прогресом в інших сферах,

ПРАГНУЧИ встановити громадянство, спільне для громадян їхніх країн,

ПРАГНУЧИ здійснювати спільну зовнішню політику та політику з питань безпеки, в тому числі й поступове створення рамок для здійснення спільної оборонної політики, яка могла б сприяти спільній обороні відповідно до положень статті 17, тим самим посилюючи європейську ідентичність та незалежність з метою підтримки миру, безпеки і прогресу в Європі та в цілому світі,

ПРАГНУЧИ полегшити свободу пересування осіб з одночасним гарантуванням безпеки своїм народам шляхом створення зони свободи, безпеки і справедливості відповідно до положень цього Договору,

ПРАГНУЧИ продовжувати процес створення ще міцнішого союзу між народами Європи, в рамках якого рішення прийматимуться при максимальній участі громадян згідно з принципами субсидіарності,

З ОГЛЯДУ на подальші кроки, здійснювані з метою посилення європейської інтеграції,

ВИРІШИЛИ заснувати Європейський Союз, і для цього призначили своїх повноважних представників:

ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЬ БЕЛЬГІЇ

Марк ЕЙСКЕНС, Міністр закордонних справ,

Філіп МЕЙШТАДТ, Міністр фінансів;

ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЕВА ДАНІЇ

Уффе ЕЛЛЄМАН-ЕНСЕН, Міністр закордонних справ,

Андерс ФОГ РАСМУССЕН, Міністр економіки;

ПРЕЗИДЕНТ ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНА

Ганс-Дітріх ГЕНШЕР, Федеральний міністр закордонних справ,

Теодор ВАЙГЕЛЬ, Федеральний міністр фінансів;

ПРЕЗИДЕНТ ГРЕЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Антоніос САМАРАС, Міністр закордонних справ,

Еффіміос ХРИСТОДУЛУ, Міністр економіки;

ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЬ ІСПАНІЇ

Франсіско ФЕРНАНДЕС ОРДОНЬ’ЄС, Міністр закордонних справ,

Карлос СОЛЬЧАГА КАТАЛАНА, Міністр економіки та фінансів;

ПРЕЗИДЕНТ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Ролан ДЮМА, Міністр закордонних справ,

П’єр БЕРЕГОВУА, Міністр економіки, фінансів та бюджету;

ПРЕЗИДЕНТ ІРЛАНДІЇ

Джерард КОЛЛІНЗ, Міністр закордонних справ,

Берті АХЕРН, Міністр фінансів;

ПРЕЗИДЕНТ ІТАЛІЙСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ Джанні де МІКЕЛІС, Міністр закордонних справ, Гвідо КАРЛІ, Міністр фінансів;

ЙОГО КОРОЛІВСЬКА ВИСОКІСТЬ ВЕЛИКИЙ ГЕРЦОГ ЛЮКСЕМБУРЗЬКИЙ Жак Ф. ПООС, заступник Прем’єр-Міністра, Міністр закордонних справ, Жан-Клод ЖЮНКЕР, Міністр фінансів;

ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЕВА НІДЕРЛАНДІВ Ханс ван ден БРУК, Міністр закордонних справ, Уілльям КОК, Міністр фінансів;

ПРЕЗИДЕНТ ПОРТУГАЛЬСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Жоао де ДЕУС ПІНЕЙРО, Міністр закордонних справ,

Жоржі БРАГА де МАСЕДО, Міністр фінансів;

ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЕВА ОБ’ЄДНАНОГО КОРОЛІВСТВА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ І ПІВНІЧНОЇ ІРЛАНДІЇ

Високоповажний Дуглас ХЕРД, Міністр закордонних справ та у справах Співдружності, Вельмиповажний Френсіс МОД, Міністр фінансів;

ЯКІ, обмінявшись вірчими грамотами, що підтверджують їх повноваження, і переконавшись у їх належній формі, домовились про таке:

 

 

Стаття 1 (колишня стаття А)

На підставі даного Договору Високі Договірні Сторони засновують ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ (надалі просто «Союз»).

Даний Договір свідчить про початок нового етапу в процесі створення ще більш тісного Союзу народів Європи, чиї рішення прийматимуться якомога відкритіше і будуть доходити до кожного громадянина.

Союз засновується на базі Європейського Співтовариства, доповненого сферами політики і формами співробітництва згідно з даним Договором. Його завдання полягає в налагодженні – за допомогою послідовних та узгоджених методів – відносин між державами-членами та їх народами.

Стаття 2 (колишня стаття В)

Союз має на меті:

– сприяти соціально-економічному прогресу, високому рівню зайнятості, досягненню збалансованого і рівномірного розвитку шляхом створення простору без внутрішніх кордонів через посилення економічних та соціальних зв’язків, створення економічного та валютного союзу, що передбачає введення єдиної валюти відповідно до положень даного Договору;

– утверджувати свою ідентичність на міжнародній арені, зокрема шляхом здійснення спільної зовнішньої політики та політики безпеки, не виключаючи можливості оформлення в майбутньому спільної оборонної політики, яка може сприяти створенню спільної оборони згідно з умовами статті 17;

– посилити захист прав та інтересів народів, що входять до держав-членів, шляхом запровадження громадянства Союзу;

– повною мірою розвивати й утверджувати роль Союзу у сфері свободи, безпеки та справедливості, в якому забезпечується свобода пересування людей поряд з відповідними заходами по контролю за зовнішнім кордоном, наданням притулку, імміграцією, а також по запобіганню та боротьбі зі злочинністю;

– повною мірою забезпечити дотримання «acquis communautaire» і спиратись на нього для визначення, в якій мірі політика та форми співробітництва, запроваджені даним Договором, потребують перегляду з метою забезпечення ефективності механізмів та інститутів Співтовариства.

Цілі Союзу, як передбачено даним Договором, мають здійснюватись у чіткій відповідності встановленим умовам і графіку, а також при дотриманні принципу субсидіарності, визначеного у статті 5 Договору, де йдеться про заснування Європейського Співтовариства.

Стаття 3 (колишня стаття С)

Союз діє як єдина інституційна структура, що має забезпечувати узгодженість та безперервність діяльності, здійснюваної з метою досягнення його цілей, при дотриманні відповідного рівня інтеграції у Співтоваристві.

Союз має забезпечувати послідовність своєї зовнішньополітичної діяльності в загальному контексті міжнародних відносин, питань безпеки, економіки та політики. Рада та Комісія несуть відповідальність за підтримання такої узгодженості. Вони забезпечують реалізацію цієї політики відповідно до своїх повноважень.

Стаття 4 (колишня стаття D)

Європейська Рада дає Союзу необхідний імпульс для розвитку та визначає його загальні політичні орієнтири.

До Європейської Ради входять керівники держав або урядів держав-членів та Голова Комісії. Їх помічниками є міністри закордонних справ держав-членів та один із членів Комісії. Європейська Рада збирається принаймні двічі на рік під керівництвом глави держави або уряду держави-члена, що головує в Раді.

Європейська Рада представляє Європейському Парламенту доповідь про хід кожного засідання і щорічний письмовий звіт про результати своєї діяльності.

Стаття 5 (колишня стаття Е)

Європейський Парламент, Рада*, Комісія, Суд** та Рахункова палата здійснюють свої повноваження згідно з умовами та цілями, передбаченими, з одного боку, положеннями Договорів про заснування Європейських Співтовариств, а також наступних Договорів і Актів про внесення змін і поправок, з другого боку, – іншими положеннями даного Договору.

Стаття 6 (колишня стаття F)

1. Союз базується на спільних для всіх держав-членів демократичних засадах верховенства права, визнання основних людських прав і свобод.

2. Союз поважає права і свободи людини, що були гарантовані підписаною в Римі 4 листопада 1950 року Європейською Конвенцією про захист основних прав і свобод громадян, і передбачені конституційними традиціями, спільними для всіх держав-членів, загальні принципи права Співтовариства.

3. Союз поважає національну ідентичність держав-членів.

4. Союз забезпечує себе засобами, необхідними для досягнення своїх цілей і здійснення власної політики.

РОЗДІЛ II.

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН

СПІВТОВАРИСТВА

Стаття 8 (колишня стаття G) (не відтворена)

 

РОЗДІЛ III.

РОЗДІЛ IV.

РОЗДІЛ V. ПОЛОЖЕННЯ

РОЗДІЛ VI.

У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

ДОГОВІР ПРО ЗАСНУВАННЯ

Стаття 1 (колишня стаття 1)

Згідно з даним Договором, ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ засновують ЄВРОПЕЙСЬКЕ СПІВТОВАРИСТВО.

Стаття 2 (колишня стаття 2)

Співтовариство має за свою мету, шляхом створення спільного ринку, економічного та валютного союзу, а також шляхом реалізації спільної політики та діяльності, основи яких визначені у статтях 3 і 4, сприяти гармонійному і збалансованому розвитку економічної діяльності Співдружності, високому рівню зайнятості та соціальному захисту, рівності між чоловіками та жінками, стійкому та безінфляційному зростанню, досягненню високого рівня конкурентоспроможності та зближення економічних показників, захисту та поліпшенню стану навколишнього середовища, підвищенню життєвого рівня та якості життя, економічній і соціальній інтеграції та солідарності держав-членів.

Стаття 3 (колишня стаття 3)

1. З метою досягнення визначених у статті 2 цілей, діяльність Співтовариства, здійснювана відповідно до передбачених даним Договором умов та строків, включає:

(а) відміну митних зборів та кількісних обмежень на імпорт та експорт товарів у торгівлі між державами-членами, а також інших подібних заходів;

(б) спільну торговельну політику;

(в) внутрішній ринок, що характеризується скасуванням перешкод вільному руху товарів, осіб, послуг та капіталу між державами-членами;

(г) заходи щодо в’їзду та переміщення осіб відповідно до положень Розділу IV;

(д) спільну політику у сфері сільського господарства та рибальства;

(е) спільну транспортну політику;

(є) систему запобіжних заходів щодо забезпечення конкуренції на внутрішньому ринку;

(ж) зближення національних законодавств держав-членів до межі функціонування спільного ринку;

(з) сприяння координації у здійсненні політики зайнятості між державами-членами з метою збільшення їх ефективності шляхом розвитку скоординованої стратегії з питань зайнятості;

(и) політику в соціальній сфері, в тому числі діяльність Європейського соціального фонду;

(і) посилення економічного та соціального співробітництва;

(ї) політику у сфері навколишнього середовища;

(й) посилення конкурентоспроможності промисловості Співтовариства; 26

(к) сприяння дослідженням і технологічному розвитку;

(л) заохочення створення та розвитку трансєвропейських комунікаційних мереж;

(м) внесок в досягнення високого рівня охорони здоров’я;

(н) внесок в освіту, професійне навчання та культурний розвиток держав-членів;

(о) політику в сфері розвитку співробітництва;

(п) асоціацію із морськими країнами і територіями з метою розширення торгівлі та сприяння спільному економічному і соціальному розвитку;

(р) внесок у зміцнення захисту прав споживачів;

(с) заходи у сферах енергетики, соціального захисту та туризму.

2. У всіх сферах діяльності, визначених даною статтею, Співтовариство має на меті ліквідувати нерівність та підтримувати рівноправність між чоловіками та жінками.

Стаття 4 (колишня стаття 3a)

1. Для досягнення цілей, визначених у статті 2, діяльність держав-членів та Співтовариства включає, відповідно до даного Договору та встановленого в ньому графіка, прийняття економічної політики, яка ґрунтується на тісній координації економічної політики держав-членів, на внутрішньому ринку та визначенні спільних завдань, і проводиться згідно з принципом відкритої ринкової економіки з вільною конкуренцією.

2. Паралельно до попередньої, відповідно до даного Договору та установлених в ньому графіка та процедури, ця діяльність передбачає незмінний фіксований обмінний курс, що сприятиме введенню єдиної валюти – ЕКЮ, розробку і здійснення єдиної валютної політики та політики обмінних курсів, основною метою яких є підтримання стабільних цін, а також реалізація єдиної економічної політики Співтовариства, відповідно принципу відкритої ринкової економіки з вільною конкуренцією.

3. Ця діяльність держав-членів і Співтовариства повинна узгоджуватися з дотриманням таких основоположних принципів як стабільні ціни, здоровий стан державних фінансів та валюти, стійкий платіжний баланс.

Стаття 5 (колишня стаття 3b)

Співтовариство діє в межах повноважень цього Договору, та керуючись визначеними в ньому цілями.

У сферах, які не є винятковою компетенцією Співтовариства, воно має право діяти на основі принципу субсидіарності, лише настільки, наскільки поставлене завдання не може бути повною мірою розв’язане окремими державами-членами, і тому, зважаючи на його масштаби і результати, буде краще виконано Співтовариством.

Будь-які дії Співтовариства не повинні виходити за межі того, що необхідно для досягнення цілей даного Договору.

Стаття 6 (колишня стаття 3c)

Вимоги до охорони навколишнього середовища повинні бути інтегровані у визначення і реалізацію політики та діяльності Співтовариства згідно з умовами статті 3, зокрема з огляду на підтримку стабільного розвитку.

Стаття 7 (колишня стаття 4)

1. Завдання, що покладаються на Співтовариство, виконуються такими інститутами:

– ЄВРОПЕЙСЬКИМ ПАРЛАМЕНТОМ,

– РАДОЮ,

– КОМІСІЄЮ,

– СУДОМ,

– РАХУНКОВОЮ ПАЛАТОЮ.

Кожен інститут діє в межах повноважень, якими він наділяється відповідно до положень даного Договору.

2. Рада та Комісія користуються допомогою Економічного та соціального комітету та Комітету регіонів, що діють у дорадчій якості.

Стаття 8 (колишня стаття 4a)

Європейська система центральних банків (тут і надалі – ЄСЦБ) та Європейський центральний банк (тут і надалі – ЄЦБ) засновуються згідно з процедурами, викладеними в даному Договорі; вони діють у межах повноважень, наданих їм відповідно до умов даного Договору та доданого до нього Статуту ЄСЦБ та ЄЦБ (тут і надалі – Статут ЄСЦБ).

Стаття 9 (колишня стаття 4b)

Засновується Європейський інвестиційний банк, який функціонує в межах повноважень, наданих йому даним Договором та доданим до нього Статутом.

Глава 1. Митний союз

РОЗДІЛ ІІІ.

Глава 1. Працівники

Глава 3. Послуги

Глава 4. Капітал і платежі

Стаття 56 (колишня стаття 73b)

1. У межах положень, викладених у цій Главі, всі обмеження на переміщення капіталу між державами-членами, а також між державами-членами і третіми країнами повинні бути заборонені.

2. У межах положень, викладених у цій Главі, всі обмеження на платежі між державами-членами, а також між державами-членами і третіми країнами повинні бути заборонені.

Стаття 57 (колишня стаття 73c)

1. Положення статті 56 не повинні завдавати шкоди застосуванню по відношенню до третіх країн будь-яких обмежень, які існують на 31 грудня 1993 року відповідно до законів держав-членів чи Співтовариства щодо переміщення капіталу в треті країни чи з них, включаючи прямі інвестиції в підприємства, у тому числі в нерухомість, надання фінансових послуг чи допуск цінних паперів на ринки капіталу.

2. Докладаючи зусиль для досягнення вільного переміщення капіталу між державами-членами і третіми країнами на максимально можливому рівні та без порушення інших Глав даного Договору, Рада може, на основі рішення кваліфікованої більшості за пропозицією Комісії, здійснювати заходи щодо переміщення капіталу в треті країни чи з них, включаючи прямі інвестиції в підприємства, у тому числі в нерухомість, надання фінансових послуг чи допуск цінних паперів на ринки капіталу. Згідно з цим пунктом, для прийняття заходів, які є кроком назад щодо права Співтовариства забезпечувати вільне переміщення капіталу в треті країни чи з них, необхідне одноголосне рішення Ради.

Стаття 58 (колишня стаття 73d)

1. Положення статті 56 не порушують прав держав-членів:

(а) застосовувати відповідні положення податкового законодавства, що визначають відмінності між платниками податків, які перебувають в неоднакових умовах відносно місця проживання чи місця інвестування капіталу;

(б) вживати всіх необхідних заходів для запобігання порушень національних законів та актів виконавчої влади, особливо у сфері оподаткування, та ретельного контролю за діяльністю фінансових установ; встановлювати процедуру декларування даних про переміщення капіталу з метою отримання інформації адміністративного чи статистичного характеру; вживати заходів, що є виправданими з точки зору соціальної політики чи державної безпеки.

2. Положення цієї Глави не порушують застосування обмежень на право заснування і ведення економічної діяльності, якщо це не суперечить основним принципам даного Договору.

3. Заходи та процедури, викладені в пунктах 1 і 2, не повинні бути засобом безпідставної дискримінації або завуальованого обмеження щодо вільного переміщення капіталів чи платежів, як це визначено в статті 56.

ВІЗИ, ПРИТУЛОК, ІММІГРАЦІЯ ТА ІНШІ ПИТАННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ

З ВІЛЬНИМ ПЕРЕСУВАННЯМ ОСІБ

ТА ЗБЛИЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

Секція 2. Державна допомога

Глава 3. Зближення законів

Глава 2. Валютна політика

ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА.

Глава 1. Інститути

Секція 2. Рада

Секція 3. Комісія

Секція 4. Суд

Секція 5. Рахункова палата

Стаття 246 (колишня стаття 188а)

Рахункова палата здійснює перевірки.

Стаття 247 (колишня стаття 188b)

1. Рахункова палата складається з 15 членів.

2. Члени Рахункової палати обираються з числа осіб, які належать або належали у своїх відповідних країнах до органів зовнішнього аудиту, або з тих, хто має спеціальну кваліфікацію для цієї посади. Їхня незалежність має бути поза всяким сумнівом.

3. Члени Рахункової палати призначаються Радою на термін шість років на підставі одноголосного рішення і після консультацій з Європейським Парламентом.

Члени Рахункової палати можуть обиратися на повторний строк.

Зі свого числа вони обирають Голову Рахункової палати на термін три роки. Голова може обиратися на повторний строк.

4. Члени Рахункової палати, у загальних інтересах Співтовариства, є повністю незалежними у виконанні своїх обов’язків.

При виконанні цих обов’язків вони не пошукують і не приймають інструкцій від будь-якого уряду чи від будь-якого іншого органу. Вони утримуються від будь-яких дій, несумісних з їхніми обов’язками.

5. Члени Рахункової палати, під час свого перебування на посаді, не можуть бути задіяними у будь-якій іншій діяльності, незалежно від того, прибуткова вона чи ні. Приступаючи до виконання своїх обов’язків, вони дають урочисту клятву, що як під час, так і після свого перебування на посаді дотримуватимуться зобов’язань, які з цього витікають, особливо щодо свого обов’язку поводитися чесно і розсудливо при розгляді пропозицій щодо певних призначень чи винагород після закінчення терміну їх перебування на посаді.

6. Окрім нормальної заміни чи смерті, обов’язки члена Рахункової палати закінчуються з його відставкою або примусовим звільненням за постановою Суду відповідно до пункту 7.

Вакансія, що з’явилася таким чином, заповнюється на залишок терміну перебування члена на посаді.

За винятком примусового звільнення, члени Рахункової палати залишаються на своїх посадах до переобрання на законних підставах.

7. Член Рахункової палати може бути звільнений зі своєї посади або позбавлений свого права на пенсію та інші винагороди лише у випадку, якщо Суд, на вимогу Рахункової палати, встановить, що він більше не відповідає необхідним умовам або не виконує зобов’язань, що покладаються на нього згідно з посадою.

8. Діючи на підставі рішення, прийнятого кваліфікованою більшістю, Рада визначає умови найму Голови та членів Рахункової палати, особливо з питань їхніх зарплат, винагород та пен-сій. Тією ж більшістю вона також визначає будь-які інші платежі, які можуть бути зроблені замість заробітної плати.

9. Положення Протоколу про привілеї та імунітет службовців Європейського Співтовариства, які застосовуються до суддів Суду, застосовуються також і до членів Рахункової палати.

Стаття 248 (колишня стаття 188c)

1. Рахункова палата перевіряє звіти про всі доходи і видатки Співтовариства. Він також розглядає звіти про всі доходи і видатки всіх органів, створених Співтовариством за умови, якщо відповідний статутний документ не виключає такого розгляду.

Рахункова палата надає Європейському Парламенту і Раді гарантійний документ щодо правильності ведення рахунків та законності і правильності всіх операцій, який публікується в Офіційному віснику Європейського Співтовариства.

2. Рахункова палата стежить за тим, щоб усі доходи були отримані і всі витрати були здійснені законним та правильним способом, і щоб управління фінансами було правильним. При цьому він повідомляє про кожен випадок порушень.

Перевірка доходів повинна здійснюватися на основі як сум, визначених до сплати, так і сум, дійсно сплачених Співтоваристві.

Перевірка видатків повинна здійснюватися на основі як взятих зобов’язань, так і дійсно зроблених платежів.

Такі перевірки можуть здійснюватися перед закриттям рахунків даного фінансового року.

3. Перевірка базується на бухгалтерській звітності та, за необхідності, проводиться без попередження в інших інститутах Співтовариства, в приміщеннях будь-якого органу, який управляє доходами чи видатками за дорученням Співтовариства, та в державах-членах, включаючи приміщення будь-якої фізичної чи юридичної особи, яка отримує платежі з бюджету. У державах-членах аудит здійснюється у контакті з національними аудиторськими органами або, якщо останні не мають необхідних повноважень, з компетентними національними установами. Рахункова палата та національні аудиторські органи держав-членів співпрацюють у дусі довіри, в той же час зберігаючи свою незалежність. Ці органи чи установи інформують Рахункову палату про свій намір брати участь в перевірці.

Інші інститути Співтовариства та органи, що управляють доходами та видатками від імені Співтовариства, будь-яка фізична чи юридична особа, яка отримує платежі з бюджету, та національні аудиторські органи або, якщо вони не мають необхідних повноважень, то компетентні національні установи надають Рахункової палати, на його вимогу, будь-який документ чи інформацію, потрібну для виконання ним своїх завдань.

Стосовно діяльності Європейського інвестиційного банку з управління доходами і видатками Співтовариства, права Суду на доступ до інформації, якою володіє Банк, визначаються угодою між Судом, Банком і Комісією. За відсутності такої угоди Суд, проте, має доступ до інформації, яка необхідна йому для перевірки доходів і видатків Співтовариства, якими управляє Банк.

4. Рахункова палата готує щорічний звіт після закінчення кожного фінансового року. Він направляється іншим інститутам Співтовариства і публікується, разом з відповідями цих інститутів на зауваження Рахункової палати, в Офіційному віснику Європейського Співтовариства.

Рахункова палата також у будь-який час може представити свої зауваження, зокрема у формі спеціальних звітів, щодо певних питань, і надавати висновки на вимогу того чи іншого інституту Співтовариства.

Він приймає свої щорічні звіти, спеціальні звіти та висновки більшістю голосів своїх членів.

Він допомагає Європейському Парламенту і Раді у здійсненні ними своїх повноважень щодо контролю за виконанням бюджету.

 

Глава 4. Комітет регіонів

Стаття 263 (колишня стаття 198а)

Створюється Комітет, який складається з представників регіональних та місцевих органів, який тут і надалі буде називатися «Комітетом регіонів», і має дорадчий статус.

Кількість членів Комітету регіонів є такою:

 

Бельгія
Данія
Німеччина
Греція
Іспанія
Франція
Ірландія
Італія
Люксембург
Нідерланди
Австрія
Португалія
Фінляндія
Швеція

Об’єднане Королівство 24

 

Члени Комітету і така ж кількість альтернативних членів призначаються строком на чотири роки рішенням Ради, прийнятим одностайно, на підставі пропозицій від відповідних держав-членів. Член Комітету не може водночас бути членом Європейського Парламенту.

Члени Комітету не можуть бути пов’язані будь-якими зобов’язуючими інструкціями. Вони є повністю незалежними при виконанні своїх обов’язків, діючи в інтересах усього Співтовариства.

Стаття 264 (колишня стаття 198b)

Комітет регіонів з числа своїх членів обирає голову та службовців терміном на два роки.

Він приймає Правила процедури.

Засідання Комітету скликаються головою на вимогу Ради чи Комісії. Він також може проводити засідання за власною ініціативою.

Стаття 265 (колишня стаття 198c)

Рада чи Комісія повинна консультуватися з Комітетом регіонів, якщо даний Договір вимагає цього. Ці інституції можуть консультуватися з Комітетом у всіх випадках, зокрема щодо транскордонного співробітництва, коли один з цих двох інститутів вважатиме це за доцільне.

Рада чи Комісія, якщо вважатиме за необхідне, встановлює Комітет для підготовки висновків термін, який не може бути меншим ніж один місяць від дати, коли голова отримує повідомлення про це. Відсутність висновків після закінчення такого строку не може перешкоджати подальшим діям.