Стаття 254 (колиш5ня стаття 191)

1. Регламенти, директиви і рішення, прийняті відповідно до процедури, зазначеної у статті 251, підписуються Головою Європейського Парламенту та Головою Ради і публікуються в Офіційному віснику Європейського Співтовариства. Вони набувають чинності із зазначеної дати або, за її відсутності, на двадцятий день після опублікування.

2. Регламенти Ради і Комісії, як і директиви цих інститутів, адресовані усім державам-членам, публікуються в Офіційному віснику Європейського Співтовариства. Вони набувають чинності із зазначеної дати, яка вказана в них, або, за її відсутності, на двадцятий день після їх опублікування.

3. Інші директиви та рішення повинні бути повідомлені адресатам, і набувають чинності на момент такого повідомлення.

Стаття 255 (колишня стаття 191а)

1. Будь-який громадянин Співтовариства і будь-яка юридична чи фізична особа, яка мешкає або має зареєстрований офіс в одній з держав-членів, мають право доступу до документів Європейського Парламенту, Ради і Комісії, відповідно до принципів та умов, визначених згідно з пунктами 2 і 3.

2. Загальні принципи та обмеження на підставі публічного чи приватного інтересу щодо доступу до документів повинні бути визначені Радою, яка діє відповідно до процедури, визначеної у статті 251, протягом двох років після вступу в дію Амстердамського Договору.

3. Кожний вищезгаданий інститут розробляє конкретні положення про доступ до своїх документів, у власних Правилах процедури.

Стаття 256 (колишня стаття 192)

Рішення Ради чи Комісії, які накладають фінансові зобов’язання на особи інші, ніж держави, повинні впроваджуватися у примусовому порядку.

Впровадження рішень здійснюватиметься згідно з цивільно-процесуальними нормами, які діють в державі, на території якої вони здійснюються. Виконавчий лист додається до рішення, без жодних інших формальностей, окрім перевірки аутентичності такого рішення національним органом, який уряд кожної держави-члена призначає з цією метою і про який повідомляє Комісію і Суд.

Коли ці формальності завершено на звернення зацікавленої сторони, остання може перейти до його впровадження відповідно до національного законодавства, передаючи справу безпосередньо на розгляд компетентного органу.

Впровадження може бути призупинено тільки рішенням Суду. Однак суди зацікавленої країни мають юрисдикцію щодо скарг відносно того, що впровадження здійснюється неналежним чином.

 

Глава 3. Економічний і соціальний комітет

Стаття 257 (колишня стаття 193)

Створюється Економічний і соціальний комітет, який має консультативний статус.

Комітет складається з представників різних категорій економічної і соціальної діяльності, зокрема представників виробників, фермерів, робітників, комерсантів, ремісників, пред-ставників різних професій та широкої громадськості.

Стаття 258 (колишня стаття 194)

Кількість членів Економічного і соціального комітету є такою:

Бельгія
Данія
Німеччина
Греція
Іспанія
Франція
Ірландія
Італія
Люксембург
Нідерланди
Австрія
Португалія
Фінляндія
Швеція
Об’єднане Королівство

Члени Комітету призначаються Радою, яка діє на підставі одностайно прийнятого рішення, на термін чотири роки. Їхні призначення можуть бути поновлені.

Члени Комітету не можуть бути пов’язані будь-якими зобов’язуючими інструкціями. Вони є повністю незалежні у виконанні своїх обов’язків, діючи в інтересах усього Співтовариства.

Кваліфікованою більшістю Рада визначає заробітну плату членів Комітету.

Стаття 259 (колишня стаття 195)

1. Для призначення членів Комітету кожна держава-член надає Раді список кандидатів, у якому їх кількість повинна вдвоє перевищувати кількість місць, відведених для цієї держави.

При визначенні складу Комітету береться до уваги потреба забезпечити адекватне представництво різних категорій економічної і соціальної діяльності.

2. Рада консультується з Комісією. Вона може отримати висновки європейських структур, які представляють різні економічні і соціальні сектори, і яких стосується діяльність Співтовариства.

Стаття 260 (колишня стаття 196)

Комітет обирає свого голову та службовців з числа своїх членів строком на два роки.

Він приймає свої Правила процедури

Засідання Комітету скликаються головою на вимогу Ради чи Комісії. Він також може проводити засідання за власною ініціативою.

Стаття 261 (колишня стаття 197)

Комітет має у своєму складі спеціалізовані секції для принципових галузей, які охоплюються рамками дії цього Договору.

Такі спеціалізовані секції діють в межах загальних правил діяльності Комітету. Вони не можуть надавати консультації незалежно від Комітету.

У рамках Комітету можуть також створюватися підкомітети для підготовки конкретних питань з конкретних сфер діяльності чи конкретних проектів висновків, які подаються на розгляд Комітету.

Правила процедури визначають методи створення та повноваження спеціалізованих секцій та підкомітетів.

Стаття 262 (колишня стаття 198)

Рада чи Комісія повинна консультуватися з Комітетом, якщо даний Договір вимагає цього. Ці інститути можуть консультуватися з Комітетом у всіх випадках, коли вважатимуть за доцільне. Він може надавати висновки за власною ініціативою у справах, в яких він вважає такі дії доречними.

Рада чи Комісія, якщо вважатиме за необхідне, встановлюють Комітету для підготовки висновків термін, який не може бути меншим ніж один місяць від дати, коли голова отримує повідомлення про це. Відсутність висновків після закінчення такого строку не може перешкоджати подальшим діям.

Висновки Комітету та спеціалізованої секції, разом із запротокольованим записом, направляється Раді і Комісії.

Комітет може отримувати консультації від Європейського Парламенту.

 

Глава 4. Комітет регіонів

Стаття 263 (колишня стаття 198а)

Створюється Комітет, який складається з представників регіональних та місцевих органів, який тут і надалі буде називатися «Комітетом регіонів», і має дорадчий статус.

Кількість членів Комітету регіонів є такою:

 

Бельгія
Данія
Німеччина
Греція
Іспанія
Франція
Ірландія
Італія
Люксембург
Нідерланди
Австрія
Португалія
Фінляндія
Швеція

Об’єднане Королівство 24

 

Члени Комітету і така ж кількість альтернативних членів призначаються строком на чотири роки рішенням Ради, прийнятим одностайно, на підставі пропозицій від відповідних держав-членів. Член Комітету не може водночас бути членом Європейського Парламенту.

Члени Комітету не можуть бути пов’язані будь-якими зобов’язуючими інструкціями. Вони є повністю незалежними при виконанні своїх обов’язків, діючи в інтересах усього Співтовариства.

Стаття 264 (колишня стаття 198b)

Комітет регіонів з числа своїх членів обирає голову та службовців терміном на два роки.

Він приймає Правила процедури.

Засідання Комітету скликаються головою на вимогу Ради чи Комісії. Він також може проводити засідання за власною ініціативою.

Стаття 265 (колишня стаття 198c)

Рада чи Комісія повинна консультуватися з Комітетом регіонів, якщо даний Договір вимагає цього. Ці інституції можуть консультуватися з Комітетом у всіх випадках, зокрема щодо транскордонного співробітництва, коли один з цих двох інститутів вважатиме це за доцільне.

Рада чи Комісія, якщо вважатиме за необхідне, встановлює Комітет для підготовки висновків термін, який не може бути меншим ніж один місяць від дати, коли голова отримує повідомлення про це. Відсутність висновків після закінчення такого строку не може перешкоджати подальшим діям.

Коли відповідно до статті 262 Економічний і соціальний комітет залучається до консультацій, тоді Рада чи Комісія звертаються з проханням про висновки до Комітету регіонів. У випадках, коли порушуються регіональні інтереси, Комітет регіонів може підготувати висновки у справі за власною ініціативою.

Комітет регіонів може надавати консультації Європейському Парламенту.

Він може надавати висновки за власною ініціативою у випадках, коли вважатиме такі дії доцільними.

Висновки Комітету та спеціалізованої секції, разом із запротокольованим записом, направляється Раді і Комісії.