Тема 7: ринок праці та трудові ресурси

ПЛАН

1. Ринок праці: суть, зміст та структура та функції.

2. Зайнятість, її суть, види.

3. Суть, причини, види, форми безробіття та його соціально економічні наслідки.

Рекомендована література:

1. Орехівський Г.А. Політекономія: Навч. посібн. 2-ге вид. – К.: Каравела, 2010. стор. 361-373.

2. Щетинін А. І. Політична економія. Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2011. Розд. 13 Т. 13.3

 

1. Ринок праці – це багатогранне поняття. Ринок праці – це система економічних відносин, пов’язаних з формуванням і реалізацією попиту і пропозиції робочої сили; це – економічний простір, сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці і продавці праці; це – механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

Ринок праці – це сукупність соціально – трудових відносин між покупцями і продавцями з приводу умов найму і використання робочої сили.

Ринок праці також як інші типи ринку має ресурсний і товарний характер, але має і особливості: по-перше, він породжує багато економічних і соціальних проблем (бідність, безробіття, інфляція, мітинги, страйки тощо). По-друге, відносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу купівлі – продажу товару „праця” безперервні, аж до звільнення найманого працівника. По-третє, особливим є товар „праця”, тому що носієм його є людина з усіма своїми правами, обов’язками, які охороняє закон і роботодавець повинен їх враховувати. В-четверте, ринок праці охоплює не лише сферу обміну, а й сферу розподілу та виробництва робочої сили.

Головними складовими частинами ринку праці є сукупна пропозиція (Пр), яка охоплює усю найману робочу силу і сукупний попит (По), як загальна потреба економіки у найманій робочій силі. Вони складають сукупний ринок праці. (рис. 1).

 

 

 

Рис.1. Сукупний ринок праці

 

де По – сукупна потреба на працю; Пр – сукупна пропозиція праці;

ЗПо – задоволений попит на працю.

Таким чином, та частина ринку праці, яка утворюється на перехрещенні сукупного попиту і сукупної пропозиції має назву задоволений попит на працю (ЗПо). Неперехрещені частки відповідають поточному ринку:

ПР = СР – ЗПо,

де СР – сукупний ринок праці; ПР – поточний ринок праці.

Виходячи з визначення і характеристики ринку праці можна установити основні його елементи:

1) Сторони ринкових відносин, або суб'єкти ринку праці: роботодавці (і їх об'єднання), найняті працівники (і їх союзи) і держава;

2) Правові акти, які регламентують сторони ринкових відносин (КЗоТ, закон "Про зайнятість населення" та інші).

3) Кон'юктура ринку – співвідношення попиту і пропозиції праці, яка визначає ставку заробітної плати на конкретні види праці і рівень зайнятості населення. Існують три типи кон'юктури ринку праці:

- трудозбитковий, коли пропозиція праці перевищує попит на нього;

- трудодефіцитний, коли попит на працю нижче, ніж його пропозиція;

- рівновісний, коли попит на працю дорівнює його пропозиції.

4) Служби зайнятості населення (центри, біржі, бюро тощо).

5) Інфраструктура ринку праці – це державні установи, недержавні структури сприяння зайнятості, кадрові служби підприємств та фірм, суспільні організації і фонди, які забезпечують ефективну взаємодію між попитом і пропозицією на ринку праці.

6) Система соціальних виплат і гарантії для громадян, яких з виробництва перевели на нове місце роботи, та безробітних.

7) Альтернативні форми забезпечення зайнятості: суспільні роботи, надомна праця, сезонні роботи та інші.

Під функціями розуміють рід та вид діяльності. Сучасний ринок праці виконує такі функції.

1) Суспільного поділу праці. Ринок праці розмежовує найманого працівника та роботодавця, розподіляє найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва та регіонами;

2) Інформаційну. Ринок дає інформацію щодо умов найму, рівня заробітної плати, пропозиції робочих місць та робочої сили, якості робочої сили тощо.

3) Посередницьку. Ринок праці встановлює зв'язок між роботодавцями та найманими працівниками, які виходять на ринок для задоволення взаємних інтересів і потреб.

4) Ціноутворюючу. Це основна функція ринку праці, який встановлює рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили. Лише на ринку діє закон вартості і відбувається загальне визнання затрат праці на відтворення товару "труд" і визначається його вартість.

5) Стимулюючу. Ринок праці завдяки конкуренції стимулює роботодавців краще використовувати трудові ресурси з метою підвищення прибутковості виробництва, а найманих працівників стимулює підвищувати професійно-кваліфікаційний рівень.

6) Оздоровлюючу. Ринок праці дозволяє одержувати перевагу у конкурентній боротьбі більш якісній робочій силі і стимулює постійно підвищувати цю якість.

7) Регулюючу. Певною мірою ринок впливає і на формування пропозиції суспільного виробництва, розвиток регіонів, сприяючи переміщенню робочої сили з одних регіонів, господарств в інші, які пріоритетно розвиваються, і високорентабельні. Він регулює надлишки трудових ресурсів, їх оптимальне розміщення, а також ефективне використання. Ринок праці, зокрема, регулює рух трудових ресурсів в народному господарстві, спонукаючи підприємців утримувати саме ту кількість працівників і такої кваліфікації, які забезпечують його прибутковість.

2. Зайнятість – це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід. Це забезпечення працездатних робочими місцями, участь населення в діяльності, що приносить заробіток чи прибуток.

Відповідно до Закону України «Про зайнятість», до зайнятих належать особи:

- Які працюють за наймом, працюють самостійно;

- Обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади;

- Які проходять дійсну службу в Збройних силах;

- Які одержують професійну підготовку або перепідготовку з відривом від виробництва, учні та студенти денних форм навчання;

- Направлені на виконання громадських оплачуваних робіт;

- Ті, що виховують малолітніх дітей, доглядають за хворими людьми.

Розрізняють три основні види зайнятості: повну, раціональну й ефективну.

1) Повна зайнятість – використання всіх придатних для цього трудових ресурсів, характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, бажає і може працювати. Повна зайнятість характеризується існуванням такого рівня безробітних,коли кількість безробітних не перевищує кількість вільних робочих місць, що визначається природним безробіттям.

2) Раціональна зайнятість – це зайнятість, що відповідає освітнім, віковим, статевим принципам, тобто є кількісна і якісна відповідність роботи і робітника.

3) Ефективна зайнятість – це комплекс повноти і раціональності зайнятості, що відповідає вимогам економічних законів, критеріїв економічної доцільності й соціальної результативності, зорієнтована на скорочення ручної, непрестижної, важкої праці.

В сучасних умовах виникає неповна зайнятість – така ситуація на ринку праці, коли кількість безробітних перевищує кількість вільних робочих місць.

3. Протилежним до зайнятості явищем є безробіття.

Безробіття – вимушена незайнятість робочої сили, яка виникає в наслідок постійного порушення рівноваги між попитом та пропозицією робочої сили.

Безробітними є громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку і трудового доходу, зареєстровані у Державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу. Безробіття характеризує такий стан ринку праці, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.

Причинами безробіття є: структурні зрушення в економіці, постійний прогрес техніки, нерівномірний розвиток продуктивних сил, пошук працівниками нових робочих місць, де вища зарплата тощо.

Сьогодні економічна теорія розглядає такі форми безробіття:

- добровільне, або фрикційне безробіття, яке пов'язане з добровільною зміною місця роботи за тим же фахом і з тією ж кваліфікацією;

- структурне безробіття - пов'язане з потребою перекваліфікації працівників у зв'язку із змінами в структурі попиту і пропозиції на ринку робочої сили, які виникають під впливом зміни структури економіки;

- циклічне безробіття - викликається циклічними спадами економіки;

- технологічне безробіття - пов'язане з впровадженням нових тех­нологій із меншою кількістю зайнятих;

- конверсійне – пов’язане із скороченням галузей воєнно – промислового комплексу та перепрофілюванням.

- сезонне безробіття охоплює галузі з сезонним характером діяльності.

Добровільне і структурне безробіття - неминучі форми для будь-якої економіки, тому таке безробіття вважають природним. Інші форми безробіття складають надлишкове(вимушене) безробіття, яке є небажаним і обтяжливим для економіки. Природне і надлишкове безробіття визначають загальний рівень безробіття:

Рб= Б / Р.С. × 100, %

Існує також приховане безробіття – неповний робочий день, неповна робоча неділя, відпустки без оплати.

Соціально економічні наслідки безробіття відбиваються в таких явищах:

1. Відбувається знецінення, недовикористання ресурсів праці, погіршується якість життя громадян.

2. Посилюється тиск на рівень оплати праці зайнятих з боку конкуруючих безробітних, що приводить до зниження рівня заробітної плати.

3. Підвищені витрати суспільства і окремих осіб на відновлення чи заміну професії, рівня продуктивності праці, зростає кількість людей схильних до дій, які суперечать загальноприйнятим суспільним нормам і цінностям.

 

Питання для самоконтролю:

1. Чим подані на ринку праці попит і пропозиція робочої сили?

2. У чому функціональне призначення біржі праці?

3. Що таке зайнятість і за яких ознак у нашій державі людину можна віднести до зайнятої в суспільному виробництві?

4. Що таке повна зайнятість і чим характеризується неповна зайнятість?

5. Кого відносять до економічно активного населення?

6. Кого за методологією міжнародної організації праці (МОП) відносять до безробітних?

7. Як визначається рівень безробіття?

8. Що таке фрікційне безробіття?

9. Що характеризує структурне безробіття?

10. Чому циклічне безробіття належить до неприродного?

11. Якою є проблема безробіття в Україні?

12. Які правові акти в Україні є підґрунтям державного регулювання ринку праці?

13. Які державні органи України безпосередньо опікуються проблемою безробіття?

14. Які основні функції Державної служби зайнятості в Україні?

15. Які особливості розподілу робочої сили в Україні в умовах ринкової економіки і як удосконалення виробничих відносин на цій фазі відтворення робочої сили може зменшувати проблему безробіття?