Тема 4: домогосподарство і його місце в економічній системі суспільства

ПЛАН

1. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин

2. Доходи домогосподарства та їх розподіл

3. Витрати на споживання, заощадження домогосподарств

Рекомендована література:

1. Щетинін А. І. Політична економія. Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2011. Розд. 9 Т.9.1-9.3.

 

1. Складовими економічної системи виступають домогосподарства, підприємства і держава. Діяльність домогосподарств лежить в основі приватного сектора економічної системи.

Домогосподарство – це економічна одиниця, що складається з одного та більше чоловік, які ведуть спільне господарство, що забезпечує економіку факторами виробництва і використовує зароблені на цьому кошти для поточного споживання товарів і послуг або заощадження. Домогосподарству як одному із суб’єктів ринкової економіки належить важлива роль у системі економічних відносин.

Домогосподарство виконує в економіці три основні функції:

1. Споживання - попит домогосподарств є одним з найвагоміших компонентів сукупного попиту на блага, тобто задоволення потреб домогосподарств є природною метою виробництва.

2. Постачання факторів виробництва - домогосподарства є власниками виробничих ресурсів.

3. Заощадження - частина доходу, що не використовується домогосподарством, перетворюється на заощадження і може за певних умов стати джерелом економічного зростання країни.

Для аналізу діяльності домогосподарства прийнято вважати, що домогосподарство виступає єдиним економічним суб’єктом і реалізує свої потреби як єдине ціле, тобто не береться до уваги його внутрішня структура, воно ототожнюється з поняттям «індивід». Середовищем взаємодії домогосподарства з іншими суб’єктами виступає ринок ресурсів та ринок продуктів.

 

2. Дослідження домогосподарства як споживача виходить з того, що домогосподарство має певний дохід, за рахунок якого задовольняє свої потреби. Розмір отриманого доходу залежить від того, за якою ціною і в якому обсязі домогосподарство продає належні йому виробничі фактори.

Найбільш вагомим фактором, який має домогосподарство, є праця. Продаючи свій робочий час, індивіди отримують постійне джерело доходу, за рахунок якого фінансується поточне споживання. Проте витрачаючи свій час на отримання доходу, індивід відмовляється від вільного часу, що також є одним із благ, яке споживає індивід. Отже, індивід стає перед вибором: більше працювати і відповідно більше споживати ринкових благ або більше відпочивати. Головними факторами, які він бере до уваги, є: - фонд часу, - ставка зарплати, - рівень цін на споживчі блага.

На ринку ресурсів домогосподарства виступають продавцями факторів виробництва – праці, землі, капіталу, підприємницьких здібностей, отже домогосподарство може отримувати також незалежний від праці доход - прибуток, ренту, відсоток, соціальну допомогу тощо. Це призводить до зростання загального доходу домогосподарства і може зумовити скорочення робочого часу. В екстремальному випадку зростання доходів, що не залежать від чинника праці, може призвести до того, що індивід взагалі не працюватиме.

Отже, домогосподарство може отримувати такі грошові доходи:зарплату, ренту, процент, прибуток.

Отримавши грошові доходи від реалізації власності на ресурси, домогосподарства частину доходу сплачують державі у вигляді податків, а решту поділяють на витрати для споживання і особисте заощадження.

Заощадження – це частинадоходу, що не сплачується у вигляді податків і не йде на закупівлю споживчих товарів, а поступає на банківські рахунки, вкладається у страхові поліси, цінні папери тощо.

Домогосподарства здійснюють особисті заощадження з метою забезпечення свого майбутнього, на випадок непередбачуваних життєвих обставин тощо. Рівень заощаджень лежить у прямій залежності від розміру доходу.

Кожне домогосподарство повинно робити вибір щодо певної структури споживання. Можливості вибору домогосподарства обмеженні багатьма факторами – це: - рівень і структура виробництва,

- структура потреб цього домогосподарства і рівень насичення деяких потреб,

- рівень доходів домогосподарства,

- рівень цін.

Грошовий дохід домогосподарства значною мірою знову вливається у виробничий сектор економіки у вигляді витрат на особисте споживання. Витрати домогосподарства на споживання класифікуються на витрати:

· на товари тривалого використання,

· на товари тимчасового використання,

· на послуги.

Якщо потреби домогосподарства є варіаційною величиною, то рівень доходів – величина наявна, яка встановлює межу задоволення потреб, тобто являє собою бюджетне обмеження.

Бюджетне обмеження –це межа, що показує, яку кількість товарів та послуг (споживацьких наборів) може придбати споживач за певну суму грошей у межах свого доходу І. Бюджетне обмеження має такий вигляд: І= Рх×Qх + …+ Ру×Qу,

де Рх, Ру – ціни споживчих благ,

Qх,Qу – обсяг споживання певного блага.

 

Qу

Бюджетна лінія

 

 

І

 

Qх

При зміні доходу домогосподарства бюджетна лінія переміщується паралельно вправо або вліво.

Обираючи план споживання, домогосподарство прагне отримати від нього найвищу корисність. План споживання, який при цьому бюджетному обмеженні дає індивіду максимум корисності, називають оптимальним планом споживання.

Вироблення оптимальному плану споживання зводиться до зіставлення бажань індивіда, представлених його перевагами, та можливостей, передбачених бюджетним обмеженням.

 

 

Питання для самоконтролю:

1. Що являє собою домашнє господарство?

2. У чому полягає подвійна природа домашнього господарства?

3. Які завдання реалізує домашнє господарство як соціальний осередок?

4. Які функції виконує домашнє господарство як первинна економічна ланка суспільства?

5. З чим пов'язана роль домашнього господарства, яку воно виконує в суспільному виробництві?

6. Від чого перш за все залежить розмір і структура споживання домогосподарств?

7. Що являє собою попит домашніх господарств і під впливом яких чинників він формується?

8. Які причини (мотиви) лежать в основі перетворення частини доходів домогосподарств на заощадження?

9. Що є основним джерелом доходів домашніх господарств?

10. У чому суть витрат домашніх господарств і чому вони реалізують кінцевий попит суспільства?